Постанова № 17674042, 06.04.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.04.2011 № 21/254-10

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіної С.А.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача: не зявились

від відповідача: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 532 від 01.04.2010 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Артур К»

на рішення господарського суду Київської області від 10.01.2011 року

у справі № 21/254-10 (суддя Ярема В. А.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мітек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур К»

простягнення 455410,64 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення основного боргу в сумі 408020,61 грн. за поставлений за договором купівлі продажу № 922 від 01.01.2008 року, але несвоєчасно оплачений товар, пені в сумі 40227,33 грн. та 3 % річних в сумі 8857,56 грн.

Рішенням господарського суду Київської області від 10.01.2011 року, повний текст якого підписаний 12.01.2011 року, у справі № 21/254-10 позов задоволено частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено основний борг в сумі 360429,76 грн., пеню в сумі 28707,81 грн., 3 % річних в сумі 3966,22 грн., 3966,22 грн. витрат по сплаті державного мита та 204,77 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведено факти поставки позивачем товару за спірним договором та прострочення відповідачем свого обовязку по оплаті зазначеного товару.

Відмову в задоволенні частини позовних вимог суд першої інстанції ґрунтує на тому, що позивачем при розрахунку вартості поставленого товару не враховано те, що 23.03.2010 року сторонами підписано Акти про надання фінансової знижки за лютий 2010 року № 2 та № 3, згідно яким позивач надав відповідачу знижку за спірними видатковими накладними.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Артур К» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 10.01.2011 року у справі № 21/254-10 в частині визначення суми основного боргу в розмірі 360429,76 грн. та відповідно нарахованих на зазначену суму штрафних санкцій та винести рішення, яким визначити суму основного боргу відповідача в розмірі 355286,76 грн. та провести відповідне перерахування розміру нарахованих штрафних санкцій.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що згідно Актам про надання фінансової знижки за лютий 2010 року № 2 та № 3 від 23.03.2010 року загальна сума знижки становить 52733,85 грн., і, відповідно, сума основного боргу має бути визначена судом в розмірі 355286,76 грн., а не 360429,76 грн.

Ухвалою від 01.02.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур К» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/1 від 23.03.2011 року справу № 21/254-10 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С. А., Синиці О. Ф.

Ухвалою від 01.02.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур К» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/1 від 23.03.2011 року справу № 21/254-10 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С. А., Синиці О. Ф.

01.04.2011 року до відділу документального забезпечення суду від позивача на виконання вимог ухвали суду від 23.03.2011 року надійшли письмові пояснення, в яких позивач просить провести розгляд апеляційної скарги без участі представників позивача.

В судовому засіданні 06.04.2011 року представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для надання йому можливості виконати вимоги ухвали суду від 23.03.2011 року.

На запитання суду представник відповідач не зміг пояснити причини невиконання ним вимог ухвали суду від 23.03.2011 року до судового засідання.

Враховуючи, що ухвалою суду від 23.03.2011 року сторони було зобовязано надати однакові докази, а позивач зазначені вимоги виконав і наданих їм доказів суду достатньо для встановлення необхідних для вирішення спору по суті фактів, в задоволення клопотання відповідач про відкладення розгляду справи відмовляється.

Під час розгляду справи представник відповідач апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив оспорюване рішення суду першої інстанції змінити.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з урахуванням правил ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

01.01.2008 року позивач та відповідач уклали договір купівлі продажу № 922 (далі Договір), відповідно до умов якого позивач зобовязується постачати та передавати у власність відповідача товар, а відповідач зобовязується приймати цей товар та своєчасно здійснювати оплату на умовах і на протязі терміну дії Договору.

Згідно п. 1.4 Договору кожна поставка товару в рамках дії Договору узгоджується сторонами шляхом оформлення видаткових накладних, які є невідємною частиною Договору.

Пунктом 4.1 Договору визначено, що ціна товару вказується у видаткові накладній.

Датою виконання обовязків по Договору вважається дата передачі уповноваженому представнику відповідача замовленого або сплаченого товару.

Як слідує з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар згідно наступних рахунків накладних: №М-00323 від 03.02.2010 року на суму 86822,70 грн., №М-00361 від 08.02.2010 року на суму 86822,70 грн., №М-00362 від 17.02.2010 року на суму 54650,00 грн., №М-00654 від 24.02.2010 року на суму 107193,60 грн., №М-00789 від 04.03.2010 року на суму 38680,80 грн. та №М-00790 від 11.03.2010р. на суму 54439,20 грн. за довіреностями на отримання товарно матеріальних цінностей.

Факт отримання відповідачем товару за зазначеними накладними ним не заперечується.

Загальна сума всіх зазначених накладних становить 428609 грн.

В рахунок виконання свого обвязку по оплаті товару, поставленого за спірними накладними товару відповідач перерахував позивачу 18062,47 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 88-104) та сторонами не заперечується.

Крім того, частину товару вартістю 2525,92 грн., поставленого за накладною №М-00654 від 24.02.2010 року, повернуто відповідачем позивачу, що підтверджується доданою до матеріалів справи накладною на повернення № М-00000193 від 24.06.2010 року (а.с. 84).

Отже, загальна сума коштів, перерахованих в рахунок поставки спірного товару та вартість повернутого товару становить 20588,39 грн., з огляду на що, позивач визначає заборгованість відповідача в сумі і 408020,61 грн. (428609-18062,47-2525,92).

Проте, які вірно встановлено судом першої інстанції і як слідує з матеріалів справи, сторонами 23.03.2010 року підписано Акти № 2 та Акт № 3 про надання фінансової знижки за лютий 2010 року, згідно яким позивачем відповідачу надано додаткову фінансову знижку за накладними:

№М-00323 від 03.02.2010 року в розмірі 15% - сума знижки 13023,40 грн., вартість товару з урахуванням знижки становить 73799,30 грн.;

№М-00361 від 08.02.2010 року в розмірі 15%, - сума знижки 13023,41 грн., вартість товару з урахуванням знижки становить 73799,29 грн.;

№М-00654 від 24.02.2010 року в розмірі 15% - сума знижки 16079,04 грн., вартість товару з урахуванням знижки становить 91114,56 грн.;

№М-00362 від 17.02.2010 року у розмірі 10% - сума знижки 5465 грн., вартість товару з урахуванням знижки становить 49185 грн.

Таким чином, загальна сума знижки за спірними накладними становить 47590,85 грн., проте зазначена сума позивачем при обрахунку основного боргу врахована не була.

При цьому, як вірно вказано судом першої інстанції позивач безпідставно посилається на те, що зазначені знижки були надані відповідачу не за спірним Договором, а за договором № 40 від 01.01.2010 року, оскільки, незважаючи на посилання у вказаних актах на договір № 40 від 01.01.2010 року, фактично знижка була надана за спірними накладними, що слідує з тексту самих актів.

Посилання ж відповідача на неврахування судом першої інстанції того, що загальна сума знижки за Актами № 2 та № 3 становить 52733,85 грн., що на 5143 грн. більше за суму визначену судом, і що, судом сума основного боргу має бути зменшена на зазначену суму, колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як слідує зі змісту Акту № 3, знижка в сумі 5143 грн. надавалась за видатковою накладною № М-00095 від 03.02.2010 року, в той час як заборгованість за нею не є предметом розгляду даної справи.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджуються із висновком суду першої інстанції про те, що сума основного боргу за товар, поставлений за спірними накладними, враховуючи знижку, часткову оплату та повернення товару, становить 360429,76 грн.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій сторін (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 4.3 Договору сторони погодили, що за Договором можливий один з наступних порядків розрахунків: попередня оплата (п. 4.3.1) або відпуск товару на умовах відстрочки оплати, при цьому термін між відпуском товару і його оплатою не повинен перевищувати 45 банківських днів (п. 4.3.2).

Зі змісту спірних накладних слідує, що товар за всіма накладними, окрім накладної №М-00654 від 24.02.2010 року, постачався на умовах передоплати, термін оплати накладної №М-00654 45 календарних днів.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт наявності у відповідача заборгованості за поставлений за Договором товар в сумі 360429,76 грн. належним чином доведений і відповідачем не спростований, а відтак, суд першої інстанції правомірно задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 360429,76 грн. Рішення суду в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідач пені та 3 % річних слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобовязання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки.

Пунктом 6.1 Договору визначено, що відповідач у випадку прострочення узгоджених сторонами термінів оплати сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку від вартості неоплаченого товару.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при розрахунку пені не враховано приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якою визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Проте, суд першої інстанції при вирішення спору по суті врахував приписи ч. 6 ст. 232 ГК України та задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за уточненим розрахунком суду в сумі 28707,81 грн. Рішення суду в цій частині залишається без змін.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як слідує з розрахунку позивача, ним при розрахунку 3 % річних не враховано суму знижки за спірними накладними, з огляду на що, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних за уточненим розрахунком суду в сумі 7848,51 грн. Рішення суду в цій частині залишається без змін.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур К» задоволенню не підлягає, рішення господарського суду Київської області від 10.01.2011 року у справі №21/254-10 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Золотий колос».

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артур К» на рішення господарського суду Київської області від 10.01.2011 у справі №21/154-10 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Київської області від 10.01.2011 у справі №21/154-10 залишити без змін.

3. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 21/154-10.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіПашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

11.04.11 (відправлено)