Рішення № 17673335, 06.07.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.11 Справа № 18/5009/3319/11

Суддя Носівець В.В. розглянувши матеріали

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС”(69050, м. Запоріжжя, вул. Космічна, буд. 87),

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЦОКОЛЬ” (69002, м. Запоріжжя, вул. Артема, буд. 71),

про визнання договору поставки № 11/06-09 від 11.06.2009р. недійсним,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 14 від 10.06.2011 р., паспорт серія СА НОМЕР_1 від 14.01.1997 р.;

від відповідача: не зявився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю “РИА-ТРАНС” з позовом до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЦОКОЛЬ” про визнання договору поставки № 11/06-09 від 11.06.2009 р. недійсним.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що актом перевірки № 4301/2305/35553736 від 15.12.2010 р. ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя встановлено, що договір поставки № 11/06-09 від 11.06.2009 р., укладений сторонами в даній справі, не відповідає вимогам ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, оскільки зміст договору суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, його моральним засадам, а сам правочин вчинено без мети створення правових наслідків, передбачених договором, в результаті чого він є фіктивним. Посилаючись на висновки ДПІ, позивач просить визнати даний договір недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч. 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215, ч. 3 ст. 228, ч. 2 ст. 234 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 14.06.2011 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 18/5009/3319/11, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2011 р.

В судовому засіданні 06.07.2011 р. був присутнім лише представник позивача. За його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі. Також надав в судовому засіданні письмові пояснення, у яких вказав, що підставою для визнання договору недійсним є лише акт перевірки ДПІ. Фактично зобовязання за договором поставки відповідачем виконані, товар поставлений за видатковою накладною № ЦК-0000331 від 03.11.2009 р. і використаний позивачем під час виконання ремонтних робіт. Тобто правові наслідки, які обумовлювались спірним договором, настали.

Відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не направив в судове засідання свого представника, не повідомив суду причин неявки, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджуєтсья повідомленням про вручення поштового відправлення від 21.06.2011 р.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення по суті спору, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

Розгляд справи закінчено 06.07.2011 р., в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали позовної заяви та справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦОКОЛЬ»(постачальник, відповідач) та товариством з обмеженою відповідальністю «РИА-ТРАНС»(покупець, позивач) 11.06.2009 р. укладено договір поставки № 11/06-09, згідно з п. 1.1 якого постачальник зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п. 1.2 даного договору (надалі іменується «товар»), а покупець зобовязується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар.

Відповідно до п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначаються рахунками/специфікацією, що є додатком до цього договору.

Згідно з п.п. 2.7, 2.9 договору товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання повноважними представниками сторін накладних. У накладних на товар, що поставляється відповідно до цього договору, постачальник зазначає найменування кожної асортиментної позиції товару, його кількість та вартість. Право власності на поставлений товар переходить до покупця в момент отримання товару від постачальника (перевізника) за накладною.

У п.п. 4.1 4.5 договору сторони узгодили, що на товар, що поставляється за цим договором, встановлюються вільні ціни, які узгоджуються сторонами перед поставкою кожної партії товару, виходячи з цін, дійсних у постачальника на момент прийняття письмової заявки покупця. Ціна товару, яка входить у партію поставки, остаточно узгоджується та вказується сторонами у накладній на поставку партії товару. Зміна остаточної узгодженої сторонами ціни товару після його поставки покупцю не допускається. Сума цього договору складається із суми вартості партій товарів, поставлених постачальником протягом строку дії цього договору та вказаних у накладних. Ціни встановлюються у національній валюті України. Оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару шляхом безготівкового переказу на поточний рахунок постачальника, вказаний у реквізитах у цьому договорі.

У п. п. 8.2, 8.3 договору зазначено, що цей договір укладається строком на 1 (один) рік. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від його виконання. Якщо за 1 місяць до спливу строку дії договору жодна із сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк.

Як вбачається з матеріалів справи, в період дії договору відповідач (ТОВ «ЦОКОЛЬ») виписав позивачу (ТОВ «РИА-ТРАНС») рахунок-фактуру № ЦК-0000331 від 03.11.2009 р. на оплату товару (вапно, цемент, пісок, фарба, лінолеум, мастика, цвяхи, болти з гайками та шайбами, клей, труби, шпатики, дюбелі з шурупами, уголок, мастильні матеріали, полімерна шпаклівка, дошка, брус, провід, кронштейн, свердло, монтажна піна, стрічка малярна, проволока, рукавички) на загальну суму 12675,66 грн. з ПДВ.

З посиланням на рахунок-фактуру № ЦК-0000331 від 03.11.2009 р. відповідач здійснив поставку товару відповідно до виду, кількості та ціни товару, вказаних у цьому рахунку, за видатковою накладною № ЦК-0000331 від 03.11.2009 р.

Товар отримано позивачем, про що свідчить підпис його представника та печатка ТОВ «РИА-ТРАНС»на видатковій накладній. Факт прийняття товару позивачем також підтверджуєтсья в позовній заяві. Додатково позивач зауважив в своїх письмових поясненнях, що поставлений за видатковою накладною № ЦК-0000331 від 03.11.2009 р. товар використаний позивачем під час виконання ремонтних робіт.

Відповідач, у свою чергу, відобразив факт виконання зобовязань з поставки товару у податковій накладній від 03.11.2009 р. № 331 на суму 12675,66 грн.

Позивач на час розгляду справи оплату за поставлений товар не здійснив, про що він зазначив в позовній заяві. На підтвердження цього позивач надав витяг з оборотно-сальдової відомості ТОВ «РИА-ТРАНС»по рахунку 631 за 01.01.2008 р. 01.05.2011 р., згідно якої кредиторська заборгованість перед ТОВ «Цоколь»становить 61562,67 грн.

15.12.2010 р. державною податковою інспекцією у Комунарському районі м. Запоріжжя проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «РИА-ТРАНС» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 21.11.2007 р. по 30.09.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 21.11.2007 р. по 30.09.2010 р.

Актом перевірки від 15.12.2010 р. № 4301/2305/35553736 встановлено, що протягом перевіряємого періоду ТОВ «РИА-ТРАНС»мало взаємовідносини з ТОВ «ЦОКОЛЬ», у тому числі зазначено, що останнім було здійснено поставку товару на загальну суму 12675,66 грн., про що виписано податкову накладну № 331 від 03.11.2009 р. Згідно даних журналу-ордеру і відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», заборгованість з ТОВ «ЦОКОЛЬ»станом на 21.11.2007 р. відсутня, станом на 30.09.2010 р. кредиторська заборгованість становить 61562,67 грн. Суму податку на додану вартість за вказаною податковою накладною підприємством відображено у реєстрі отриманих податкових накладних. При цьому, до складу податкового кредиту декларацій з ПДВ підприємством включено суми ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «ЦОКОЛЬ».

При цьому, в акті міститься посилання на акт перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя № 95/23-2/31950126 від 11.06.2010 р. про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЦОКОЛЬ» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.2008 р. по 15.04.2010 р. та акт від 31.08.2010 р. № 159/23-2/31950126 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ЦОКОЛЬ», згідно яких не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «ЦОКОЛЬ»підприємствам покупцям, у тому числі ТОВ «РИА-ТРАНС». На підставі цього ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя зроблено висновок про те, що правочини між ТОВ «ЦОКОЛЬ»та ТОВ «РИА-ТРАНС»здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини, відповідно до п. п. 1, 2 ст. 215, п. п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Суд вважає, що дані висновки ДПІ не є підставою для визнання недійсним спірного договору поставки в силу наступного.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 234 Цивільного кодексу України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Суд зазначає, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють його лише для вигляду, заздалегідь знаючи, що він не буде виконаний.

За змістом ст. 234 ЦК України не може бути визнаний фіктивним договір, на виконання якого були створені правові наслідки та за яким сторони вчинили юридично значимі дії.

За змістом прав та обовязків, що виникли між сторонами, правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як було встановлено судом, відповідач здійснив зі свого боку юридично значимі дії, спрямовані на виконання укладеного сторонами договору поставки (виставлення рахунку на оплату, поставка), тобто настали правові наслідки, які обумовлювались сторонами при укладенні правочину. А тому спірний правочин не може бути визнаний фіктивним.

Невідображення в первинних документах фактів закупівлі, транспортування, зберігання та постачання продукції товариством з обмеженою відповідальністю «ЦОКОЛЬ», що виявлено перевіркою ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя та зафіксовано в актах перевірки, не доводить відсутність у сторін наміру створити правові наслідки, обумовлені договором, та не спростовує факту поставки, засвідченого видатковою та податковою накладними, а лише свідчать про порушення відповідачем правил ведення бухгалтерського, податкового обліку та звітності.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження доводів щодо фіктивності правочину. В обґрунтування фіктивності правочину позивач посилається лише на акт перевірки ДПІ. Натомість самим позивачем в позовній заяві факт фіктивності правочину по суті спростовується, оскільки позивач підтверджує, що поставка відбулась.

Таким чином, відсутні підстави для визнання спірного договору недійсним, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України витрати зі сплати державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Суддя В.В.Носівець

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису. Рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, 12.07.2011 р.