Постанова № 17674370, 26.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2011                                                                                           № 4/431

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Отрюха Б.В.

суддів:           Михальської Ю.Б.

          Тищенко А.І.

За участю представників:

Від позивача: Даниленко С.І- юрист

Від відповідача: Суічмезов Р.В.- юрист

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

на рішення Господарського суду м. Києва від 28.12.2010

у справі № 4/431 (Борисенко І.І.)

за позовом           Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод"

до           Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк"

про          визнання недійсним положень договору та додаткових угод до цього - по первісному позові та про стягнення 1947262,48 дол.США - по зустрічному позову

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства “Альфа-Банк”про визнання недійсним п.10.1 договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25.10.2007р. 9 з урахування редакції додаткової угоди 1, додаткової угоди 2, додаткової угоди 3), та п. 2 додаткових угод №№ 1-47 до нього в частині сплати процентів за кредит в іноземній валюті.

В процесі розгляду справи представник позивача надав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить визнати недійсним п.6.3 та п. 10.1 Договору про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25 жовтня 2007 року, укладеного між ЗАТ “Херсонський суднобудівний завод”та ЗАТ “Альфа-Банк, п.4 Додаткової Угоди від 09.12.2009, а також п. 2 Додаткової угоди № 1 від 20.12.2007 p., п. 2 Додаткової угоди №2 від 15.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №3 від 18.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №4 від 22.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №5 від 25.01.2008 р, п. 2 Додаткової угоди №6 від 30.01.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №7 від 0 07.02.2008 р, п. 2 Додаткової угоди №8 від 08.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №9 від 11,02 2008, п. 2 Додаткової угоди №10 від 13.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №11 від 14.02.2008, п. 2 Додаткової угоди №12 від 15.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №13 від 21.02.2008, п. 2 Додаткової угоди №14 від 27.02.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №15 від 28.02.2008, п. 2 Додаткової угоди №16 від 03.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №17 від 04.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №18 від 05.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №19 від 07.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №20 від 11.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №21 від 11.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №22 від 19.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №23 від 25.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №24 від 26.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №25 від 28.03.2008, п. 2 Додаткової угоди №26 від 31.03.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №27 від 07.04.2008 p., n. 2 Додаткової угоди №28 від 08.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №29 від 08.04.2008 p., п.2 Додаткової угоди №30 від 10.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №31 від 11.04.2008 p., п.1 угоди про внесення змін до Додаткової угоди № 26, Додаткової угоди № 30 та Додаткової угоди № 31 від 25.02.2010 p., п. 2 Додаткової угоди №32 від 14.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №33 від 23.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №34 від 29.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №35 від 30.04.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №36 від 13.05.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №37 від 28.05.2008 p., п.1 угоди № 1 до Додаткової угоди №37 від 29.07.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №38 від 29.05.2008 p., п.1 додаткової угоди №1 про внесення змін до Додаткової угоди №38 від 29.08.2008 p., п.1 додаткової угоди №2 про внесення змін до Додаткової угоди №37 від 26.01.2009 р.,п. 2 Додаткової угоди №39 від 03.06.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №40 від 25.07.2008 p., п.1 додаткової угоди №1 про внесення змін до Додаткової угоди №40 від 25.07.2008 p., п.2 Додаткової угоди №41 від 27.06.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №42 від 03.07.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №43 від 17.07.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №44 від 12.08.2008 p., п. 2 Додаткової угоди №45 від 29.09.2008p., п. 2 Додаткової угоди №46 від 27.11.2009 p., п. 2 Додаткової угоди №47 від 27.11.2009p., п.1 додаткової угоди №1 про внесення змін до Додаткової угоди № 46 від 26.01.2010р. та Додаткової угоди №47 від 27.11.2009 p., п.1 угоди про внесення змін до додаткових угод № 1, № 2, № 3, № 4, №5, № 6, № 7, № 8, № 9, № 10, № 11, № 12, № 13, № 15, № 17, № 22, № 23, № 26, № 28, № 29, № 30, № 31, № 32 від 09.12.2009 р. до Договору в частині та права ЗАТ “Альфа-Банк” встановлювати розмір процентної ставки в односторонньому порядку та сплати процентів за кредит в іноземній валюті.

03.11.2010 до суду надійшов зустрічний позов Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк”до Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод”про стягнення 1812000 дол. США простроченого кредиту, 46938,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 87982,69 дол. США процентів за користування кредитом, 341,54 дол. США пені за прострочення сплати процентів, а всього 1947262,48 дол. США заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07 від 25.10.2007р.

Позивачем /відповідач по первісному/ було подано клопотання про уточнення позовних вимог, оскільки після подання зустрічного позову банком було з’ясовано, що заборгованість за кредитом 1812000 дол. США, 46938,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 58336,35 дол. США процентів за користування кредитом, 341,54 дол. США пені за прострочення сплати процентів.

Рішеням Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Зустрічний позов задоволено повністю.

Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод” на користь Публічного акціонерного товариства “Альфа-Банк” 1812000 дол. США, 58336 дол. США 35 центів процентів за користування кредитом, 46938 дол. США 25 центів пені за несвоєчасне повернення кредиту, 341 дол. США 54 центи пені за прострочення сплати процентів, 3223 дол. США 36 центів державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою та просить рішення суду скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги по первісному позову повністю, та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

В обґрунтування своїх вимог скаржник зазначав, що жодна з сторін не отримувала індивідуальної ліценції на здійснення такої операції, як використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, що на думку скаржника свідчить про неможливість здійснення операцій по сплаті процентів за Догором у доларах США та /або в якості засобу платежу; положення договору та додатків до нього, в частині визначення та сплати відсотків в іноземній валюті суперечать вимогам чинного законодавства та є недійсними.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечував проти доводів скаржника та просив відмовити уїї задоволенні , а рішення суду залишити без змін.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, вислухавши доволи представників сторін, судова колегія встановила наступне.

25 жовтня 2007 між Відкритим акціонерним товариством “Херсонський суднобудівний завод”та Закритим акціонерним товариством “Альфа-Банк”було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07, за умовами якого Відповідач як кредитор зобов'язується надати позичальнику - Позивачу кредит у формі відновлювальної кредитної лінії з лімітом 15 000000 доларів США, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту та сплатити проценти за користування кредитом на основі процентної ставки в розмірі, що встановлюється у додаткових угодах до Договору, на підставі яких видаються кредитні кошти.

Вищезазначений Договір та додаткові угоди до нього були укладені щодо виконання грошових зобов’язань в іноземній валюті –доларах США та/або Євро.

Відповідно до п.п. 1.1., 1.2 Договору передбачено, що у межах кредитної лінії: можуть надаватися кошти у доларах США та/або Євро; перерахунок суми кредиту та інших сум із іноземних валют та гривні у долари США здійснюється за курсом цих іноземних валют та гривні до доларів США, обрахований через їх офіційний курс до гривні на дату укладення цього Договору.

Статтею 6 Договору (з урахуванням редакцій Додаткової Угоди 1, Додаткової Угоди 2 та Додаткової Угоди 3) передбачений порядок нарахування, сплати та зміни розміру процентів за користування кредитом, а ст. 10 Договору (з урахуванням редакцій Додаткової Угоди 1, Додаткової Угоди 2 та Додаткової Угоди 3) передбачений порядок здійснення платежів за Договором, зокрема, платежів по сплаті процентів за користування кредитом.

Позивач стверджує, що умови Договору про надання позичальнику кредиту у формі відновлювальної кредитної лінії в іноземній валюті - доларах США та/або Євро, як господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону, зміст положень п. 10.1. Договору та п. 2 Додаткових угод №№ 1-47 суперечать цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства України та правочини щодо сплати процентів за користування кредитом, які є складовою частиною Договору, є нікчемними, що згідно з ч.І ст. 203 ЦК України та ч. 1 ст.215 ЦК України є підставою для визнання Договору (з урахуванням редакцій Додаткової Угоди 1, Додаткової Угоди 2, Додаткової Угоди 3) та Додаткових угод №№ 1-47 недійсними в частині сплати процентів за кредит в іноземній валюті.

Судом встановлено, відповідно до умов розділу 1 “Предмет договору” Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди № 2 від 03.04.2008 року, Банк відкрив Позичальнику мультивалютну відновлювальну кредитну лінію на підставі додаткових угод до цього Договору окремими частинами (траншами) надав Позичальнику Кредит у порядку і на умовах, визначеним Договором. Позичальник, у свою чергу, зобов'язався використати Кредит з метою, зазначеною у пункті 1.5. Договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування Кредитом, виконати інші умови цього Договору та повернути Банку Кредит у терміни, встановлені цим Договором. З урахуванням змін внесених додатковою угодою б/н від 25.02.2010 року, Кредитна лінія діє строком - до 01 вересня 2010 року.

Ліміт Кредитної лінії (граничний розмір Кредиту): сума, еквівалентна 3 000 000,00 доларів США.

Частина 1 ст. 533 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. При цьому, диспозиція норми ч. 3 цієї ж статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений ГК України.

П. 10.1. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н від 25.02.2010 року, встановлено, що надання кожного з траншів здійснюється у валюті, визначений у додатковій угоді, на підставі якої він надається.

Повернення частини Кредиту, наданої у іноземній валюті, та/або сплата процентів за користування ним, можуть бути здійснені Позичальником у національній валюті України та/або у іноземній валюті, відмінній від валюти Кредиту, лише у наступних випадках:

а)          за наявності на це попередньої письмової згоди Банку, наданої у відповідь на письмове звернення Позичальника; б)          на власний розсуд Банку у випадку договірного списання грошових коштів відповідно до пункту 10.6. цього Договору.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сторонами Договору визначено та погоджено порядок надання та повернення кредиту.

Відповідно до умов Договору кредит Позивачу надано у іноземній валюті, а саме:

На підставі Додаткової угоди № 1 від 20.12.2007, Додаткової угоди №2 від 15.01.2008 , Додаткової угоди №3 від 18.01.2008 ; Додаткової угоди №4 від 22.01.2008; Додаткової угоди №5 від 25.01.2008 ; Додаткової угоди №6 від 30.01.2008 ; Додаткової угоди №7 від 07.02.2008; Додаткової угоди №8 від 08.02.2008 ; Додаткової угоди №9 від 11,02 2008; Додаткової угоди №10 від 13.02.2008 ; Додаткової угоди №11 від 14.02.2008; Додаткової угоди №12 від 15.02.2008; Додаткової угоди №13 від 21.02.2008; Додаткової угоди №14 від 27.02.2008 ; Додаткової угоди №15 від 28.02.2008; Додаткової угоди №16 від 03.03.2008 ; Додаткової угоди №17 від 04.03.2008; Додаткової угоди №18 від 05.03.2008 ; Додаткової угоди №19 від 07.03.2008; Додаткової угоди №20 від 11.03.2008 ; Додаткової угоди №21 від 11.03.2008, Додаткової угоди №22 від 19.03.2008 ; Додаткової угоди №23 від 25.03.2008, Додаткової угоди №24 від 26.03.2008 ; Додаткової угоди №25 від 28.03.2008, Додаткової угоди №26 від 31.03.2008 ; Додаткової угоди №27 від 07.04.2008 ; Додаткової угоди №28 від 08.04.2008 ; Додаткової угоди №29 від 08.04.2008 ; Додаткової угоди №30 від 10.04.2008 ; Додаткової угоди №31 від 11.04.2008 ; Додаткової угоди №32 від 14.04.2008 p., Додаткової угоди №33 від 23.04.2008 ; Додаткової угоди №34 від 29.04.2008 ; Додаткової угоди №35 від 30.04.2008 ; Додаткової угоди №36 від 13.05.2008 ; Додаткової угоди №37 від 28.05.2008 ; Додаткової угоди № 38 від 29.05.2008 року, Додаткової угоди № 39 від 03.06.2008 року; Додаткової угоди № 40 від 23.06.2008 року; Додаткової угоди № 41 від 27.06.2008 року; Додаткової угоди № 42 від 03.07.2008 року; Додаткової угоди № 43 від 17.07.2008 року; Додаткової угоди № 44 від 12.08.2008 року; Додаткової угоди № 45 від 29.09.2008 року; Додаткової угоди № 46 від 27.11.2009 року; Додаткової угоди № 47 від 27.11.2009 року з урахуванням змін внесених до них змін, позичальнику було надано транші на суму у загальному розмірі 15000000 дол. США.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1, 2, 7 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 524 ЦК України визначено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 189 ГК України вказано, що ціна (тариф) у цьому Кодексі є формою грошового визначення вартості продукції (робіт, послуг), яку реалізують суб'єкти господарювання (п. 1). Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях, (п. 3).

Положеннями ч. 2 ст. 198 ГК України передбачено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях. Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Порядок використання іноземної валюти визначаються Законом України “Про Національний банк України”від 20.05.1999 року 679-X1V Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”від 19.02.1993 року № 15-93, виданими відповідно до них нормативними актами, якими передбачена можливість здійснення розрахунків в іноземній валюті при одержанні комерційного чи банківського кредиту в іноземній валюті і його погашенні.

Відповідно до норм пп. “г”п. 4 ст. 5 Декрету КМУ використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави віднесено до операцій, які потребують ліцензії.

Згідно положень ч. 2 ст. 5 Декрету Національним банком України видаються генеральні ліцензії комерційним банкам на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

У нормах ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”від 07.12.2000 року № 2121-Ш зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензій.

Судом встановлено, що Закрите акціонерне товариство “Альфа-Банк”(Відповідач) діяло і діє на підставі положень чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів України, тому 03.12.2001 НБУ видано банківську ліцензію № 61 на право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону про банки. Частиною цієї ліцензії є дозвіл від 25.06.2007 року за № 61-4 з додатком, в якому наведено перелік операцій, які має право здійснювати Закрите акціонерне товариство “Альфа-Банк” з валютними цінностями.

Пунктами 1-4 ст. 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність”передбачено, що Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати такі операції та угоди, як операції з валютними цінностями.

Тому, Банк мав право укладати кредитні договори, видавати кредити та вимагати виконання зобов'язання в іноземній валюті.

Цивільний кодекс України не містить переліку істотних умов кредитного договору. Певний перелік умов наведений у ч. 2 ст. 345 Господарського кодексу України.

У відповідності до положень вказано статті відносини по наданню, отриманню та поверненню кредиту (втому числі і сплаті процентів по кредиту і таке інше) є суто договірними, а отже і валюта надання, отримання, повернення кредиту та сплати процентів в Кредитному договорі встановлюються за домовленістю сторін.

Крім того, відповідно до Дозволу № 61-4 виданого НБУ 25.06.2007 року до переліку операцій, які має право здійснювати ЗАТ “Альфа-Банк”належать неторговельні операції з валютними цінностями, що, втому числі, включає в себе надання кредитів та отримання наданих коштів, у тому числі, процентів за їх використання і т.д. в іноземній валюті.

В додатку до дозволу від 21.09.2009 року за № 61-6 до Банківської ліцензії від 02.09.2009 року за № 61, яка діє на даний момент, зазначені аналогічні права Банку.

Відповідно до пп. “в” п. 4 ст. 5 Декрету КМУ № 15-93 від 19.02.1993 року "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" індивідуальні ліцензії видаються для надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до пункту 1 статті 207 ГК України господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсність правочину виникає через те, що дія схожа на правочин, але за своєю суттю не відповідає його характеристикам. Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб’єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення (аналогічна позиція викладена в абзаці 15 листа Верховного Суду України „Практика розгляду судами цивільних справ про визнання право чинів недійсними” від 24.11.2008).

Судом першої інстанції правомірно встановлено, кредитний договір відповідає характеристикам правочину, його зміст не суперечить Цивільному Кодексу України.

Щодо зустрічного позову, 25.10.2007 року між Публічним акціонерним товариством “Альфа-Банк”та Відкритим акціонерним товариством “Херсонський суднобудівний завод”було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 364-МВ/07.

Згідно з п. 1.5. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н 29.09.2008 року, кредит надається для ведення поточної діяльності, сплати по контрактам, виконання суднобудівних контрактів і може бути використаний ним на будь-які цілі, що не суперечить законодавству України.

Відповідно з пп. 6.1., 6.2. Договору про відкриття кредитної лінії, з урахуванням змін внесених додатковими угодами б/н від 12.12.2007 року та від 05.05.2008 року, проценти нараховуються щомісяця на суму Кредиту протягом усього строку користування ним, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та 360 днів у році (для Кредиту у іноземних валютах, інших ніж російські рублі). При цьому, для цілей нарахування процентів на суму кожного з траншів, день його надання враховується, а день повернення - не враховується при нарахуванні процентів.Проценти, нараховані за місяць, Позичальник зобов'язаний сплачувати щомісяця у строк з 1-го числа (включно) по 5-те число (включно) місяця, наступного за тим, за який вони нараховані (крім процентів, строки сплати яких визначені у наступних абзацах цього пункту).Якщо після сплати процентів Кредит був повністю або частково достроково повернутий у тому ж місяці, за який ці проценти нараховані, внаслідок чого фактично сплачена сума процентів, перевищує розмір процентів, який підлягає сплаті, сума, яких складає різницю між фактично сплаченою сумою процентів та розміром процентів, що підлягає сплаті, вважається направленою на сплату процентів за користування Кредитом за наступний місяць.

У відповідності до п. 9.1. Договору про відкриття кредитної лінії, в редакції Додаткової угоди б/н від 25.02.2010 року, Позичальник повинен повернути Банку Кредит шляхом повернення кожного траншу у останній день строку, що складає 1042 календарних дні з дати укладення додаткової угоди, на підставі якої цей транш наданий, а траншів, наданих менше ніж за 1042 календарних дні до дня закінчення строку дії Кредитної лінії, зазначеного у пункти 1.4. цього Договору - шляхом їх повергнення у день закінчення строку дії Кредитної лінії. Повернення Кредиту або його частини до настання зазначеного терміну вважається достроковим.

Відповідно до п. 11.1. Договору про відкриття кредитної лінії за прострочення повернення Кредиту чи його частини та/або сплати процентів Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку пеню у розмірі 0,2 % від простроченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який стягується пеня.

Згідно з частиною 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що були встановлені договором.

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи, що ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться і одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом

Відповідач не виконав свої зобов’язання за кредитним договором, а саме кредитні кошти не повернув, не сплатив процентів, штрафних санкцій в строк, що вказаний в договорі.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Факт наявності простроченої заборгованості у Відповідача в сумі 1812 000 дол. США. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, тому позовні вимоги про стягнення простроченої заборгованості по кредиту підлягають задоволенню в повному обсязі.

Матеріалами справи доведено і відповідачем не спростовано, що уточнена заборгованість відповідача по сплаті процентів за користування кредитом складає 58336,35 дол. США., і тому ця сума має також бути стягнута з відповідача.

Умовами кредитного договору передбачена сплата відповідачем пені за несвоєчасне виконання перед позивачем грошових зобов’язань.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення.

Таким чином, з відповідача належить стягнути пеню у сумі 46938,25 дол. США за користування кредитом та 341,54 дол. США за прострочення терміну сплати процентів, відповідно до розрахунку Позивача.

Заява Відкритого акціонерного товариства “Херсонський суднобудівний завод” Публічного заяву про залік зустрічних вимог з Акціонерним товариством “Альфа-Банк” на суму 1858938,25 дол.США правомірно відхилена судом першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач за зустрічним позовом не надав належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягення з відповідача заборгованості за кредитом 1812000 дол. США, 46938,25 дол. США пені за несвоєчасне повернення кредиту, 58336,35 дол. США процентів за користування кредитом, 341,54 дол. США пені за прострочення сплати процентів є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не спростовують викладених вище обставин справи та в розумінні статті 34 ГПК України є необґрунтованими.

За таких обставин, рішення Господарського суду міста Києва у даній справі прийняте з повним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, які місцевий суд визнав встановленими, та відповідність висновків викладених в рішенні дійсним обставинам справи, тому рішення є законним та обґрунтованим. Підстав для скасування або зміни вказаного рішення в розумінні ст. 104 ГПК України, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду не знаходить.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв’язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 28.12.2010 у справі №4/431 залишити без змін.

Матеріали справи №4/431 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      Отрюх Б.В.

Судді                                                                                          Михальська Ю.Б.

                                                                                          Тищенко А.І.