Постанова № 17674048, 29.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2011 № 13/360

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Михальської Ю.Б.

суддів: Тищенко А.І.

Отрюха Б.В.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1. за дов. від 03.02.2011

від відповідача ОСОБА_2. за дов. від 23.06.2010

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» про стягнення 47422,68 грн. заборгованості за Договором фінансового лізингу № 1124/12/2007 від 18.12.2007, в тому числі 44 537,17 грн. суми основного боргу, 2240,83 грн. неустойки, 309,09 грн. інфляційного збільшення суми боргу, 335,59 грн. 3% річних , крім того, 474,23 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 13/360 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» було відмовлено.

Вищезазначене рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних документів на підтвердження суми заборгованості, яка підлягає до стягнення з відповідача за Договором фінансового лізингу № 1124/12/2007 від 18.12.2007, а отже у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 13/360, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати вищезазначене рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 13/360 прийнято з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав, однак у судовому засіданні проти її доводів заперечував, вважає їх безпідставними та таким, що не підлягають задоволенню, а рішення суду просить залишити без змін.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне:

18.12.2007 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (позивач у справі, лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Т.М.М.» (відповідач у справі, лізингоотримувач) був укладений Договір фінансового лізингу № 1124/12/2007 від 18.12.2007 (надалі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязався придбати у свою власність транспортний засіб, згідно з встановленою відповідачем специфікацій продавця: тип: Автобус чи мікроавтобус; марка, модель: автобус «Богдан» А 09202, міський (одна одиниця); № шасі: буде встановлений в акті приймання передачі майна; рік випуску: 2007; пробіг станом на дату придбання: до 300 км; специфікація продавця: Додаток до Договору купівлі-продажу від 18.12.2007 та передати його без надання послуг з управління та технічної експлуатації відповідачу у якості предмету лізингу у тимчасове володіння та користування за плату, а відповідач зобовязався прийняти його на умовах Договору.

Вартість майна, що передається позивачем відповідачу, складає суму, еквівалентну 39327,00 у.о., у тому числі ПДВ у розмірі 20% - 6554,50 у.о., виражена у гривнях України. Вартість майна (включаючи ПДВ), що передається позивачем відповідачу у гривнях, складає суму авансу, внесеного у відповідності до пункту 7.4. Договору, загальна сума платежу у погашення вартості майна, зазначена у «Графі 4» графіку внесення платежів по «Курсу1» та викупну вартість, зазначену у Додатку № 1 до Договору по «Курсу1».

30.07.2009 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1124/12/2007/R, відповідно до якої сторони виклали Додаток № 1 Графік внесення платежів у новій реакції.

Загальна сума лізингових платежів, що підлягають до слати лізингоотримувачем лізингодавцю складає: 50811,90 «у.о.» враховуючи ПДВ у розмірі 20% від суми, що належить погашенню вартості майна 6404,50 «у.о.».

Згідно пункту 7.5. Договору лізингові платежі нараховуються за кожний період строку фінансового лізингу. Розмір лізингового платежу за кожний період строку фінансового лізингу зазначений у Додатку № 1 до Договору.

Відповідно до пункту 7.7. Договору відповідач взяв на себе зобовязання вносити всі лізингові платежі в обсязі та у строки, встановлені в графіку внесення платежів, незалежно від виставлених чи отриманих рахунків лізингодавця, а також незалежно від фактичного використання майна, в тому числі, в період технічного обслуговування ремонту, втрати майна, протягом строку фінансового лізингу чи до моменту дострокового припинення договору.

Згідно пункту 7.1.2. Договору поточний лізинговий платіж, який підлягає оплаті у гривнях, розраховується як добуток суми лізингового платежу, який виражається в «у.о.», згідно «Графи 3» Додатку № 1 на відповідну дату проведення платежу і Курсу 2. При цьому в погашення вартості майна відноситься сума, виражена в гривнях і розрахована як добуток відповідної суми в «у.о», що зазначена в «Графі 4» Додатку 1 та Курсу 1.

Різниця загальної суми поточного лізингового платежу, вираженого в гривнях та суми платежу, який відноситься в погашення вартості майна, що виражений в гривнях, вважається комісією лізингодавця.

Відповідно до пункту 7.9. Договору у разі виникнення обовязкових податків (зборів, платежів) і/чи зміні ставок і/чи бази (порядку) розрахунку діючих податків (зборів, платежів), повязаних з майном і/чи фактом наявності права власності на майно, лізингодавець має право відповідно змінити загальну суму лізингових платежів, співрозмірно змінам, що відбулись, а лізингоотримувач зобовязується прийняти такі зміни. У разі якщо у відповідності до діючого законодавства, сума нарахованої згідно договору комісії є обєктом оподаткування ПДВ, лізингоотримувач зобовязується сплатити лізингодавцю суму податку на додану вартість, нараховану на такий обєкт оподаткування. У разі змін у законодавстві, повязаних зі зменшенням ставки податку на додану вартість, сума Договору, вартість майна, а також розмір лізингових платежів зміні не підлягає.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було передано відповідачу предмет лізингу, а саме автобус «Богдан» А-09202.

Згідно статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг», відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Пунктом 3 частини 2 статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до статті 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Однак відповідач у порушення умов Договору свої зобовязання щодо сплати лізингових платежів належним чином не виконав, сплативши лише частково за 24 період, а саме 6920,70 грн.

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань, заборгованість останнього перед позивачем за 24, 25, 26, 27, 28, 29 періоди складає 44537,17 грн.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно частини статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до пункту 9.5. Договору у разі нездійснення лізингоотримувачем у встановлені Договором строки оплати встановлених Договором платежів, лізингодавець має право вимагати сплати неустойки у розмірі 0,25 % від суми простроченого платежу за кожний день просрочки платежу, починаючи з шостого дня просрочки, а лізингоотримувач зобовязується її сплатити.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Заявлені до стягнення з відповідача 2240,83 грн. неустойки є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 309,09 грн. інфляційного збільшення суми боргу та 335,59 грн. 3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Заперечення відповідача щодо відсутності у останнього будь-яких зобовязань щодо виплати лізингових платежів, оскільки у Договорі відсутня ціна, виражена у гривні, колегією суддів до уваги не приминається з наступних підстав.

Відповідно до частини 5 статті 180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Частиною 2 статті 189 Господарського кодексу України визначено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається в договорі у гривнях. Ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Пунктом 1 абзацу 7 Постанови КМУ № 1998 від 18.12.1998 «Про удосконалення порядку формування цін» встановлено, що формування, встановлення та застосування суб'єктами підприємництва вільних цін на території України здійснюється виключно у національній грошовій одиниці. Вважати під час формування цін обґрунтованим врахування витрат у доларовому еквіваленті лише в частині імпортної складової структури ціни.

Згідно пункту 2.3. Договору вартість майна виражена у гривнях.

Відповідно до пункту 7.1. Договору сторони домовились, що валютою Договору є умовна одиниця. Під умовною одиницею розуміється сума виражена в гривнях України та дорівнює одному долару США по курсу, згідно пункту 7.1.1. Договору.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України визначено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до частин 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Визначаючи правовий статус гривні, вказана норма не встановлює сферу її обігу та будь-яких обмежень щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Згідно статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадку і в порядку, встановлених законом.

Частина 1 статті 533 Цивільного кодексу України встановлює загальне правило, відповідно до якого грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Між тим, диспозиція норми частини 3 цієї ж статті дозволяє використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Аналогічний режим використання національної та іноземної валюти при виконанні грошових зобов'язань передбачений Господарським кодексом України.

Так, частиною 2 статті 198 Господарського кодексу України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Згідно статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно частин 1, 2 статті 533 Цивільного кодексу України, грошове зобов'язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, чинним законодавством не заборонено визначати грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, при цьому умови договору лізингу містять умови щодо здійснення лізингового платежу у гривні.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, колегія вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 13/360 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позову, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» є обґрунтованою та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 01.02.2011 у справі № 13/360 скасувати.

3. Позов задовольнити повністю.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Т.М.М.» (вул. Чаадаєва,2-Б, м. Київ, 03146, код 14073657) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ласка Лізинг» (вул. Фізкультури,28, Бізнес-центр «Оксі», м. Київ, 03150, код 33104543) 44537 (сорок чотири тисячі пятсот тридцять сім) грн. 17 коп. суми основного боргу, 2240 (дві тисячі двісті сорок) грн. 83 коп. неустойки, 309 (триста десять) грн. 09 коп. інфляційного збільшення суми боргу, 335 (триста тридцять пять) грн. 59 коп. 3% річних , крім того, 474 (чотириста сімдесят чотири) грн. 23 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 237 (двісті тридцять сім) грн. 12 коп. державного мита за подання апеляційної скарги. Видати наказ.

5. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

6. Матеріали справи № 13/360 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддяМихальська Ю.Б.

СуддіТищенко А.І.

Отрюх Б.В.