Постанова № 17674029, 30.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.03.2011 № 37/419

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Пашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1. представник за довіреністю № Д07/2010/07/20-2 від 20.07.2010

ОСОБА_2. представник за довіреністю № Д07/2010/10/28-1 від 28.10.2010

від відповідача - ОСОБА_3. представник за довіреністю № 29 від 28.12.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010

у справі № 37/419 (Гавриловська І.О. .....)

за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

до Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

третя особа відповідача

про спонукання укласти Додаток 2 "Порядок розрахунків" до Додаткової угоди від 21.12.09р. до Договору від 09.08.91р. №705 (о/р 291) у редакції АК "Київенерго"

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про спонукання відповідача укласти Додаток 2 «Порядок розрахунків» до Додаткової угоди від 21.12.2009 року до Договору від 09.08.1991 року № 705 (о/р 291) у редакції позивача.

При цьому, як слідує з матеріалів справи, сторонами зазначену додаткову угоду підписано, проте з боку відповідача - із протоколом розбіжностей, який стосується абзаців 2 та 3 пункту 3.1 зазначеного додатку, абзаців 1 та 2 пункту 2.2 додатку та абзацу 2 пункту 4.2 додатку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року, повний текст якого підписаний 19.11.2010 року, в задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що позивач не надав доказів вжиття будь-яких заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною (проведення перемовин, листування), а також не представив доказів згоди другої сторони на передачу вирішення розбіжностей, що залишилися неврегульованими, до суду, з огляду на що господарський суд дійшов висновку про передчасність звернення позивача до суду з даним спором.

Крім того, проаналізувавши запропоновану відповідачем редакцію спірних пунктів додаткової угоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не порушують вимоги чинного законодавства, а також прав жодної із сторін договору та ґрунтуються на принципах паритетності і збалансованості прав та обовязків сторін за договором, з огляду на що позивач не має правових підстав вимагати укладення зазначених пунктів саме в редакції, запропонованій ним.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Акціонерна енергопостачальна компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» звернулась до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 19.11.2010 року у справі №37/419 повністю і прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що Додатковою угодою від 21.12.2009 року до Договору від 09.08.1991 року № 705 (о/р 291) сторони погодили що вони повинні привести додатки до договору у відповідність до чинної редакції Правил користування електричної енергії, затверджених постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 протягом двох місяців з дня підписання зазначеної додаткової угоди, тобто до 22.02.2010 року, в той час як відповідач, не підписуючи спірний додаток у повному обсязі, порушує зазначену умову додаткової угоди. В той же час, позивач зазначає, що запропонована ним редакція спірних пунктів є такою, що відповідає приписам чинного законодавства України.

Ухвалою від 15.12.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С. А., судді Баранець О. М., Калатай Н. Ф. апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження, розгляд справи призначений на 26.01.2011 року.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/3 від 25.01.2011 року справу № 37/419 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/13 від 22.02.2011 року справу № 37/419 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О. М., Синиці О. Ф.

Ухвалою від 23.02.2011 року назву позивача змінено з «Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на «Публічне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал».

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/3 від 14.03.2011 року справу № 37/419 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О. Ф.

Під час розгляду справи представники позивача апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі, представник відповідача проти її задоволення заперечив та просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

21.12.2009 року позивач та відповідач уклали додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії від 09.08.1991 року № 705 (о/р 291) (т.1 а.с.17) (далі Додаткова угода), якою виклали зазначений договір в новій редакції згідно з додатком 1 до Додаткової угоди (т.1 а.с.18-31).

Предметом Договору в новій редакції (далі Договір) є продаж позивачем відповідачу електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок відповідача з дозволеною потужністю в точках продажу електричної енергії згідно з умовами Договору та Додатків до Договору, які є його невідємними частинами, та оплата відповідачем позивачу вартості використаної (купленої) електричної енергії та інших платежів згідно з умовами Договору та Додатками до нього, які є його невідємними частинами.

У п. 9.1 Договору сторони навели перелік додатків до Договору, в тому числі «Порядок розрахунків».

Згідно п. 3 Додаткової угоди додатки до Договору мають бути приведені у відповідність до чинної редакції Правил користування електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28, протягом двох місяців з дня підписання Додаткової угоди.

Листом № 048-61-8388 від 12.07.2010 року (т.1 а.с.14) позивач направив відповідачу на підписання підписаний зі свого боку та завірений печаткою Додаток 2 до Договору «Порядок розрахунків» (далі „Порядок розрахунків”).

Відповідач «Порядок розрахунків» підписав, проте із протоколом розбіжностей, який разом з підписаним «Порядком розрахунків» (т.1 а.с.32-33) листом № 1773/12 від 02.08.2010 року (т.1 а.с.15-16) направив позивачу, зазначивши, що запропонований позивачем проект «Порядку розрахунків» містить ряд умов, які підлягають приведенню у відповідність до вимог чинного законодавства, в тому числі Правил користування електричною енергією. Вказаний лист позивачем було отримано 13.08.2010 року, про що свідчить відмітка канцелярії позивача на ньому.

Зі змісту Протоколу розбіжностей до «Порядку розрахунків» (т.1 а.с.34) слідує, що розбіжності сторін стосуються абзаців 2 та 3 пункту 3.1, абзаців 1 та 2 пункту 2.2 та абзацу 2 пункту 4.2 зазначеного Порядку.

Позивач з запропонованою відповідачем редакцією зазначених пунктів не погодився і звернувся до суду з цим позовом.

Суд першої інстанції відмовив у позові повністю виходячи з того, що позивач не надав доказів вжиття будь-яких заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною (проведення перемовин, листування), а також не представив доказів згоди другої сторони на передачу вирішення розбіжностей, що залишилися неврегульованими, до суду, як то передбачено ч. 5 ст. 181 ГК України, а також з огляду на те, що запропоновані відповідачем редакції спірних пунктів додаткової угоди не порушують вимоги чинного законодавства, а також прав жодної із сторін договору та ґрунтуються на принципах паритетності і збалансованості прав та обовязків сторін за договором.

Колегія суддів не може погодитися з правовою позицією суду першої інстанції в даному випадку з огляду на таке.

За правилами, встановленими ст. 275 Господарського кодексу України, згідно Правил користування електричною енергією, затверджених постановою № 28 від 31.07.96 НКРЕ України (далі ПКЕЕ), укладання договору енергопостачання є обовязковим.

Згідно ч. 7 ст. 181 ГК України, якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

Отже, щодо договорів, укладення яких є обовязковим для сторін на підставі закону, законодавець встановив єдиний можливий спосіб не прийняти викладені у протоколі розбіжностей пропозиції іншої сторони, а саме, передати ці розбіжності на розгляд суду. І згоди на це другої сторони не потрібно.

За таких обставин, суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин сторін правила ч. 5 ст. 181 ГК України.

Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не мав правових підстав відмовляти позивачу у позові виходячи з оцінки редакцій спірних пунктів, запропонованих відповідачем, оскільки в даному випадку позов заявлено про укладення спірних пунктів у редакції позивача, тому факт відповідності чи не відповідності запропонованих відповідачем редакцій цих пунктів вимогам закону, не впливає на вирішення спору, що є предметом розгляду у цій справі по суті.

Щодо суті спору.

Враховуючи, що «Порядок розрахунків» сторонами підписаний з протоколом розбіжностей, який стосується абзаців 2 та 3 пункту 3.1, абзаців 1 та 2 пункту 2.2 та абзацу 2 пункту 4.2 зазначеного Додатку, колегія суддів вважає за необхідне розглянути спочатку позовні вимоги позивача про спонукання відповідача до укладення в редакції позивача саме спірних пунктів.

Як вбачається, спірним Договором врегульовані взаємовідносини сторін щодо купівлі-продажу електричної енергії.

Згідно ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Основним спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, є Закон України «Про електроенергетику» від 16.10.97 № 575/97-ВР.

Згідно ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про електроенергетику» органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є Національна комісія регулювання електроенергетики України (НКРЕ), до основних завдань якої відноситься, зокрема, розроблення та затвердження правил користування електричною енергією.

Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28 затверджені Правила користування електричної енергії (ПКЕЕ), а отже, у відповідності до приписів законодавства умови «Порядку розрахунків», в тому числі і спірні, мають цим Правилам відповідати.

Положення щодо розрахунків за електричну енергію визначені розділом 6 ПКЕЕ.

Для вирішення даного спору по суті, слід встановити, чи встановлено ПКЕЕ певні особливості регулювання відносин сторін щодо оспорюваних пунктів і чи відповідає запропонована позивачем їх редакція ПКЕЕ, а отже, чи мають зазначені пункти бути укладеними саме в редакції, визначеній позивачем.

Щодо редакції абзаців 2 та 3 пункту 2.1 «Порядку розрахунків» слід зазначити наступне.

Позивач їх визначає в наступній редакції: «Споживач протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду здійснює платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до Додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача» до цього Договору.

В редакції позивача зазначені абзаци п. 2.1 виключені.

Відповідно до ч. 1 п. 6.9 ПКЕЕ споживач, який має погоджену у встановленому порядку екологічну та/або аварійну броню електропостачання, здійснює протягом перших трьох днів поточного розрахункового періоду платіж за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні в наступному розрахунковому періоді за тарифами, які діють на день здійснення платежу.

Згідно ч. 2 п. 6.9 ПКЕЕ обсяг електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні визначається відповідно до даних складеного акта екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання споживача.

В той же час, пунктом 7.7 Договору визначено, що розмір платежу за резервування обсягу електричної енергії, необхідного для забезпечення електричною енергією на термін дії аварійної броні до повного відключення Споживача, визначається відповідно до актів екологічної, аварійної і технологічної броні.

Отже, як ПКЕЕ, так і Договором встановлено, що обсяг електричної енергії, необхідний для забезпечення електричною енергією на термін дії аварійної броні, визначається відповідно до даних складеного акта, в той час як позивач в редакції п. 2.1 «Порядок розрахунків» просить визначити такий обсяг відповідно до Додатка «Визначення платежу за резервування обсягу електричної енергії на покриття аварійної (екологічної) броні Споживача» до цього Договору, що суперечить умовам Договору і вимогам ПКЕЕ.

За таких обставин, вимоги позивача про зобовязання відповідача укласти абзаци 2 та 3 пункту 2.1 Додатку «Порядок розрахунків» в редакції позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства.

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні зазначеної вимоги. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

При цьому, колегія суддів звертає увагу сторін на те, що наявність акту екологічної, аварійної та технологічної броні електропостачання згідно вимог законодавства у взаємовідносинах сторін є обовязковою, в той час як, як свідчать матеріали справи, сторонами такий акт не підписаний.

Щодо редакції абзаців 1 та 2 пункту 2.2 «Порядку розрахунків» слід зазначити наступне.

В редакції позивача зазначені пункти викладені наступним чином:

«Оплата рахунків за активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії ті інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі самостійно отриманих у постачальника рахунків протягом 5 операційних днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання рахунка Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).»

Відповідач зазначені пункти викладає в наступній редакції:

«Оплата вартості активної електроенергії, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, оплата вартості за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі надісланих Постачальником платіжних документів протягом 5 банківських днів з дня їх отримання.

Споживач протягом 30 календарних днів з дати отримання платіжних документів від Постачальника здійснює повну оплату вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення Споживачем Правил користування електричною енергією (ПКЕЕ).»

Отже, зі змісту зазначених редакцій слідує, що сторони не дійшли згоди щодо того, чи буде позивач направляти рахунки відповідачу, чи відповідач має отримувати їх самостійно.

Частиною 1 пункту 6.11. ПКЕЕ передбачено, що остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами.

Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок), та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії (ч. 3 п. 6.11 ПКЕЕ).

У ч. 7 п. 6.11 ПКЕЕ наведений перелік способів, якими рахунки, виставлені постачальником електричної енергії, можуть надаватися споживачам, а саме: рахунки на оплату можуть надаватися споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії, поштовим зв'язком, кур'єром, факсимільним зв'язком, електронною поштою, через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або іншим способом з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

Отже, обраний позивачем спосіб надання рахунків відповідачу, на якому він наполягає, не є єдино можливим, і ПКЕЕ не визначено пріоритетності зазначеного способу перед іншими або переліку випадків, коли саме такий спосіб має бути застосований в обовязковому порядку.

За таких обставин, вимоги позивача про зобовязання відповідача укласти абзаци 1 та 2 пункту 2.2 «Порядку розрахунків» в редакції позивача визнаються колегією суддів недоведеними.

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у задоволенні зазначеної вимоги. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо редакції абзацу 2 пункту 4.2 «Порядку розрахунків» слід зазначити наступне.

В редакції позивача зазначений пункт викладений наступним чином:

«Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксується показання розрахункових засобів обліку електричної енергії.»

В редакції, запропонованій відповідачем, зазначений пункт викладений в наступній редакції:

«Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів з урахуванням коефіцієнтів їх завантаження і коефіцієнта використання, які узгоджуються їх Споживачем на основі диспетчерських режимів роботи. При цьому середньодобова величина електроспоживання не повинна бути менше середньодобової величини споживання за попередній період. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксується показання розрахункових засобів обліку електричної енергії.»

Проте, пунктом 6.39 ПКЕЕ визначено, що:

- у разі неможливості отримання постачальником електричної енергії даних про спожиту електричну енергію в зазначений термін (за винятком порушення роботи розрахункового обліку) визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період з подальшим перерахунком у разі надання даних протягом наступного розрахункового періоду;

- тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показів розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксуються покази розрахункових засобів обліку електричної енергії.

Абзац 2 пункту 4.2 Додатку «Порядок розрахунків» в редакції позивача не суперечить п. 6.39 ПКЕЕ, у відповідність до яких сторони мають привести додатки до Договору, з огляду на що вимога позивача про зобовязання відповідача укласти абзац 2 пункту 4.2 «Порядку розрахунків» в редакції позивача ґрунтується на вимогах законодавства та підлягає задоволенню.

Суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у задоволенні зазначеної вимоги. Рішення суду першої інстанції в цій частині змінюється.

Враховуючи, що окрім спірних пунктів «Порядку розрахунків» (абзаців 2 та 3 пункту 3.1 зазначеного Порядку, абзаців 1 та 2 пункту 2.2 додатку та абзацу 2 пункту 4.2), щодо решти умов зазначеного Додатку спору між сторонами на дату звернення позивача до суду з цим позовом не існувало, позивач безпідставно звернувся до суду з вимогами зобовязати відповідача укласти умови «Порядку розрахунків», спору щодо яких не існувало, в редакції позивача, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають як безпідставні.

Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі № 37/419 підлягає зміні, позов задовольняється частково задоволенню підлягають позовні вимоги позивача про зобовязання відповідача укласти абзац 2 пункту 4.2 Додатку «Порядок розрахунків» в редакції позивача, в задоволенні решти вимог відмовляється.

Апеляційна скарга Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати по справі, в тому числі і на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на сторони порівну.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі № 37/419 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі № 37/419 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 року у справі № 37/419 в наступній редакції:

«1. Позов задовольни частково.

2. Зобовязати Публічне акціонерне товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) укласти з Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) укласти абзац 2 пункту 4.2 Додатку «Порядок розрахунків» до Додаткової угоди від 21.12.2009 року до Договору від 09.08.1991 року № 705 (о/р 291) в редакції Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305), а саме: «Тривалість періоду розрахунку за середньодобовим обсягом споживання електричної енергії до отримання показань розрахункових засобів обліку має не перевищувати одного повного розрахункового періоду, після чого розрахунок обсягу спожитої електричної енергії здійснюється постачальником за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання без подальшого перерахунку. У цьому разі відновлення розрахунків за розрахунковими засобами обліку здійснюється після спільного складання акта, у якому фіксується показання розрахункових засобів обліку електричної енергії.»

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

5. Видати наказ.»

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-А, ідентифікаційний код 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 21 (двадцять одну) грн. 25 коп.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва.

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 37/419.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіПашкіна С.А.

Синиця О.Ф.

05.04.11 (відправлено)