Постанова № 17674198, 06.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011 № 50/235

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Тищенко О.В.

суддів: Алданової С.О.

Чорної Л.В.

при секретарі: Кривошеї О.В.

за участю представників

від позивача: не зявились

від відповідача: не зявились

від третьої особи: ОСОБА_1 дов. №24/11/09Н від 17.02.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”

на рішення Господарського суду м. Києва

від 15.05.2009 року

у справі № 50/235 (суддя Головатюк Л.Д.)

за позовомПриватного підприємства “Інноваційні технології”

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль”

про стягнення 264 000,0грн.

СУТЬ СПОРУ ТА СКАРГИ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані вимоги Приватного підприємства “Інноваційні технології” до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення з відповідача 264000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем договору позики б/н від 11.07.2004.

Представником відповідача подано заяву про визнання відповідачем позову, в якій останній просив задовольнити позов шляхом визнання за позивачем права приватної власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив позовні вимоги вважати викладеними наступним чином: в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по договору позики від 11.07.2004 визнати право власності приватного підприємства "Інноваційні технології" на квартиру АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача витрати на сплату державного мита у сумі 2640,00 грн. та 85,00 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 15.05.2009 року позов задоволено повністю. Визнано право власності приватного підприємства "Інноваційні технології" на квартиру АДРЕСА_1, яка придбана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 19.07.2002 за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованим в реєстрі за № 1766. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь приватного підприємства "Інноваційні технології” витрати по сплаті держмита в розмірі 2725 грн. 00 коп. та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Вищезазначене рішення місцевого господарського суду обґрунтовано тим, що згідно зі статтею 539 Цивільного кодексу України зобов'язання відповідача передати у власність позивача майно є альтернативним, а згідно з п. 5 договору термін виконання цього альтернативного зобов'язання настає у випадку неможливості виконання грошового зобов'язання. Оскільки терміном виконання грошового зобов'язання за договором було 12.01.2009 і на цей день позика відповідачем повернена не була, то згідно з п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України право вимагати у власність майно виникло у позивача на наступний день, тобто 13.01.2009.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 15.05.2009 року у справі №50/235.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення Господарського суду м. Києва прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні обставинам справи. Скаржник стверджує, що між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та фізичною особою ОСОБА_2, від імені якої діяв ОСОБА_4 на підставі довіреності, укладено договір іпотеки від 05.05.2005, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстрований за № 3896, з додатковими угодами до нього.

За умовами договору відповідач передав в іпотеку АТ «Райффайзен Банк Аваль» належне йому нерухоме майно - квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1. Квартира, яка передана в іпотеку, належить Відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу квартири від 19.07.2002, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 та зареєстрованого за реєстром № 1766. Заставна вартість предмета іпотеки визначена сторонами в сумі 2 431 000,00 грн.

Вказаний договір іпотеки є на даний момент чинним, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотек, копія якого надається.

Таким чином, вказане рішення Господарського суду м. Києва впливає на майнові права та інтереси Банку в частині можливості задовольнити свої вимоги по погашенню заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, переданий в заставу ОСОБА_2.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.03.2011 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні 06.04.2011 року.

На підставі ст. 27 ГПК України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” (01601, м. Київ, вул. Пи рогова, 7-7Б, код ЄДРПОУ 23494105, п/р 290971032 в Київській регіональній дирекції “Райффайзен Банк Аваль” , МФО 322904) (надалі третя особа).

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду №01-23/1/2 від 05.04.2011 року у звязку з виробничою необхідністю перебуванням судді Смірнової Л.Г. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі №50/235 було доручено колегії суддів у складі: головуючого судді Тищенко О.В., суддів Алданової С.О., Чорної Л.В. відповідно до приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України та статті 29 Закону України „Про судоустрій і статус суддів”.

05.04.2011 року представником третьої особи через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду було подано клопотання про застосування п. 1 ст. 83 ГПК України, яка передбачає право суду визнати недійсним в частині повязаний з предметом спору договір, а саме п. 5 Договору позики від 11.07.2004 року, укладеного між позивачем та відповідачем, через невідповідність вказаної частини договору вимогам ст. ст. 625, 046, 1049, 1050 ЦК України, на підставі ст. 215 та ч. 1 т. 201 ЦК України. Дане клопотання третьої особи колегією суддів відхилено, оскільки нормами ГПК України не передбачено право третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору заявляти позовні вимоги в апеляційній інстанції.

Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення Господарського суду м. Києва від 15.05.2009 року у справі №50/235 скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 06.04.2011 року не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з п. 3.6 розяснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте позивач та відповідач не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обовязковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обовязком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 06.04.2011 року за відсутності представників позивача та відповідача.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та заслухавши пояснення представника третьої особи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.07.2004 між приватним підпрємством "Інноваційні технології"(далі позивач, позикодавець за умовами договору) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі відповідач, позичальник за умовами договору) було укладено договір позики б/н (далі договір).

Відповідно до п. 1 договору позикодавець до підписання цього договору надає позичальнику грошові кошти у розмірі 220 000,00 грн. для поточних потреб у тому числі для здійснення позичальником ремонту квартири АДРЕСА_1, придбаній позичальником 19.07.2002 за договором купівлі-продажу, посвідченим нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрованим в реєстрі за № 1766, а позичальник зобов'язується повернути надану йому позику у термін до 11.07.2007.

Пунктом 5 договору сторони погодили, що у випадку не повернення позичальником позики позикодавцю у визначений цим договором термін, до позикодавця переходить у власність квартира номер АДРЕСА_1, належна відповідачеві на праві власності на підставі договору купівлі-продажу 19.07.2002, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 і зареєстрований у реєстрі за № 1766.

Пунктом 7 договору передбачено, що за порушення умов цього договору винна сторона відшкодовує нанесені таким порушенням збитки, в тому числі не отриманий прибуток, а також сплачує штраф у розмірі 20% від вартості цього договору.

Позивачем передано відповідачу суму позики у загальному розмірі 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп.

30.07.2007 сторонами було укладену додаткову угоду № 1 до договору(далі додаткова угода № 1), яка з моменту її підписання стала невід'ємною частиною договору(п. 4 додаткової угоди № 1) та якою строк повернення суми позики було продовжено до 10.06.2008.

12.06.2008сторонами було укладено додаткову угоду №2 до договору(далі додаткова угода № 2), яка з моменту її підписання стала невід'ємною частиною договору(п. 4 додаткової угоди № 2) та якою строк повернення позики було продовжено до 12.01.2009. Позивач стверджує, що відповідач не виконав умов договору, а саме не повернув позику в повному обсязі. 19.01.2009 позивач направив на адресу відповідача претензію № 1 з вимогою повернути суму позики та сплатити штраф у розмірі 20% від вартості договору. Однак претензія залишилась без відповіді, а вимоги без задоволення. Позивач, з врахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить в рахунок погашення заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 по договору позики від 11.07.2004 визнати право власності приватного підприємства "Інноваційні технології" на квартиру АДРЕСА_1. Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що 05.04.2004 року між АППБ “Аваль” (кредитор) та ПП “Конкордія” (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду №010/02-02/294, відповідно до якого Кредитор, на підставі цієї Угоди, зобов'язується надавати Позичальнику гарантії та контр-гарантії платежу, а також кредити в режимі овердрафт в-порядку і на умовах, визначених в Угоді, дого ворах про надання гарантій та договорах овердрафту, укладених в її рамках. Договори про надання гарантій та Договори овердрафту (далі - „Кредитні договори"), укладені в рамках цієї Угоди, є її невід'ємними частинами. Відповідно до п. 1.2 генеральної кредитної угоди №010/02-02/294 загальний розмір зобов'язань по кредитах та гарантіях, наданих Позичальнику в рамках даної Уго ди, не може перевищувати суми 2 500 000 гривень в тому числі по гарантійним операціям в національній валюті - 2 000 000 гривень по кредитам в режимі овердрафт в національній валюті - 500 000 (п'ятсот тисяч) гривень. При цьому, до моменту виконання умов п.5.6 даної Угоди, ліміт кредитування в режимі оверд рафт встановлюється в розмірі 100 000 гривень. Термін користування кредитними коштами та наданими Гарантіями та контр-гарантіями за да ною Угодою встановлюється до 14 січня 2005 року. (п. 1.3 генеральної кредитної угоди №010/02-02/294).

Згідно п. 2.1 генеральної кредитної угоди №010/02-02/294 Кредитор надає Позичальнику кредитні кошти на умовах їх забезпечення, цільового викорис тання, строковості, повернення та плати за користування.

18.12.2008 року між АППБ “Аваль” та ПП “Конкордія” укладено додаткову угоду №18 до генеральної кредитної угоди №010/02-02/294, відповідно до якої сторони домовились внести зміни до п. 1.2, 2.2.3, 5.10 генеральної кредитної угоди.

В забезпечення виконання зобовязань по генеральній кредитній угоді, 05.05.2005 року між АППБ “Аваль” (іпотекодержатель) та майновим поручителем ПП “Конкордія” (позичальник) ОСОБА_2 від імені якої, на підставі довіреності посвідченої 29.04.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстром №3813 діє ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки.

Цей договір забезпечує вимоги іпотекодержателя, що виникають з Генеральної кредитної угод №010/02-02/294 від 05.04.2004 року з додатковими угодами до неї, кредитними договорами, договорами овердрафту та договорами про надання гарантій, що укладені на будуть укладені в рамках, укладеної між іпотекодержателем та позичальником, за умовами якої іпотекодержатель зобовязується надати позичальнику кредитні кошти та відкрити гарантії платежу на умовах, що визначені Генеральною кредитною угодою, а позичальник зобовязується в строк до 15.01.2006 року повернути кредитні кошти, виконати зобовязання по договорах гарантій, в тому числі погасити заборгованість, в разі списання коштів з кореспондентського рахунку іпотекодержателя по гарантіях, сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісії, можливу неустойку в розмірах, в строки та у випадках, передбачених Генеральною кредитною угодою та цим договором.

Ліміт кредитування за Генеральною кредитною Угодою становить 7850000грн.

В забезпечення виконання зобовязань позичальника, вказаний у п. 1.1 цього договору іпотекодавець, на умовах передбачених цим договором, передає в іпотеку належне йому нерухоме майно, яким є: квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1. Квартира, що передається в іпотеку, що складається з 3-х жилих кімнат, жилою площею 40.40 кв.м. Зазначена квартира належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого ОСОБА_3, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 19.07.2002 року за реєстром №1766, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна 07.09.2002 року в реєстровій книзі №130-53 за реєстровим №7552. (п. 1.2 договору іпотеки).

Іпотекодавець гарантує, що нерухоме майно, яке є предмет іпотеки за цим договором, належить йому на праві власності, інших договорів щодо передачі цього майна в іпотеку не існує, на нього не накладено арешт і воно не є предметом судового спору, не перебуває у податковій заставі, а також воно може бути відчужене і на нього може бути звернене стягнення, як внесок до статутного фонду юридичних осіб не передане, а також прав у третіх осіб як в межах так і за межами України щодо нього немає (п.1.5 договору іпотеки).

06.09.2005 року між АППБ “Аваль” та майновим поручителем ПП “Конкордія” (позичальник) ОСОБА_2 (іпотекодавець) 14.11.2007 року, 22.05.2008 року, 17.11.2008 року 15.01.2009 року було укладено договори про внесення змін до договору іпотеки від 05.05.2005 року, а саме п. 1.1 та п 1.3 договору іпотеки.

Договір іпотеки від 05.05.2005 року на час розгляду справи є чинним, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотеки №30079422 від 24.01.2011 року.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і обєктивному дослідженні в судових засіданнях з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний звязок, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій саме сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Тобто, якщо за договором позики передано грошові кошти, то повертаються також грошові кошти у такій самій сумі.

Крім того, ч. 1 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Наявність договору позики грошей не може бути безумовною підставою для визнання права власності на майно боржника.

Аналогічна позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду України від 06.06.2007 року "Про визнання права власності та укладення договору оренди".

Суд першої інстанції не з'ясував характер правовідносин та учасників цих правовідносин, що має суттєве значення для правильного вирішення спору.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 1087 ЦК України розрахунки між юридичними особами, а також розрахунки за участю фізичних осіб, пов'язані із здійсненням ними підприємницької діяльності, провадяться в безготівковій формі. Розрахунки між цими особами можуть провадитися також готівкою, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 2 договору позики від 11.07.2004 позика надається шляхом перерахування позикодавцем відповідних коштів на рахунок позичальника.

Частиною 2 ст. 640 ЦК України передбачено, що відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 198 ГК України платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах, здійснюються у безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумі ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України перерахування позивачем на розрахунковий рахунок відповідача грошових коштів у розмірі 220000грн. за договором позики від 11.07.2004.

Згідно ст. 1 Закону "Про іпотеку" іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

Згідно із ст. 33 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

В забезпечення виконання зобовязань по генеральній кредитній угоді, 05.05.2005 року між АППБ “Аваль” (іпотекодержатель) та майновим поручителем ПП “Конкордія” (позичальник) ОСОБА_2 від імені якої, на підставі довіреності посвідченої 29.04.2005 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, за реєстром №3813 діяв ОСОБА_4 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки.

Договір іпотеки від 05.05.2005 року на час розгляду справи є чинним, що підтверджується витягом з Державного реєстру іпотеки №30079422 від 24.01.2011 року.

Квартира номер АДРЕСА_1 на дату прийняття рішення по справі знаходилась під забороною (витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі заборони відчуження обєктів нерухомого мана №27515384 від 17.06.2010 року).

Однак, як вбачається з матеріалів даної справи, суд першої інстанції не досліджував питання правового статусу спірного майна та не розглядав питання по залученню у справі третіх осіб, права та законні інтереси яких може стосуватись рішення по справі, порушивши тим самим норми процесуального права.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” підлягає задоволенню, рішення господарського суду м. Києва від 15.05.2009 року у справі №50/235 скасуванню.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги третьої особи, відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 49, 75, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” задовольнити.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 15.05.2009 року у справі №50/235 скасувати.

3.Прийняти нове рішення, яким:

Відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Інноваційні технології"(код ЄДРПОУ 32711257, вул. Софіївська, 17, кв. 4, м. Київ, 01001) на користь Публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Київської регіональної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” (01601, м. Київ, вул. Пирогова, 7-7Б, код ЄДРПОУ 23494105, п/р 290971032 в Київській регіональній дирекції “Райффайзен Банк Аваль” , МФО 322904) 1362,50 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати наказ.

5. Матеріали справи №50/235 повернути до Господарського суду м. Києва

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяТищенко О.В.

СуддіАлданова С.О.

Чорна Л.В.