Постанова № 17672868, 09.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2011 р. Справа № 5005/2955/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Кочерової Н.О.,

суддівІванової Л.Б.,

Кролевець О.А.,

розглянувши

касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року

у справі№ 5005/2955/2011

господарського суду Дніпропетроської області

за позовомзаступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації

допублічного акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат",

третя особаДержавна екологічна інспекція в Дніпропетровській області,

простягнення шкоди 343 075, 63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явилися

від відповідача: ОСОБА_1, дов. від 18.04.2011, ОСОБА_2., дов. від 21.04.2011

від третьої особи: не з'явилися

від Генеральної прокуратури: Попенко О.С.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2011 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення шкоди у розмірі 343 075, 63 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач в порушення вимог п. 2 ст. 168 Земельного Кодексу України здійснив зняття родючого шару ґрунту із земельних ділянок загальною площею 19, 4087 га на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області без відповідного дозволу, чим завдав істотної шкоди навколишньому природному середовищу та відповідно повинен відшкодувати шкоду, заподіяну ним державі внаслідок приведення у непридатний для використання стан, погіршення якості ґрунтового покрову та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011 року (суддя Широбокова Л.П.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з відкритого акціонерного товариства "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" на користь Нікопольської районної державної адміністрації шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, у розмірі 343 075, 63 грн. та судові витрати.

При цьому, місцевий господарський суд виходив з того, що факт завдання відповідачем істотної шкоди навколишньому природному середовищу є доведеним та відповідачем не спростований, а дозвіл на зняття та перенесення ґрунтового покриву у відповідача відсутній.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року (судді: Швець В.В. головуючий, Павловський П.П., Чус О.В.) здійснено заміну відповідача на публічне акціонерне товариство "Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат".

Рішення місцевого господарського суду скасовано. В позові відмовлено.

Постанова мотивована необґрунтованістю позовних вимог щодо стягнення з відповідача шкоди, оскільки документи, які є підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, в матеріалах відсутні, а наявність тільки одного документу акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.12.2010 року 10.01.2011 року є недостатньою, який, крім того, складено з порушенням порядку його складання, передбаченого пунктом 5.4 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 року № 312.

Апеляційним судом також зазначено про відсутність в матеріалах справи доказів, які б посвідчували право власності або право користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а наявні в матеріалах справи докази не доводять ні протиправну поведінку відповідача ні причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та заподіянням шкоди внаслідок такої протиправної поведінки.

В касаційній скарзі Прокуратура Дніпропетровської області просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, а рішення місцевого господарського залишити без змін. При цьому, скаржник посилається на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представників відповідача та прокуратури, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області проведено позапланову перевірку дотримання відкритим акціонерним товариством “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат" вимог природоохоронного законодавства України щодо зняття родючого шару ґрунту при проведенні гірничих робіт на території Менжинської селищної ради.

За результатами проведеної перевірки складено акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.12.2010 року 10.01.2011 року, відповідно до якого встановлено факт зняття родючого шару ґрунту під час проведення гірничих робіт на Північному карєрі відкритим акціонерним товариством “Орджонікідзевський гірничо-збагачувальний комбінат”. Площа земельної ділянки, на якій здійснено зняття родючого шару ґрунту складає 19, 4087 га. Також встановлено, що дозвіл на зняття та перенесення родючого шару ґрунту не видавався, а зняття родючого шару ґрунту без спеціального дозволу, є порушенням вимог ст. 168 Земельного кодексу України.

На підставі вказаного акту відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідоксамовільногозайняття земельних ділянок, використання земельних ділянокне за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шаруґрунту) без спеціальногодозволу, затвердженоїпостановоюКабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 року Державною екологічною інспекцією в Дніпропетровській області визначено розмір заподіяної відповідачем державі шкоди за зняттяґрунтового покриву (родючогошаруґрунту)без спеціальногодозволу, який та розрахунками Інспекції становить 343075, 63 грн.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно зі ст. 157 Земельного кодексу України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року за № 963 затверджено Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (надалі Методика).

Крім того, з метою формування єдиних підходів при застосуванні територіальними органами Держземінспекції вказаної Методики визначення розміру шкоди, а також з метою роз'яснення процедури обстеження земельних ділянок та здійснення розрахунків розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадянам, юридичним чи фізичним особам внаслідок порушень земельного законодавства, уточнення порядку оформлення матеріалів розрахунків, процедури стягнення заподіяної шкоди та зарахування коштів Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель наказом від 12.09.2007 року № 110 були затверджені Методичні рекомендації щодо застосування Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу (надалі Методичні рекомендації).

Пунктом 2 Методичних рекомендацій визначено склад суб'єктів, яким може бути заподіяна та відшкодована шкода.

Виходячи з приписів даного пункту, необхідною умовою для перевірки підстав заявлених позовних вимог щодо стягнення розміру шкоди є доведення позивачем належності земельної ділянки, якій завдано шкоду, до тієї чи іншої форми власності.

Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись з позовною заявою про відшкодування шкоди, заподіяної відповідачем сільськогосподарським угіддям, розташованим на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, заступник прокурора Дніпропетровської області діяв в інтересах саме держави в особі Нікопольської районної державної адміністрації.

При цьому, позивач зазначив, що відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів (крім земель, переданих у приватну власність) здійснюють відповідні органи виконавчої влади, а в даному випадку таким органом є Нікопольська районна державна адміністрація

Однак, правовстановлюючих документів або інших доказів, які б свідчили про належність земельної ділянки на території Менжинської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області, в межах якої було здійснено зняття шару ґрунту, саме до державної власності матеріали справи не містять.

Таким чином, вимога про стягнення шкоди, завданої земельним ділянкам, що перебувають у державній власності без належних доказів перебування вказаної земельної ділянки саме у власності держави, є безпідставною.

Крім того, для здійснення розрахунку розміру шкоди, необхідні певні підстави, які визначено пп. 3.1. Методичних рекомендацій.

Відповідно до даного пункту підставою для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам, юридичним чи фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, є матеріали справи про адміністративне правопорушення, які підтверджують факт вчинення цього правопорушення, а саме:

- акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства;

- протокол про адміністративне правопорушення;

- припис (з вимогою усунення порушення земельного законодавства);

- акт обстеження земельної ділянки.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що матеріали справи не містять всіх необхідних матеріалів в їх сукупності для здійснення розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок неправомірного зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту), а саме не містять: протоколу про адміністративне правопорушення, припису (з вимогою усунення порушення земельного законодавства), акту обстеження земельної ділянки. При цьому, наявність тільки одного документу акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.12.2010 року 10.01.2011 року є недостатньою.

Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача шкоди, позивач має обґрунтувати свої вимоги певними доказами.

Підпунктом 4.4. Методичних рекомендацій встановлений вичерпний перелік умов, які мають бути уточнені при обстеженні земельної ділянки. Крім того, підпунктом 5.4. Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, затвердженого наказом Держкомзему від 12.12.2003 року №312, визначено вимоги, яким повинен відповідати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Так, згідно з пп. 4.4 Методичних рекомендацій при обстеженні земельної ділянки уточнюється: місцезнаходження ділянки (у межах населеного пункту чи за межами населеного пункту); категорія земель; форма власності земель (державна, комунальна чи приватна, у тому числі чи надана ділянка у постійне користування або оренду); загальна площа земельної ділянки та площа, на якій вчинено правопорушення; наявність правовстановлюючих документів на землю (договір оренди чи державний акт із зазначенням реквізитів документів та інформації про власників чи користувачів земельних ділянок); цільове призначення земельної ділянки (у разі використання не за цільовим призначенням зазначається для яких цілей фактично використовується земельна ділянка); стан ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) земельної ділянки (ступінь його пошкодження чи знищення, якість проведення рекультивації порушених земель, а у разі необхідності отримання дозволу глибина зняття родючого шару ґрунту, місце та спосіб його зберігання та подальшого використання); наявність на самовільно зайнятій земельній ділянці самочинно збудованих або встановлених об'єктів та споруд.

Вказані умови мають бути також відображені і в акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було уточнено всіх вищевказаних умов.

При цьому, апеляційний господарський суду, зробивши аналіз акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства від 30.12.2010 року 10.01.2011 року, вірно зауважив, що його складено з порушенням порядку, передбаченого пунктом 5.4 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель.

Так, в акті не зазначено: категорію земель та склад угідь; цільове призначення та фактичний стан використання (освоєння) земельної ділянки; наявність документів, які посвідчують право власності чи право користування земельною ділянкою.

Категорія земельної ділянки має істотне значення для визначення середньорічного доходу, який можна отримати від використання земель за цільовим призначення, коефіцієнту функціонального використання земель та коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земель, які (дохід та коефіцієнти) застосовується при розрахунку розміру шкоди, згідно п.6 Методики.

Отже, суд апеляційної інстанції правильно зауважив, що незазначення в акті всіх необхідних даних, унеможливлює здійснення судом перевірки правильності (у відповідності з Методикою) визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок, зокрема, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, що є предметом позову та заявлена позивачем до стягнення.

Крім того, важливою умовою для доведення завдання шкоди земельним ділянкам сільськогосподарських угідь внаслідок зняття ґрунтового покриву є доведення наявності на цій ділянці родючого шару ґрунту.

Так, листом Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 27.11.2008 року № 6-8-3923 щодо надання роз'яснення начальнику Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель в Автономній Республіці Крим та начальникам Управлінь з контролю за використанням і охороною земель в областях, місті Києві та Київській області, місті Севастополі визначено, що єдиним документом, який підтверджує наявність чи відсутність родючого шару ґрунту, є агрохімічний паспорт земельної ділянки.

Однак, вказаних доказів зняття саме родючого шару ґрунту матеріали справи не містять.

А також, як вірно зазначив апеляційний господарський суд, в матеріалах відсутні докази, які б посвідчували право власності або право користування відповідачем спірною земельною ділянкою, якій було завдано шкоду внаслідок зняття ґрунтового покриву.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою;вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Згідно зі ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки );

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Важливим елементом доказування наявності шкоди є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного господарського суду стосовно того, що надані прокурором та позивачем, а також зібрані по справі документи і докази не дають підстав для достовірного і безумовного висновку ні щодо протиправної поведінки відповідача, ані причинного звязку між протиправною поведінкою і заподіянням шкоди.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження, в звязку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає, що прийнята апеляційним господарським судом постанова, якою рішення місцевого господарського суду залишене без змін, відповідає вимогам чинного законодавства, а тому підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року у справі № 5005/2955/2011 без змін.

ГоловуючийН. Кочерова

СуддіЛ. Іванова

О. Кролевець