Постанова № 17674031, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011 № 15/159/23

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1. представник за довіреністю № 7 від 01.09.2009 року

Топорець О. О. директор

від відповідача - ОСОБА_2. представник за довіреністю від 14.02.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія»

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 23.09.2010

у справі № 15/159/23 (Федоренко Ю.В. .....)

за позовом Приватне підприємство "НВТ-Технологія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія»

про стягнення заборгованності 123554,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про стягнення з відповідача основного боргу у сумі 126000 грн. за виготовлене та поставлене за умовами договору № 3 від 01.11.2006, але неоплачене обладнання, збитків від інфляції в сумі 53928 грн. та 3 % річних в сумі 8823,45 грн.

Відповідач проти позову заперечив, пославшись на те, спірний договір підписаний Топорцем О.О., який був на той момент керівником як позивача так і відповідача, що обладнання від позивача відповідач не отримував, і позивачем не надано доказів такого отримання, крім Акту, який не може вважатись належним доказом виконання позивачем робіт за договором, оскільки також підписаний Топорцем О.О. Крім того, відповідач послався на відсутність на договорі та Акті відтиску печатки відповідача.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 23.09.2010, повний текст якого підписаний 27.09.2010, у справі № 15/159/23 позов задоволено частково - присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача основний борг в сумі 126000 грн., збитки від інфляції в сумі 53928 грн. та 3 % річних в сумі 8503,24 грн., в решті вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивачем належним чином доведений факт невиконання відповідачем свого обовязку по оплаті виробленого позивачем за умовами спірного договору та переданого відповідачу обладнання, в той час як відповідачем не доведено факту підроблення документів, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та того, що спірне обладнання ним було виготовлено власними силами.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить спірне рішення суду скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що судом першої інстанції при винесенні оспорюваного рішення не прийнято до уваги той факт, що в період укладення спірного договору Топорець О.О. був керівником як позивача, так і відповідача, а отже, зазначений договір та акти здачі-приймання до нього з обох сторін фактично були підписані однією особою. Також, за твердженням відповідача, обладнання за зазначеним договором відповідачу не передавалось.

Розпорядженням голови суду № 0123/1/3 від 16.11.2010 справу № 15/159/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

Ухвалою від 17.11.2010 апеляційне провадження у справі № 15/159/23 зупинено до вирішення господарським судом Чернігівської області справи № 15/146 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» до Приватного підприємства «НВТ Технологія» про визнання недійсним договору та набрання законної сили рішенням суду у цій справі.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Приватне підприємство «НВТ Технологія» звернулось із касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.01.2011 у справі № 15/159/23 ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2010 по даній справі скасовано, справу направлено до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного провадження.

Ухвалою від 04.02.2011 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Калатай Н.Ф., Синиця О.Ф. розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» призначено на 23.02.2011.

Розпорядженням голови суду № 0123/1/5 від 22.02.2011 справу № 15/159/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Синиці О.Ф.

Розпорядженням голови суду № 0123/1/3 від 14.03.2011 справу № 15/159/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Пашкіної С.А., Синиці О.Ф.

Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі та просив оспорюване рішення скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, представники позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні у матеріалах справи документальні докази, заслухавши пояснення представників сторін, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи, 01.11.2006 між позивачем та відповідачем укладено договір № 3 (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач зобовязується виготовити та передати у власність відповідача Теплогенератор ТПГ- 100 (2 одиниці) за ціною 35000 грн. за один теплогенератор та Водяний теплообмінник ВДТ 100 (2 одиниці) за ціною 28000 грн. за один теплообмінник (далі Обладнання) у відповідності з технічними характеристиками, викладеними в додатках № 1 та № 2 до Договору, та в строки, вказані в Договорі, а відповідач зобовязується прийняти Обладнання та провести оплату в строки, вказані в Договорі (т. 1 а.с. 9).

У підписаних сторонами Додатку № 1 та Додатку № 2 до Договору сторони визначили та погодили основні параметри Обладнання (т. 1 а.с. 10-11).

Згідно п. 3.1 Договору загальна вартість Обладнання за Договором становить 126000 грн. без ПДВ.

Згідно п. 4.6 Договору Обладнання вважається прийнятим відповідачем у власність на підставі підписаного представниками сторін Акту здачі приймання обладнання, який є невідємною частиною Договору. Сторони вважають своїх представників, які підписують акт здачіприймання обладнання, як законних представників, які уповноважені здійснювати зазначені дії.

На доказ передачі позивачем відповідачу Обладнання до матеріалів справи долучено підписаний сторонами та завірених їхніми печатками Акт здачіприймання двох теплогенераторів ТПГ-100 та двох теплообмінників ВДТ 100 від 22.01.2007 (Акт здачі-приймання) (т. 1 а.с. 12).

З посиланням на зазначені Договір та Акт здачі-приймання позивач просить стягнути з відповідача 126000 грн. вартості двох теплогенераторів ТПГ-100 та двох теплообмінників ВДТ100.

Як слідує з матеріалів справи, спірний Договір , додатки до нього та Акт здачі-приймання з боку відповідача підписані директором Топорцем О.О, з боку позивача інженером-механіком ПП „НВТ-Технологія” ОСОБА_3. на підставі довіреності № 1 від 01.09.2006 (а.с. 13), яка видана зазначеній особі директором позивача Топорцем О.О.

Факт перебування Топорця О.О на посаді директора ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” на дату підписання спірного Договору, додатків до нього та Акту здачі-приймання підтверджується наявними в матеріалах справи копіями наказу № 6 від 14.05.98 р. по АО ЗТ ТПП „АО Рось” (а.с.23 т.1) та наказу № 12 від 08.06.2007 по ТОВ „Чернігівська агропромислова компанія” (а.с.24), а на посаді директора ПП „НВТ_Технологія” - наявною в матеріалах справи копією витягу з ЄДРПОУ від 02.12.2009 № 758/04-1-10 (а.с.22 т.1).

Присутній у судових засіданнях як директор позивача Топорець О.О. зазначені обставини не заперечив.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що від імені відповідача, ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія», у договорі № 3 від 01.11.2006 як представник діяв директор Топорець О.О.

Ця ж особа, як директор ПП „НВТ-Технологія”, маючи право діяти без доручення як представник позивача, доручила виконання своїх обовязків за виданим нею дорученням інженеру-механіку ПП „НВТ-Технологія” ОСОБА_3.

Отже, Топорець О.О. виступав одночасно представником обох сторін договору № 3 від 01.11.2006, оскільки він лише передоручив виконання своїх обовязків як представника юридичної особи іншій особі.

Проте, згідно ч. 3 ст.238 ЦК України представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної (в тому числі судової) влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що Топорцем О.О. спірний Договір підписаний із порушенням правил представництва, встановлених статтею 238 ЦК України.

При цьому, підписані на виконання договору № 3 від 01.11.2006 вищезгадані Додаток № 1, Додаток № 2 та Акт здачіприймання не можуть бути прийняті судом як доказ виконання сторонами зазначеного Договору, а також як доказ наступного схвалення його сторонами у розумінні ст. 241 ЦК України, оскільки оформлені зазначені документи у такому саме порядку, що й спірний Договір, тобто, з порушенням вимог закону щодо правил представництва.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьої, пятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, в тому числі, визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

За обставин, що склалися, враховуючи, що договір № 3 від 01.11.2006 пов'язаний з предметом спору, що вирішується у цій справі, колегія суддів, згідно із правами, наданими господарському суду ч. 1 ст. 83 ГПК України, вважає за необхідне, незважаючи на відсутність вимог про таке, визнати недійсним повністю укладений між ПП «НВТ-Технологія» та ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» договір № 3 від 01.11.2006 як такий, що суперечить вимогам ч. 3 ст. 238 ЦК України.

Така правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 28.02.2008 року у справі № 7/40, у порушенні провадження з перегляду якої відмовлено ухвалою Судової палати у господарських справах Верховного суду України від 17.04.2008.

При цьому, колегія суддів також враховує, що згідно висновку №176/386 судово-технічної експертизи(т.2 а.с.73-79), складеного за результатами проведеної в рамках цієї справи судової технічної експертизи, що її призначено ухвалою господарського суду Чернігівської області від 24.12.2009, в наданих на дослідження договорі № 3 від 01.11.2006, додатках №1, №2 та Акті здачі-приймання до нього відтиски печатки від імені ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» нанесені однією і тією ж печаткою, але не тією, вільні зразки відтисків якої надані для проведення порівняльного дослідження ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія».

Згідно листа Управління громадської безпеки МВС України в Чернігівській області №12/1806 від 27.07.2010 року (т. 2 а.с. 109) в період з 2007 року по теперішній час дозволи на виготовлення печаток та штампів, а також про зміну старих печаток на нові або видачу дублікату печаток для ТОВ «Чернігівська агропромислова компанія» відділом дозвільної системи УГБ УМВС в Чернігівській області не видавались. Надати інформацію за більш ранній період є неможливим. Інформації про втрату чи крадіжку печаток не надходило

Враховуючи що Акт здачіприймання двох теплогенераторів ТПГ-100 та двох теплообмінників ВДТ 100 підписаний і завірений печаткою 22.01.2007, тобто після дати, починаючи з якої Управління громадської безпеки МВС України в Чернігівській області надає інформацію щодо відсутності у відповідача другого комплекту печаток, а відтиск печатки на Акті при цьому не відрізняється від відтисків печатки раніше підписаних Договору і додатків №№ 1, 2 до нього, колегія суддів дійшла висновку, що а ні Договір, а ні додатки до нього, а ні Акт здачі-приймання не містять печатки особи, яка їх підписала відповідача, що є порушенням правил ст. 207 ЦК України, згідно якій правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч. 1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 ЦК України визначено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Враховуючи, що договір № 3 від 01.11.2006 як такий, що визнаний судом недійсним, є недійсним з дати його укладення, правові підстави для задоволення вимог в частині стягнення основного боргу у сумі 126 000 грн., заявлених позивачем за його умовами, відсутні.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків від інфляції в сумі 53 928 грн. та 3 % річних в сумі 8 823,45 грн. також не підлягають задоволенню, оскільки вони не сформульовані як самостійні, не містять окремого обґрунтування і доказів, а є правовим наслідком задоволення вимог в частині стягнення основного боргу, а тому, за відсутності підстав для такого не можуть бути задоволені.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не доведено обставин, на які він послався як на підставу своїх вимог.

Суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позовних вимог позивача як таких, що не доведені і безпідставні.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому рішення господарського суду Чернігівської області від 23.09.2010 року у справі № 15/159/23 підлягає скасуванню, укладений між позивачем та відповідачем договір № 3 від 01.11.2006 року визнається недійсним, в задоволенні позову відмовляється в повному обсязі.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» підлягає задоволенню.

Враховуючи підстави залишення позову без розгляду, з огляду на досліджені судом обставини справи, судові витрати по справі, в тому числі і за подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 81, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» на рішення господарського суду Чернігівської області від 23.09.2010 року у справі № 15/159/23 задовольнити

2. Рішення господарського суду Чернігівської області від 23.09.2010 року у справі №15/159/23 скасувати і прийняти нове рішення.

3. Визнати недійним договір № 3 від 01.11.2006 року, укладений між Приватним підприємством «НВТ Технологія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія».

4. В позові відмовити повністю.

5. Стягнути з Приватного підприємства «НВТ Технологія» (14001, м.Чернігів, вул. Ціолковського, 34, ідентифікаційний код 34259155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернігівська агропромислова компанія» (14001, м.Чернігів, вул. Ціолковського, 26, ідентифікаційний код 14252343) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 942 (девятсот сорок дві) грн. 16 коп.

6. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Чернігівської області.

7. Повернути до господарського суду Чернігівської області матеріали справи №15/159/23.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіПашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

05.04.11 (відправлено)