Постанова № 17674164, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011 № 35/626

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі: Москаленко М.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність від 13 січня 2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність №7 від 01.12.2010 року,

розглядає матеріали апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Данімир»,

на рішення господарського суду м. Києва від 07 лютого 2011 року,

у справі № 35/626 (суддя Літвінова М.Є.),

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Народна медицина Данили Зубицького», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Данімир», м. Київ,

про витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Народна медицина Данили Зубицького» звернулось до господарського суду м. Києва з позовною заявою до ТОВ «Фіто-Данімир» про витребування нежитлового будинку з чужого незаконного володіння (а.с. 3-6).

Рішенням господарського суду м. Києва від 07 лютого 2011 року по справі № 35/626 позов задоволено повністю (а.с. 170-176).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить застосувати сплив позовної давності, скасувати рішення господарського суду міста Києва від 07 лютого 2011 року у справі № 37/353 та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові. Справа надійшла до Київського апеляційного господарського суду 10 березня 2011 року та передана на розгляд колегії суддів 24 березня 2011 року.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що висновки про місцевим господарським судом при прийнятті рішення не враховано строку позовної давності і того, що відповідач на його думку правомірно користується спірним приміщенням.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25 березня 2011 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи у судовому засіданні за участю представників учасників апеляційного провадження.

У судовому засіданні 4 квітня 2011 року, було оголошена перерва до 11 квітня 2011 року.

У судових засідання представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги та просить скасувати рішення місцевого господарського суду посилаючись також на рішення Харківського господарського суду, яким скасовано третейську угоду.

Представник позивача заперечує проти апеляційної скарги посилаючись на факт реєстрації за позивачам права власності на спірне приміщення.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених розділом XII ГПК.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ч. 2 ст. 85 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні дата судового засідання було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 626 від 25 березня 1998 року, підприємству «Народна медицина Зубицьких» надано земельну ділянку для будівництва консультативної поліклініки народної медицини та подальшої її експлуатації на вул. М. Шпака, 3 (т. І а.с. 79-80).

01 вересня 1998 року між підприємством “Народна медицина Зубицького” (ідент. код 13683012) та Приватним підприємством “Народна медицина Данили Зубицького” (ідент. код 23706079), правонаступником якого є позивач (т. І а.с.90), було укладено договір на участь у пайовому будівництві, відповідно до умов якого позивач приймав участь у пайовому будівництві нежитлового будинку за адресою: м. Київ, вул. Шпака, 3 (надалі-Договір) ( т. І а.с. 152-155).

Пунктом 3 даного Договору сторони узгодили порядок передачі у власність позивачеві частини приміщення площею 2440,00 кв.м.

У період з 1998 року по 2003 роки Приватне підприємство “Народна медицина Данили Зубицького”(ідент. код 23706079), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю “Народна медицина Данили Зубицького” (ідент. код 23706079), здійснювало фінансування будівництва та будівництво нежилого приміщення, що знаходилося за адресою: м. Київ, вул. Шпака, 5, що підтверджується доказами, наданими до матеріалів справи позивачем.

Як вбачається з наданих суду доказів, 100% фінансування спірного приміщення здійснювалось позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додані до матеріалів справи ( 1-3 томи додатків) .

13 листопада 2003 року, між Приватним підприємством “Народна медицина Зубицького” (ідент. код 13683012) та Приватним підприємством “Народна медицина Данили Зубицького”(ідент. код 23706079), правонаступником якого є позивач, було укладено Додаткову угоду до договору на участь у пайовому будівництві від 01.09.1998 року, відповідно до умов якої позивачеві передається у власність додатково 2001 кв.м., тобто все спірне приміщення ( т. І а.с. 157-158).

В 2003 році позивач завершив будівництво, що підтверджується Актом приймання в експлуатацію закінченого будівництва зареєстрованим 31.12.2003 року, та звернувся до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради щодо оформлення права власності на новостворене спірне приміщення ( т. І а.с. 147-149).

Згідно частини ч. 2 ст. 331 ЦК України «Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.»

Відповідно до ч. 1 ст. 182 ЦК України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникненням, перехід і припиненням підлягають державній реєстрації.

Згідно з п. 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року N 7/5, державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до реєстраційного посвідчення № 023203 Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна нежитловий, від 28 грудня 2008 року, будинок загальною площею 4441,0 кв. м розташований у місті Києві по вул. Шпака, 3 - зареєстрований за товариством з обмеженою відповідальністю «Народна медицина Данили Зубицького» на праві власності на рішення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській організації інвалідів від 03.10.2008 року (т.І а.с. 113).

За таких обставин, станом на час звернення з позовом та прийняття рішення місцевим господарським судом позивач є власником приміщення за адресою: місто Києв по вул. Шпака, 3.

Згідно зі ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним, має право лише власник цього майна.

Витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння здійснюється шляхом подання до суду віндикаційного позову. Предметом віндикаційного позову є вимога позивача до відповідача про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Таким чином, вказані позивачем у позовній заяві підстави підтверджують його право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

У відповідності з пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статтею 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання представника відповідача на те, що існують на розгляді судів спори про визнання права власності та передачу спірного приміщення в статутний фонд, а також визнана недійсною третейська угода є безпідставними та не спростовують права власності позивача на спірну будівлю, оскільки в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт реєстрації Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна.

Частиною 2 ст. 328 Цивільного кодексу України передбачено, що «право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.» Вказані кваліфікаційні ознаки незаконності набуття права власності в матеріалах справи відсутні.

Колегія суддів апеляційного господарського суду виходить з того, що право власності на нерухоме майно (приміщення) за змістом глави 24 Цивільного кодексу України виникає з моменту державної реєстрації. Державна реєстрація спірної будівлі здійснена за позивачем, отже він є належним власником, який має право витребовувати будівлю із чужого володіння.

Твердження скаржника про те, що відповідач володіє та користується спірним приміщенням на підставі згоди і з відома позивача документально не підтверджене. Посилання відповідача на пропуск строку позовної давності є безпідставними, оскільки знаходження приміщення у володінні та користуванні відповідача не змінює та не позбавляє права власності позивача та його захисту. А право власності за набувальною давністю на нерухоме майно відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України набувається тільки за рішенням суду. В матеріалах справи таке рішення відсутнє.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про те, що позов підлягає задоволенню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.1981 р. № 4, від 25.12.1992 р. № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З огляду на вищевикладене колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що місцевий господарський суд виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні господарського суду міста Києва повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами дослідженими в судовому засіданні.

Рішення господарського суду міста Києва від 07 лютого 2011 року по справі № 35/626 підлягає залишенню без змін.

Апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Данімир» задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, п.1 ч.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фіто-Данімир» на рішення господарського суду міста Києва від 07 лютого 2011 року у справі № 35/626 залишити без задоволення.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 07 лютого 2011 року у справі № 35/626 залишити без змін.

3.Справу № 35/626 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів, до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіАгрикова О.В.

Суховий В.Г.