Постанова № 17674339, 27.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2011 № 10/413

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Алданової С.О.

Смірнової Л.Г.

при секретарі: Кривошеї О.В.

за участю представників

від позивача: Люблінський О.Ф., Поліщук Є.Є, ОСОБА_1. дов. №136 від 06.04.2011 р.

від відповідача: не зявився

від третьої особи: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестбуд”

на рішення Господарського суду м. Києва

від 09.12.2010 року

у справі № 10/413 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Горинь-інтерм”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестбуд”

третя особа Ізяславська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат І-ІІ ступенів

для дітей з наслідками поліомієліту та церебральними паралічами

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Горинь-інтерм” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестбуд” про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 29809,60 грн., інфляційних втрат 3459,76 грн., 3% річних 866,32 грн., всього: 33269,36 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору субпідряду № 010-07/09 від 13.07.2009 року.

Позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 33047,00 грн., з яких: 29809,00 грн. сума основного боргу, 645,00 грн. 3% річних та 2593,00 грн. інфляційні втрати.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2010 р. у справі № 10/413 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестбуд” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Горинь-інтерм” 29809,00 грн. основного боргу, 645,00 грн. 3% річних, 2593,00 грн. інфляційні втрати, 330,47 грн. - державного мита та 234,42 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2010 р. у справі №10/413 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм процесуального права, а саме справу розглянуто за відсутності представника відповідача, оскільки останнього не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.04.2011 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 05.04.2011 року у звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №10/413 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у звязку з незявленням у судове засідання 06.04.2011 року представників відповідача та третьої особи, колегією суддів ухвалою від 06.04.2011 року розгляд справи було відкладено на 27.04.2011 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/ від 26.04.2011 року у звязку з виробничою необхідністю зайнятістю судді Чорної Л.В при розгляді інших справ та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №10/413 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Смірнової Л.Г. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

27.04.2011 року о 10 год. 25 хв. до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду надійшла телеграма від відповідача, в якій останній просить відкласти розгляд справи у звязку з тим, що директор товариства знаходиться на лікарняному, а посада юриста непередбачена. Виходячи зі змісту ст. 77 Господарського процесуального кодексу України та аналізу позовних вимог, Київський апеляційний господарський суд не вважає за необхідне відкладати розгляд апеляційної скарги по даній справі, оскільки розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, зокрема ст. 102 Господарського процесуального кодексу України, а таке відкладення призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції заперечували проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2010 року у справі №10/413.

Представники третьої особи та відповідач в судове засідання 27.04.2011 року не зявилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте третя особа та відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 27.04.2011 року за відсутності представників третьої особи та відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2009 року між ТОВ “Енергоінвестбуд” (генпідрядник за договором) та ТОВ “Горинь-інтерм”(субпідрядник за договором) укладено договір субпідряду № 010-07/09, за яким генпідрядник доручає, а субпідрядник зобовязується на умовах цього договору виконати роботи з улаштування системи опалення, водопостачання та каналізації на обєкті генпідрядника “Ізяславська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат I-IIступенів” за адресою: м. Ізяслав, вул. Незалежності, 46, відповідно до проектно-кошторисної документації на виконання робіт (додаток № 1 до даного договору), яка є невідємною частиною договору.

Вказаний договір субпідряду укладений на виконання договорів підряду № 24-06/09 від 24.06.2009 року та № 146 від 27.10.2009 року, за якими замовник (Ізяславська загальноосвітня спеціальна школа-інтернат I-IIступенів для дітей з наслідками поліомієліту та церебральними паралічами) доручає підряднику (відповідач) в межах договірної ціни виконувати власними і залученими силами та засобами, передбачені змінами до проектно-кошторисної документації додаткової роботи з капітального ремонту навчального корпусу № 1 Ізяславської загальноосвітньої спеціальної школи-інтернату I-II ступенів для дітей з наслідками поліомієліту та церебральними паралічами Хмельницької області, здати в обумовлені строки обєкт в експлуатацію замовнику. Замовник в свою чергу приймає та оплачує виконані підрядником роботи у відповідності до умов договору (п. 1.1, 1.2).

Пунктом 2.1.9 договір субпідряду № 010-07/09 передбачено, що після виконання робіт, передбачених цим договором, субпідрядник зобовязаний надати генпідряднику разом з актом виконаних робіт копії первинних документів на придбання матеріалів та обладнання у двох екземплярах, сертифікати якості, гарантійні талони, акт прихованих робіт, протоколи перевірок та випробувань, використаних матеріалів та виробів, виконавчі схеми, тощо.

Згідно п. 2.3.2 договір субпідряду № 010-07/09, генпідрядник зобовязується прийняти і повністю оплатити вартість належним чином виконаних робіт згідно з актами здавання-приймання виконаних робіт відповідно до розділів 3,4 даного договору. Остаточна вартість робіт визначається на підставі актів приймання виконаних робіт (п. 3.1 договір субпідряду № 010-07/09).

Пунктом 3.4 договір субпідряду № 010-07/09 передбачено, що оплата за виконані роботи проводиться на підставі підписаних актів виконаних робіт з доданими документами передбаченими п. 2.1.9 договору, та виставлення субпідрядником відповідного рахунку протягом 5 (пяти) робочих днів після отримання генпідрядником коштів від замовника робіт.

Вартість генпослуг становить 10% від вартості фактично виконаних субпідрядником робіт згідно основної проектно-кошторисної документації. (п. 3.5 договір субпідряду № 010-07/09).

Оплата вартості виконаних робіт, за винятком вартості генпослуг, проводиться генпідрядником за виставленими рахунками шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок субпідрядника.

На підтвердження виконання умов договору № 010-07/09 позивач надав акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2009р. та вересень 2009р., які підписані та скріплені печаткою сторін, що свідчить про належне виконання позивачем свого обовязку за договором від 13.07.2009 року.

Відповідно до актів приймання виконаних підрядних робіт та довідок про вартість виконаних підрядних робіт за серпень-вересень 2009 року з урахуванням генпослуг (10%), позивач виконав роботи на загальну суму 55344,00 грн.

Відповідач свої зобовязання щодо оплати робіт за договором субпідряду № 010-07/09 виконав частково, сплатив за виконані роботи лише 20 000 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах справи.

Третя особа листом від 02.09.2010 року №229 повідомила, що заборгованості по виконаним роботам щодо капітального ремонту навчального корпусу №1 школи інтернату у 2009 році перед відповідачем немає.

12 лютого 2010 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 7 про сплату заборгованості у розмірі 29809,60 грн.

В якості доказів надсилання вказаної вимоги позивач надав копію повідомлення про вручення поштового відправлення.

Претензія відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Спір виник внаслідок неналежного виконання відповідачем свого зобовязання за договором субпідряду № 010-07/09 від 13.07.2009 року щодо оплати робіт у розмірі 29809,60 грн.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні з наступних підстав.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір субпідряду за своєю правовою природою є різновидом договору підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України Підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

В силу ст. 853 ЦК України, замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами.

Спільним наказом Держкомстату України і Держбуду України від 21.06.2002 р. N 237/5 встановлені типові форми документів, необхідні для передання-прийняття робіт, а саме 1) "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (ф. N КБ-2в); 2) "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (ф. N КБ-3).

Матеріали справи містять акти приймання виконаних підрядних робіт та довідки про вартість виконаних підрядних робіт за серпень 2009р. та вересень 2009р., які підписані та скріплені печаткою сторін, що свідчить про належне виконання позивачем свого обовязку за договором субпідряду № 010-07/09 від 13.07.2009 року.

Відповідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей сірок (термін).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач не виконав свої зобов'язання за договором субпідряду № 010-07/09 від 13.07.2009 року щодо оплати виконаних робіт.

Доказів того, що відповідачем здійснено повну оплату за договором субпідряду № 010-07/09 від 13.07.2009 року суду не надано.

Отже, відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 29809,00грн. є обґрунтованою, а отже правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок заявлених позивачем сум інфляційних втрат та 3 % річних.

Згідно розрахунку суду сума 3% річних, заявлена позивачем (заява про уточнення позовних вимог) є нижчою ніж за розрахунком суду.

Враховуючи те, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, вимога позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмір 645,00грн. за період з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року підлягає задоволенню в повному обсязі.

Судом апеляційної інстанції здійснено перерахунок інфляційних втрат за період з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року, відповідно до якого з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати у розмірі 2205,87грн.

Нараховані позивачем інфляційні втрати в інший частині є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги твердження апелянта (відповідача) про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме не повідомлення відповідача належним чином про час та місце розгляду справи, оскільки вказане ствердження спростовується матеріалами справи.

В позовній заяві позивачем зазначено поштову адресу відповідача: м. Київ, вул. Сакса ганського, 115-А.

Ухвала Господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року про порушення провадження у справі, ухвала Господарського суду м. Києва від 22.11.2010 року про відкладення розгляду справи були надіслані за адресою, що зазначена в позовній заяві.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві, (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до поштового повідомленням про вручення №11693036 ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.11.2010 року про порушення провадження у справі отримано відповідачем 26.11.2010 року, про що свідчить підпис на поштовому повідомленні.

Таким чином, Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, не був позбавлений можливості подавати суду всі необхідні докази на підтримання своїх заперечень проти позовних вимог, а також користуватись наданими йому процесуальними правами.

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду позовної заяви, проте не скористався своїми правами передбаченими статтею 22 ГПК України, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, господарський суд дійшов вірного висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 09.12.2010 року за відсутності представника відповідача.

Враховуючи вищевикладене, посилання Відповідача на порушення судом першої інстанції норм процесуального права є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції невірно розраховано інфляційні втрати, тому рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2010 року у справі №10/413 підлягає зміні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 559,82грн. (в тому числі державне мито у розмірі 326,59 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 233,23грн.). Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестбуд” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2010 року у справі №10/413 змінити, виклавши резолютивну частини рішення в наступній редакції:

1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергоінвестбуд”(01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 115-А, код ЄДРПОУ 30563666) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Горинь-інтерм”(30400, Хмельницька обл., м. Шепетівка, вул. Титова, 1, код ЄДРПОУ 33015637) 29809,00 грн. (двадцять девять тисяч вісімсот девять гривень 00 копійок) основного боргу, 645,00 грн. (шістсот сорок пять гривень 00 копійок) 3% річних, 2205,87 грн. (дві тисячі двісті пять грн. 87 копійок) інфляційних втрат, 326,59грн. (триста двадцять шість гривень 59 копійок) - державного мита та 233,23грн. (двісті тридцять три грн. 23 копійок) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3) В решті позовних вимог відмовити.

Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

Матеріали справи №10/413 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіАлданова С.О.

Смірнова Л.Г.