Постанова № 17674313, 18.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2011 № 19/392-09

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Алданової С.О.

Чорної Л.В.

при секретарі: Кривошеї О.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 дов. №б/н від 04.02.2011 року

від відповідача: ОСОБА_2 дов. №б/н від 25.03.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація розвитку

Київської області”

на рішення Господарського суду Київської області

від 11.03.2011 року

у справі № 19/392-09 (суддя Карпечкін Т.П.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства “Трест Київпідземшляхбуд-2”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація розвитку

Київської області”

про стягнення 58864850,80грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду Київської області передані вимоги Відкритого акціонерного товариства “Трест Київпідземшляхбуд-2” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація розвитку Київської області” про стягнення 58864850,80грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами Договору № 15/11-06 підряду на будівництво житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області від 15.11.2006 р., відповідач повністю не розрахувався за фактично виконані позивачем підрядні роботи, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 46337101,11 грн., за прострочення сплати якої нараховані пеня в сумі 775105,10 грн., інфляційні збитки - 9642272,21 грн. та 3% річних у сумі 2110372,38 грн.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.11.2010 р. провадження по справі № 19/392-09 було зупинено, на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК України, в зв'язку з призначенням, відповідно до ст. 41 ГПК України, судової будівельно-технічної експертизи проведення, якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

21.02.2011 р. на адресу господарського суду Київської області надійшли матеріали справи № 19/392-09 разом із Висновком № 10597/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 18 лютого 2011 року, складеного завідувачем сектору лабораторії судових будівельно-технічних досліджень ОСОБА_3 та старшим науковим співробітником лабораторії судових будівельно-технічних досліджень ОСОБА_4 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.

Рішенням Господарського суду Київської області від 11.03.2011 р. у справі № 19/392-09 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» на користь Відкритого акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» заборгованість в сумі 46337101 грн. 11 коп., пеню в сумі 775105 грн. 10 коп., інфляційні збитки в сумі 9642272 грн. 21 коп. та 3% річних у сумі 2110372 грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн., 17829 грн. 60 коп. витрати за проведення судової експертизи.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що 15 листопада 2006 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 15/11-06 підряду на будівництво житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області. На виконання умов договору, позивачем за період листопад 2006 року - січень 2009 року було виконано робіт на загальну суму 241553227,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних (типова форма № КБ-3). Відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму 195216126,09 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень доданими до матеріалів справи. Отже, сума боргу за виконані позивачем, згідно умов Договору № 15/11-06 підряду на будівництво житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області від 15.11.2006 р., підрядні роботи станом на день розгляду справи становить 46337101,11 грн.

Не погоджуючись із вищевказаним рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2011 р. у справі №19/392-09 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду Київської області прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник зазначає, що позивач своїх обов'язків по Договору належним чином не виконав, допущених ним недоліків та дефектів у роботах не усунув. Відповідач неодноразово запрошував позивача для участі у роботі постійно діючої комісії на Об'єкті будівництва по визначенню наявних недоліків в збудованих відповідачем житлових будинках з метою їх усунення. Проте, позивач в супереч умовам Договору не направляв свого повноважного представника. Відповідно до п. 7.1., 7.9. договору, підрядник сплачує штраф замовнику в розмірі 10% вартості неякісних робіт. Сума штрафу утримується замовником, як гарантія усунення недоліків підрядником за свій рахунок. В тому разі, коли підрядник не усунув недоліки у встановлені строки, змовник вправі усунути недоліки своїми силами за рахунок коштів гарантійного фонду. Таким чином, оскільки позивач виконав роботи за договором неякісно та не усунув недоліки за свій рахунок, тому відповідач правомірно не сплатив залишок заборгованості за фактично виконані роботи.

Крім того, скаржник зазначає, що суд вибірково застосував висновки, викладені у висновку № 10597/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 18 лютого 2011 року, витлумачивши їх на користь позивача, не оцінив висновок експерта за правилами ст. 43 ГПК України у сукупності з іншими обставинами справи. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року апеляційну скаргу відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 18.04.2011 року.

18.04.2011 року представником відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції подано клопотання про залучення до матеріалів справи доказів сплати відповідачем частини заборгованості у розмірі 2300000,00грн., яка була сплачена останнім згідно спірного договору протягом розгляду справи в суді першої інстанції до прийняття рішення по справі, але даний факт не було враховано судом першої інстанції. Дане клопотання, колегією суддів задоволено.

18.04.2011 року представником позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції подано заяву про затвердження мирової угоди, в якій останній просить затвердити укладену сторонами мирову угоду №19/392-09, та припинити провадження по справі. Позивачем подано мирову угоду №19/392-09 від 15.04.2011 року, яка підписана позивачем та відповідачем та завірена печатками. Відповідно до умов мирової угоди №19/392-09 від 15.04.2011 року відповідач визнає суму заборгованості у розмірі 44037101,11грн.(з врахуванням сплати відповідачем 2300000,00грн.), судові витрати та витрати за проведення судової експертизи з визначенням порядку сплати вказаних сум. Позивач, в свою чергу, відмовляється від заявлених вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат та зобовязується не предявляти вимог про їх стягнення в майбутньому за виключенням випадків не виконання або неналежного виконання відповідачем цієї мирової угоди щодо сплати вищевказаних сум. Відповідач заяву позивача про затвердження мирової угоди підтримав.

Колегією суддів заяву позивача про затвердження мирової угоди відхилено, оскільки заява не ґрунтується на чинному законодавстві України, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 78 ГПК України умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. Мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову. Про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

У даній статті міститься також диспозитивна норма, яка надає сторонам право у добровільному порядку врегулювати спір. ГПК визначає єдиний спосіб такого врегулювання спору - укладання мирової угоди.

Мирова угода - це договір, який укладається сторонами з метою припинення спору, на умовах, погоджених сторонами. Мирова угода не призводить до вирішення спору по суті. Сторони не вирішують спору, не здійснюють правосуддя, що є прерогативою судової влади, а, досягнувши угоди між собою, припиняють спір. Тобто, відмовившись від судового захисту, сторони ліквідують наявний правовий конфлікт через самостійне (без державного втручання) врегулювання розбіжностей на погоджених умовах.

Мирова угода, укладена сторонами, підлягає затвердженню господарським судом. Підписану мирову угоду сторони подають до господарського суду. Мирова угода затверджується господарським судом, який розглядає справу.

Вищий господарський суд України в п. 4 інформаційного листа від 20.10.2006 р. N 01-8/2351 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року" на запитання, чи може апеляційна інстанція у розгляді апеляційної скарги затвердити мирову угоду, укладену сторонами в процесі апеляційного провадження, відповів таке. Затвердження апеляційною інстанцією мирової угоди, укладеної сторонами в процесі апеляційного провадження, не є можливим, оскільки це потягло б за собою скасування рішення місцевого господарського суду з відповідної справи, що допускається виключно з підстав, передбачених статтею 104 ГПК.

Таким чином, нормами ГПК України не передбачено право апеляційної інстанції при розгляді апеляційної скарги затверджувати мирову угоду, укладену сторонами в процесі апеляційного провадження.

Мирову угоду №19/392-09 від 15.04.2011 року та заяву позивача про затвердження мирової угоди залучено до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції підтримав вимоги позивача щодо затвердження мирової угоди, визнав суму основного боргу в повному обсязі, проте просив суд не стягувати штрафні санкції.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15 листопада 2006 року між позивачем (підрядник) та відповідачем (замовник), було укладено Договір № 15/11-06 підряду на будівництво житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області.

Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає, а підрядник зобов'язується своїми силами та засобами здійснити будівництво об'єкта: «Житловий масив «Нова Богданівка» у с. Богданівка, Броварського району Київської області.

Під будівництвом об'єкта сторони розуміють будівництво у відповідності із затвердженою проектно-кошторисною документацією і Технічною характеристикою на будинки кожної з п'яти черг будівництва об'єкта та своєчасне введення їх в експлуатацію (п. 1.2. договору).

У пунктах 2.1., 2.2. договору сторони визначили орієнтовні строки виконання робіт, при умові своєчасного фінансування: початок робіт - листопад 2006 року; за 1-ю чергою будівництва об'єкта: закінчення робіт - серпень 2007 р. передача будинків під заселення інвесторам - вересень 2007 р. За об'єктом в цілому: закінчення робіт - серпень 2010 р. Строки будівництва для 2-5 черги будівництва та склад кожної з п'яти черг будівництва сторони будуть узгоджувати окремими додатковими угодами до цього Договору, за поданням замовника. Під датою завершення робіт сторони розуміють дату затвердження Акту Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченої будівництвом відповідної черги будівництва об'єкта.

Згідно п. 3.1 договору договірна ціна робіт за договором складає 250000000,00 грн.

Відповідно до п. 3.5 договору для оплати виконаних робіт підрядник надає замовнику первинні документи з обліку в будівництві (акти виконаних робіт ф.КБ-2в та довідки про вартість виконаних робіт ф.КБ-3, за фактично виконані роботи) не пізніше 25-го числа звітного місяця, замовник розглядає надані документи у 5-денний термін після подання їх підрядником та, у разі відсутності зауважень, підписує їх. У разі виявлення зауважень до наданих підрядником документів, замовник письмово надає підряднику обґрунтовані зауваження.

Згідно п. п. 3.6., 3.7. договору оплата виконаних підрядником робіт здійснюється замовником не пізніше 15 днів з дня підписання ним форм за фактично виконані роботи (ф. КБ-2в, ф. КБ-3) у розмірі 97% кожного оформленого акту, з урахуванням сплаченого авансу. Накопичені за період будівництва відповідної черги обєкта 3% є гарантійним фондом (як гарантія виконання зобовязань підрядником за цим договором), що сплачуються замовником наступним чином: а) 2% - через 15 календарних днів після передачі будинків відповідної черги будівництва під заселення інвесторам та передачі за цією чергою будівництва експлуатуючій організації місць загального користування, зовнішніх інженерних мереж, зовнішньобудинкових мереж (до вузла вводу у житловий будинок) тепло-, енерго-, водопостачання й водовідведення, окремо розташованих та вбудованих інженерних споруд з обладнанням; б) 1% - через 12 місяців після передачі експлуатуючій організації інженерних мереж та споруд з обладнанням.

Розмір гарантійного фонду зменшується замовником на суму витрат, понесених ним на усунення дефектів і недоробок за вимогами інвесторів, що фіксується двосторонніми актами, на оплату комунальних послуг у зв'язку з несвоєчасним заселенням будинків з вини підрядника тощо.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що у разі виявлення дефектів та недоробок протягом 12 місяців з моменту передачі будинків інвесторам та/або передачі громадських споруд та інженерних комунікацій експлуатуючій організації замовник письмово повідомляє про це підрядника. Підрядник зобов'язаний усунути виявлені дефекти і недоробки за власний рахунок у визначені замовником строки, при умові, що дефекти і недоробки виникли з вини підрядника та якщо протягом зазначеного терміну не відбулися порушення встановлених норм і правил експлуатації об'єкта.

На виконання умов договору, позивачем за період листопад 2006 року - січень 2009 року було виконано робіт на загальну суму 241553227,20 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних (типова форма № КБ-3), копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму 195216126,09 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень доданими до матеріалів справи.

Також, відповідачем було сплачено частину заборгованості після звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав і охоронюваних законом інтересів у розмірі 2300000,00грн., що підтверджується поданими відповідачем в судовому засіданні апеляційної інстанції платіжними дорученнями №146 від 12.02.2010 року, №18 від 12.01.2010 року, №381 від 18.05.2010 року, №413 від 28.05.2010 року, №430 від 04.06.2010 року, №524 від 08.07.2010 року, №703 від 29.09.2010 року, №770 від 22.10.2010 року, №772 від 19.11.2010 року.

По даній справі була призначена судова будівельно-технічна експертиза з метою встановлення існуючих будівельних недоліків та недоробок житлового масиву «Нова Богданівка»у с. Богданівка Броварського району Київської області, які за доводами відповідача не були усунені позивачем.

З висновку № 10597/10-15 судової будівельно-технічної експертизи від 18 лютого 2011 року, складеного завідувачем сектору лабораторії судових будівельно-технічних досліджень ОСОБА_3 та старшим науковим співробітником лабораторії судових будівельно-технічних досліджень ОСОБА_4 Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України вбачається, що:

- відхилень під час виконання підрядною організацією (ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2») робіт по будівництву першої черги житлового масиву «Нова Богданівна» у с. Богданівка Броварського району Київської області, від вимог державних будівельних норм, правил та технологій будівництва, а також розробленої проектної документації, допущено не було, або вони були усунені до моменту здачі закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію;

-житлові будинки першої черги житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області, в частині виконаних підрядною організацією (ВАТ «Трест Київпідземшляхбуд-2») робіт, станом на 31.03.2009 року, були придатні до експлуатації; -окремі наявні, станом на момент проведення 29.12.2010 року обстеження, локальні недоліки та несправності (перелік яких зазначено в дослідницькій частині по кожному з будинків, до яких експертам було забезпечено доступ) могли виникнути внаслідок відсутності догляду за період часу після здачі 31.03.2009 року першої черги житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області в експлуатацію. В частині тих будівельних робіт, виконання яких можливо було перевірите результатами проведеного 29.12.2010 року обстеження житлових будинків першої черги будівництва (до яких експертам було забезпечено доступ), можливо стверджувати відповідність переліку і об'ємам, вказаним в актах приймання виконаних підрядних робіт, складених підрядником за типовою формою №КБ-2в, та представлених на дослідження. В матеріалах справи наявно: рішення приймальної комісії, зазначене в Акті готовності об'єкта до експлуатації від 31.03.2009 року за № 94-е (том ІІ, а.с.57-63), згідно якого перша черга будівництва житлового масиву «Нова Богданівка» у с.Богданівка Броварського району Київської області вважається закінченою будівництвом та готовою до експлуатації, а також Свідоцтво № 10000046 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил» (том ІІ, а.с.56), видане 31.03.2009 року Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області, яким Інспекцією було засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (житлового масиву «Нова Богданівка» у с.Богданівка Броварського району Київської області) проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтверджено його готовність до експлуатації. Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає частковій зміні з наступних підстав. Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Пункт 1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір субпідряду за своєю правовою природою є різновидом договору підряду, який є підставою для виникнення у його сторін прав та обов'язків, визначених цим договором.

Згідно з приписами ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ст. 875 Цивільного кодексу України)

Відповідно до ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково.

У відповідності до ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами, а у разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Спільним наказом Держкомстату України і Держбуду України від 21.06.2002 р. N 237/5 встановлені типові форми документів, необхідні для передання-прийняття робіт, а саме 1) "Акт приймання виконаних підрядних робіт" (ф. N КБ-2в); 2) "Довідка про вартість виконаних підрядних робіт" (ф. N КБ-3).

Колегією суддів встановлено, що на виконання умов договору, позивачем за період листопад 2006 року - січень 2009 року було виконано робіт на загальну суму 241553227,20грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (типова форма № КБ-2в) та довідками про вартість виконаних підрядних (типова форма № КБ-3), копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач за виконані позивачем роботи розрахувався частково на суму 195216126,09 грн., що підтверджується копіями платіжних доручень наявними в матеріалах справи.

Також, колегією суддів встановлено, що після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було сплачено частину заборгованості у розмірі 2300000,00грн., що підтверджується поданими в судовому засіданні апеляційної інстанції платіжними дорученнями №146 від 12.02.2010 року, №18 від 12.01.2010 року, №381 від 18.05.2010 року, №413 від 28.05.2010 року, №430 від 04.06.2010 року, №524 від 08.07.2010 року, №703 від 29.09.2010 року, №770 від 22.10.2010 року, №772 від 19.11.2010 року, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, оскільки Відповідачем до прийняття рішення по справі було сплачено суму основного боргу у розмірі 2300000,00грн., тому в даній частині позовних вимог колегія суддів припиняє провадження у справі на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у звязку з відсутністю предмету спору.

Позивач в судовому засіданні апеляційної інстанції визнав суму заборгованості у розмірі 44 037 101,11грн., про що свідчить долучена до матеріалів справи мирова угода №19/392-09 від 15.04.2011 року, яка підписана позивачем та відповідачем по справі, та скріплена печатками, проте позивач просив суд не стягувати штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про стягнення з відповідача суми заборгованості згідно договору № 15/11-06 підряду на будівництво житлового масиву «Нова Богданівка» у с. Богданівка Броварського району Київської області від 15.11.2006 року у розмірі 44 037 101,11грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п. 11.10. договору, за несвоєчасні розрахунки згідно п.п. 3.6., 3.7. договору (оплата виконаних робіт), замовник сплачує підряднику пеню у розмірі 0,1% від простроченої суми платежу за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягає стягненню з відповідача пеня у розмірі 775105,10 грн. за період з 15 жовтня 2007 року по 15 квітня 2008 року.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Статтею 625 ЦК України передбачено, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем вірно здійснено розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача інфляційні втрати у розмірі 9642272,21 грн. за період з грудня 2007 року по грудень 2009 року та 3% річних у розмірі 2110372,38 грн. за період з 15 жовтня 2007 року по 14 грудня 2009 року.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до чинного законодавства України. Проте, оскільки не було враховано часткової сплати відповідачем заборгованості у розмірі 2300000,00грн., то рішення підлягає частковій зміні.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача підлягають стягненню на користь Позивача судові витрати, понесені під час розгляду справи судом першої інстанції в розмірі 25736,00 грн. (в тому числі державне мито у розмірі 25500,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00грн.), 17829,60грн. витрати за проведення судової експертизи. Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Корпорація розвитку Київської області” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 11.03.2011 року у справі №19/392-09 частково змінити, виклавши резолютивну частини рішення в наступній редакції:

1) Позов задовольнити частково.

2) Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Корпорація розвитку Київської області» (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Каштанова, 23; код ЄДРПОУ 33123854) на користь Відкритого акціонерного товариства «Трест Київпідземшляхбуд-2» (02105, м. Київ, вул. Тампере, 13-6; код ЄДРПОУ 04012721) заборгованість в сумі 44 037 101 (сорок чотири мільйони тридцять сім тисяч сто одну) грн. 11 коп., пеню в сумі 775105 (сімсот сімдесят п'ять тисяч сто п'ять) грн. 10 коп., інфляційні збитки в сумі 9642272 (дев'ять мільйонів шістсот сорок дві тисячі двісті сімдесят дві) грн. 21 коп. та 3% річних у сумі 2110372 (два мільйони сто десять тисяч триста сімдесят дві) грн. 38 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 25500 (двадцять п'ять тисяч п'ятсот) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., 17829 (сімнадцять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 60 коп. витрати за проведення судової експертизи. 3) Провадження у справі в частині стягнення 2 300 000,00грн. основного боргу припинити. Доручити Господарському суду Київської області видати наказ. Матеріали справи №19/392-09 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття. Головуючий суддяТищенко О.В. СуддіАлданова С.О. Чорна Л.В.