Постанова № 17674141, 11.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.2011 № 40/181

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Чорногуза М.Г

суддів: Агрикової О.В.

Сухового В.Г.

при секретарі: Москаленко М.М.

прокурор: Ткаченко Т.М. посвідчення № 205 від 22.06.2010 року,

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 225-КР-26 від 13.01.2011 року,

від відповідача: ОСОБА_2 договір № 009/10 від 10.06.2010 року,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Прокурора Святошинського району міста Києва,

на рішення господарського суду м. Києва від 21 вересня 2010 року,

у справі № 40/181 (суддя Пукшин Л.Г.),

за позовом Прокурора Святошинського району міста Києва в інтересах держави

в особі Київської міської ради, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-К», м. Київ,

про звільнення незаконно займаної земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Святошинського району міста Києва звернувся до господарського суду м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовною заявою до ТОВ «Тандем-К» про звільнення незаконно займаної земельної ділянки (а.с. 3-4).

Рішенням господарського суду м. Києва від 21 вересня 2010 року по справі № 40/181 в задоволенні позову відмовлено повністю (а.с. 88-91).

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, прокурор звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від 7 жовтня 2010 року, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду міста Києва від 21 вересня 2010 року по справі № 40/181 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокуратури району.

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор посилається на те, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладання договору оренди і його державної реєстрації, однак матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження наявності у відповідача правової підстави на використання земельної ділянки.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18 березня 2011 року апеляційну скаргу прокурора прийнято до провадження та призначено розгляд справи в судовому засіданні за участю представників сторін.

28 березня 2011 року, ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи було відкладено на 11 квітня 2011 року.

В судовому засіданні 11 квітня 2011 року прокурор підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати рішення господарського суду міста Києва від 21 вересня 2010 року та задовольнити позов у повному обсязі. При цьому прокурор послався на відсутність договору з Київською міською радою про передачу спірної земельної ділянки в оренду відповідачу.

Представник Київської міської ради підтримав заявлену прокурором апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача проти доводів та вимог апеляційної скарги заперечив та просив залишити спірне рішення місцевого господарського суду без змін. Представник зазначив, що відповідач звернувся до Київської міської ради з питанням про виділення земельної ділянки, однак відповіді не отримав.

У відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні 11 квітня 2011 року, було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Київського апеляційного господарського суду.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі..

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права встановила наступне.

22 березня 2010 року, на підставі ст. ст. 6, 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державним інспектором Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у місті Києві проведена перевірка з питань дотримання вимог земельного законодавства при використанні ТОВ «Тандем-К» земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 12 у Святошинському районі.

За результатами проведеної перевірки було складено акт № А-231/27 від 22 березня 2010 року, яким встановлено, що станом на 22 березня 2010 року ТОВ «Тандем-К» самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 280 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 12 у Святошинському районі під розміщення торгівельних рядів. Документи, передбачені ст. 126 Земельного кодексу України, відсутні (а.с. 5-6).

На підставі даного акту 23 березня 2010 року було складено протокол про адміністративне правопорушення за № 00231, в якому зазначено, що при перевірці дотримання вимог земельного законодавства ТОВ «Тандем-К» при використанні земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 12 у Святошинському районі самовільно займає земельну ділянку орієнтовною площею 0,028 га під розміщення торгівельних рядів (а.с. 14-15).

Представник відповідача визнає факт заняття відповідачем вказаної земельної ділянки.

Прокуратура Святошинського району міста Києва звернулась до місцевого господарського суду в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом про зобовязання ТОВ «Тандем-К» звільнити земельну ділянку площею 280 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Симиренка, 12, що використовується для розміщення торгівельних рядів, шляхом звільнення від розміщених на ній споруд.

Згідно зі ст. ст. 1, 6 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, цим та іншими законами і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди землі.

Виходячи зі змісту норм Земельного кодексу України (ст. ст. 116, 123), громадяни та юридичні особи можуть набувати право власності або право користування на земельні ділянки, при цьому користування може бути постійним або тимчасовим (на підставі договору оренди).

Аналізуючи наведені норми права, апеляційний суд дійшов до висновку, що однією з правових підстав користування особи (юридичної) земельною ділянкою є укладення між сторонами (орендарем та орендодавцем) договору оренди землі.

Статтею 9 Земельного кодексу України, визначені повноваження Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин, до яких належить: розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності, вирішення інших питань у галузі земельних відносин.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі обєкти, визначені відповідно до закону як обєкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується учасниками процесу, рішення про виділення спірної земельної ділянки в оренду відповідачу Київською міською радою не приймалося.

В якості обґрунтування правомірності зайняття земельної ділянки відповідач надав дозвіл на розміщення тимчасової споруди № 08-0429/2, дозвіл (ордер) № 09080033 від 06 листопада 2009 року на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення в звязку з встановленням тимчасових споруд (торгівельні павільйони (ринок) до 718,0 м.кв.), лист погоджень до ордеру та згоду на розроблення документації із землеустрою.

Однак, дозвіл на розміщення тимчасової споруди, дозвіл (ордер) та лист погоджень до ордеру та згоду на розроблення документації із землеустрою є лише дозвільною документацією на встановлення малих архітектурних форм, а не на користування (оренду) землею.

Документ дозвільного характеру, яким є згода на розроблення документації із землеустрою, надає суб'єкту господарювання право на звернення із замовленням на розроблення документації з землеустрою до організацій, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих робіт. При цьому такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК). Отже, безпідставно ототожнювати надання відповідачу згоди на розроблення документації із землеустрою з наданням йому певного права на цю земельну ділянку.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

В п. 4.1.3 рекомендацій Вищого господарського суду України від 02.02.2010 року за № 04-06/15 «Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства» зазначено, що ордер та інші дозвільні документи на право торгівлі, надають суб'єкту господарювання право на здійснення підприємницької діяльності, зокрема, на відповідній території, земельній ділянці або у приміщенні. При цьому, такий документ не надає права на відповідну земельну ділянку як частину земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування та з визначеними щодо неї правами в розумінні частини 1 статті 79 ЗК України. Отже, розміщення малої архітектурної форми для здійснення підприємницької діяльності за відсутності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій вона розміщена, є самовільним зайняттям земельної ділянки, та тягне за собою наслідки, визначені статтею 212 ЗК України.

Постанова Подільського районного суду м. Києва від 14 липня 2010 року про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення № 51 від 23 березня 2010 року та про стягнення притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КпАП України, не приймається колегією суддів в якості належного доказу правомірного зайняття земельної ділянки з огляду на те, що ця постанова не встановлює права відповідача на користування земельною ділянкою, та не спростовує факту використання земельної ділянки без належних документів.

За таких умов відповідач користується земельною ділянкою безпідставно, а тому позов прокурора підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції не повно зясував обставини справи, а дослідженим дав їм не правильну юридичну оцінку.

З огляду на зазначене колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга Прокурора Святошинського району міста Києва підлягає задоволенню, рішення господарського суду міста Києва від 21 вересня 2010 року необхідно скасувати у звязку із невідповідністю висновків обставинам справи, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Приймаючи дану постанову суд враховує практику з розгляду даного виду спорів, зокрема Постанову ВГСУ від 15.01.2009 року № 10/318/08 "Про припинення права користування земельною ділянкою", Рекомендації ВГСУ від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства" та лист ВГСУ від 01.01.2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами".

Відповідно до ч. 3, 5 ст. 49 ГПК України, «Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.», «витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.»

Керуючись ст.ст. 99, 101-102, п. 2 ст. 103, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Прокурора Святошинського району міста Києва на рішення господарського суду м. Києва від 21 вересня 2010 року у справі № 40/181 задовольнити.

2.Рішення господарського суду м. Києва від 21 вересня 2010 року по справі № 40/181 скасувати.

3.Прийняти нове рішення:

«1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Зобовязати товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-К» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код 35531487) звільнити земельну ділянку площею 280 кв.м. за адресою: вул. Симиренка, 12, що використовується для розміщення торгівельних рядів, шляхом звільнення від розміщених на ній споруд.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-К» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код 35531487) в доход державного бюджету України 85 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.»

4.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Тандем-К» (01025, м. Київ, вул. Володимирська, 7, оф. 1, код 35531487) на користь державного бюджету України 42 грн. 50 коп. в якості відшкодування витрат на державне мито за розгляд справи в Київському апеляційному господарському суді.

5.Доручити господарському суду міста Києва видати відповідні накази.

6.Справу № 40/181 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 109 ГПК України.

Головуючий суддяЧорногуз М.Г

СуддіАгрикова О.В.

Суховий В.Г.