Постанова № 17674384, 27.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011 № 31/339

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Синиці О.Ф.

Пашкіної С.А.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник за довіреністю № 7/406 від 28.02.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2. представник за довіреністю від 18.04.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд 2”

на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011

у справі № 31/339 (Качан Н. І.)

за позовом Комунального підприємства „Київдорсервіс”

до Відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд 2”

про стягнення 417384,62 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 405130,80 грн. за виконані за договором № 09/04-3-09 від 26.10.2009 року роботи, пені в сумі 9556,65 грн. та 3 % річних в сумі 2697,17 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року, повний текст якого підписаний 07.02.2011 року, у справі № 31/339 позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто основний борг в сумі 395426,40 грн., пеню в сумі 2100 грн. та 3 % річних в сумі 2600 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що, позивачем належним чином доведено невиконання відповідачем свого обовязку по оплаті виконаних позивачем за умовами договору № 09/04-3-09 від 26.10.2009 року робіт.

Крім того, суд скористався наданим йому п. 3 ст. 83 ГПК України правом на зменшення розміру неустойки.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 у справі №31/339 скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції при прийнятті спірного рішення не врахував, що за умовами спірного договору обовязок відповідача оплатити виконанні позивачем роботи виникає лише після отримання коштів від замовника будівництва (КП „Київпастранс”), а, враховуючи, що зазначені кошти відповідачем не отримані, обовязок відповідач по оплаті виконаних позивачем за умовами спірного договору робіт, не є простроченим.

Ухвалою від 22.03.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Трест „Київміськбуд 2” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, представник позивача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.10.2009 року позивач як Субпідрядник та відповідач як Підрядник уклали договір підряду № 09/04-3-09 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобовязання в межах виділених капіталовкладень, відповідно до вимог проектно кошторисної документації, будівельних норм та правил в обумовлений Договором строк виконати роботи на обєкті: «Роботи по улаштуванню поверхні спортивних та рекреаційних споруд (організація зони відпочинку в районі озера Радунка) в складі обєкту: організація пасажироперевезень залізничним транспортом. Будівництво першої черги кільцевої дороги для електропоїздів з підходами підїздами до платформ у м. Києві», замовником якого є КП „Київпастранс”.

Відповідно до п. 2.1 Договору загальна ціна визначена динамічною Договірною ціною відповідно до ДБН Д.1.1.1-2000 і становить 586760,40 грн., у томі числі ПДВ 20% 97793,40 грн.

Розділом 6 Договору визначено що здача приймання робіт оформлюється підписання сторонами Актів приймання виконаних робіт (форма КБ-2В) та Довідок про вартість виконаних робіт (форма КБ-3).

Позивач при зверненні до суду із даним позовом зазначає, що на виконання умов Договору ним виконано роботи на загальну суму 405130,80 грн.

На доказ зазначених обставин позивач долучив до матеріалів справи довідки про вартість виконаних підрядних робіт (типова форма КБ-3) за жовтень 2009 року на суму 395426,40 грн. (а.с.13-14) та на суму 9704,40 грн. (а.с. 33) та відповідні акти приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) (а.с. 15-32, 34-37).

Проте, як слідує зі змісту довідки про вартість виконаних підрядних робіт на суму 9704,40 грн. (а.с. 33) та відповідних актів приймання виконаних підрядних робіт (а.с. 34-37), роботи на суму 9704,40 грн. виконані позивачем не за умовами Договору, а за договором №09/04-4-09 від 26.10.2009 року, а отже, вимоги про стягнення 9704,40 грн. не можуть бути задоволені в рамках даної справи.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність позивачем факту виконання робіт за Договором на суму 395426,40 грн.

Про факт визнання сторонами загальної вартості робіт за Договором саме в сумі 395426,40 грн. свідчить також надана позивачем Картка рахунку: 361 Контрагенти: Київміськбуд-2: Замовлення: Договір 09/04-3-09 (04.09.09) за 01.01.08-31.12.10 (а.с. 90) та підписаний представниками сторін Акт звірки розрахунків за Договором станом на 23.11.2010 року (а.с. 106).

На виконання умов Договору відповідач позивачу жодних коштів не перерахував, що представниками сторін не заперечуються.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно ч. 2 ст. 9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

За своєю правовою природою укладений сторонами договір є договором субпідряду, який, за правилами глави 33. Капітальне будівництво ГК України, відноситься до договорів будівельного підряду, а відтак, взаємовідносини сторін за цим Договором регулюються спеціальними нормами законодавства, що регулюють правовідносини в галузі будівництва, і лише в частині, що не врегульована цими спеціальними нормами, - загальними нормами цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

За твердженням відповідача, спірний Договір було укладено в межах договорів підряду № 39 від 24.07.2009 та № 358 від 12.12.2009, копії яких додані відповідачем до відзиву на позовну заяву (а.с. 61-68, 69-75).

За умовами зазначених договорів, КП „Київпастранс” виступає як Замовник, відповідач як Підрядник.

З умов спірного Договору вбачається, що оплата виконаних позивачем робіт має бути здійснена відповідачем особисто, але за рахунок коштів, отриманих відповідачем від Замовника КП „Київпастранс”, тобто особистий обовязок відповідача оплатити позивачу виконані ним за умовами Договору роботи обумовлений виконанням КП „Київпастранс” як Замовником за вищезгаданими договорами підряду № 39 від 24.07.2009 та № 358 від 12.12.2009 його договірних зобовязань перед відповідачем.

Так, згідно п. 4.1.5 Договору відповідач забезпечує стабільне та своєчасне фінансування будівництва Обєкта при умові своєчасного отримання коштів від Замовника.

Згідно п. 5.1 Договору відповідач здійснює платежі протягом 10 календарних днів після оплати цих робіт Замовником, на підставі підписаних повноважними представниками сторін акту виконаних робіт (форма КБ-2в) з наданням відповідної виконавчої документації (акти на встановлене та змонтоване обладнання відповідно до вимог ДБН) та довідок про вартість виконаних підрядних робіт.

Відповідач, посилаючись на те, що кошти від КП „Київпастранс” на його рахунок не надійшли, наполягає на тому, що строк виконання ним обовязку з оплати виконаних позивачем робіт ще не настав.

Проте, згідно ч.ч. 2, 3 ст. 838 ЦК України Генеральний підрядник (в даному випадку відповідач) відповідає перед субпідрядником (позивачем) за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником (КП „Київпастранс”) - за порушення субпідрядником свого обов'язку; Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, згідно ч. 7 ст. 193 ГК України не допускається відмова від виконання або відстрочка виконання зобовязання з мотиву що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч. 2 ст. 194 ГК України неналежне виконання зобовязання третьою стороною не звільняє сторони від обовязку виконати зобовязання в натурі.

Отже, за обставин, що склалися, факт несплати Замовником відповідачу коштів за спірні роботи не звільняє останнього як сторони за спірним Договором від виконання зобовязань перед позивачем з оплати цих робіт.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору.

Договір № 09/04-3-09 укладений сторонами 26.10.2009, строк його дії, згідно п. 3.4 Договору до 31.12.2009, докази продовження строку його дії в матеріалах справи відсутні, а відтак, починаючи з 31.12.2009, умови Договору, в тому числі п.п. 4.1.5 та 5.1 припинилися.

Проте, припинення Договору не звільняє відповідача а ні від зобовязання сплатити заборгованість з оплати виконаних позивачем робіт а ні від відповідальності за невиконання договірних зобовязань в цій частині.

Частиною 1 ст. 510 ЦК України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

В даному випадку боржником є відповідач, і саме він має зобовязання вчинити на користь позивача (кредитора) дії по оплаті виконаних останнім робіт.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 ЦК України оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 20.04.2009 року звернувся до відповідач з вимогою про виконання грошового зобовязання № 21/юр від 19.04.2010 року (а.с. 38) щодо оплати спірних коштів. На доказ її направлення о матеріалів справи залучено копію фіскального чеку № 4170 від 20.04.2010 року (а.с. 37).

Відповідач на вказану вимогу не відповів, кошти позивачу не перерахував.

Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна особа повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Жодного документального доказу на підтвердження вживання відповідачем заходів для належного виконання свого зобовязання з оплати виконаних позивачем за умовами Договору робіт матеріали справи не містять.

Виходячи з принципу справедливості, який відповідно до статті 3 ЦК України відноситься до загальних засад цивільного законодавства, позивач, виконавши для відповідача спірні роботи, має право отримати за це плату.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна особа має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Факт наявності у відповідача заборгованості перед позивачем за виконані за умовами Договору роботи в сумі 395426,40 грн. належним чином доведений і відповідачем не заперечується.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 395426,40 грн. в оплату виконаних позивачем за Договором робіт.

Щодо вимог про стягнення пені в сумі 9556,65 грн. та 3 % річних в сумі 2697,17 грн. слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Пунктом 8.1.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо своєчасного розрахунку за виконані роботи, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Як слідує з матеріалів справи, позивач нараховує пеню, виходячи з суми основного боргу 405130,80 грн., в той час як з викладеного вище слідує, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 395426,40 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 9556,65 грн., проте при перерахунку пені, колегією суддів встановлено, що її розмір становить 17344,59 грн.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно визнав обґрунтованими і доведеними вимоги позивача стягнути з відповідача пеню в сумі 9556,65 грн. При цьому, при винесенні спірного рішення, скориставшись правом, наданим йому п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 2100 грн., з чим колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно із ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань", вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України), арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Як слідує з матеріалів справи,відповідач кошти для оплати позивачу спірних робіт мав отримати від їх замовника КП „Київпастранс”, і затримка в оплаті спірної заборгованості зумовлена відсутністю в нього зазначених коштів, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення пені до 2100 грн., а отже, рішення суду в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладені вище обставини, а саме те, що сума заборгованості становить 395426,40 грн., сума 3 % річних за заявлений позивачем до стягнення період має становити 2632,56 грн.

395426,4/100*3/365*81=2632,56 грн.

Враховуючи, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення до стягнення присуджено 3 % річних в сумі 2600 грн., рішення суду в цій частині підлягає зміні, стягненню з відповідач на користь позивача підлягають 3 % річних в сумі 2632,56 грн.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті господарським судом міста Києва рішення від 03.02.2011 року у справі № 31/339 мале місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому зазначене рішення підлягає зміні в частині розміру 3% річних, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає основний борг в сумі 395426,40 грн., пеня в сумі 2100 грн. та 3 % річних в сумі 2632,56 грн., в решті позову відмовляється.

Враховуючи, що в апеляційній скарзі відповідач просить оспорене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог та прийняти в цій частині рішення, яким в задоволенні зазначених вимог відмовити, та враховуючи висновки, які викладені вище, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд 2» задоволенню не підлягає, тому витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Судові витрати за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись с-т.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд 2» на рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 31/339 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 31/339 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення господарського суду міста Києва від 03.02.2011 року у справі № 31/339 в наступній редакції:

«Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Трест “Київміськбуд-2”(03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 26-А, ідентифікаційний код 04012661) на користь Комунального підприємства Київської міської ради «Київдорсервіс» (03151, м. Київ, Повітрофлотський пр.-кт, б. 56, ідентифікаційний код 32955518) 395 426 (триста девяносто пять тисяч чотириста двадцять шість ) грн. 40 коп. основного боргу, 2 100 (дві тисячі сто) грн. пені, 2 632 (дві тисячі шістсот тридцять дві) грн. 56 коп. 3% річних, 4076 (чотири тисячі сімдесят шість) 16 коп. витрат по сплаті державного мита та 230 (двісті тридцять) грн. 44 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовити.»

4. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

5. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 31/339.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіСиниця О.Ф.

Пашкіна С.А.

04.05.11 (відправлено)