Постанова № 17674018, 16.02.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2011 № 34/452

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Пашкіної С.А.

суддів: Калатай Н.Ф.

Синиця О.Ф.

при секретарі: Кулачок О.А.

За участю представників:

від позивача - ОСОБА_1. представник за довіреністю № 01/6 від 25.01.2011 року

від відповідача - не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн”

на рішення Господарського суду м.Києва від 15.11.2010

у справі № 34/452 (Сташків Р.Б. .....)

за позовом Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн”

до Відкритого акціонерного товариства “Комерційний банк “Надра”

про зобов"язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- зобовязання ВАТ КБ „Надра” вчинити дії шляхом виконання платіжного доручення № 1 від 29.03.2010, виставленого Представництвом “Амерікен Нортон Корпорейшн” у відповідності з умовами договору банківського рахунку б/н від 26.08.2005;

- визнання неправомірними дії ВАТ КБ „Надра” щодо списання коштів на обслуговування поточного рахунку Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” № 260000415500(980);

- стягнення з ВАТ КБ „Надра” на користь Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” неправомірно списаних ним коштів на обслуговування поточного рахунку Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” № 26000041550(980) в розмірі 1500 грн. (500 грн. - за червень 2009, 500 грн. за березень 2010; 500 грн. за квітень 2010);

- зобовязання ВАТ КБ „Надра” закрити поточний рахунок Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” № 26000041550(980), відкритий у ВАТ КБ „Надра” відповідно до умов договору банківського рахунку б/н від 26.08.2005;

- стягнення з ВАТ КБ „Надра” на користь Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог закону не задовольнив заяву позивача про закриття банківського рахунку, відкритого за умовами договору банківського рахунку б/н від 26.08.2005, та здійснення остаточної операції по перерахуванню коштів на підставі платіжного доручення № 1 від 29.03.2010 на суму 18038,32 грн., незважаючи на те, що коштів на рахунку для такої операції було достатньо; що відповідач безпідставно списав зі спірного поточного рахунку позивача 1500 грн. плати за ведення поточного рахунку; що відповідач своїми діями підірвав ділову репутацію позивача, що призвело до зниження престижу іноземної компанії, представництвом якої є позивач.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі № 34/452 у позові відмовлено повністю з тих підстав, що відповідач правомірно не виконав платіжне доручення позивача та не закрив його поточного рахунку, оскільки коштів для цього на ньому було недостатньо; що позивачем не доведено, що він не знав про зміну тарифів відповідача, тому списання відповідачем за новими тарифами з поточного рахунку позивача 1500 грн. за ведення поточного рахунку не може вважатися безпідставним, а вимога стягнути ці гроші з відповідача є необґрунтованими; що позовна вимога про визнання неправомірними дій суперечить способам захисту цивільних прав та інтересів, оскільки не призводить до поновлення порушеного права і не може бути самостійним предметом позову; що позивачем належними доказами не доведено факту приниження відповідачем ділової репутації позивача, а з інших підстав моральна шкода не може були завдана позивачу як юридичній особі.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, Представництво “Амерікен Нортон Корпорейшн” звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі № 34/452 повністю і прийняти нове рішення, яким заявлені позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Позивач вважає оспорене рішення таким, що не розкриває повністю всіх обставин справи, порушує норми матеріального права та містить висновки, що не відповідають обставинам справи, оскільки суд першої інстанції не звернув уваги на пряме порушення відповідачем умов договору сторін, яке полягало в тому, що 30.06.2009, до дати вступу в дію нових тарифів на розрахунково-касове обслуговування від 10.07.2009, відповідачем у відповідності до нових тарифів було знято з позивача 500 грн. за ведення поточного рахунку, стягнення яких з відповідача позивач вимагав з огляду на вказані обставини, а не на своє незнання про зміну тарифів, як то зазначено у оспореному рішенні;

Крім того, заявник посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до відома порушення відповідача, яке полягало в тому, що в порушення умов договору сторін та вимог закону, незважаючи на те, що на дату звернення позивача з заявою про закриття поточного рахунку коштів для цього було достатньо, відповідач кошти не перерахував, рахунок не закрив і після подання заяви про закриття банківського рахунку продовжує користуватися коштами позивача та здійснювати щомісячні стягнення плати за обслуговування спірного рахунку в розмірі 500 грн.

Ухвалою від 15.12.2010 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Пашкіна С.А., судді Баранець О.М., Калатай Н.Ф. апеляційну скаргу Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням Голови суду № 0123/1/3 від 25.01.2011 справу № 34/452 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Пашкіної С. А., суддів Калатай Н. Ф., Синиці О.Ф.

03.02.2011 до відділу документального забезпечення суду надійшли пояснення позивача, надані на вимогу ухвали суду від 26.01.2011.

Відповідач в жодне судове засідання представників не направив, про причини неявки представників у судове засідання суду не повідомив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути її за відсутності представників відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

В судовому засіданні представник позивача долучив до матеріалів справи тарифи на розрахунково-касове обслуговування для клієнтів юридичних осіб, які діяли з 06.05.2005і до дати вступу в дію нових тарифів.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити, скасувати оспорене рішення і прийняти нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

26.08.2005 позивачем як Клієнтом та відповідачем як Банком укладено договір банківського рахунку б/н (далі Договір), за умовами якого Банк відкрив Клієнту (в тому числі) поточний рахунок № 26000004155001 в українських гривнях (далі Рахунок) для зберігання коштів та здійснення розрахунково-касових операцій та зобовязався приймати та зараховувати на нього грошові кошти, що надходять Клієнту, виконувати його розпорядження про перерахування і видачу відповідних сум з Рахунку та проведення інших операцій з Рахунком, що передбачені Інструкцією „Про порядок відкриття, використання та закриття рахунків у національній та іноземній валютах”, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 № 492.

Згідно п. 1.2 Договору Банк надає Клієнту платні послуги відповідно до переліку та на умовах, викладених у затверджених Банком „Тарифах на розрахунково-касове обслуговування клієнтів юридичних осіб”.

Згідно п. 2.1.8 Договору Банк має право отримувати від Клієнта плату за розрахунково-касове обслуговування Рахунку згідно Тарифів.

Згідно п. 4.5 Договору Клієнт уповноважує Банк списувати комісію за ведення рахунку - щомісячно, в останній робочий день поточного місяця, згідно з діючими на той момент Тарифами Банку.

Як вбачається з виписки з рахунку позивача № 26000004155001/980 за 30.06.2009, за ведення поточного рахунку позивача у червні 2009 відповідач списав комісію в розмірі 500 грн.

Проте, Тарифні пакети на розрахунково-касове обслуговування для клієнтів субєктів малого бізнесу, якими передбачена комісія за ведення поточного рахунку (за відсутності зовнішніх або готівкових надходжень), якщо розмір середньомісячного залишку від 501 грн., в зазначеному розмірі, вступили в дію лише з 10.07.2009.

За твердженням представника позивача, не спростованим відповідачем, на дату укладення Договору і протягом червня 2009 в Банку діяли Тарифи на розрахунково-касове обслуговування клієнтів юридичних осіб, затверджені Протоколами Комісії з питань тарифної і клієнтської політики № 16 від 18.04.2005, № 18 від 26.04.2005 та № 19 від 04.05.2005, згідно яким за ведення поточного рахунку позивач мав сплачувати 49 грн.

За правилами до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на зазначені норми закону, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач безпідставно стягнув з позивача за ведення поточного рахунку згідно Договору комісію в сумі 500 грн., оскільки стягненню підлягала комісія в розмірі 49 грн.

За таких обставин, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, колегія суддів визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача безпідставно стягнутої комісії за ведення поточного рахунку у червні 2009 в розмірі 451 грн. (500 49). Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позовна вимога про визнання неправомірними дій не може бути самостійним предметом позову господарському процесі.

Неправомірність дій, якщо її встановлено судом, є підставою для задоволення певних майнових вимог, повязаних з цими неправомірними діями, в даному випадку, неправомірні дії відповідача призвели до порушення майнових прав позивача на суму 451 грн., тому є підставою для задоволення позовних вимог позивача в цій частині.

Суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у його вимогах про визнання неправомірними дії ВАТ КБ „Надра” щодо списання коштів на обслуговування поточного рахунку Представництва “Амерікен Нортон Корпорейшн” № 260000415500(980).

Щодо вимог позивача про зобовязання відповідача вчинити дії шляхом виконання платіжного доручення № 1 від 29.03.2010, виставленого позивачем у відповідності з умовами Договору, та закрити поточний рахунок позивача № 26000041550(980), відкритий у відповідача відповідно до умов Договору, слід зазначити наступне.

Згідно п. 6.4 Договору Клієнт має право ініціювати розірвання цього Договору в разі непогодження із зміною Тарифів.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.05.2010 за вх. № 09/В-577 відповідач отримав лист від 26.03.2010 № 01/193, яким позивач повідомив його про свій намір закрити банківський рахунок № 260000415500 в українській гривні на підставі не погодження із зміною тарифів банку і просив Банк здійснити остаточні операції та перерахувати залишок коштів на підставі платіжного доручення № 1 від 29.03.2010 на 18032,32 грн., оригінал якого додав до листа.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, Тарифи, про незгоду з якими позивач повідомив відповідача листом від 26.03.2010, вступили в дію з 10.07.2009, про що позивач був обізнаний і проти яких не заперечував, оскільки не оскаржив дій відповідача, який, як вбачається з наданої позивачем виписки з банківського рахунку, протягом періоду з 05.05.2009 по 26.02.2010 здійснював договірне списання комісії за ведення поточного рахунку саме в сумі 500 грн., як то передбачено зазначеними Тарифами.

Крім того, пунктом 20.5 Інструкції встановлено, що закриття поточного рахунку за бажанням клієнта здійснюється на підставі його заяви про закриття поточного рахунку, складеної в довільній формі із зазначенням таких обов'язкових реквізитів: найменування банку; найменування (прізвища, ім'я, по батькові), ідентифікаційного коду за ЄДРПОУ ідентифікаційного номера) власника рахунку; номера рахунку, який закривається; дати складання заяви. Заява про закриття поточного рахунку юридичної особи підписується керівником юридичної особи або іншою уповноваженою на це особою і засвідчується відбитком печатки юридичної особи.

Заяву, яка відповідає зазначеним вимогам, відповідач отримав від позивача 31.03.2010, тобто в останній робочий день березня 2010.

Згідно п. 4.6 Договору операційний час Банку встановлюється з 9:00 до 16:00.

Як вбачається з виписки з банківського рахунку за 31.03.2010 (дата останньої операції 01.03.2010), залишок на рахунку № 260000415500/980 на початок операційного дня 31.03.2010 становив 18238,32 грн., а на кінець 17738,32 грн., оскільки протягом операційного часу 31.03.2010 відповідач списав з рахунку позивача згідно діючим на той час Тарифам 500 грн. комісії за ведення поточного рахунку.

Згідно п. 20.6 Інструкції № 492 банк за наявності коштів на поточному рахунку, який закривається на підставі заяви клієнта, здійснює завершальні операції за рахунком [з виконання платіжних вимог на примусове списання (стягнення) коштів, виплати коштів готівкою, перерахування залишку коштів згідно з дорученням клієнта тощо].

Пунктом 2.3.3 Договору сторони передбачили, що у разі відсутності або недостатності коштів на Рахунку Клієнта на момент подання розрахункових документів до Банку, Банк зобовязаний здійснювати списання коштів з Рахунку в межах сум встановленого овердрафту, якщо це обумовлено окремо укладеним договором між Клієнтом і Банком, в іншому випадку повертати розрахункові документи без виконання не пізніше наступного робочого дня з відміткою про причини повернення.

Згідно п. 20.6 Інструкції № 492 датою закриття поточного рахунку вважається наступний після проведення останньої операції за цим рахунком день.

Враховуючи, що в останній робочий день поточного місяця пунктом 4.5 Договору, Банк уповноважено Клієнтом списувати комісію за ведення рахунку згідно з діючими на той момент Тарифами Банку, що діючими на 31.03.2010 Тарифами комісія за ведення поточного рахунку дорівнювала 500 грн., а також те, що протягом березня 2010 року відповідач надавав позивачу послуги з ведення рахунку № 260000415500/980, на думку колегії суддів, відповідач мав правові підстави списати з рахунку позивача 500 грн. комісії за ведення поточного рахунку у березні 2010 року, а враховуючи, що рахунок закритий не був, також для списання комісії в сумі 500 грн. за ведення цього рахунку у квітні 2010 року.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у його вимогах стягнути з відповідача на користь позивача 1000 грн. комісії за березень і квітень 2010 року, підстав для скасування рішення в цій частині не вбачається.

Після списання комісії за ведення поточного рахунку позивача № 260000415500/980 у березні 2010 в сумі 500 грн., на цьому рахунку залишилось 17738,48 грн. - сума, менша за суму платіжного доручення позивача № 1 від 29.03.2010, що унеможливило його виконання відповідачем і, відповідно, закриття рахунку, про що відповідач повідомив позивача листом від 07.04.2010 № 2631/12-01 (отримано позивачем 19.04.2010 вх. № 01/28).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у його вимогах про зобовязання відповідача вчинити дії шляхом виконання платіжного доручення № 1 від 29.03.2010, виставленого позивачем у відповідності з умовами Договору, та закрити відкритий відповідачем за його умовами поточний рахунок позивача № 26000041550(980). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 10000 грн. колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що позивачем не доведено факту приниження його ділової репутації, оскільки одна лише неможливість користуватися поточним рахунком, відкритим у відповідача, та здійснювати необхідні перерахування коштів з цього рахунку, на що посилається позивач, не може вважатися беззаперечним доказом факту підриву ділової репутації позивача, що, в свою чергу, призвело до зниження престижу іноземної Компанії, представництвом якої є позивач, перед її контрагентами.

Будь-яких інших доказів, які б свідчили про те, що внаслідок зазначених обставин ділова репутація позивача була підірвана, а престиж іноземної Компанії, представництвом якої є позивач, - знижений, позивачем суду не надано.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно розяснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, в звязку з чим рішення господарського суду Київської області від 26.10.2010 у справі № 10/192-10 підлягає зміні, позов задовольняється частково, з відповідача на користь позивача стягується 451 грн. комісії за ведення поточного рахунку у червні 2009, в решті вимог відмовляється.

Щодо витрат позивача на державне мито при зверненні до суду першої інстанції з позовом слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року № 7-93 встановлені ставки державного мита в таких розмірах:

- із позовних заяв, що подаються до господарських судів, із заяв майнового характеру 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із заяв немайнового характеру, що подаються до господарських судів, державне мито справляється у розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- із позовних заяв про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з ціною позову до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян 1 відсоток ціни позову, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Позовні вимоги позивача складаються з вимог немайнового і майнового характеру.

За вимоги немайнового характеру позивач мав сплатити 85 грн.

Майнові вимоги позивача дорівнюють 29538,32 грн. і складаються з 18038,32 грн., які вимагається зобовязати ВАТ КБ „Надра” перерахувати на користь позивача шляхом виконання платіжного доручення № 1 від 29.03.2010, 1500 грн. комісії за ведення поточного рахунку та 10000 грн. моральної шкоди.

За вимоги майнового характеру позивач мав сплатити 295,38 грн.

Отже, разом позивач мав сплатити державне мито в сумі 380,38 грн.

Позивачем сплачено 412,45 грн., в тому числі, 382,45 грн. платіжним дорученням від 20.05.2010 № 75, 30 грн. платіжним дорученням від 20.05.2010 № 77.

Зайво сплачено позивачем державне мито на суму 32,07 грн. підлягає поверненню з державного бюджету.

Враховуючи, що позивачем заявлено до стягнення 29538,32 грн., а задоволено судом 451 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягає державне мито в сумі 4,51 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 3,60 грн. Решта сплачених позивачем витрат за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на позивача

Щодо витрат позивача за подачу апеляційної скарги, слід зазначити наступне.

Статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» від 21 січня 1993 року № 7-93 із апеляційних скарг на рішення судів і скарг на рішення, що набрали законної сили, встановлено ставку державного мита в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви й скарги, а з майнових спорів - ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Позивачем рішення суду першої інстанції оскаржене в повному обсязі і сплачено при цьому 206,23 грн., в той час як сплачено мало бути 190,19 грн. (380,38/2), при цьому 147,69 грн. за вимоги майнового характеру.

Зайво сплачено позивачем державне мито на суму 16,04 грн., які підлягають поверненню з державного бюджету.

Враховуючи, що, як встановлено колегією суддів, судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні майнових вимог позивача в сумі 451 грн., витрати позивача на державне мито за подачу апеляційної скарги щодо цих вимог, а саме 2,25 грн. (50% від 4,51 грн.) слід покласти на відповідача. Решта сплачених позивачем витрат за подачу позову, відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладається на позивача.

Керуючись ст.ст. 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Представництва Амерікен Нортон Корпорейшн” на рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі № 34/452 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.11.2010 у справі № 34/452 змінити.

3. Викласти резолютивну частину рішення міста Києва від 15.11.2010 у справі № 34/452 в наступній редакції:

„ 1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного банку „Надра” (04053, м. Київ, вул. Артема, 15, ідентифікаційний код 20025456) на користь Представництва Амерікен Нортон Корпорейшн” (м. Київ, вул. Серафимовича, 3 А, код 26581201) 451 (чотириста пятдесят одну) грн. комісії за ведення поточного рахунку, витрати по сплаті державного мита в сумі 4 (чотири) грн. 51 коп. та 3 (три) грн. 60 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог відмовити.

4. Повернути Представництву Амерікен Нортон Корпорейшн” (м. Київ, вул. Серафимовича, 3 А, код 26581201) з державного бюджету зайво сплачене державне мито за подачу позову в сумі 32 (тридцять дві) грн. 07 коп., перераховане платіжним дорученням № 75 від 20 травня 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видати наказ.”

4. Повернути Представництву Амерікен Нортон Корпорейшн” (м. Київ, вул. Серафимовича, 3 А, код 26581201) з державного бюджету зайво сплачене державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 2 (дві) грн. 25 коп., перераховане платіжним дорученням № ПН1301 від 21 листопада 2010 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.

5. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва

6. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 34/452.

Головуючий суддяПашкіна С.А.

СуддіКалатай Н.Ф.

Синиця О.Ф.

21.02.11 (відправлено)