Рішення № 17673365, 20.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.11 Справа № 18/5009/2821/11

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ” (69057, м. Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158, оф. 014)

до відповідачів:

1. товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ” (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. О.Кошового, буд. 6; фактична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефи, буд. 47)

2. товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ” (юридична адреса: 69035, м. Запоріжжя, пр. Маяковського, буд. 12, кв. 4; фактична адреса: 69000, м. Запоріжжя, вул. Фінальна, буд. 1-Б)

про стягнення 9810,80 грн.

Суддя Носівець В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність б/н від 12.01.2011 р., паспорт серія СА НОМЕР_1 від 22.05.1997 р.;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ” з позовом про стягнення солідарно з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ” та товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ” суми основної заборгованості в розмірі 1278,79 грн., стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ” суми основної заборгованості в розмірі 11509,13 грн., 3% річних в розмірі 338,44 грн. та суми втрат від інфляції в розмірі 1347,67 грн.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 11, 509, 530, 625, 655 Цивільного кодексу України. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що між ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” та ТОВ “Компанія Домовой ТМ” виникли господарські відносини купівлі-продажу на підставі рахунку-фактури № СФ-0001036 від 26.08.2009 р., видаткової накладної № РН-000982 від 26.08.2009 р., довіреності № 142 від 28.08.2009 р. Відповідно до цих докумнетів позивач поставив відповідачу-1 (ТОВ “Компанія Домовой ТМ”) комплексні добавки марки «Соral»в каністрах у кількості 308 шт. на загальну суму з урахуванням ПДВ 12787,92 грн. Відповідач-1, у свою чергу, за отриманий товар не розрахувався, на претензію позивача вих. № 211 від 10.06.2010 р. відповіді не надав. Відповідач-2 (ТОВ “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ”), який поручився за виконання відповідачем-1 своїх зобовязань, в повному обсязі заборгованість не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою від 25.05.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/5009/2821/11, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.06.2011 р. Ухвалою від 15.06.2011 р. розгляд справи відкладено на 06.07.2011 р. у звязку з неявкою представників відповідачів, необхідністю встановлення фактичних обставин справи та витребування доказів.

05.07.2011 р. відповідач-1 (ТОВ “Компанія Домовой ТМ”) надав письмові пояснення по суті спору. Зазначив, що товар, за неповернення якого йде мова, знаходиться на складі відповідача-1. У звязку із своїм скрутним матеріальним становищем відповідач-1 пропонував позивачу вивезти товар, однак ніяких дій щодо цього сторонами не здійснювалося.

06.07.2011 р. до суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій позивач зауважив, що при розрахунку суми заборгованості не було враховано часткову оплату за видатковою накладною № РН-000982 від 26.08.2009 р. з боку ТОВ “Компанія Домовой ТМ” в сумі 4120,00 грн., тому сума основної заборгованості за відвантажений товар становить 8667,92 грн. У звязку з цим позивач також зробив перерахунок 3% річних та інфляційних втрат. В результаті позивач просив стягнути солідарно з ТОВ “Компанія Домовой ТМ” та ТОВ “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ” суму основної заборгованості в розмірі 866,79 грн.; стягнути з ТОВ “Компанія Домовой ТМ” суму основної заборгованості в розмірі 7801,13 грн., 3% річних в розмірі 229,40 грн., суму втрат від інфляції в розмірі 913,48 грн. Уточнена позовна заява відповідала вимогам ст. 22 ГПК України та була прийнята судом до розгляду. Судом розглядаються уточнені позовні вимоги.

В судовому засіданні 06.07.2011 р. представник відповідача-2 (ТОВ “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ”) надав відзив на позовну заяву та заяву про зменшення позовних вимог, в якому визнав позовні вимоги у повному обсязі. Також повідомив, що оплата солідарної частини зобовязання відповідачем не проводилась через виробничі обставини. Представник повідомив, що відповідач-2 не заперечує проти задоволення позову.

Ухвалою від 06.07.2011 р. розгляд справи відкладено на 20.07.2011 р. у звязку з неявкою відповідачв-1, необхідністю встановлення фактичних обставин справи та витребування доказів.

В судовому засіданні 20.07.2011 р. був присутнім лише представник позивача. Представник позивача в судовому засіданні підтримав уточнені (зменшені) позовні вимоги. Відповідачі в судове засідання не зявились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Відповідач-1 не надіслав витребувані судом документи щодо доказів направлення або вручення листів позивачеві, на яких засновані були заперечення ТОВ “Компанія Домовой ТМ”.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору і розгляд справи можливий без присутності представників відповідачів. Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася. Розгляд справи закінчено 20 липня 2011 р., в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали позовної заяви та справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” (позивач) передав ТОВ “Компанія Домовой ТМ” (відповідачу-1) товар комплексні добавки марки »в каністрах кількості 308 шт. на загальну суму 12787,92 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної № РН-000982 від 26.08.2009 р. та рахунку-фактури № СФ-0001036 від 26.08.2009 р.

Товар отримано представником ТОВ “Компанія Домовой ТМ” Булатниковим С.П. на підставі довіреності № 142 від 28.08.2009 р.

Відповідач-1 здійснив часткову оплату за поставлений товар згідно накладної № РН-000982 від 26.08.2009 р. на загальну суму 4120,00 грн. наступними платежами:

22.09.2009 р. сплачено 1420,00 грн.;

12.10.2009 р. сплачено 700,00 грн.;

06.01.2010 р. сплачено 2000,00 грн.

Сплата вказаних сум підтверджується реєстром кредитових платіжних документів, отриманих для зарахування на рахунок ТОВ «КОРАЛ, ГМБХ», а також актом звірки розрахунків між ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ”, ТОВ «Компанія «Домовой ТМ», ТОВ “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ” від 21.04.2010 р.

Залишок боргу складає 8667,92 грн.

У звязку з тим, що відповідач-1 не в повному обсязі сплатив вартість отриманого товару, позивач звернувся до нього з претензією від 10.06.2010 р. вих № 211 про сплату суми боргу з посиланням на умови договору поставки № 08/2 від 02.08.2009 р. та вищевказані накладну та рахунок-фактуру.

Як вказує позивач у позовній заяві, підписаний сторонами договір поставки № 08/2 від 02.08.2009 р. є неукладеним, оскільки сторонами не було досягнуто згоди по істотним умовам цього договору, та вказує на те, що між сторонами склалися правовідносини з купівлі-продажу товару у спрощений спосіб (на підставі видаткової накладної, рахунку-фактури, довіреності).

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень п. 1 ч. 1 ст. 208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

Зокрема, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Таким чином, сторони уклали правочин в належній формі.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема із правочинів.

За змістом прав та обовязків сторін, між сторонами виникли господарські правовідносини з купівлі-продажу товару.

Як визначено у ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Строк виконання зобовязання з оплати коштів за товар в даному випадку не встановлений, тому відповідач мав сплатити суму вартості товару в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Претензію про сплату боргу отримано відповідачем-1 22.06.2010 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 23.06.2010 р.

Однак залишок боргу в сумі 8667,92 грн. відповідачем-1 не сплачено. Наявність заборгованості відповідачем-1 не заперечується.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 8667,92 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно уточненої позовної заяви позивач нарахував на суму боргу 229,40 грн. 3% річних за період з 30.06.2010 р. по 17.05.2011 р. та 913,48 грн. втрат від інфляції за період з липня 2010 року по квітень 2011 року.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат судом перевірено та визнано вірним. Заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача-1 229,40 грн. 3% річних та 913,48 грн. втрат від інфляції підлягають задоволенню.

Як встановлено судом, 04.01.2011 р. ТОВ “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ” (поручитель, відповідач-2) та ТОВ “КОРАЛ, ГМБХ” (кредитор, позивач) уклали договір поруки № 04/01/11, за яким поручитель поручився перед кредитором за виконання обовязку ТОВ «Компанія «Домовой ТМ»щодо виконання боржником обовязків оплати за документами, передбаченими ст. 2 цього договору (надалі іменується «основне зобовязання»).

Згідно з п. 1.2 договору поруки у випадку несплати боржником обовязку за основним зобовязанням, поручитель відповідає перед кредитором солідарно із боржником за виконання останнім основного зобовязання на суму, що складає 10% від основного зобовязання 2668,00 грн.

У п. 2.1 договору поруки зазначено, що під основним зобовязанням у цьому договорі розуміють зобовязання боржника сплатити товар, отриманий боржником від кредитора згідно видаткової накладної № РН-000982 від 26.08.2009 р. на суму з урахуванням ПДВ 12787,92 грн.; видаткової накладної № С-0000009 від 30.09.2009 р. на суму з урахуванням ПДВ 3083,96 грн.; видаткової накладної № С-00001455 від 09.11.2009 р. на суму з урахуванням ПДВ 12087,07 грн.

Згідно з п. 2.2 договору поруки строк основного зобовязання становить у відповідності до ст. 257 ЦК України три роки з дати настання обовязку боржника оплатити товар згідно видаткових накладних, що вказані у п. 2.1 цього договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору поруки поручитель зобовязується зі своєї ініціативи здійснити всі необхідні, передбачені діючим законодавством дії щодо спонукання боржника в повному обсязі сплатити заборгованість перед кредитором. Поручитель зобовязаний у разі порушення боржником основного зобовязання за основним договором більш ніж на 10 місяців, самостійно виконати зазначений обовязок боржника перед кредитором на підставі письмової вимоги кредитора в строк пяти банківських днів шляхом перерахування грошових коштів розмірі, обумовленому у п. 1.2 цього договору, на рахунок кредитора.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими особами та скріплення печатками сторін і діє до 01.08.2011 р.(п. 4.1 договору поруки).

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно з ч. 1 ст. 555 Цивільного кодексу України у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі.

Як свідчать матеріали справи, листом від 20.04.2011 р. вих. № 603, який отримано відповідачем-2 20.04.2011 р., позивач просив ТОВ «ТБ «КОКСОХІМ»надати відомості про хід виконанням ним п. 3.1 договору поруки № 04/01/11 від 04.01.2011 р. та зауважено про те, що в разі невиконання ТОВ «Компанія «Домовой ТМ»оплати за поставлений за накладними товар, підприємство відповідача-2 буде зобовязано солідарно відповідати на умовах вказаного договору.

У звязку з неповною сплатою відповідачем-1 суми боргу за поставлений товар, позивач звернувся до відповідача-2 з листом від 11.05.2011 р. № 624 (отриманий відповідачем-2 11.05.2011 р.), в якому повідомив, що 30.04.2011 р. сплив строк, передбачений п. 3.2 договору поруки, і з 01.05.2011 р. відповідач-2 несе солідарну відповідальність за виконання ТОВ Компанія «Домовой ТМ»зобовязання по розрахунку за поставлений товар за накладними, вказаними у договорі.

Разом із цим, суд зазначає, що за своїм змістом дані листи носять лише інформативний характер (характер повідомлення) і не можуть бути розцінені як вимога про сплату боргу, оскільки у даних листах не міститься вимоги до відповідача-2 сплатити борг, не вказано суми грошових коштів, що підлягають оплаті. Іншого листування з відповідачем-2 з приводу спірних правовідносин позивач суду не надав.

У звязку з цим суд вважає, що у відповідача-2 не настав строк виконання основного зобовязання за боржника. Тому в позові до відповідача-2 слід відмовити.

Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню частково.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача-1 пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія Домовой ТМ” (юридична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. О.Кошового, буд. 6; фактична адреса: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Ш.Петефи, буд. 47, ЄДРПОУ 34262241, п/р 26002501203862 в ЗЦФ «Промінвестбанк», МФО 312163) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “КОРАЛ, ГМБХ” (69057, м.Запоріжжя, пр. Леніна, буд. 158, оф. 014, ЄДРПОУ 35365973, п/р 26008010000891 в АКБ «Індустріалбанк», МФО 313849) 8667,92 грн. (вісім тисяч шістсот шістдесят сім грн. 92 коп.) основного боргу, 229,40 грн. (двісті двадцять девять грн. 40 коп.) 3% річних, 913,48 грн. (девятсот тринадцять грн. 48 коп.) втрат від інфляції, 51,00 грн. (пятдесят одну грн. 00 коп.) державного мита, 118,00 грн. (сто вісімнадцять грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

3.Відносно товариства з обмеженою відповідальністю “Торгівельний будинок “КОКСОХІМ” в позові відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 29.07.2011 р.