Постанова № 17674082, 15.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011 № 13/2321

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

Остапенка О.М.

при секретарі: Шпорт В.В.

за участю представників

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 05.11.2010 року

від відповідача: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд”

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 13.12.2010 року

у справі №13/2321 (суддя Скиба Г.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд”

до Приватного підприємства „Торговий дім “Лідер Плюс”

про стягнення 21 954, 53 грн. заборгованості за договором

В судовому засіданні 15.03.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд” звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства „Торговий дім “Лідер Плюс” про стягнення 21 954, 53 грн. (у тому числі 20389, 44 грн. основного боргу, 1090, 85 грн. інфляційних втрат та 474, 27 грн. 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач всупереч укладеного між позивачем та відповідачем Договору субдистрибюції № 16022009-з1 від 16.02.2009 року в установлений договором строк не в повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар. На підтвердження отримання відповідачем товару позивач надав належним чином засвідчені копії видаткових накладних.

З цих підстав, враховуючи ст.625 Цивільного кодексу України, позивач просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 20389, 44 грн. - боргу, 1090, 85 грн. - збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 474, 27 грн. - три проценти річних з простроченої суми, 220, 00 грн. державного мита, 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.12.2010 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.12.2010 року у справі № 13/2321 та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи.

Апелянт посилається на те, що видаткові накладні, що містяться в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств. На підтвердження часткової оплати відповідачем отриманого товару надано банківські виписки, які судом не взято до уваги.

Факт отримання відповідачем товарно-матеріальних цінностей підтверджується податковими накладними, які формують податковий кредит відповідача у відповідні звітні податкові періоди за 2009 рік, що підтверджується відповіддю податкового органу на поданий запит.

Крім цього, між сторонами було проведено звірку розрахунків за період з 01.02.2009 року по 09.02.2010 року, складено акт, який підписаний відповідачем без будь-яких заперечень, згідно якого заборгованість відповідача за отриманий згідно спірного Договору товар (з урахуванням часткової оплати та повернення частини асортименту продукції) складає 20389, 44 грн.

Апелянт звертає увагу на те, що Доповнення № 1, надане суду, є по суті специфікацією (затвердженням ціни) до Договору, оскільки ціни на товар, вказані у видаткових та податкових накладних, відповідно до яких відбулось відвантаження товару, чітко відповідають Доповненню № 1 до спірного Договору, яке підписано зі сторони відповідача уповноваженою особою та скріплено печаткою відповідача.

Штрих-коди, що забезпечують унікальну ідентифікацію товарів, та не можуть повторюватися, вказані у Доповненні № 1 до Договору та видаткових накладних, чітко співпадають. Але, на думку апелянта, дані докази не були належно оцінені судом для правильного вирішення спору.

Крім цього, апелянт звертає увагу на те, що товар поставлявся відповідачеві на підставі попередньої письмової заяви на товар у вигляді факсимільного замовлення товару та по електронній адресі, але враховуючи обмежені терміни зберігання таких документів, позивач надати зазначені докази суду не може.

Відвантаження товару здійснювалось не за місцем реєстрації відповідача, а за попередньою домовленістю на склад-холодильник в м. Черкаси, вул. Ільїна, 252, оскільки умови щодо зберігання товару, який поставлявся, мають склади саме за цією адресою.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.01.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження.

Згідно з розпорядженнями Голови Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2011 року та від 07.02.2011 року змінено склад колегії суддів.

Ухвалами суду від 08.02.2011 року та від 01.03.2011 року розгляд справи відкладався.

15.03.2011 року представником позивача на виконання вимог ухвали суду від 01.03.2011 року подано письмові пояснення у справі, з яких вбачається, що видаткові накладні № СФ02249 від 18.02.2009 року, № СФ02547 від 25.02.2009 року, № СФ03010 від 05.03.2009 року, № СФ03257 від 11.03.2009 року, № СФ03527 від 17.03.2009 року, прибуткові накладні (повернення) № СФ-0002207 від 26.03.2009 року, видаткові накладні № СФ04149 від 30.03.2009 року, № СФ04143 від 30.03.2009 року, № СФ04494 від 06.04.2009 року, прибуткові накладні (повернення) № СФ-0003612 від 18.05.2009 року, № СФ-0004229 від 01.06.2009 року, № СФ-0006927 від 06.08.2009 року були втрачені позивачем під час переїзду бухгалтерії ТОВ „Сільвер Фуд” в червні 2010 року, тому надати їх копії не можливо.

На підтвердження поставки та отримання товару уповноваженою особою Приватного підприємства „Торговий дім “Лідер Плюс” позивачем до матеріалів апеляційної скарги були подані податкові накладні на поставлений товар.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.12.2010 року у справі № 13/2321 та прийняти нове про задоволення позову в повному обсязі.

Представники відповідача в судові засідання апеляційної інстанції жодного разу не зявились, будучи належним чином повідомленими про час та місце проведення судових засідань по розгляду апеляційної скарги, про що свідчать відмітки відділу документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду на зворотньому боці ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження та про відкладенні розгляду справи, а тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу в апеляційному порядку за наявними в ній матеріалами та без участі представників відповідача.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

В листопаді 2010 року позивач звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства „Торговий дім “Лідер Плюс” про стягнення заборгованості в сумі 20389, 44 грн. за поставлений відповідно до Договору № 16022009-з1 від 16.02.2009 року товар, а також 1090, 85 грн. інфляційних втрат та 474, 27 грн. 3% річних.

Рішенням місцевого господарського суду від 13.12.2010 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що факт отримання відповідачем товару за видатковими накладними саме на умовах договору № 16022009-з1 не підтверджено позивачем належними доказами, видаткові накладні не містять посилання на договір, на підстави передачі товару, на умови оплати.

Позивачем в позовній заяві зазначено адресу відповідача м. Черкаси, бульв. Шевченка, 352, кв.111, а відповідно до видаткових накладних позивача одержувачем товару зазначено ПП „Торговий дім „Лідер Плюс” за іншою адресою: м. Черкаси, вул. Ільїна, 252. Підстави видачі видаткових накладних позивачем не зазначено, відтиск печатки на даній накладній з призначенням “Для податкових накладних”.

Отже, дані документи місцевим господарським судом не були прийняті як належні докази по справі в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України.

Крім цього, місцевий господарський суд вважав, що позивачем не надано доказів проведення належної поставки продукції відповідачу на умовах спірного договору та на замовлення відповідача, не надано додатку № 1 до договору, не надано специфікації до договору, переліку продуктів харчування, що погодився придбати відповідач за плату. Замовлення відповідача та доповнення № 1 до договору субдистрибюції від 16.02.2009 року, на думку суду першої інстанції, не є додатком до договору та не може розцінюватись як специфікація до спірного договору, оскільки доповнення не підписане позивачем.

Колегія суддів не може погодитись з висновками місцевого господарського суду, вважає їх помилковими виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.02.2009 року між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд” (Дистрибютор) та відповідачем - Приватним підприємством „Торговий дім “Лідер Плюс” (Субдистрибютор) було укладено Договір субдистрибюції № 16022009-з1 (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач доручив, а відповідач (Субдистрибютор) взяв на себе зобовязання з покриття торгової мережі в Черкаській та Кіровоградській області продукцією під торговою маркою „Русалочка” (надалі-Продукт).

Відповідно до п.п.4.1, 4.2, 4.3 Договору Дистрибютор (позивач) відпускає Продукт Субдистрибютору (відповідачу) за цінами, визначеними у Додатку № 1 до Договору. Оплата здійснюється відповідачем шляхом перерахунку грошових коштів на розрахунковий рахунок Дистрибютора (позивача) протягом 30 календарних днів з моменту поставки. Дистрибютор має право зупинити поставку Продукту Субдистрибютору в разі порушення останнім умов Договору, зокрема, невчасної оплати за поставлений Продукт.

Розділом 5 Договору сторони погодили порядок приймання-передачі Продукту. Дистрибютор передає Субдистрибютору Продукт відповідно до попередньої письмової заявки останнього. При виникненні претензії щодо якості та кількості Продукту, Дистрибютор розглядає її при наявності відповідного акту протягом 7 днів з моменту поставки. Дистрибютор зобовязується протягом 10 днів прийняти повернення Продукту відповідно до п. 5.3 Договору. Дистрибютор зобовязується приймати повернення товару з закінченим терміном реалізації або зіпсований при недотриманні температурного режиму. У випадку не згоди з претензіями Субдистрибютора, Дистрибютор протягом 10 робочих днів направляє на адресу Субдистрибютора мотивовану відмову в письмовій формі.

Строк дії Договору згідно з п. 8.1 встановлений з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року включно, але в будь-якому випадку до виконання сторонами зобовязань за Договором.

На виконання умов укладеного між сторонами Договору, з 18.02.2009 року по 29.07.2009 року на підставі видаткових накладних: № СФ 02249 від 18.02.2009 року на суму 6847, 68 грн., № СФ 02547 від 25.02.2009 року на суму 3755, 40 грн., № СФ 03010 від 05.03.2009 року на суму 11658, 12 грн., № СФ 03257 від 11.03.2009 року на суму 5033, 04 грн., № СФ 03527 від 17.03.2009 року на суму 12811, 26 грн., № СФ 03966 від 25.03.2009 року на суму 16026, 96 грн., № СФ 04149 від 30.03.2009 року на суму 313, 20 грн., № СФ 04143 від 30.03.2009 року на суму 11449, 08 грн., № СФ 04494 від 06.04.2009 року на суму 5493, 36 грн., № СФ 04864 від 13.04.2009 року на суму 3971, 40 грн., № СФ 05331 від 27.04.2009 року на суму 6684, 24 грн. позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму 84043, 74 грн.

Згідно прибуткових накладних: № СФ 0002207 від 26.03.2009 року на суму 82, 86 грн., № СФ 0003248 від 01.05.2009 року на суму 403, 62 грн., № СФ 0003612 від 18.05.2009 року на суму 1242, 12 грн., № СФ 0004229 від 01.06.2009 року на суму 1516, 62 грн., № СФ 0006927 від 06.08.2009 року на суму 829, 08 грн. відповідач повернув позивачеві товару на загальну суму 4074, 30 грн.

Відповідач оплатив поставлений товар на суму 59580, 00 грн., що підтверджується банківськими виписками, наявними в матеріалах, актом звірки розрахунків, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленого печатками підприємств.

Отже, з урахуванням часткової оплати та повернення частини асортименту продукції, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар становить 20389, 44 грн.

Вищенаведене підтверджується і актом звірки розрахунків за період з 01.02.2009 року по 09.02.2010 року, підписаного представниками сторін, скріпленого печатками підприємств, а зі сторони відповідача - без будь-яких заперечень та застережень.

Оскільки частина видаткових накладних, на підставі яких поставлявся товар, була втрачена позивачем під час переїзду, позивач в суді першої інстанції заявляв клопотання про направлення запитів до Державної податкової інспекції стосовно формування відповідачем податкового кредиту, яке місцевим господарським судом було безпідставно відхилене.

13.12.2010 року позивач звернувся до Золотоніської ОДПІ в Черкаській області з відповідним запитом.

Листом від 21.12.2010 року (вих.№ 29181/10/01) Золотоніська ОДПІ повідомила про включення відповідачем (ПП „Торговий дім “Лідер Плюс”) до реєстру податкових накладних по формуванню податкового кредиту тих податкових накладних, по яким отримано товарно-матеріальні цінності від ТОВ „Сільвер Фуд” на загальну суму 84043, 74 грн. (а.с. 62).

Дані додаткові докази приймаються колегією суддів у відповідності до ч.1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що видаткові накладні, наявні в матеріалах справи, підписані уповноваженими представниками сторін, скріплені печатками підприємств.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, посилання на Договір у видатковій накладній не відноситься до обовязкових реквізитів, які мають міститися в первинних та зведених облікових документах.

Відповідно до ч. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, поставка товару, зазначеного у видаткових накладних № СФ03966 від 25.03.2009 року, № СФ05331 від 27.04.2009 року, № СФ04864 від 13.04.2009 року та у податкових накладних, долучених до матеріалів справи, здійснювалася на виконання умов Договору № 16022009-з1 від 16.02.2009 року. Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, зазначеного у відпускних документах продавця (позивача), отримано покупцем (відповідачем).

Факт прийняття товару ПП „ТД „Лідер Плюс” підтверджується використанням останнім податкової накладної для підтвердження податкового кредиту.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивачем також було надано Доповнення № 1 до Договору субдистрибюції від 16.02.2009 року, укладеного між сторонами.

Зазначене Доповнення № 1 по своїй суті є специфікацією до Договору (затвердженням ціни), оскільки ціни на товар, вказані у видаткових та податкових накладних, відповідно до яких відбулось відвантаження товару, чітко відповідають Доповненню № 1 до спірного Договору, яке підписано зі сторони відповідача уповноваженою особою та скріплено печатками підприємств, а тому помилково судом першої інстанції не взято до уваги під час прийняття рішення.

Не звернув місцевий господарський суд уваги і на те, що штрих-коди, що забезпечують унікальну ідентифікацію товарів, та не можуть повторюватись, вказані у Доповненні № 1 до Договору та видаткових накладних, чітко співпадають.

Отже, з урахуванням усіх обставин справи в їх сукупності вбачається, що в порушення умов укладеного Договору відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався лише частково, в результаті чого у відповідача виникла заборгованість в сумі 20 389, 44 грн.

19.10.2010 року позивач направив відповідачу претензію про сплату заборгованості за поставлений товар в сумі 20389, 44 грн., яка відповідачем залишена без задоволення.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного Кодексу.

Згідно зі ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 4.2 Договору відповідач зобовязався проводити оплату за поставлений товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей, повідомлених позивачем, не надав, колегія суддів апеляційної інстанції вважає позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведеними, а тому такими, що підлягають задоволенню повністю в сумі 20389, 44 грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Згідно ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім основної заборгованості, позивачем нараховано збитки від інфляції в розмірі 1090, 85 грн. та 474, 27 грн. 3% річних з простроченої суми.

Колегія суддів апеляційної інстанції, перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наданий позивачем, вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 474, 27 грн. 3% річних та 1090, 85 грн. інфляційних втрат є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст.ст.32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неповне зясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду Черкаської області від 13.12.2010 року у справі № 13/2321 прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню в повному обсязі з прийняттям відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у звязку з задоволенням позову та апеляційної скарги, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду та за подання апеляційної скарги.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд” задовольнити повністю.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.12.2010 року у справі № 13/2321 скасувати, постановити нове рішення, відповідно до якого:

„1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Торговий дім “Лідер Плюс” (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 352, кв. 111, код ЄДРПОУ 34503291, р/р 26001103305 в ВАТ АБ „Укргазбанк” м. Київ, МФО 320478, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд” (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 22/15, код ЄДРПОУ 32629021, р/р 26008262402029 в Першій Київській філії ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) 20389 (двадцять тисяч триста вісімдесят девять) грн. 44 коп. заборгованості, 1090 (одна тисяча девяносто) грн. 85 коп. збитків від інфляції, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 27 коп. 3% річних, 220 (двісті двадцять) грн. 00коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу”.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Торговий дім “Лідер Плюс” (18000, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 352, кв. 111, код ЄДРПОУ 34503291, р/р 26001103305 в ВАТ АБ „Укргазбанк” м. Київ, МФО 320478, або з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сільвер Фуд” (04080, м. Київ, вул. Новоконстянтинівська, 22/15, код ЄДРПОУ 32629021, р/р 26008262402029 в Першій Київській філії ВАТ „ВіЕйБі Банк”, МФО 380537) 110 (сто десять) грн. 00 коп. державного мита за подачу апеляційної скарги.

4.Доручити Господарському суду Черкаської області видати накази.

5. Матеріали справи № 13/2321 повернути до Господарського суду Черкаської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіІваненко Я.Л.

Остапенко О.М.