Постанова № 17674477, 12.05.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2011 № 48/660

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд»

на рішення господарського суду міста Києва

від 07.02.2011 року

у справі № 48/660 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-Діамант-Сервіс», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд», м. Київ,

про стягнення 596491,92 грн.,-

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність б/н від 27.10.2010 року);

від відповідача: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Севітол-Діамант-Сервіс» (надалі ТОВ «Севітол-Діамант-Сервіс») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» (надалі ТОВ «Інтервуд») про стягнення суми боргу за договором субпідряду №001 від 02.11.2009 року у сумі 546303,08 грн., пені у сумі 21456,72 грн., інфляційних втрат у сумі 24610,72 грн., 3% річних у сумі 4121,40 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі №48/660 позов задоволено частково, стягнуто з ТОВ «Інтервуд» на користь ТОВ «Севітол-Діамант-Сервіс» заборгованість у розмірі 546303,08 грн., пеню у розмірі 21456,72 грн., індекс інфляції у розмірі 19697,00 грн., 3 % річних у розмірі 4121,40грн., державне мито у розмірі 5915,78 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 234,06 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд, керуючись статтями 526, 527, 854 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт за договором субпідряду №001 від 02.11.2009 року.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Інтервуд» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційних доводів скаржник зазначає, що рішення суду винесено при неповному зясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження та призначено до розгляду на 18.04.2011 року.

Позивач скористався своїм правом, наданим статтею 96 Господарського процесуального кодексу України, надав відзив на апеляційну скаргу.

За наслідками судового засідання 18.04.2011 року в порядку статті 77 ГПК України оголошувалась перерва до 12.05.2011 року.

В судовому засіданні 12.05.2011 року представник скаржника підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову; представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, залишити рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що прийняте з повним та всебічним зясуванням обставин справи, які мають значення для справи та з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

12.05.2011 року в судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши наявні у справі матеріали та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення місцевого господарського суду необхідно змінити, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 02.11.2009 року між ТОВ «Інтервуд» (в тексті договору підрядник) та ТОВ «Севітол-Діамант-Сервіс» (в тексті договору субпідрядник) укладено договір субпідряду №001, відповідно до пункту 2.1. якого предметом договору є виконання субпідрядником спеціальних робіт на будівництві «торгівельно-офісного центру», розташованого за адресою м. Київ, Спортивна площа, 1 (в тексті договору обєкт), відповідно до проектної документації, договірної ціни та графіка виконання робіт, погоджених та затверджених сторонами у встановленому порядку сторонами договору (а.с.14-17).

Пунктами 3.1., 3.2. договору визначено, що сума договору на момент його підписання становить 1800000,00 грн. Вартість виконуваних субпідрядником робіт за договором визначається протоколом договірної ціни (додаток №1) по кожному виду робіт окремо, із зазначенням з чиїх матеріалів вони виробляються та інші відомості, необхідні для проведення взаєморозрахунків.

Відповідно до пункту 4.1. договору оплата виконаних робіт за договором проводиться щомісяця на підставі підписаних сторонами актів за формою КБ-2В та довідки за формою КБ-3 не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно пункту 4.4. договору остаточний розрахунок між сторонами за договором проводиться не пізніше 20 (двадцяти) банківських днів з моменту закінчення, здачі робіт і підписання сторонами акту звірки за даним договором.

Згідно пункту 2.3. договору сторони погодили, що роботи за договором вважаються виконаними субпідрядником і прийнятими підрядником після підписання останнього (у часі) акта виконаних робіт (форма №КБ-2В) і довідки про вартість виконаних робіт (форма №КБ-3), підписанням яких завершується виконання робіт, передбачених графіком з розшифровкою складу робіт (додаток 2), а також наданням усієї необхідної технічної та виконавчої документації, що відповідає видам робіт, що виконуються субпідрядником.

Відповідно до пункту 7.1. договору здавання-прийняття виконаного комплексу робіт за договором здійснюється помісячно, і оформляється формою КБ-2В і формою КБ-3, підписаними сторонами.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем і відповідачем виникли правовідносини з договору будівельного підряду, згідно якого, в силу статті 875 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Таким чином, укладення ТОВ «Інтервуд» з ТОВ «Севітол-Діамант-Сервіс» договору субпідряду №001 від 02.11.2009 року було спрямоване на виконання останнім спеціальних робіт на будівництві, що в свою чергу, породжує обовязок ТОВ «Інтервуд» здійснити оплату за виконані роботи.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

З матеріалів справи вбачається та місцевим господарським судом вірно встановлено, що позивач відповідно до умов договору виконав спеціальні роботи на будівництві «торгівельно-офісного центру», а відповідач прийняв роботи на загальну суму 1235013,72 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми № КБ-2в та довідками про вартість виконаних підрядних робіт форми № КБ-3:

- акт № 1/26.10.09 та довідка б/н за листопад 2009 року на суму 256365,60 грн.,

- акт № 2/30.03.10 та довідка б/н за березень 2010 року на суму 53187,05 грн.,

- акт № 3/30.04.10 та довідка б/н за квітень 2010 року на суму 57218,16 грн.,

- акт № 4/31.05.10 та довідка б/н за травень 2010 року на суму 221939,83 грн.,

- акт № 5/21.06.10 та довідка б/н за червень 2010 року на суму 298124,64 грн.,

- акт № 6/27.07.10 та довідка б/н за липень 2010 року на суму 304909,25 грн.,

- акт № 7/30.08.10 та довідка б/н за серпень 2010 року на суму 43269,19 грн.

Дані акти та довідки підписані обома сторонами та завірені печатками підприємств (а.с.19-32).

Як вбачається з наявних у матеріалах справи банківських виписок від 02.03.2010 року на суму 100000,00 грн., 30.03.2010 року на суму 156365,60 грн., від 21.04.2010 року на суму 53 187,05 грн., від 11.06.2010 року на суму 57218,16 грн., від 15.06.2010 року на суму 150000,00 грн., від 15.07.2010 року на суму 71939,83 грн., від 20.07.2010 року на суму 100000,00 грн., відповідач розрахувався за виконані роботи лише частково, оскільки здійснив погашення заборгованості у сумі 688710,64 грн., внаслідок чого сума основного боргу зменшилась і становила 546303,08 грн. (а.с.35-42, 100).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена заборгованість виникла на підставі трьох останніх актів приймання виконаних підрядних робіт за червень, липень, серпень 2010 року на суму 198124,64грн., 304909,25 грн. та 43269,19грн. відповідно.

З метою досудового врегулювання спору позивач двічі направляв відповідачу претензії (претензія №30 від 11.08.2010 року про сплату заборгованості в сумі 503033,89грн. за червень 2010 року на суму 198124,64грн. та за липень 2010 року на суму 304909,25 грн.; претензія №42 від 27.09.2010 року про сплату заборгованості в сумі 546303,08грн.), які відповідачем розглянуті не були (а.с.33, 34).

Доводи скаржника про те, що суд не надав належної правової оцінки тій обставині, що сторони не погоджували графік виконання робіт, а відтак, спірний договір вважається неукладеним, у звязку з чим у позивача відсутні підстави посилатись на його умови, колегія суддів вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на пункт 4.1. договору, яким передбачено обовязок відповідача сплачувати кошти за виконані роботи не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.

В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість вимог про стягнення з відповідача заборгованості по оплаті виконаних робіт за червень, липень, серпень 2010 року у сумі 546303,08грн.

Пунктами 11.1., 11.2. договору сторони погодили, що за невиконання або неналежне виконання зобовязань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України. У випадку порушення підрядником термінів фінансування виконання робіт та/або затримки платежів, визначених розділом 3 цього договору, підрядник сплачує субпідряднику пеню за кожний день затримки платежів у розмірі 0,1 % від загальної суми невиконаного зобовязання за договором, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Згідно пункту 11.6. договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання зобовязань за цим договором.

Позивачем була заявлена вимога про стягнення пені за несплату відповідачем коштів за виконану роботу у сумі 21456,72 грн., яку місцевий господарський суд задовольнив у повному обсязі.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобовязання несе господарсько-правову відповідальність. У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217 та частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законодавством або договором, тобто наведена норма є диспозитивною.

Розмір облікової ставки НБУ в період з 21.07.2010 року по 11.11.2010 року (період прострочення) становив 8,5% (відповідно до Постанови Національного банку України №320 від 07.07.2010 року) та 7,75% (відповідно до Постанови Національного банку України №377 від 09.08.2010 року).

У відповідності до частини 2 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів самостійно здійснила перерахунок пені з урахуванням положень Закону України «Про відповідальність за неналежне виконання грошового зобов'язання», пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України та встановила, що належний розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача становить 20824,11 грн. (за червень 2010 року на суму 198124,64 грн. у період прострочення з 21.07.2010 року по 11.11.2010 року у сумі 9499,12 грн.; за липень 2010 року на суму 304909,25 грн. у період прострочення з 21.08.2010 року по 11.11.2010 року у сумі 10400,33 грн.; за серпень 2010 року на суму 43269,19 грн. у період прострочення з 21.09.2010 року по 11.11.2010 року у сумі 924,66 грн.), у звязку з чим рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 4121,40 грн. за період з 21.07.2010 року по 11.11.2010 року, нарахованих за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Варто зазначити, що місцевим господарським судом правомірно застосовано положення листа Верховного Суду України від 03.04.1997 року № 62-97р. та визначено, що за умовами договору вартість робіт підлягає оплаті до 20 числа наступного місяця, а тому прострочення наступає з 21, у звязку з чим інфляційні витрати на вказану суму заборгованості можуть здійснюватись з наступного місяця (оскільки прострочення в місяці, коли має бути здійснена оплата триває менше 15 днів).

Однак, судом першої інстанції не враховано того факту, що індекс інфляції нараховується окремо на кожну суму боргу за червень, липень, серпень 2010 року за весь час прострочення.

За таких обставин, здійснивши перерахунок, судовою колегією встановлено, що належний розмір індексу інфляції, який підлягає стягненню з відповідача за період прострочення становить 15688,41 грн. (за червень 2010 року на суму 198124,64 грн. у період прострочення з 21.07.2010 року по 11.11.2010 року у сумі 3984,52 грн.; за липень 2010 року на суму 304909,25 грн. у період прострочення з 21.08.2010 року по 11.11.2010 року у сумі 11357,09 грн.; за серпень 2010 року на суму 43269,19 грн. у період прострочення з 21.09.2010 року по 11.11.2010 року у сумі 346,80 грн.), а відтак, рішення місцевого господарського суду в цій частині підлягає зміні.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право змінити рішення.

У відповідності до пунктів 1,4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції щодо зменшення суми пені та індексу інфляції.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, а інших доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Виходячи з наведеного, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга ТОВ «Інтервуд» не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі № 48/660 необхідно змінити.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у звязку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» на рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі № 48/660 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі №48/660 змінити.

Резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 07.02.2011 року у справі №48/660 викласти в наступній редакції:

«1.Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-Діамант-Сервіс» задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервуд» (04205, м. Київ, просп. Героїв Сталінграда, 20-А; ідентифікаційний код 32453773) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Севітол-Діамант-Сервіс» (01004, м. Київ, вул. Горького, 5; ідентифікаційний код 36644640) заборгованість у сумі 546303,08 грн. (пятсот сорок шість тисяч триста три грн. 08 коп.), пеню у сумі 20824,11 грн. (двадцять тисяч вісімсот двадцять чотири грн. 11 коп.), індекс інфляції у сумі 15688,41 грн. (пятнадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім грн. 41 коп.), 3% річних у сумі 4121,40 грн. (чотири тисячі сто двадцять одна грн. 40 коп.), державне мито у розмірі 5869,37 грн. (пять тисяч вісімсот шістдесят девять грн. 37 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,00 грн. (двісті тридцять три грн. 00 коп.). Видати наказ.

3.В іншій частині в задоволенні позову відмовити.».

3.Доручити господарському суду міста Києва видати наказ на виконання зазначеної постанови суду.

4.Матеріали справи №48/660 повернути до господарського суду міста Києва.

5.Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати сторонам у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.