Постанова № 17674475, 10.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2011                                                                                           № 15/60

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           Моторного О.А.

          Кошіля В.В.

при секретарі:           Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача – Рейзін М.В.

від відповідача – не з’явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» на рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 року у справі № 15/60 (суддя – Хоменко М.Г.)

за позовом Приватного підприємства «Крок»

до           Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані»

про стягнення 60881,43 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Крок» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» (далі – відповідач) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» 46900,00 грн. - основного боргу, 2264,68 грн. - пені, 1 680,15 грн. - 3% річних, 10036,60 грн. - інфляційне збільшення суми боргу заборгованості за договором купівлі-продажу №30/01-4 від 30.01.2009 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 року позов Приватного підприємства «Крок» задоволено частково.

Присуджено до стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» 46 900 грн. - основного боргу, 2264,68 грн. - пені, 1680,15 грн. - 3% річних, 5768,70 грн. - інфляційного збільшення суми боргу, 566,20 грн.- витрат по сплаті державного мита та 219,48 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог Приватному підприємству «Крок» відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 року та постановити нове рішення, яким відмовити Приватному підприємству «Крок» у задоволенні позову у повному обсязі з підстав неповного з’ясування обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 10.05.2011 року.

У судове засідання 10.05.2011 року з’явився представник позивача та надав відзив на апеляційну скаргу.

Представник відповідача у призначене судове засідання не з’явився, хоча відповідач належним чином був повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи те, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість слухання справи без участі представника відповідача.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представника позивача встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 30.01.2009 року Приватне підприємство «Крок» (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» (покупець) уклали договір купівлі-продажу № 30/01-4 (далі – договір, а.с. 23 – 24).

Предметом даного договору є те, що продавець зобов’язується продати, а покупець оплатити і прийняти нафтопродукти (бензин, дизельне паливо (далі-товар), на умовах передачі об’єму по сховищу.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі – продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, на виконання умов зазначеного договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 51070,34 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0000694 від 12.10.2009 року та довіреністю серія ЯПЛ№008878 від 12.10.2009 року (а.с 25).

Відповідно до п. 2.1 договору ціна одного літра, асортимент і вартість партії товару, а також НДС визначається рахунком - фактури і накладною.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. сторони погодили, що покупець здійснює оплату в безготівковій гривні протягом двадцяти банківських днів, з моменту отримання товару.

Як слідує з наявних в матеріалах справи копій виписок з банківського рахунку позивача (а.с. 27 – 36), відповідач поставлений за умовами договору товар оплатив частково, в сумі 4 170,34 грн.

Несплаченим залишився товар на загальну суму 46 900,00 грн., що становить заявлену позивачем до стягнення суму основного боргу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Доводи апелянта стосовно того, що оскільки договір не вступив у законну силу, то і господарські зобов’язання сторін на основі цього договору не виникли, у тому числі і по строкам розрахунків колегією суддів до уваги не приймаються, з огляду на те, що договір було підписано сторонами, а саме відповідальними особами та скріплено мокрими печатками підприємства в той день, який зазначено в договорі.

Також, посилання апелянта на ту обставину, що строк виконання зобов’язання не настав у зв’язку з тим, що не було отримано жодної вимоги щодо оплати за отриману продукцію, спростовується тим, що позивач неодноразово направляв вимоги на адресу відповідача, що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальними чеками, описами вкладення та повідомленнями про отримання з поштового відправлення (а.с. 41).

Отже, зважаючи на вимоги зазначених правових норм, а також враховуючи те, що факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений за договором товар в сумі 46 900,00 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 46 900,00 грн.

Відповідно до ст. 546 ЦК України, виконання зобов’язань може забезпечуватись неустойкою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов’язання.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно п. 4.2 договору у випадку затримання оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару за кожен день прострочення платежу.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2 264,68 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів, перевіривши розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню у розмірі 1 680,15 грн. та інфляційних втрати підлягають задоволенню в сумі 5 768,70 грн. за 2009 рік, відповідно до обґрунтованого розрахунку позивача.

Разом з тим, судом першої інстанції було правомірно відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову, оскільки позивачем всупереч вимогам ст. 66 ГПК України не надано до суду доказів того, що невжиття запобіжних заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Враховуючи викладені обставини колегія суддів не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги та вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат за 2010 рік в розмірі 4267,90 грн. з огляду на наступне.

Втрати внаслідок інфляційних процесів необхідно розцінювати як суму знецінення грошових коштів за прострочення грошового зобов’язання за певний період і вони є невід`ємною складовою суми основного боргу.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Притягнення до цивільно-правової відповідальності можливе лише за певних, передбачених законом умов, сукупність яких формують склад правопорушення, що є підставою цивільно-правової відповідальності. При цьому складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є суб’єкт та об’єкт правопорушення, а також суб’єктивна та об’єктивна сторони. Суб’єктивну сторону становить вина боржника.

Тоді як, положення ж частини другої статті 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, враховуючи те, що на момент подання позову, відповідач свої зобов`язання не виконував, приймаючи до уваги співвідношення розміру нарахованих інфляційних витрат із розміром основної заборгованості, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 року у справі № 15/60 підлягає частковому скасуванню в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 4267,90 грн.

Судові витрати за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України

Керуючись ст. ст. 49, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.03.2011 року скасувати частково в частині відмови в стягненні інфляційних втрат в розмірі 4267,90 грн., резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції:

«Позов Приватного підприємства «Крок» задовольнити повістю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Адмірал Трейдінг компані» (03049, м. Київ, вул. Тополева, 4-8 літера А, код ЄДРПОУ 33540568), а у випадку відсутності коштів з будь-яких інших рахунків, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Приватного підприємства «Крок» (юридична адреса: 02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 32-А; фактична адреса: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, оф. 281, код ЄДРПОУ 30223565) 46 900 (сорок шість тисяч дев’ятсот) грн. 00 коп. - основного боргу, 2 264 (дві тисячі двісті шістдесят чотири) грн. 68 коп.- пені, 1680 (одна тисяча шістсот вісімдесят) грн. 15 коп. - 3% річних, 10 036 (десять тисяч тридцять шість) грн. 60 коп. - інфляційного збільшення суми боргу, 608 (шістсот вісім) грн. 82 коп. - витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відмовити Приватному підприємству «Крок» в забезпеченні позову.»

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи 15/60 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Моторний О.А.

                                                                                          Кошіль В.В.