Постанова № 17674424, 21.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2011 № 10/116

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Корсака В.А.

суддів: Коршун Н.М.

Нєсвєтову Н.М.

за участю представників:

від позивача: не зявився,

від відповідача: ОСОБА_3. (за дов.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010

у справі № 10/116 (суддя Котков О.В.)

за позовом Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 10450, 00 грн.

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2010 року Закрите акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансполіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 10450,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дій (бездіяльності) відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки, причинного звязку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду. В матеріалах справи міститься довідка Головного управління в м. Києві Управління Державної автомобільної інспекції №27199 від 04.06.2009, відповідно до якої 04.06.2009р. по вул. Фрунзе О. Теліги в м. Києві сталось ДТП (обрив контактної мережі тролейбусної лінії електропередач) за участю транспортного засобу Тойота Авенсіс д.н.з. НОМЕР_1. Рішення щодо оцінки дій учасників даної пригоди не виносилось у звязку з неможливістю встановити винних в ДТП. Таким чином позивачем не доведено вини відповідача (працівників відповідача) в завданні матеріальної шкоди (механічних пошкоджень) власнику транспортного засобу «Тойота Авенсіс», державний номер НОМЕР_1. У звязку з чим, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача збитків в розмірі 10450,00 грн. є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, з посиланням на неповне зясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевим господарським судом визнано встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції помилково застосовано до правовідносин у даній справі статтю 1166 Цивільного кодексу України, яка відноситься до загальних підстав відповідальності за завдану майнову шкоду, що передбачають наявність вини як підставу такої відповідальності (статті 614 та 1166 Цивільного кодексу України. Проте, на думку позивача, зобовязання, які виникають внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, є винятком з загального правила (статті 1173, 1174, 1187 Цивільного кодексу України).

Позивач не скористався наданим йому правом на учать свого представника в судовому засіданні 21.04.2011, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, доказом чого є підпис повноваженого представника позивача ОСОБА_4. на розписці про відкладення розгляду справи (а.с. 161). Клопотань про відкладення розгляду справи не надходило.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (абзац 4 пункту 3.6. Розяснень Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 із змінами та доповненнями станом на 30.04.2009 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Неявка представника позивача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення спору по суті.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за можливе розглядати справу у відсутності представника позивача, повідомленого належним чином про час та місце судового засідання.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача, колегією суддів встановлено наступне.

04.06.2009 в м. Києві на перехресті вулиць Фрунзе О. Теліги стався обрив контактної мережі тролейбусної лінії.

Транспортний засіб «Тойота Авенсіс», державний номер НОМЕР_1, внаслідок вказаного обриву отримав механічні ушкодження.

Загальний розмір матеріальної шкоди, завданого власнику транспортного засобу «Тойота Авенсіс», державний номер НОМЕР_1, відповідно до Звіту №2003 про оцінку майна складає 15681,56 грн.

Вказаний транспортний засіб автомобіль «Тойота Авенсіс», державний номер НОМЕР_1 було застраховано позивачем за договором страхування №НТ.Р.1553.С2 від 05.06.2008, страхувальником по договору є ОСОБА_1

За страховим випадком за участю застрахованого автомобіля, згідно складеного страхового акту №1203У-2009р. від 08.07.2009 по договору страхування визначено суму страхового відшкодування в розмірі 15144,71 грн.

Позивачем було виплачено на користь страхувальника 10000,00 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від 11.08.2009, 16.09.2009 та 23.09.2009.

Крім того, позивачем було сплачено 450,00 грн. за проведення оцінки вартості матеріального збитку субєкту оціночної діяльності.

Загальний розмір збитків позивача становить 10450,00 грн., у звязку з чим позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування збитків в порядку регресу, з посиланням на частини 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України.

Судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 10450,00 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Судова колегія визнає необґрунтованими доводи відповідача в частині завищення позивачем суми страхового відшкодування та до уваги не приймає, враховуючи наступне. Матеріали справи свідчать про те, що позивачем була сплачена страхувальнику сума страхового відшкодування на підставі висновків проведеної експертної оцінки майна, завданого власнику матеріального збитку в результаті ДТП (копія звіту №2003 про оцінку майна від 25.06.2009 наявна в матеріалах справи). Складений експертом звіт з оцінки протиріч не містить.

Крім того, відповідачем в обґрунтування власної позиції не надано доказів, які б спростовували розмір визначений експертом завданих збитків чи підтверджували, що висновок експерта не відповідає дійсним обставинам.

Відшкодування шкоди, заподіяне джерелом підвищеної небезпеки, регулюється статтею 1187 § 1 Глави 82 Цивільного кодексу України, частиною 1 якої передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб (частина 1).

Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина 2).

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина 5 статті 1187 Цивільного кодексу України).

Згідно з абз. 3 пункту 2 Розяснень Вищого господарського суду України №02-5/215 від 01.04.1994 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди», як у випадку невиконання договору, так і за зобов'язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду (статті 614 та 1166 ЦК України). Однак щодо зобов'язань, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, є виняток з цього загального правила, тобто коли обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на особу без її вини (статті 1173, 1174, 1187 Цивільного кодексу України).

Отже, проаналізувавши положення статті 1187 Цивільного кодексу України, судова колегія дійшла до висновку, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану третій особі шкоду, незалежно від своєї вини, за винятком випадків, передбачених частиною 5 вказаної статті.

Відповідачем не доведено належними та допустимими доказами те, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

За таких обставин, висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено наявність вини відповідача за завдану шкоду є помилковим та таким, що прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія Постанови Подільського районного суду міста Києва від 03.12.2010 по справі №3-8794 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 (начальник служби енергозбереження КТТУ КП «Київпастранс»), передбаченого частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Даною постановою встановлено, що ОСОБА_2. допустив порушення правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а саме: не перевірив стан контактної мережі та своєчасно не усунув недоліки, результаті чого відбувся обрив проводів, які впали на автомобіль «Тойота», д.н НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження транспортного засобу, завдавши матеріальні збитки.

Даним підтверджується наявність вини відповідача у завданні матеріальної шкоди транспортному засобу автомобілю «Тойота Авенсіс», державний номер НОМЕР_1.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та подання позову та апеляційної скарги, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 по справі № 10/116 прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права у звязку з чим підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позову в повному обсязі. Апеляційна скарга є обґрунтованою підлягає та задоволенню.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.07.2010 у справі № 10/116 скасувати.

Резолютивну частину рішення викласти у наступній редакції:

«1. Позов Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, р/р 2600600012840 в ВАТ КБ «Хрещатик», або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» (04080, м. Київ, вул. Фрунце, 13Є, код ЄДРПОУ 31451838) 10450,00 грн. матеріальної шкоди в порядку регресу, 104, 50 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.»

Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, р/р 2600600012840 в ВАТ КБ «Хрещатик», або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, МФО 300670, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс» (04080, м. Київ, вул. Фрунце, 13Є, код ЄДРПОУ 31451838) 52, 25 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

Матеріали справи № 10/116 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом 20-ти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддяКорсак В.А.

СуддіКоршун Н.М.

Нєсвєтова Н.М.