Постанова № 17674426, 20.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2011 № 18/199

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Нєсвєтову Н.М.

суддів: Кондес Л.О.

Корсакової Г.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю,

від відповідача: ОСОБА_2. за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація”

на рішення Господарського суду м.Києва від 25.11.2010р.

у справі № 18/199 (суддя: Мандриченко О.В. )

за позовом АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго”

до Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація”

про стягнення 26 996 грн.

ВСТАНОВИВ:

АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація” про стягнення 26996 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2010р. у справі № 18/199 позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить частково скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 у справі № 18/199 та постановити нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача 1122,81 грн. інфляційних втрат, 164,31 грн. річних, 1151,38 грн. пені. В іншій частини позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги те, що у відповідача взагалі за період з 01.11.2009р. по 01.05.2010р. не існує боргу за теплову енергію. Крім того, на думку скаржника, місцевий суд не дослідив розрахунок наданий відповідачем, відповідно до якого у відповідача є переплата за спірний період у розмірі 24700,85 грн. за фактично використану теплову енергію. Також, відповідач позовні вимоги визнає частково, вказує на нарахування позивачем вартості спожитої теплової енергії за тарифами встановленими розпорядженнями КМДА, які скасовано, а тому вказує на необхідність здійснення перерахунку вартості спожитої теплової енергії за чинним тарифами. За вказаних обставин, апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати частково та задовольнити апеляційну скаргу.

Позивачем надано суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого позивач просить рішення залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи, апеляційної скарги, дослідивши фактичні обставини та матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія прийшла до висновку про часткове скасування рішення суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ст.103 ГПУ України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Як свідчать матеріали справи, 28.07.1999 р. між сторонами укладений договір №24-0446 на постачання теплової енергії у гарячій воді, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.2. договору позивач зобовязаний, зокрема:

постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року; в кількості та в обсягах згідно з додатком №1 до договору;

підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (додаток №2), крім випадків, зазначених у п. 3.1.7. договору.

Пунктом 2.3. договору на відповідача покладений обовязок щодо оплати отриманих послуг в порядку та на умовах, визначених додатком №4 до договору.

Згідно зі звертанням-дорученням від 28.07.1999 р. до договору облік споживання теплової енергії здійснюється розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями (до встановлення приладів обліку).

Відповідно до звертання-доручення від 29.05.2001 р. до договору облік споживання теплової енергії здійснюється по приладах обліку.

Додатками №1 від 28.07.1999 р. та від 29.05.2001 р. визначені обсяги постачання теплової енергії відповідачеві.

Додатками №3 від 22.07.1999 р. та від 01.01.2004 р. до договору визначені тарифи на теплову енергію.

Відповідно до додатку №4 до договору відповідач до початку розрахункового періоду (місяця) сплачує позивачеві вартість, заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця, або оформлює договір про заставу майна, згідно з Законом України “Про заставу”, як засіб гарантії сплати споживаємої теплової енергії.

Пунктом 5 додатку №4 до договору передбачено, що відповідач зобовязаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділу тепло збуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Додатком №4 до договору передбачено сплату вартості заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період до початку розрахункового періоду (місяця) (п.2 додатку №4), з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Частиною 2 п. 3 додатку №4 договору передбачено, що у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (простими словами - робиться перерахунок).

Договір є договором енергопостачання, а тому права та обовязки сторін визначаються в тому числі положеннями параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі енергію) споживачеві (абоненту), який зобовязаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Позивач вказує, що за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2010 р. у відповідача виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010 р. становить 20081,71грн., підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу за теплову енергію та табуляграмами обліку теплової енергії.

Спір виник у звязку із неналежним, на думку позивача, виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором по сплаті спожитої теплової енергії.

Також, спір стосується правомірності застосування спірних розпоряджень КМДА (про затвердження тарифів), оскільки позивач вказує на відсутність судових рішень про визнання недійсними тарифів, що зумовлює, на його думку, необхідність обчислення вартості спожитої енергії з урахуванням вказаних тарифів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачем здійснювався розрахунок вартості спожитої відповідачем теплової енергії у спірний період на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №1780, №1780/1 від 25.12.2008 р. та №127, №128 від 05.02.2009 р.

В той же час, Указами Президента України №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р. зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Відповідно до умов договору, оплата за теплову енергію здійснюється до отримання теплової енергії, а після зняття показників лічильника здійснюється перерахунок вартості теплової енергії згідно із фактично спожитою кількістю теплової енергії. Відповідно до п.23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10. 2007 р. №1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку. Відповідно до ст. 276 п. 6 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюється на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Відповідач надав пояснення стосовно тарифів та вказав, що за даними Позивача станом на 31.10.2009 р. сальдо розрахунків завищене на суму незаконного боргу, у зв'язку з тим, що Позивач за період з 01.12.2008 р. по лютий 2009 р. незаконно застосовував тарифи, які затверджені Розпорядженнями КМДА № 1662, №1663 від 27.11.2008 р., №1780/1 від 25.12.2008 р., №127,№128 від 05.02.2009 р., які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 р., №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р., як такі що не відповідають законам та Конституції України. (Правомірно було нараховувати вартість теплової енергії за період січень - лютий 2009 р., відповідно до тарифів на теплову енергію, які затверджено Розпорядженням КМДА №86 від 31.01.2007 р., яке встановлювало тарифи на теплову енергію відповідно до вимог закону.).

Відповідач вважає, що він не має обов'язку розраховуватися за тарифами, які встановлені з порушенням норм закону, та не має обов'язку виконувати Розпорядження КМДА, які протирічать Конституції та законам України. Колегія суддів погоджується з правовою позицією відповідача.

Крім того, аналогічна позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 26.10 .2010 р. у справі №11/219, від 20.01.2011 р. у справі №10/191, від 03.02.2010 р. у справі №42/390.

Згідно із п. 3 Додатку №4 до договору встановлено, якщо Відповідач розраховується за показниками приладів обліку і фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку. По договору №24-0446 від 28.04.1999 р. Відповідач за фактично отриману теплову енергію розраховується за показниками приладів обліку (копія Акту додається).

Відповідно до п.5 Додатку №4 Відповідач щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду. На виконання умов даного пункту Відповідач отримував табуляграми фактичного споживання теплової енергії, але в даних табуляграмах починаючи з грудня 2008 року сума вартості теплової енергії значно перевищує фактичну суму вартості теплової енергії, яка вираховується відповідно до кількості спожитих гігакалорій та згідно з діючими тарифами, в установленому законом порядку.

Як вже зазначалося та як вбачається з табуляграм АЕК „Київенерго" за період з 01.12.2008 р. по 10.02.2009 р. Позивач використовував Розпорядження виконавчого органу київської міської ради (КМДА) № 1662 від 27.11.2008 р., №1780/1 від 25.12.2008 р., №127 від 05.02.2009 р., які скасовано Указами Президента України №1199/2008 від 24.12.2008 р., №65/2009 від 03.02.2009 р., №76/2009 від 09.02.2009 р., як такі що не відповідають законам та Конституції України.

У звязку з цим, Відповідач звертався до Позивача з проханнями зробити перерахунок (лист №155/1/23-1664 від 09.04.2009 р., копія додається), але АЕК «Київенерго» листом від 28.04.2009 р. №048-05/3951 безпідставно і в порушення вимог чинного законодавства відмовила в даному перерахунку (копія листа додається).

Незважаючи на необґрунтовані та незаконні нарахування Позивача (які були встановлені в табуляграмах), Відповідач відповідно до умов договору та чинного законодавства України, на підставі показників лічильника (копії додаються) справно сплачував фактичну вартість теплової енергії, яка вираховувалась відповідно до кількості спожитих гігакалорій теплової енергії та згідно із діючими тарифами, які затверджені, чинними Розпорядженнями Київської міської державної адміністрації та Розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) у зв'язку з чим, станом на 30.10.2009р. Відповідачем згідно договору №24-0446 від 28.04.1999 р. здійснено переплату за фактично спожиту теплову енергію у попередньому періоді в сумі 24700,85 грн.

З урахуванням переплати станом на 31.10.09 р. та проплат Відповідача, за період з 01.11.2009 р. по 01.05.2010 р., Відповідач не має заборгованості за спожиту теплову енергію. Крім того, слід зазначити , що станом на 01.05.2010 р. у Відповідача існує переплата в сумі 4619,13 грн.

Таким чином , колегія вважає, що Господарський суд м. Києва дійшов помилкового висновку, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за теплову енергію, внаслідок чого у нього станом на 01.05.2010 р. виникла заборгованість у розмірі 20081,71 грн., а тому в цій частині позовних вимог позивачу слід відмовити повністю.

Що стосується решти позовних вимог, а саме стягнення з Відповідача інфляційних у розмірі 2816,81 грн. , 523,08 грн. 3% річних та пені в сумі 3574,40 грн. колегія вважає занеобхідне вказати наступне.

Задовольняючи позовні вимоги в цій частині позову суд першої інстанції виходив з того, що Відповідачем порушено договірні зобов'язання щодо здійснення оплати за теплову енергію та в нього існує заборгованість.

Колегією апеляційної інстанції встановлено, що заборгованості за теплову енергію Відповідач не має, але Відповідач розраховувався з Позивачем з порушенням вказаних в договорі строків.

Відповідно до вимог статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення строків розрахунків не заперечувався Відповідачем, тому відповідно до вимог ст. ст. 611, 625 ЦК України на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні та три проценти річні.

Дослідивши розрахунок Відповідача , який безпідставно не був взятий до уваги судом першої інстанції, колегія здійснивши його перерахунок прийшла до висновку , що на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні у розмірі 1151,38 грн. станом на 27.05.2010 р. за період з грудня 2009р. по березень 2010р. включно та три проценти річних в сумі 164,31 грн. за вказаний період.

Крім того, на користь Позивача підлягає стягненню пеня у розмірі 1122,81 грн., що передбачена п.7 додатку №4 до договору та яка була перерахована колегією апеляційної інстанції з урахуванням проплат Відповідача та періодів прострочки розрахунків.(прострочка розрахунків з грудня 2009р. по березень 2010 включно).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.104 ГПК України , підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є : неповно зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, невідповідність висновків , викладених у рішенні місцевого суду, порушення або незастосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню в частині стягнення суми боргу з прийняттям нового рішення про відмову в зазначеній частині вимог. В частині стягнення інфляційних, річних та пені позов задовольнити частково. Апеляційну скаргу Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація” задовольнити.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація”

задовольнити .

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2010 р. у справі 18/199 скасувати в частині стягнення боргу в сумі 20081,71 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” в зазначеній частині позовних вимог. В частині стягнення інфляційних, річних та пені позов задовольнити частково .

3. Резолютивну частину рішення викласти в наступній редакції: „ Позов АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація”( юридична адреса: інд. 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; поштова адреса: інд. 04050, м. Київ, вул. Артема, 58/2-д; код ЄДРПОУ 26187970) на користь АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (інд. 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) 1122,81 грн. пені, 1151,38 грн. інфляційних , 164,31 грн. три проценти річних, 243,85 грн. витрат по сплаті державного мита та 21,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу . Видати наказ.

4. Стягнути з АЕК „Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу „Енергозбут Київенерго” (інд. 04050, м. Київ, вул. Мельникова, 31, код ЄДРПОУ 26187764) на користь Комунального підприємства (КП) „Київжитлоспецексплуатація” ”( юридична адреса: інд. 01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51-а; поштова адреса: інд. 04050, м. Київ, вул. Артема, 58/2-д; код ЄДРПОУ 26187970) 122,79 грн. витрат по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №18/199 повернути Господарському суду міста Києва.

Головуючий суддяНєсвєтова Н.М.

СуддіКондес Л.О.

Корсакова Г.В.

06.05.11 (відправлено)