Постанова № 17674083, 01.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2011 № 26/393

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

Остапенка О.М.

при секретарі: Шпорт В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 629/11-10 від 05.11.2010 року

від відповідача:не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка”

на рішення Господарського суду м. Києва

від 23.12.2010 року

у справі № 26/393 (суддя Пінчук В.І.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари”

доТовариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка”

простягнення 281390, 51 грн.

В судовому засіданні 01.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” про стягнення 281390, 51 грн. (у тому числі 275005, 72 грн. основного боргу, 3519, 47 грн. пені, 2225, 62 грн. інфляційних витрат та 639, 70 грн. 3 % річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору поставки № 07-10 від 04.02.2010 року та Договору поставки № 04 від 05.05.2010 року не розрахувався за поставлений товар, у звязку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 275005, 72 грн.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 26/393 позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари” 275005, 72 грн. основного боргу, 3519, 47 грн. пені, 639, 70 грн. 3% річних, 2225, 62 грн. збитків від інфляції, 2814, 00 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, відповідач через звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 26/393, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, оскільки рішення було прийнято без виклику відповідача та за його відсутності, судом не досліджено акти прийому-передачі товару та не зясовано чи взагалі поставлявся товар.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.02.2011 року апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 01.03.2011 року.

01.03.2011 року до початку судового засідання відповідачем до відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням на лікарняному представника відповідача, який займається захистом Товариства у суді. Одночасно відповідач повідомив про наміри укласти мирову угоду з ТОВ „Волинська фабрика гофротари”.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2011 року представник позивача заперечував проти задоволення заявленого відповідачем клопотання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Частиною 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” мотивоване неможливістю направлення у судове засідання по розгляду апеляційної скарги представника у звязку з його перебуванням на лікарняному.

Проте, в порушення вказаних процесуальних норм, до зазначеного клопотання не додано жодних належних доказів на підтвердження викладених в ньому обставин.

При цьому, враховуючи вищевизначене, з аналізу наявних в справі матеріалів та викладених у вказаних клопотанні обставин вбачається, що незявлення уповноважених представників відповідача у судове засідання по розгляду апеляційної скарги, не є обставинами відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, у звязку з чим слід зробити висновок про відсутність підстав для задоволення заявленого клопотання.

В судовому засіданні 01.03.2011 року представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив залишити рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 26/393 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, з підстав, викладених у відзиві.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 01.03.2011 року заперечував проти доводів відповідача, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 26/393 залишити без змін.

Зважаючи на відмову у задоволенні заявленого відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення підлягає скасуванню повністю з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари” (Постачальник) та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Мазурка” (Покупець), укладені Договір поставки № 07-10 від 04.02.2010 року та Договір поставки № 04 від 05.05.2010 року.

Відповідно до умов вказаних Договорів Постачальник (позивач) зобовязався поставити у власність Покупця (відповідача) Товар, а Покупець (відповідач) зобовязався прийняти вказаний Товар та оплатити його вартість на умовах даних Договорів.

Згідно видаткових накладних № ФГ0000957 від 07.06.2010 року на суму 21958, 50 грн., № ФГ0000980 від 08.06.2010 року на суму 32325, 00 грн., № ФГ0001678 від 04.09.2010 року на суму 29978, 12 грн., № ФГ0001746 від 12.09.2010 року на суму 66402, 92 грн., № ФГ0001774 від 15.09.2010 року на суму 58488, 65 грн., № ФГ0001805 від 20.09.2010 року на суму 69564, 72 грн., № ФГ0001831 від 21.09.2010 року на суму 67983, 70 грн., № ФГ0001873 від 27.09.2010 року на суму 69565, 01 грн., № ФГ0001884 від 29.09.2010 року на суму 70852, 75 грн., № ФГ0001959 від 09.10.2010 року на суму 12320, 76 грн., позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв Товар (паперово картонну продукцію та макулатуру) на загальну суму 499440, 13 грн. (належним чином завірені копії знаходяться в матеріалах справи).

Видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

Згідно із п. 4.1 Договорів ціна на Товар є договірною і вказується в специфікаціях та накладних.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 07-10 від 04.02.2010 року Покупець здійснює оплату за Товар у повному обсязі протягом 14 календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 4.2 Договору поставки № 04 від 05.05.2010 року Покупець здійснює оплату за Товар у повному обсязі протягом 15 календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідач, в порушення умов укладених Договорів, за поставлений позивачем товар розрахувався лише частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 275005, 72 грн.

19.10.2010 року з метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу вимогу щодо повернення боргу за поставлений товар в сумі 275005, 72 грн., але відповідач відповідь на зазначену вимогу позивачу не надав, борг не сплатив, а тому позивач просив суд стягнути з відповідача вказану заборгованість.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 275005, 72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пунктів 5.4 Договору № 07-10 від 04.02.2010 року та Договору № 04 від 05.05.2010 року за прострочення терміну оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику неустойку (пеню) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день затримки платежу, а також вартість товару з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три відсотки річних від простроченої суми.

Позивачем відповідно до вимог п. 5.4 обох Договорів заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 3519, 47 грн.

На підставі викладеного, враховуючи порушення відповідачем строків оплати, передбачених умовами Договорів, колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, вважає, що вимоги щодо стягнення пені у розмірі 3519, 47 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім цього, позивачем нараховано збитки від інфляції за прострочення грошових зобовязань за Договорами в розмірі 760, 23 грн. та 670, 43 грн. 3% річних з простроченої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 670, 43 грн. 3% річних та 760, 23 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обґрунтовуючи свої доводи щодо необхідності скасування рішення першої інстанції, апелянт (відповідач) посилається на те, що не був належним чином повідомлений про місце засідання суду по розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала місцевого господарського суду від 10.11.2010 року про порушення провадження у справі та призначення її розгляду на 02.12.2010 року була отримана відповідачем 07.12.2010 року та 10.12.2010 року (а.с. 52, 53), а ухвала суду від 02.12.2010 року про відкладення розгляду справи на 23.12.2010 року була отримана відповідачем 12.01.2011 року, після прийняття 23.12.2010 року місцевим господарським судом рішення у даній справі (а.с. 56-а).

Отже, колегія суддів вважає, що справу було розглянуто господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про місце засідання суду.

Доводи апелянта про те, що судом не досліджено акти прийому-передачі товару та не зясовано, чи взагалі поставлявся товар, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 26/393 прийняте з порушенням норм процесуального права в частині належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, а тому підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України у звязку із частковим задоволенням апеляційної скарги з позивача на користь відповідача підлягає стягненню 703, 50 грн. сплаченого мита за подачу апеляційної скарги, а витрати по сплаті державного мита та витрати інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, сплачені позивачем при подачі позову до суду, покладаються на відповідача у звязку з задоволенням позову.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 23.12.2010 року у справі № 26/393 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” про стягнення 281390, 51 грн. задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Хвойки, 15/15, поштова адреса: 03127, м. Київ, прт Голосіївський, готель “Голосіївський”, офіс 106 115, код ЄДРПОУ 22956437, р/р 26004000290001 в КФ АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 300108, або із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари” (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код ЄДРПОУ 33211353, р/р 2600001023870 у відділенні № 6 м. Нововолинська ВФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 303224) 275005 (двісті сімдесят пять тисяч пять) грн. 72 коп. основного боргу, 3519 (три тисячі пятсот девятнадцять) грн. 47 коп. пені, 639 (шістсот тридцять девять) грн. 70 коп. - 3% річних, 2225 (дві тисячі двісті двадцять пять) грн. 62 коп. збитків від інфляції, 2814 (дві тисячі вісімсот чотирнадцять) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн.00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Мазурка” (юридична адреса: 04080, м. Київ, вул. Хвойки, 15/15, поштова адреса: 03127, м. Київ, прт Голосіївський, готель “Голосіївський”, офіс 106 115, код ЄДРПОУ 22956437, р/р 26004000290001 в КФ АБ „Київська Русь” м. Київ, МФО 300108, або із будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Волинська фабрика гофротари” (45400, Волинська обл., м. Нововолинськ, вул. Луцька, 25, код ЄДРПОУ 33211353, р/р 2600001023870 у відділенні № 6 м. Нововолинська ВФ ВАТ „Кредобанк”, МФО 303224) 703 (сімсот три) грн. 50 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

6. Матеріали справи № 26/393 повернути до Господарського суду м. Києва.

7. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіІваненко Я.Л.

Остапенко О.М.