Постанова № 17674147, 12.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.04.2011                                                                                           № 4/190-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Баранця О.М.

суддів:           Чорної Л.В.

          Калатай Н.Ф.

при секретарі:           Мазур І.Л.

від позивача – Гопкало М.М., Нетеса М.І.

від відповідача – Ярчак І.С.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

"ПРИВАТЦЕНТР-АГРО" на рішення господарського суду Київської області

від 20.12.2010 року у справі № 4/190-10 (суддя Щоткін О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"ПРИВАТЦЕНТР-АГРО"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб"

про стягнення 200 599,66 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Видано довідку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого позивачем державного мита в сумі 2111,94 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 94 коп.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Київської області від 20.12.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі № 4/190-10.

Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду змінено склад колегії суду.

В судовому засіданні 15.03.2011 року оголошено перерву до 29.03.2011 року.

В судове засідання 29.03.2011 року представник позивача не з’явилися та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представником відповідача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

У зв’язку з поданням відповідачем клопотання про продовження строку розгляду спору на більший строк, ніж встановлено ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів продовжила строк розгляду спору на п’ятнадцять днів та відклала розгляд справи на 12.04.2011 року.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як було встановлено під час судового розгляду в суді першої інстанції та підтверджується матеріалами справи 12.02.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТЦЕНТР-АГРО» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» (покупець) було укладено договір поставки продукції для сільгоспвиробництва № 41-09/з, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлений строк покупцеві продукцію для сільгоспвиробництва (товар), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 25.12.2009 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов’язань та відповідальності – до повного їх виконання.

У відповідності з п. 4.3 договору строк оплати товару зазначається у специфікації.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони вважають форс - мажорними обставинами (дії непереборної сили, яка не залежить від волі сторін), а саме: громадських безпорядків, стихійні лиха та надзвичайні природні явища, дії третіх осіб, які унеможливлюють виконання сторонами своїх зобов’язань. Сторони звільняються від виконання своїх зобов’язань на час дії зазначених обставин. У разі коли дія зазначених обставин триває більш як 30 календарних днів, кожна із сторін має право на розірвання цього договору і не несе відповідальності за таке розірвання за умови, що вона письмово повідомить про це іншу сторону не пізніш як за 5 робочих днів до розірвання. Сторона, на яку вплинули зазначені обставини, має надати іншій стороні достатні й належні докази щодо форс-мажору.

Відповідно до п. 8.1 договору за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань за цим договором сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Постачальник вправі застосувати на свій розсуд будь-які оперативно-господарські санкції визначені ст. 235 та ст. 236 Господарського кодексу України.

Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань з оплати ціни товару, сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 5% та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу (пп. 8.3.2 п. 8.3 договору).

Згідно з пп. 8.3.3 п. 8.3 договору за порушення грошових зобов’язань з оплати ціни товару покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування чужими грошовими коштами у розмірі 48% річних від суми боргу.

У відповідності з п. 8.4 договору пеня за цим договором нараховується на весь строк прострочення.

На виконання умов договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 41-09/з від 12.02.2009 року ТОВ «ПРИВАТЦЕНТР-АГРО» було поставлено ТОВ «Хлібороб»товару на загальну суму 406 341 грн., що підтверджується видатковими накладними № КН-0000287 від 11.06.2009 року на суму 6091,20 грн., № КН-0000339 від 07.07.2009 року на суму 1106,40 грн., № КН-0000281 від 05.06.2009 року на суму 49132,80 грн., № КН-0000255 від 27.05.2009 року на суму 93015,00 грн., № 0000110 від 21.04.2009 року на суму 93158,40 грн., № КН-0000010 від 16.03.2009 року на суму 6681, 00 грн., № КН-0000297 від 15.06.2009 року на суму 6768,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідач розрахувався за поставлений товар у повному обсязі лише 17.09.2010 року, що підтверджується, зокрема, протоколом зарахування зустрічних однорідних вимог від 05.10.2009 року на суму 107639,20 грн., видатковою накладною № ВП-0000001 від 11.06.2009 року на суму 17640,00 грн., якою було повернуто поставлений товар на суму 17640 грн., платіжними дорученнями № 210 від 19.08.2010 року на суму 51362,70 грн., № 223 від 20.08.2010 року на суму 50000 грн., № 241 від 27.08.2010 року на суму 50000 грн., № 239 від 27.08.2010 року на суму 50000 грн., № 297 від 17.09.2010 року на суму 50000 грн.

16.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРИВАТЦЕНТР-АГРО»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібороб» було укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін та доповнень до договору поставки продукції для сільгоспвиробництва № 41-09/з від 12.02.2009 року, згідно з якою п. 2.1 договору було викладено у наступній редакції: «2.1 Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 15.08.2010 року, а щодо невиконаних до цього дня зобов’язань та відповідальності – до повного їх виконання».

При цьому сторони встановили, що на дату укладання даної угоди сума основного боргу за договором № 41-09/з від 12.02.2009 року без врахування штрафних санкцій та інших зобов’язань складає 251362,70 грн. (пп. 1.1 п. 1 додаткової угоди), а сума штрафних санкцій на момент підписання даної додаткової угоди складає 56574,94 грн. (пп. 1.2 п. 1 додаткової угоди).

При цьому, згідно з п. 2 додаткової угоди, у порядку ст. 212 ЦК України сторони домовились застосувати відкладальну обставину до пункту 2.1 основного договору (та, відповідно, п.1 даної додаткової угоди), при якій зміна умов договору в частині строків оплати товару набирає чинності за умови повного та своєчасного виконання покупцем своїх грошових зобов'язань до 15.08.2010 року.

Сторони також дійшли згоди про те, що штрафні санкції, відсотки за користування чужими грошовими коштами та інші платежі, встановлені основним договором та нормами чинного законодавства, нараховуватимуться з моменту укладення даної додаткової угоди, однак не застосовуватимуться, якщо в строк, визначений п. 1 даної угоди та п. 2.1 основного договору, покупець виконає свої грошові зобов'язання перед постачальником відповідно до умов основного договору (п. 3 додаткової угоди).

Водночас за умовами п. 5 додаткової угоди суму штрафних санкцій, відсотки за користування чужими грошовими коштами та інші платежі, що визначені у основному договорі та доданому до даної додаткової угоди розрахункові штрафних санкцій, покупець зобов'язується сплатити у той же строк, що і суму основного боргу, тобто до 15.08.2010 року.

Зміна умов договору в части строків оплати не набрала чинності, у зв’язку із відкладальною обставиною, оскільки грошові зобовязання не були своєчасно виконані у строк до 15.08.2010 року

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін, факт здійснення остаточного розрахунку з погашення основної заборгованості перед постачальником за договором № 41-09/з від 12.02.2009 року 17 вересня 2010 року відповідач не заперечує, посилаючись на настання в період виконання додаткової угоди № 1 від 02.12.2009 року до договору поставки форс-мажорних обставин, що унеможливили своєчасну оплату поставленої позивачем сільгосппродукції.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «ПРИВАТЦЕНТР-АГРО» щодо стягнення з відповідача 17950,10 грн. штрафу, 44919,29 грн. пені, 6810,33 грн. 3% річних, 21691,70 грн. інфляційних втрат, 109228,25 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем доведено суду існування обставин непереборної сили, які унеможливили своєчасне виконання ним зобов’язань перед ТОВ «ПРИВАТЦЕНТР-АГРО».

Проте, колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно частини 2 статті 226 ГК України сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону.

З матеріалів вбачається, що відповідач не повідомив позивача при настанні строку на оплату товару, що не зможе виконати своїх зобов'язань, а також, невідкладно не повідомив про виникнення форс-мажорних обставин. Повідомлення було отримане позивачем лише 30.11.2010 року.

У висновку ТППУ зазначається, що загибель посівів гороху та озимої пшениці внаслідок обставин, які відбувались 21.07.2010 року, підтверджується актом від 14.05.2010 року. Однак зазначений документ не може засвідчувати події, які мали місце значно пізніше. Даний акт не може бути належним доказом, що підтверджує обставини, які мали місце в лютому-березні 2010 року, оскільки останній складений у значному розриві в часі від моменту виникнення цих події, а тому не може містити достовірної інформації про обставини їх виникнення. Даний акт складався у період, в який залягання льодової корки уже завершилося, за спливом більш ніж одного місяця. Наведене свідчить про недостовірність інформації, яка може міститись в акті від 14.05.2010 року.

Як вбачається з протоколу засідання постійної комісії Бориспільської районної державної адміністрації, він складався 18.08.2010 року, а лист Українського гідрометеорологічного центру про погодні умови видано 21.08.2010 року, тобто через три дні після прийняття вищезазначеного рішення органом державної влади. Однак у своєму рішенні комісія приходить до висновку, що загибель посівів сталася внаслідок утворення притертої льодової кірки під снігом, хоча належні докази були відсутні.

Наведене також свідчить про те, що на момент складання поданих суду доказів і навіть набагато раніше відповідач допускав, що порушить змінені у додатковій угоді №1 строки виконання грошових зобов'язань до 15.08.2010 року.

Висновок Торгово-промислової палати України від 26.08.2010 року № 2566/05-5, згідно ст.. 35 ГПК України не є документом, на підставі якого сторона звільняється від доказування викладених у ньому обставин.

З огляду на викладене відповідач не довів того, що порушення строків відбулось внаслідок цих обставин, оскільки у своєму листі №227 від 16.12.2010 року на адресу суду посилається також на скрутний фінансовий стан і в доказ надає рішення Управління ПФУ у Бориспільському районі про застосування фінансових санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Колегія суддів врахувала, що основний борг по договору відповідач сплатив повністю.

Суд першої інстанції не врахував, що строки виконання зобов’язань по договору настали ще 01.10.2009 року, а відповідач подає документи, що на його думку свідчать про наявність форс-мажорних обставин, які виникли набагато пізніше цієї дати.

Відповідно до п. 7.1 договору сторони звільняються від виконання своїх зобов’язань на час дії зазначених форс-мажорних обставин. У висновку Торгово-промислової палати України від 26.08.2010 року № 2566/05-5 не вказано термін дії форс-мажорних обставин.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як визначено частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 549 Цивільного Кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штраф як і пеня є формами одного і того ж виду забезпечення виконання зобов'язання -неустойки.

Умови договору передбачають цивільно-правову (господарсько-правову) відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу. При цьому, чинне законодавство не встановлює обмежень щодо одночасного застосування пені і штрафу у випадку порушення виконання зобов'язання і таке застосування чинному законодавству не суперечить, яке встановлює обмеження лише щодо розміру такої форми неустойки як пеня.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення Відповідачем грошового зобов’язання, то необхідно стягнути з відповідача 17950,10 грн. штрафу, 44919,29 грн. пені, 21691,70 грн. інфляційних втрат, 109228,25 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами підлягають задоволенню

Позовні вимоги, щодо стягнення 6810,33 грн. 3% річних задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, умовами договору поставки від 12.02.2009 року сторони п.п. 8.3.3 п, 8.3 договору вже погодили розмір та порядок застосування відповідальності за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 48% річних.

Так згідно п. 8.1 договору №41-09/з від 12.02.2009 року за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за даним договором сторони несуть відповідальність за законом та цим договором. Постачальник в праві застосувати на свій розсуд будь-які оперативні санкції визначені ст. 235, 236 ГК України.

Відповідно п.п. 8.3.2-8.3.3 договору, а також ст. 536 ЦК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" Покупець зобов’язаний сплатити:

1) за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на користь Постачальника штраф у розмірі 5 % (п'яті відсотків) та пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Нарахування неустойки (пені) за цим договором здійснюється протягом всього часу існування заборгованості відповідно до п. 8.4. договору та п. 6 ст.232 ГК України, 2) за порушення грошових зобов'язань по оплаті ціни товару на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування чужими коштами у розмірі 48 % річних від суми боргу. Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Згідно вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позовні вимоги заявлені позивачем підлягають частковому задоволенню.

Виходячи з викладеного, колегія суддів на підставі вищенаведених встановлених та досліджених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшла висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволені позовних вимог в розумінні статті 104 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 20.12.2010 року у справі № 4/190-10 скасувати в частині відмови в задоволені позовних вимог та викласти в наступній редакції.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (08350, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Глибоке, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 31856098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, код ЄДРПОУ 34397543) 17950,10 грн. штрафу, 44919,29 грн. пені, 21691,70 грн. інфляційних втрат, 109228,25 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 1938,00 грн. державного мита, 228,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Видати довідку про повернення з Державного бюджету України надмірно сплаченого позивачем державного мита в сумі 2111,94 (дві тисячі сто одинадцять) грн. 94 коп.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібороб" (08350, Київська обл., Бориспільський р-н., с. Глибоке, вул. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 31856098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРИВАТЦЕНТР-АГРО" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 31/17, код ЄДРПОУ 34397543) 969,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги

3. Видачу наказів доручити господарському суду Київської області.

4. Справу № 4/190-10 повернути до господарського суду Київської області.

5. Копію постанови надіслати сторонам.

Головуючий суддя                                                                      Баранець О.М.

Судді                                                                                          Чорна Л.В.

                                                                                          Калатай Н.Ф.

14.04.11 (відправлено)