Постанова № 17674364, 28.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2011 № 05-5-9/3015

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Мальченко А.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Майданевича А.Г.

при секретарі: Рижова В.В.

розглянувши апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на ухвалу господарського суду міста Києва

від 18.03.2011 року

у справі № 05-5-9/3015 (суддя Бондаренко Г.П.)

за позовом акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго», м.Київ,

до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва, м.Київ,

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 278063,35грн., -

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1. представник (довіреність №Д07/2010/06/25-2 від 25.06.2010 року);

від відповідача: не зявився, про час і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (надалі АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго») звернулась до господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію у сумі 278063,35грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року у справі №05-5-9/3015 позовну заяву АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» повернуто без розгляду на підставі пункту 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду першої інстанції, АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року та передати справу на розгляд до господарського суду міста Києва.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник стверджує, що оскаржувану ухвалу місцевим господарським судом прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки відповідно до статті 63 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя досліджує позовну заяву за формальними ознаками, не виявляючи питання по суті позовних вимог та залишає її без розгляду тільки з підстав, зазначених у даній статті. Крім цього апелянт наголошує, що в платіжному дорученні про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу значиться, що кошти в сумі 236,00 грн. зараховано до державного бюджету, а тому суд першої інстанції повинен був витребувати від апелянта відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2011 року апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 28.04.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача відзиву на апеляційну скаргу не подав, в судове засідання апеляційної інстанції не зявився. Враховуючи те, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка представників сторін без поважних причин у судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги, колегія суддів у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України вважає можливим здійснити перевірку ухвали суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку за наявними матеріалами справи та без участі представника відповідача.

Відповідно до статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно зі статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, апеляційною інстанцією враховуються вимоги частини 2 статті 102 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої апеляційна скарга на ухвалу місцевого господарського суду розглядається протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування норм процесуального права, колегія апеляційного суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою місцевого господарського суду позовну заяву АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» повернуто без розгляду на підставі пункту 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала мотивована тим, що позивачем не додано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому законом порядку та розмірі у відповідності до норм господарського процесуального законодавства.

В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції правомірно зазначає, що реквізитами для оплати судових витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ у господарському суді міста Києва є: банк одержувача - ГУ ДКУ у м.Києві; ЄДРПОУ 24262621; банк одержувача - ГУ ДКУ у м. Києві; МФО 820019; р/р 31218264700001; код бюджетної класифікації 22050003; символ звітності банку 264.

Повертаючи позовну заяву без розгляду, місцевий господарський суд виходив з того, що подане як додаток до позовної заяви платіжне доручення №1378 від 04.03.2011 року про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу не може вважатись належним доказом по його сплаті, оскільки в ньому вказано невірні реквізити, зокрема, невірно зазначено отримувача, код платежу за бюджетною класифікацією та символ звітності банку.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, виходячи з наступного.

З пункту 3-1 частини 1 статті 57 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Згідно пункту 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до пунктів 11, 12 Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1258, з метою перерахування коштів для оплати витрат у графі платіжного доручення «Призначення платежу» зазначається «Інформаційно-технічне забезпечення судового процесу», а також найменування суду, до якого особа звертається з позовною заявою, скаргою, заявою про відкриття окремого провадження у справі, клопотанням про видачу дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду або про визнання рішення іноземного суду, що не підлягає примусовому виконанню. Документ про оплату витрат додається до позовної заяви, заяви, клопотання, скарги, яку особа подає до суду відповідно до процесуального законодавства. Документом про оплату витрат є квитанція установи банку або відділення поштового зв'язку, які прийняли платіж, платіжне доручення, підписане уповноваженою посадовою особою і скріплене печаткою установи банку з відміткою про дату виконання платіжного доручення. У разі коли оплата витрат здійснюється шляхом перерахування коштів з рахунка вкладника, відкритого в установі банку, додається довідка, засвідчена підписом контролера, скріпленим печаткою фінансової установи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач додав до позовної заяви оригінал платіжного доручення №1378 від 04.03.2011 року, в якому зазначений отримувач - УДК у Шевченківському районі м. Києва, код 24262621, банк отримувача ГУ ДКУ у м. Києві, код банку 820019, р/р - 31218264700001. На звороті платіжного доручення вчинено запис про зарахування коштів в дохід бюджету в сумі 236,00 грн., який скріплений начальником відділення №963 та старшим фахівцем з операційної діяльності відділення №963 АТ «Укрсиббанк» з відтиском печатки та з відміткою дати виконання платіжного доручення.

Колегія суддів вважає за необхідне вказати, що у разі, якщо до позовної заяви додано платіжне доручення про сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в якому зазначений інший одержувач, код платежу за бюджетною класифікацією та символ звітності банку, це не є підставою для повернення позовної заяви.

Відповідно до пункту 3.3 розяснень Вищого господарського суду України від 18.09.1997 року №02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України», якщо у позовній заяві є посилання на докази, що підтверджують викладені обставини, але самі докази не додані, таку заяву не можна повертати з посиланням на статтю 63 Господарського процесуального кодексу України. У цьому випадку суддя у процесі підготовки справи до розгляду ухвалою витребовує ці докази від позивача чи відповідача.

За таких обставин судова колегія вважає, що у разі виникнення сумнівів щодо надходження й зарахування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу до Державного бюджету України місцевий господарський суд повинен був витребувати від сторони, яка подала позовну заяву, відповідне підтвердження територіального органу Державного казначейства України.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку стосовно відсутності доказів сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у встановленому законом порядку та розмірі.

На підставі викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про безпідставне застосування місцевим господарським судом положень пункту 10 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, апеляційна скарга АЕК «Київенерго» в особі СВП «Енергозбут Київенерго» підлягає задоволенню, а ухвала місцевого господарського суду скасуванню.

Відповідно до статті106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвали про припинення провадження у справі, справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Керуючись статтями 43, 99, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року по справі №05-5-9/3015 задовольнити.

2.Ухвалу господарського суду міста Києва від 18.03.2011 року по справі №05-5-9/3015 скасувати.

3.Матеріали справи №05-5-9/3015 передати на розгляд до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддяМальченко А.О.

СуддіГаврилюк О.М.

Майданевич А.Г.