Постанова № 17674378, 26.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011                                                                                           № 45/11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Шапрана В.В.

суддів:           Кошіля В.В.

          Моторного О.А.

при секретарі:           Браславській А.В.

за участю представників:

від позивача – Булій Т.В.

від відповідача – Степаненко Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» на рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року (суддя - Балац С.В.)

за позовом Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення

залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс»

про стягнення 2424 000,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (далі – позивач) звернулося до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» (далі – відповідач) про стягнення штрафних санкцій за прострочення поставки продукції за договором № ЦХП-07-04409-01 від 01.06.2009 року в розмірі 2424000,00 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року позов задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» 1939 200 грн. – штрафу в розмірі 20% від суми непоставленої в строк продукції, 19 392 грн. – витрат по сплаті державного мита, 188,80 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просило рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення судом першої інстанції прийнято з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» прийнято до провадження та призначено її розгляд на 12.04.2011 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2011 року розгляд апеляційної скарги по справі № 45/11 відкладено на 26.04.2011 року.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав, що відповідно до ст. 96 ГПК України не є перешкодою для перегляду рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку.

У судове засідання 26.04.2011 року з’явилися представники позивача та відповідача.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2009 року між Державним підприємством матеріально – технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» (постачальник) укладено договір поставки № ЦХП-07-04409-01 (далі – договір, а.с. 15 - 20).

Предметом договору поставки згідно п. 1.1. є те, що постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікації, яка є невід’ємною частиною договору, на умовах визначених у цьому договорі.

Найменування продукції: трактор з бульдозерним обладнанням та тяговим агрегатом (бульдозер) Т-35.01 ЯБЛ-3, виробник продукції ВАТ «Протрактор», Росія (п.п. 1.2., 1.3. договору).

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що загальна сума договору на момент його підписання складає 8080000,00 грн., крім того ПДВ 20% - 1616000,00 грн., що разом становить 9696000,00 грн.

Згідно п. 5.2. договору поставка продукції проводиться протягом дії договору, тільки після письмової рознарядки замовника, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності замовника до прийому продукції. Кожна партія продукції постачається протягом 60 календарних днів з дати письмової рознарядки замовника, якщо інше не вказано у рознарядці.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Четра – Сервіс» листом від 04.03.2010 року № 16 повідомило Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про готовність до відвантаження продукції та просило надати відповідне письмове розпорядження на відвантаження зазначеної продукції, чим підтвердити готовність до прийняття продукції (а.с. 28).

В свою чергу, на виконання умов договору позивач надав відповідачу рознарядку від 15.03.2010 року № ЦХП – 20/1731 на постачання продукції на залізниці України по договору на загальну суму 9696 грн. (а.с. 23).

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з положеннями частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Договір є обов’язковим для виконання сторонами в силу положень ст. 629 ЦК України.

Листами від 23.04.2010 року № 96-810/14-203, та від 08.06.2010 року № 06-810/14-278 відповідач повідомляв, що в зв’язку з затримкою у виробництві всієї тракторної техніки, не має змоги виконати свої зобов’язання за договором у визначені строки, та просив не пред’являти до нього претензійно – позовні вимоги (а.с. 24, 27).

У зв’язку з труднощами у комплектації продукції відповідач звернувся до позивача з проханням продовжити строки поставки визначені договором та з пропозицією укласти додаткову угоду до договору, в якій зазначити нові строки поставки відповідачем продукції, що підтверджується листом від 29.04.2010 року № 35 (а.с. 26).

Позивач листом від 15.05.2010 року № ЦХП-20/3990 повідомив відповідача про відмову продовжити строк виконання договору, мотивуючи відмову ч. 2 п. 84 Положення пор закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти, відповідно до якої істотні умови договору про закупівлю не повинні змінюватися після підписання договору до повного виконання зобов’язань сторонами, крім, випадків зменшення обсягів закупівлі залежно від реального фінансування видатків, зменшення сторонами ціни договору про закупівлю.

Згідно наявного в матеріалах справи рішенням Господарського суду м. Києва від 29.06.2010 року по справі № 30/162 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра – Сервіс» до Державного підприємства матеріально – технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» про зобов’язання укласти додаткову угоду до договору поставки задоволено повністю, зобов'язано Державне підприємство матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» додаткову угоду до договору та визначено зміст вказаної додаткової угоди з терміном дії договору до 14.08.2010 року (а.с. 29 – 33).

За змістом ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності до ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки позивач надав письмову рознарядку відповідачу 15.03.2011 року, то відповідач зобов'язаний був поставити товар позивачеві до 14.05.2010 року.

Натомість відповідач свого обов'язку у вказаний строк не виконав, чим порушив умови договору.

За наведених обставин справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки відповідач прострочив виконання зобов’язання, то відповідач вважається таким, що порушив зобов’язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої п. 10.1. договору.

Крім того, місцевим господарським судом вірно зазначено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2010 № 30/162 продовжено термін дії договору, а не строк поставки, що не звільняє відповідача від відповідальності, передбаченої п. 10.1 договору за порушення п. 5.2. договору.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності з п. 10.1. договору поставки за порушення термінів постачання згідно п. 5.2. дійсного договору, постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 20 % від суми непоставленої в строк продукції.

Відповідно п. 2 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Статтею 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За приписами ст. 83 ГПК України, господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Крім того, як вбачається з пояснень представників сторін оплата за поставлений товар на час розгляду справи позивачем в повній мірі здійснена не була.

Отже, зважаючи на труднощі у комплектації продукції та затримку її поставки контрагентом відповідача з Російської Федерації колегія суддів вважає за можливе скористатися правом, передбаченим п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України і застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України.

Так, враховуючи відсутність відомостей від позивача про понесені ним збитки та враховуючи, що розмір стягнутих судом штрафних санкцій надмірно великий, оскільки дорівнює майже ј вартості самої продукції, суд зменшує розмір штрафу передбаченого п. 10.1. договору.

Отже, відповідно до розрахунку суду апеляційної інстанції з відповідача підлягає стягненню штраф передбачений п. 10.1 договору у розмірі 969 600 грн.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку з яким погоджується суд апеляційної інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача штрафу за прострочення поставки продукції за договором поставки, підлягала задоволенню, однак не в сумі, 1939200 грн.

Таким чином рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача штрафу передбаченого п. 10.1. договору підлягає зміні.

Разом з цим, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що вимога позивача про стягнення з відповідача 5% штрафу за невиконання договору поставки в обсязі та в терміни, визначені згідно з договором є необґрунтованою, матеріалами справи не підтверджується та задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Згідно п. 9.1., 9.2. договору відповідач зобов'язаний надати забезпечення виконання даного Договору у вигляді договору про неустойку в сумі, що становить 5% від вартості Договору, яке надається під час укладення договору. Забезпечення діє до повного виконання договору, в частині поставок продукції на умовах, викладених в цьому Договорі. Замовник повертає відповідачеві забезпечення виконання договору після виконання останнім зобов'язань в частині поставки продукції відповідно до умов договору протягом 10 банківських днів з дня письмової вимоги наданої відповідачем.

31.12.2009 року між сторонами спору укладено договір про неустойку № ЦХП-07-04409-НУ (а.с 22).

За умовами договору про неустойку, останній укладено з метою забезпечення зобов'язань відповідача за договором, у зв'язку з чим на відповідача покладається обов'язок сплати протягом 3 банківських днів з дати вимоги штраф у розмірі 5% від суми договору у разі, зокрема, невиконання договору поставки в обсязі та в терміни, визначені згідно з договором (п. 1.2. договору про неустойку).

Пунктом 4 договору про неустойку встановлено, що вказаний договір про неустойку втрачає юридичну силу внаслідок, зокрема, виконання відповідачем зобов'язань за договором.

Враховуючи те, що постачальником виконано зобов’язання щодо поставки продукції визначеної у договорі, що не заперечується сторонами п. 4 договору про неустойку втратив чинність.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача два штрафи за одне і теж порушення, що суперечить нормам ст. 61 Конституції України та ст. 3 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення 5% штрафу за невиконання договору поставки слід залишити без змін.

За таких обставин апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення підлягає зміні в частині нарахування суми штрафу передбаченого п. 10.1. договору, в решті рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року слід залишити без змін.

Судові витрати по справі, відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» задовольнити частково.

Рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року у справі №45/11 змінити, абзац 2 резолютивної частини рішення викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» (03062, м. Київ, вул. Естонська, 94, код 34001720, з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т., 11/15, код 19014832, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) – 969 600 грн. (дев’ятсот шістдесят дев’ять тисяч шістсот гривень) – штрафу передбаченого п. 10.1. договору, 9 696 грн. (дев’ять тисяч шістсот дев’яносто шість гривень) – витрат по сплаті державного мита, 94,40 (дев’яносто чотири гривні 40 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення.».

В решті рішення Господарського суду м. Києва від 07.02.2011 року у справі № 45/11 залиши без змін.

Стягнути з Державного підприємства матеріально-технічного забезпечення залізничного транспорту України «Укрзалізничпостач» (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр-т., 11/15, код 19014832 з будь якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Четра-Сервіс» (03062, м. Київ, вул. Естонська, 94, код 34001720, на будь який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду) 5 100 грн. (п’ять тисяч сто гривень) державного мита за подання апеляційної скарги.

Видачу наказів доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи №45/11 повернути до Господарського суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      Шапран В.В.

Судді                                                                                          Кошіль В.В.

                                                                                          Моторний О.А.