Рішення № 17673273, 02.08.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "02" серпня 2011 р.Справа № 16/5007/87/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гансецького В.П.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1,дов. №08/3932-000023 від 12.04.11р

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м.Новоград-Волинський)

про стягнення 584,56 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 584,56 грн., з яких 531,83 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3,91 грн. 3% річних, 19,57 грн. пені та 29,25 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач відзиву на позов не подала, в судове засідання не з'явилась, свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, хоча про час та місце розгляду справи повідомлена своєчасно та належним чином.

Відповідач - підприємець ОСОБА_2, згідно Свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_2 зареєстрована за юридичною адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується копією її паспорта (а.с.26,27).

Ухвали господарського суду у даній справі направлялись відповідачу саме за вказаною адресою - АДРЕСА_1.

Відповідно до ч.3 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.10р. № 01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до пункта 3.5.11 "Інструкції з діловодства в господарських судах України", затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося і в інформаційних листах від 02.06.06р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 № 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23).

Таким чином, відповідач у справі була належним чином повідомлена судом за зареєстрованою адресою про час та місце судового розгляду справи, але своїм правом на участь в судовому розгляді справи відповідач не скористалася.

У зв'язку з цим, господарський суд відповідно до ст.75 ГПК України, розглянув справу та прийняв в ній рішення на підставі наявних у справі документів.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

08 жовтня 2003 року між Новоград-Волинським районом електричних мереж, який діє на підставі положення і є виробничим підрозділом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір про постачання електричної енергії споживачам № 635 (а.с.7-10).

Відповідно до п.1 договору, енергопостачальна організація (позивач) постачає електричну енергію споживачу, а споживач (відповідач) оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пп.2.2.3 договору, відповідач, як споживач, зобов'язалася своєчасно сплачувати за використану електричну енергію, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період відповідно до встановленої системи обліку електроенергії, класу напруги та за діючими на період розрахунку тарифами у грошовій формі та іншими формами розрахунків згідно з чинним законодавством України. Розрахунковим періодом вважається період з 14 числа по 13 число включно і вказаний період прирівнюється до календарного місяця.

Відповідно до пп.7.2 договору, розрахунки за спожиту електричну енергію, реактивну енергію та інші платежі за розрахунковий період (місяць) здійснюються за діючими тарифами відповідно до класів напруги, показників лічильників та тарифних груп кожної точки обліку.

Згідно з пп.7.3 договору, оплата електроенергії здійснюється споживачем самостійно, остаточний розрахунок - не пізніше 5 діб після закінчення розрахункового періоду в розмірі фактичного споживання електроенергії за місяць з врахуванням сальдо на початок місяця.

Згідно даних позивача, відповідач в порушення умов договору розрахунків за спожиту активну електричну енергію за лютий-березень 2011 р. не здійснила, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем, яка на день вирішення спору становить 531,83 грн., що підтверджується обгрунтованими розрахунками позивача (а.с.12-13), рахунком за активну електроенергію № 6832 від 24.02.11р. (а.с.11), підписаним позивачем актом звірки взаємних розрахунків станом на 13.07.11р. (а.с.25) та довідками позивача станом на 18.07.11р. та на 01.08.11р. (а.с.23,30).

Згідно ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця (споживача) для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст.231 ГК України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконання частини зобов'язання, або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч.6 ст.231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 7.4 договору сторони погодили, що на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством. Сума нарахованої пені, інфляційні та річні пред'являється споживачу у встановленому законодавством порядку.

Згідно пп.4.2.1 договору сторони передбачили, що за внесення платежів, передбачених пунктами цього договору, з порушенням термінів, визначених додатком №4, споживач сплачує енергопостачальній організації пеню згідно з пп.7.4 за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Частиною другою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунків позивача, розмір 3% річних, пені та інфляційних нарахувань становить, відповідно, 03,91 грн., 19,57 грн. та 29,25 грн.

Розрахунки обгрунтовані, відповідають чинному законодавству та умовам укладеного договору.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На момент прийняття рішення у справі, заявлені до стягнення суми відповідачем не сплачені, що підтверджується довідкою позивача від 01.08.11р. № 1245 (а.с.30).

Відповідач позов не оспорила, доказів сплати боргу не подала.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 531,83 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 03,91 грн. 3% річних, 19,57 грн. пені, 29,25 грн. інфляційних нарахувань згідно договору про постачання електричної енергії споживачам № 635.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка зареєстрована за адресою: 11700, АДРЕСА_1, ідентифікаційний № НОМЕР_1:

- на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго", 10008, м.Житомир, вул.Пушкінська 32/8, ідентифікаційний код 22048622 - 531,83 грн. боргу за спожиту активну електричну енергію, 3,91 грн. 3% річних, 19,57 грн. пені, 29,25 грн. інфляційних нарахувань, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 02.08.11р.

СуддяГансецький В.П.

Друк: 3 прим.

1 - у справу,

2,3 - сторонам (рек. з повідом. про вруч.).