Рішення № 17673397, 03.08.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.11 Справа № 20/5009/3832/11

Суддя Гандюкова Л.П.

За позовом Приватного підприємства “ПриморськТеплоенергія” (72100, Запорізька область, м. Приморськ, вул. Єчіна, 4.)

до відповідача: Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації (72400, Запорізька область, смт. Приазовське, вул. Леніна, 25)

про стягнення 41 723,10 грн.

Суддя Гандюкова Л.П.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1. (директор, виписка з наказу № 249 від 14.09.2009 р.);

Від відповідача не зявився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлений позов про стягнення з відповідача суми 27076,72 грн. в якості покриття знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, суми 7315,15 грн. 3% річних, суми 4831,23 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобовязань, суми 2500,00 грн. послуг юриста, всього до стягнення заявлено суму 41723,10 грн.

Ухвалою господарського суду від 11.07.2011р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 20/5009/3832/11, судове засідання призначено на 03.08.2011р.

03.08.2011р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

За ініціативою суду здійснювалася фіксація судового процесу технічними засобами програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, які мотивовано, зокрема, наступними обставинами. Рішенням господарського суду Запорізької області від 28.02.2011р. у справі № 11/398/09 стягнуто з відповідача (Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації) на користь позивача (Приватного підприємства “ПриморськТеплоенергія”) заборгованість за договором про надання теплової енергії № 2 від 23.10.2007 р. Рішення вступило в законну силу 11.03.2011 р., на виконання якого було видано наказ від 17.03.2011р. Відповідач у добровільному порядку рішення суду не виконав, рішення було виконано в повному обсязі через виконавчу службу 16.05.2011р. Вважає, що позивач має право на новий позов про стягнення з боржника пені, 3% річних та інфляційної складової боргу за період з моменту задоволення позову про примусове виконання грошового зобовязання до його фактичного виконання. Зазначає, що договірні відносини між кредитором і боржником у період з моменту винесення рішення суду до його фактичного виконання продовжували існувати. Просить стягнути з відповідача суму 27076,72 грн. в якості покриття знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період з 01.09.2009 р. по 28.02.2011р. на суму основного боргу 149 836,55грн.; за період з 12.03.2011р. по 16.05.2011р. на суму 175 027,08грн.; суму 7315,15 грн. 3% річних за період з 28.09.2009 р. по 28.02.2011р. на суму 149 836,55грн. основного боргу, за період з 12.03.2011р. по 16.05.2011р. на суму 175 027,08грн. згідно з розрахунком; суму 4831,23 грн. штрафних санкцій за несвоєчасне виконання грошових зобовязань за період з 12.03.2011р. по 16.05.2011р. на суму 175 027,08грн., суму 2500,00 грн. послуг юриста. У судовому засіданні 03.08.2011 р. позивач усно зазначив, що просить стягнути з відповідача штрафні санкції на підставі ст. 231 ГК України та уточнив, що при підготовці розрахунку штрафних санкцій на суму 4831,23 грн. була допущена помилка в назві та помилково зазначено “розрахунок фінансових санкцій за отриману теплову енергію в опалювальному сезоні 2008-2009 р.р.” замість “розрахунок штрафних санкцій за невиконання грошового зобовязання за рішенням суду у справі № 11/398/09”. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 16, 509, 525, 549, 551,599, 600-609, 617, 625 ЦК України ст.ст. 20, 47, 173, 174, 193, 202-205, п.6 ст.232 ГК України.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, в судове засідання не зявився, проти позовних вимог не заперечив, будь-яких пояснень чи-то клопотань по суті спору не надав, письмовий відзив до суду не направив. Про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 52), відповідно до якого уповноважена особа відповідача завчасно, 14.07.2011 р., отримала ухвалу суду про порушення провадження у справі № 20/5009/3832/11 та призначення справи до розгляду.

Згідно з п. 3.6 Розяснень Президії ВГСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Суд визнав наявні матеріали достатніми для розгляду справи в порядку ст. 75 ГПК України за відсутності відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

23.10.2007р. між Приватним підприємством “ПриморськТеплоенергія” (енергопостачальна організація, позивач у справі) та Відділом освіти Приазовської районної державної адміністрації (споживач, відповідач у справі) укладено договір № 2 на відпуск теплової енергії, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязалася відпускати теплову енергію споживачу, а споживач зобовязався оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам в строки, передбачені даним договором (розділ 1 договору).

28.02.2011р. господарським судом Запорізької області винесено рішення у справі № 11/398/09, яким позов Приватного підприємства “ПриморськТеплоенергія” до Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації про стягнення 168788,95 грн. задоволено частково. Рішенням стягнуто з відповідача на користь позивача суму 149836,55 грн. основного боргу за період лютий-березень 2009 р., суму 16348,56 грн. пені за період з 11.03.2009 р. по 11.09.2009 р., суму 4574,62 грн. втрат від інфляції за період до 31.08.2009 р., суму 2301,93 грн. 3% річних за період до 27.09.2009 р., суму 1730,62 грн. державного мита, суму 234,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього за рішенням суду стягнуто суму 175027,08 грн.

Рішенням суду від 28.02.2011 р. у справі № 11/398/09 встановлено, що позивач зобовязання щодо поставки відповідачу теплової енергії виконував належним чином, зокрема, у лютому 2009 р. поставив теплову енергію на суму 88820,77 грн., у березні 2009 р. на суму 61131,78 грн. (разом 149952,55 грн.). Відповідач не виконав взяті на себе зобовязання у встановлені договором строки (до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим), у звязку з чим його основна заборгованість перед позивачем на час вирішення спору складала 149836,55 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

На виконання рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 р. по справі № 11/398/09, яке набрало чинності 11.03.2011р., було видано наказ від 17.03.2011 р.

Постановою ВП № 25663138 державного виконавця відділу державної виконавчої служби Приазовського районного управління юстиції Запорізької області від 06.04.2011 р. було відкрито виконавче провадження з виконання наказу № 11/398/09 виданого 17.03.2011 р.

Згідно з випискою банку (а.с. 21) на розрахунковий рахунок позивача 17.05.2011 р. через ВДВС Приазовського РУЮ Запорізької області надійшла сума 175027,08 грн. з призначенням платежу: “перерахування боргу від ВО Приазовської РДА 175027,08 грн., згідно розпор. 16.05.11 без ПДВ”.

Оскільки, виходячи з приписів ч. 2 ст. 35 ГПК України, факт порушення відповідачем грошового зобовязання за договором № 2 від 23.10.2007 р. суд вважає доведеним, при вирішенні даного спору суд враховує наступне.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28.02.2011 р. у справі № 11/398/09 фактично виконано відповідачем у повному обсязі 17.05.2011 р.

Згідно зіст. ст. 525, 526 Цивільного кодексуУкраїни, ст. 193 Господарського кодексу України, зобовязаннямаєвиконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правовихактів, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Разом з тим, чинним законодавством не передбачено нарахування інфляційних втрат та 3% річних на інфляційні втрати, 3 % річних, пеню та судові витрати (держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу). Більш того, згідно з ч.2 ст.550 ЦК України проценти на неустойку не нараховуються.

Враховуючи приписи наведеного вище законодавства, перевіряючи розрахунки позивача, суд звертає увагу на наступне. Позивачем заявлено позов про стягнення з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України суми 27076,72 грн. в якості покриття знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за період з 01.09.2009 р. по 28.02.2011р. на суму основного боргу 149 836,55грн.; за період з 12.03.2011р. по 16.05.2011р. на суму 175 027,08грн.; суму 7315,15 грн. 3% річних за період з 28.09.2009 р. по 28.02.2011р. на суму 149 836,55грн. основного боргу, за період з 12.03.2011р. по 16.05.2011р. на суму 175 027,08грн. згідно з розрахунком.

Період нарахування втрат від інфляції та 3% річних визначений позивачем, виходячи з рішення господарського суду у справі № 11/398/09, яким стягнуто з відповідача втрати від інфляції та 3% річних за період до 31.08.2009р. та фактичною сплатою відповідачем суми заборгованості 17.05.2011р. Суд погоджується з періодом нарахування, однак, як зазначено вище, вважає необґрунтованим нарахування втрат від інфляції та 3% річних за період з 12.03.2011р. по 16.05.2011р. на суму 175 027,08грн. (загальна сума стягнута за рішенням суду). Позивач має право нараховувати інфляційні втрати та 3% річних за цей період лише на суму основного боргу 149 836,55грн.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції за період з 01.09.2009р. по 16.05.2011р. на суму 149 836,55грн. основного боргу, судом встановлено, що позивачем при розрахунку було допущено арифметичну помилку, до стягнення належить сума 28302,82грн. Оскільки, відповідно до ч. 1 ст. 83 ГПК України, суд при винесенні рішення не має права виходити за межі позовних вимог, до стягнення з відповідача підлягає сума 27076,72 грн.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що до стягнення підлягає в заявлений позивачем період: сума 6379,34 грн. за період з 28.09.2009 р. (період стягнення 3% річних за рішенням у справі № 11/398/09 до 27.09.2009 р.) до 28.02.2011 р. (дата винесення рішення у справі № 11/398/09) на суму 149836,55 грн. (сума основної заборгованості відповідача за договором № 2 від 23.10.2007р.) та сума 800,50 грн. за період з 12.03.2011 р. (набрання чинності рішенням у справі № 11/398/09) до 16.05.2011 р. (дата фактичної сплати відповідачем суми заборгованості 17.05.2011 р.) на суму 149836,55 грн. основного боргу. При розрахунку 3% річних позивачем було допущено арифметичну помилку, судом встановлено, що за вказані періоди до стягнення підлягає сума 7179,84 грн. - 3% річних (за період з 28.09.2009 р. по 28.02.2011 р. 6379,34 грн. + за період з 12.03.2011 р. по 16.05.2011 р. 800,50 грн.).

Позивачем також заявлено до стягнення штрафної санкції (пені) у сумі 4831,23 грн. на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України, ч. 6 ст. 232 ГК України. за порушення відповідачем грошового зобовязання за несплату за рішенням суду у справі № 11/398/09 суми 175026,08грн. (яка включає основний борг, 3% річних, втрати від інфляції, пеню, судові витрати) за період з 12.03.2011р. до 16.05.2011р.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 231 ГК України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Виходячи із положень зазначеної норми, застосування до боржника штрафної санкції, передбаченої ч. 6 ст. 231 ГК України, можливо у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Позивачем в підставу нарахування ним пені (штрафної санкції) зазначено, зокрема, що з моменту винесення судом рішення у справі № 11/398/09 про примусове виконання боржником грошового зобовязання до його фактичного виконання відносини між сторонами не припиняються, кредитор має право на стягнення з боржника додаткових санкцій за весь цей період.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

У ст. 174 ГК України визначено підстави виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом, рішенням суду у справі № 11/398/09 було стягнуто з відповідача пеню у сумі 16348,56 грн. за період з 11.03.2009р. по 11.09.2009р. за порушення останнім зобовязання за договором № 2 від 23.10.2007р.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано. На підставі викладеного, нарахування пені на суму 149 836,55грн. основного боргу припинено, оскільки з дня, коли зобовязання мало бути виконано (11.03.2009р. та 11.04.2009р.), минуло шість місяців, про що зазначено в рішенні суду у справі №11/398/09. Нарахування штрафної санкції (пені) на стягнуті за рішенням суду пеню, втрати від інфляції, 3% річних, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу суперечить наведеному вище законодавству.

Позивачем також заявлено до стягнення суму 2500,00 грн. послуг юриста. В судовому засіданні 03.08.2011 р. позивач в усному порядку відмовився від стягнення суми за послуги юриста, при цьому зазначивши, що затрудняється назвати нормативну підставу заявленої до стягнення суми.

Враховуючи, що позивачем не було подано письмової заяви про відмову від позову в частині, як передбачено приписами ст. 78 ГПК України, судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача послуг юриста в сумі 2500,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог в цій частині, позивачем надано договір № 03/4 від 01.09.2008р. на надання інформаційно-консультаційних послуг (а.с. 22-23), укладеного між ПП “Приморськ-Теплоенергія” (замовник) та ТОВ “Юридична фірма “Фарго плюс” (виконавець), предметом якого є надання виконавцем послуг: консультацій, повязаних з юридичними, економічними та іншими питаннями господарської діяльності замовника; представлення інтересів замовника в усіх судах, організаціях, підприємствах, установах, контрольно-ревізійних органах і органах державної влади. На підтвердження оплати за даним договором позивачем надано суду рахунки-фактури та платіжні доручення про перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ “Юридична фірма “Фарго плюс” грошових коштів на загальну суму 2700,00 грн. Як вбачається з представлених документів та усних пояснень позивача, наданих у судовому засіданні 03.08.2011 р., послуги на загальну суму 2700,00 грн. були надані ТОВ “Юридична фірма “Фарго плюс” позивачу при розгляді в господарському суді справи № 11/398/09. Питання про стягнення з відповідача юридичних послуг в рамках господарської справи № 11/398/09 судом не вирішувалися, оскільки позивачем не було заявлено відповідної вимоги.

Із змісту ст.ст. 44, 49, 84 ГПК України слідує, що питання про розподіл господарських витрат вирішується судом при винесенні рішення за наслідками розгляду конкретної справи. Це питання може бути вирішено судом одночасно з розглядом справи, у якій понесені витрати. Отже, на підставі зазначених норм позивач не був позбавлений можливості заявити до стягнення витрати на оплату юридичних послуг як судових витрат в межах справи, з розглядом якої вони були повязані, а саме справи № 11/398/09. Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані витрати з послуг юриста не є послугами адвоката в розумінні ст. 44 ГПК України та ст. 2 Закону України “Про адвокатуру” (позивачем не надано суду свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю) та не входять до складу судових витрат.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми 2500,00 грн. послуг юриста суд вважає необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, позов в цілому задовольняється частково.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відділу освіти Приазовської районної державної адміністрації (72400, смт. Приазовське Запорізької області, вул.. Леніна, 25, код ЄДРПОУ 02136086, р/р № 35410026001306 УДК в Приазовському районі ГУДКУ в Запорізькій області, МФО 813015) на користь Приватного підприємства “Приморськ-Теплоенергія” (72100, м. Приморськ Запорізької області, вул. Єчіна, 4, код ЄДРПОУ 31638098, р/р № 26001208445 ЗОД “Райффайзен банк Аваль”, МФО 380805) суму 7179 грн. 84 коп. - 3% річних, суму 27076 грн. 72 коп. втрат від інфляції, суму 342 грн. 57 коп. витрат на державне мито, суму 193 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя Л.П. Гандюкова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 08.08. 2011 р.