Постанова № 17674430, 18.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011 № 49/137

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «САЛД ЛТД»

на рішення господарського суду міста Києва

від 24.01.2011 року

у справі № 49/137 (суддя Митрохіна А.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «САЛД ЛТД», м.Київ,

до фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю, м.Київ,

про стягнення 84611,83 грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 генеральний директор (наказ №1 від 23.12.2010 року);

від відповідача: ОСОБА_2 представник (довіреність б/н від 22.04.2010 року);

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «САЛД ЛТД» (надалі ТОВ «ВКФ «САЛД ЛТД», позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю (надалі - фірми «Т.М.М.» ТОВ, відповідач) про стягнення 59671,58грн. боргу, 2968,90 грн. пені, 5203,64 грн. три проценти річних, 16767,71 грн. індексації за договором на виконання робіт №876 від 01.02.2006 року, у звязку з неналежним виконанням відповідачем зобовязань щодо їх оплати, а також судові витрати.

Рішенням господарського суду міста Києва від24.01.2011року у справі №49/137 у позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ«ВКФ «САЛД ЛТД» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення господарського суду міста Києва від24.01.2011року та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач посилається на те, що спірне рішення постановлене за умов неповного зясування всіх обставин справи, невідповідності висновків суду цим обставинам та невірного застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до апеляційного провадження, розгляд справи призначено в судове засідання на 10.03.2011 року.

Відповідач скористався правом, наданим йому ст.96 ГПК України, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін.

09.03.2011 року від позивача надійшло доповнення до апеляційної скарги з додатковими документами, які долучено до матеріалів справи.

31.03.2011 року на виконання вимог суду апеляційної інстанції від Державного департаменту пожежної безпеки Міністерства надзвичайних ситуацій України надійшли витребувані документи, які було долучено до матеріалів справи.

За наслідками судових засідань 10.03.2011 року та 04.04.2011 року, в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи переносився на 04.04.2011 року та 18.04.2011 року відповідно.

В судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення місцевого господарського суду скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити; представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, вважає спірне рішення законним і обґрунтованим, у звязку з чим просив залишити таке без змін.

18.04.2011 року колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно зі статтею 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення та доводи сторін, розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.

Місцевим господарським судом встановлено, що 01.02.2006 року між ТОВ «ВКФ «САЛД ЛТД» (в тексті договору - виконавець) та фірмою «Т.М.М.» ТОВ (в тексті договору - замовник) укладено договір на виконання робіт №876, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання по поставці обладнання матеріалів, монтажу системи автоматичного порошкового пожежогасіння, системи автоматичного газового пожежогасіння (без приміщення сейфової та приміщення для депозитних сейфів першого поверху), системи автоматичного водяного пожежогасіння (надалі - системи) на обєкті «Будинок техніки» по вул.Луначарського, 7 в Дніпровському районі м.Києва з дотриманням технічних вимог, передбачених проектною документацією, а замовник бере зобов'язання прийняти роботи та оплатити їх (а.с.18-22).

Розділом 3 договору сторони визначили терміни проведення робіт, зокрема, початок робіт - з дати підписання договору, за умови отримання авансу на розрахунковий рахунок виконавця; закінчення робіт - у відповідності з графіком проведення будівельно-оздоблювальних робіт, але не пізніше 30 робочих днів з дати закінчення оздоблювальних робіт.

Згідно пункту 4.1. договору загальна вартість обладнання, матеріалів та робіт складає 2 648 988,28 грн. з ПДВ, у обсягах, визначених сторонами в додатках №1, 2, 3, 4 до даного договору «Договірна ціна» та додатку №6 «Протокол погодження договірної ціни», які є невід'ємною частиною договору.

У відповідності до пункту 4.2. договору, в пятиденний термін після підписання договору, замовник сплачує виконавцю аванс в сумі 318 104,86 грн. з ПДВ.

За умовами пункту 4.3. договору замовник щомісяця, на підставі актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3, наданих не пізніше 25 числа звітного місяця, сплачує виконавцю проміжні платежі за виконані роботи. Замовник перевіряє правильність акту на протязі 5-х робочих днів з дня його отримання та підписує, виходячи з реально виконаних робіт або дає письмово обґрунтовану відповідь про причину відмови. Оплата здійснюється на протязі 3 банківських днів після підписання акту виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.

Виконавець щомісяця, сплачує замовнику генпідрядні послуги в розмірі 2% від суми фактично виконаних монтажних робіт без вартості обладнання та матеріалів, на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в (пункт 4.4. договору).

Відповідно до пункту 4.5. договору остаточний розрахунок по договору здійснюється на протязі 5 (пяти) банківських днів після підписання сторонами та представником Держпожежнагляду акту вводу системи в експлуатацію.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що приймання робіт здійснюється на підставі підписаних сторонами актів виконаних робіт форми КБ-2в та довідки форми КБ-3.

Відповідно до статей 626 та 638 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору, що також відображено у статті 180 Господарського кодексу України.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Місцевим господарським судом встановлено, що акт вводу системи в експлуатацію у відповідності до пункту 4.5. договору підписано 27.12.2006 року лише позивачем та представником Держпожежнагляду. В порушення вищевказаного пункту, акт відповідачем підписаний не був і його наявність останнім заперечується.

Постановляючи оскаржуване рішення та відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд, посилаючись на статті 525, 526 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, виходив з того, що позивач свої зобовязання за договором належним чином не виконав, відтак, вини відповідача у невиконанні договірних зобовязань по оплаті робіт немає.

До такого висновку суд першої інстанції дійшов, приймаючи до уваги наявний у справі лист №1107/12-икс від 09.12.2008 року, в якому відповідач відмовився підписувати акти прийому-передачі, посилаючись на невиконання позивачем п.1.1 та п.7.1 договору, а відсутність підписаних сторонами та представником Держпожежнагляду актів вводу систем пожежогасіння в експлуатацію виключає настання строку остаточного розрахунку по договору в силу п.4.5 договору.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що висновки місцевим господарським судом зроблені при неповно встановлених обставинах справи, дані висновки не відповідають фактичним обставинам, що призвело до прийняття неправильного рішення та є підставою для його скасування.

В ході апеляційного провадження колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору позивач здійснював відповідачеві роботи, передбачені договором на обєкті останнього. Факт виконання таких робіт підтверджується підписаними повноважними представниками актами виконаних робіт форми КБ-2в та довідками форми КБ-3 (а.с.23-32).

Відповідач в судових засіданнях апеляційної інстанції стверджував, що позивачем було порушено порядок здачі робіт, передбачений п.п.2.1.4, 2.1.5, 10.4, 10.5, 10.6 договору, останнім не була передана необхідна документація, у тому числі акти вводу в експлуатацію, не проводилось випробування систем, а також інструктаж персоналу відповідача, однак судова колегія такі доводи відхиляє з огляду на наступне.

Як пояснив з даного приводу колегії скаржник, оригінали актів вводу в експлуатацію у двох екземплярах, підписані позивачем та представником Держпожежнагляду були надані замовнику на підпис, проте відповідач екземпляр зі своїм підписом та печаткою позивачеві не повернув.

В якості додатку до відзиву на позовну заяву, відповідач надав копію акту прийняття в експлуатацію автоматичної установки водяного пожежогасіння, а також копії актів проведення комплексного випробування автоматичних установок пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, порошкового пожежогасіння ТП, газового пожежогасіння машинних приміщень ліфтів та прийняття таких в експлуатацію, з яких вбачається, що такі відправлялися позивачем факсограмою і є підписаними позивачем та Держпожежнаглядом (а.с.63-66).

Факт прийняття в експлуатацію систем пожежогасіння, змонтованих ТОВ «ВКФ «САЛД ЛТД» на обєкті «Будинок техніки по вул. Луначарського, 7 в Дніпровському районі м.Києва» (ТЦ «Комод») обєктивно підтверджується листом Державного департаменту пожежної безпеки №36/4/1020 від 25.02.2011 року, з якого вбачається, що 27.12.2006 року участь у комісії по прийняттю в експлуатацію систем протипожежного захисту приймала повноважна особа департаменту - Мусійчук С.В., яким були підписані акти проведення комплексного випробування та прийняття в експлуатацію (а.с.156).

На виконання вимог ухвали апеляційного господарського суду, Державним департаментом пожежної безпеки 24.03.2011 року надано копію акта прийняття в експлуатацію автоматичних установок пожежної сигналізації та оповіщення про пожежу, порошкового пожежогасіння ТП, газового пожежогасіння машинних приміщень ліфтів від 27.12.206 року, копію акта прийняття в експлуатацію автоматичної установки водяного пожежогасіння від 12.2006 року на обєкті «Будинок техніки по вул. Луначарського, 7 в Дніпровському районі м.Києва», з яких вбачається, що такі підписані головою комісії Пшук В.А., представником замовника (ТОВ «Петрікол Інвестментс Юкрейн») та членами комісії: Толмачовим М.Г. - представником генпідрядної організації (фірма «Т.М.М. ТОВ»), Чалієнко А.К. - представником монтажної та пусконалагоджувальної організації («ТОВ «ВКФ «САЛД ЛТД») та Мусійчуком С.В. - представником Державного департаменту пожежного нагляду (а.с.210-211).

Крім цього, Державним департаментом пожежної безпеки апеляційному господарському суду була надана копія акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом обєкта, яким засвідчується прийняття державною приймальною комісією в експлуатацію будівництво «Будинку техніки» в складі громадського Лівобережного центру по вул. Луначарського,7 у Дніпровському районі м.Києва (поштова адреса: вул. Луначарського, 4). Зокрема, в такому (п.8) зафіксовано, що на обєкті всі роботи, передбачені проектною документацією, виконані згідно з державними будівельними нормами, змонтоване і випробуване обладнання, проведені пусконалагоджувальні роботи згідно з технологічним регламентом, створені безпечні умови для праці виробничого персоналу та перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці, пожежної безпеки, екологічних та санітарних норм (а.с.212-217).

Твердження відповідача про те, що обєкт нерухомого майна ним не експлуатується через неналежне виконанням позивачем робіт за договором колегія суддів відхиляє, оскільки такі спростовуються актом №898 планової перевірки торгівельно-офісного центру по вул. Луначарського, 4, щодо додержання вимог законодавства у сфері пожежної безпеки від 19.05.2010 року фірмою «Т.М.М» ТОВ та відповідним приписом на усунення порушень вимог пожежної безпеки, з яких вбачається, що відповідачем здійснюється господарська діяльність без наявності відповідного дозволу від органів державного пожежного нагляду (а.с.219-223).

Крім цього, в ході апеляційного провадження колегією суддів досліджувалось питання виконання позивачем умов договору щодо проведення інструктажу з правил експлуатації системи пожежогасіння.

Згідно пункту 10.4. договору виконавець проводить інструктаж, попередивши замовника не менше ніж за 7 днів про дату його проведення.

При цьому, згідно п.10.2 до закінчення робіт по договору замовник призначає з числа своїх співробітників спеціаліста (спеціалістів), які повинні пройти інструктаж з правил експлуатації системи і письмово повідомити про це виконавця.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тому, що відповідач, у відповідності до умов договору, повідомляв письмово позивача про призначення своїх співробітників, які мають пройти інструктаж.

Оскільки умовами договору проведення інструктажу передбачалось до закінчення робіт, колегія суддів, зважаючи на відсутність письмових претензій з боку відповідача з цього приводу та встановлені обставини щодо здачі в експлуатацію системи пожежогасіння, дійшла висновку, що такий позивачем був проведений.

При цьому, колегія враховує надану позивачем довідку №61-ю від 02.03.2011 року, складену спеціалістами ТОВ «ВКФ «САЛД ЛТД», які мають свідоцтва про проходження спеціального навчання з монтажу, технічного обслуговування установок протипожежної сигналізації. Довідкою останні підтвердили, що ними проводились роботи по монтажу систем пожежогасіння та повний інструктаж працівників відповідача по користуванню та управлінню даними системами на обєкті «Будинок техніки». При цьому, зазначено, що у випадках відсутності проведення інструктажу через невміння користувача, будівля була б непридатна до експлуатації через цілодобову подачу звукового сигналу (а.с.155,178-187).

В силу положень статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи приписи зазначених статей та даючи оцінку вищенаведеним доказам, твердження відповідача про те, що системи пожежогасіння не були здані в експлуатацію та непідписання ним спірних актів вводу в експлуатацію системи, колегія суддів вважає надуманими.

З огляду на встановлене, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про невиконання позивачем зобовязань по передачі інструкцій користувача систем, сертифікатів на встановлене обладнання, так як вказана документація, за умовами п.10.5 договору, має передаватись виконавцем замовнику при здачі-прийманні систем. При цьому, згідно п.10.6 договору комплект документів передається замовнику в одному екземплярі.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що місцевим судом під час розгляду справи не було зясовано, що в ході виконання сторонами договору №876 від 01.02.2006 року, останніми було укладено угоду про зміну і доповнення від 18.10.2006 року, додаткову угоду №1 від 20.12.2006 року, додаткову угоду №2 від 26.06.2007 року, якими вносились зміни до пункту 4.1. основного договору.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, сторонами були складені та підписані довідки форми КБ-3 та форми КБ-2в на суму 52825,58 грн. за липень 2007 року., форми КБ-3 та форми КБ-2в на суму 2505,82 грн. за листопад 2007 року та акт передачі обладнання №21 від 30.11.2007 року на суму 3361,58 грн., а всього на суму 59671,58 грн., однак відповідачем останні оплачено не було (а.с.23, 24, 28).

Суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим висновок місцевого господарського суду щодо недоведеності позивачем виконання робіт за довідками 2007 року, з огляду на акт, який датований 27.12.2006 року, виходячи з наступного.

Наявні в матеріалах справи акти приймання виконаних підрядних робіт за липень, листопад 2007 року форми №КБ-2в містять посилання на оплату робіт за додатковою угодою №2 від 12.02.2007 року до договору №876 від 01.02.2007 року. З таких вбачається, що вказані роботи здійснювались за додатковою угодою і підлягають оплаті у відповідності до неї.

Матеріали справи містять акт звіряння взаєморозрахунків за 9 місяців 2008 року, підписаний сторонами, з якого вбачається, що станом на 01.10.2008 року відповідач має перед позивачем заборгованість за договором №876 у сумі 59671,58 грн. (а.с.83).

В силу приписів статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно пункту 5.4. договору неякісно виконані роботи виконавець перероблює за власний рахунок. У разі наявності недоліків, виявлених у гарантійний період (п. 6.1. договору), за винятком пункту 6.6., протягом терміну, вказаного у пункті 6.4. від дати отримання виконавцем заявки (акту) замовника на усунення недоліків, виконавець приступає до усунення недоліків за власний рахунок та в узгоджені між сторонами терміни.

Частинами 1, 2, 3 статті 853 Цивільного кодексу України визначено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.

Варто відзначити, що вимоги ухвали суду про надання документально обґрунтованих пояснень стосовно того, які саме роботи виконавцем не були виконані або виконані неналежним чином, відповідач не виконав. Судова колегія критично ставиться до листа №1107/12 від 09.12.2008 року, на який посилається відповідач як на доказ, що підтверджує сповіщення ним позивача про недоліки, оскільки вказаний лист має лише посилання на невиконання пунктів 1.1. та 7.1. договору, а не вказує які саме недоліки необхідно усунути позивачем.

Враховуючи факт підписання відповідачем довідок форми КБ-3, КБ-2в за липень, листопад 2007 року та акт №21 від 30.11.2007 року без будь-яких застережень, роботи за вказаними документами вважаються прийнятими відповідачем.

Таким чином, колегія суддів, аналізуючи надані позивачем докази, приходить до висновку про доведеність останнім боргу відповідача у сумі 59671,58 грн., що утворився внаслідок неналежного виконання ним договору на виконання робіт №876 від 01.02.2006 року.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про обґрунтованість заявленої позовної вимоги щодо стягнення з відповідача за період з 03.12.2007 року по 29.10.2010 року 3% річних у сумі 5203,64 грн. та інфляційних нарахувань в сумі 16767,71 грн. за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання, згідно з наданим позивачем розрахунком.

Під час розгляду місцевим господарським судом справи відповідачем була подана заява про застосування строків позовної давності (а.с.77).

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно частин 1, 3 статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Враховуючи приписи вказаної статті, підписаний відповідачем акт №21 від 30.11.2007 року, а також акт звіряння взаєморозрахунків за 9 місяців 2008 року, колегія суддів дійшла висновку, що даними актами відповідач визнав існуючу перед позивачем заборгованість і вказаною дією останній перервав перебіг позовної давності.

Крім цього, матеріали справи свідчать, що позивач направляв на адресу відповідача претензію №193-ю від 13.11.2008 року та листи №529 від 18.11.2008 року, №577 від 11.11.2008 року та №199-ю від 01.12.2009 року з вимогою оплати заборгованості. У відповідь фірмою «Т.М.М.» ТОВ направлявся лист №1107/12 від 09.12.2008 року, з тексту якого слідує, що останнім гарантується оплата за умови усунення недоліків підрядних робіт та підписання сторонами і представником Держпожежнагляду акту вводу систем в експлуатацію (а.с.12,14, 15, 83).

Одночасно колегія суддів враховує положення пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, згідно якого позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

В силу частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Аналізуючи вищенаведені норми закону, колегія суддів вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь пені за період з 03.12.2007 року по 02.06.2008 року в сумі 2968, 90 грн. задоволенню не підлягає, через пропуск строку позовної давності, який сплив 02.06.2009 року.

Відповідно до статті43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на встановлені апеляційним господарським судом факти та вищенаведені правові норми, враховуючи, що відповідач в установленому законом порядку обставини, наведені позивачем не спростував, належних доказів на їх заперечення не надав, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Отже, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені з невірним застосуванням норм матеріального права при неповному дослідженні обставин справи, що призвело до прийняття неправильного рішення, що є підставою для задоволення апеляційної скарги і скасування спірного судового рішення та постановлення нового рішення про задоволення позову частково.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на скасування апеляційним господарським судом рішення місцевого господарського суду, колегія суддів вважає за необхідне провести перерозподіл судових витрат.

Керуючись статтями 43, 32, 33, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «САЛД ЛТД» на рішення господарського суду міста Києва від24.01.2011року у справі №49/137 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від24.01.2011року у справі №49/137 скасувати.

3.Прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

4.Стягнути з фірми «Т.М.М.» товариства з обмеженою відповідальністю (03146, м.Київ, вул.Чаадаєва, 2-б, код ЄДРПОУ - 14073675) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «САЛД ЛТД» (08150, Київська область, м.Боярка, вул.Білогородська, 61, код ЄДРПОУ - 20572483) заборгованість у сумі 59671,58 грн. (пятдесят девять тисяч шістсот сімдесят одна грн. 58 коп.), 3% річних у сумі 5203,64 грн. (пять тисяч двісті три грн. 64 коп.), індекс інфляції у сумі 16767,71 грн. (шістнадцять тисяч сімсот шістдесят сім грн. 71 коп.), 816,42 грн. (вісімсот шістнадцять грн. 42 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи місцевим господарським судом, 408,21 грн. (чотириста вісім грн. 21 коп.) в якості відшкодування державного мита за розгляд справи апеляційним господарським судом та 227,72 грн. (двісті двадцять сім грн. 72коп.) в якості відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення суду).

5. Доручити господарському суду міста Києва видати відповідний виконавчий документ.

6. Матеріали справи №49/137 повернути до господарському суду міста Києва.

7. Копію постанови апеляційного господарського суду надіслати учасникам судового провадження у справі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.