Постанова № 17672864, 04.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р. Справа № 5023/690/11 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіЗаріцької А. О.,

суддівПоліщука В. Ю. (доповідач),

Хандуріна М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, довіреність від 21.02.2011 року;

від відповідача:не з'явились;

від третьої особи:не з'явились;

розглянувшикасаційну скаргу

Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка,

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року,

у справі№ 5023/690/11 Господарського суду Харківської області,

за позовомХарківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка (м. Харків),

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (м. Харків),

третя особаФізична особа-підприємець ОСОБА_2 (м. Харків),

прозобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У лютому 2011 року Харківський національний технічний університет сільського господарства ім. Петра Василенка (далі за текстом ХНТУСГ ім. П. Василенка) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі за тестом РВ ФДМУ по Харківській області) про зобов'язання останнього припинити дію Договору оренди № 4451-Н від 18.01.2010 року укладеного між РВ ФДМУ по Харківській області та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі за текстом ФОП ОСОБА_2).

24.03.2011 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог, у якій просив суд зобов'язати РВ ФДМУ по Харківській області розірвати Договір оренди № 4451-Н від 18.01.2010 року з третьою особою ФОП ОСОБА_2 (а. с. 62).

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення третьою особою умов укладеного останнім з відповідачем договору № 4451-Н від 18.01.2010 року оренди їдальні в учбовому корпусі, що перебуває на балансі позивача. Вказані обставини, на думку позивача, порушують його законні права та інтереси.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 30.03.2011 року позов у справі № 5023/690/11 задоволено; зобов'язано РВ ФДМУ по Харківській області розірвати Договір оренди № 4451-Н від 18.01.2010 року, укладений з ФОП ОСОБА_2; присуджено до стягнення з РВ ФДМУ по Харківській області на користь ХНТУСГ ім. П. Василенка державне мито у сумі 85 грн. 00 коп. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. 00 коп.

Рішення господарського суду першої інстанції мотивовано істотним систематичним порушенням третьою особою умов договору оренди, що є підставою для розірвання спірного договору у судовому порядку, а тому вимоги позову підлягають до задоволення.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 31.05.2011 року апеляційну скаргу РВ ФДМУ по Харківській області задоволено частково; рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2011 року скасовано; прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що позивач не є стороною договору № 4451-Н від 18.01.2010 року, а є балансоутримувачем орендованого майна, а відтак не може вимагати розірвання спірного договору.

Не погоджуючись з постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.05.2011 року, ХНТУСГ ім. П. Василенка звернувся з касаційною скаргою, у якій скаржник просить вказану постанову апеляційного суду скасувати, залишити в силі рішення Господарського суду Харківської області від 30.05.2011 року.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права (ст. 16 ЦК України, ст. ст. 43, 101, 104 ГПК України).

На думку скаржника, викладені у оскаржуваній постанові висновки апеляційного господарського суду не відповідають предмету розгляду справи, оскільки вимогою позову є зобов'язання відповідача вчинити певні дії, а саме розірвати спірний договір оренди, а не розірвання цього договору.

Ухвалою Вищого господарського суду від 22.07.2011 року, згідно зі ст. 111-4 ГПК України, касаційну скаргу ХНТУСГ ім. П. Василенка прийнято до провадження та призначено її до розгляду.

За Розпорядженням Секретаря судової палати Заріцької А.О. від 03.08.2011 року розгляд справи здійснено у складі колегії суддів: головуючий суддя Заріцька А.О., судді: Поліщук В.Ю., Хандурін М.І.

В судовому засіданні суду касаційної інстанції представник позивача вимоги касаційної скарги підтримав за викладених у ній підстав, просив їх задовольнити.

Відповідач та третя особа не скористались правом, наданим ст. 22 ГПК України, щодо участі їх представників у судовому засіданні. Про час і місце розгляду касаційної скарги були повідомлені належним чином.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді Поліщука В.Ю., розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1115 ГПК України, у касаційній інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням. Касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 18.01.2010 року РВ ФДМУ по Харківській області (орендодавець) та ФОП ОСОБА_2 (орендар) уклали Договір оренди № 4451-Н (далі за текстом Договір оренди), відповідно до умов п.п.1, 2 якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене майно нежитлових приміщень кімнат №№ 49-53, 55 на першому поверсі 3-поверхової будівлі учбового корпусу (літ. А-3), загальною площею 208,8 м. кв., за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі ХНТУСГ ім. П. Василенка (балансоутримувач), з метою розміщення їдальні, що не здійснює продаж товарів підакцизної групи у навчальному закладі. Умовами п.п. 3.6 сторони визначили порядок здійснення орендної плати.

На виконання умов Договору оренди, 18.01.2010 року РВ ФДМУ по Харківської області та ФОП ОСОБА_2 підписано акт приймання-передачі орендованого майна.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що орендоване майно орендарю було передано у відповідності до п. 1 Наказу РВ ФДМУ по Харківській області № 27-п від 18.01.2010 року.

Крім того, апеляційним господарським судом встановлено про визначення сторонами Договору оренди у п. 10.6 умов припинення чинності цього Договору.

Як відзначено судами попередніх інстанцій, позивач неодноразово повідомляв відповідача про порушення третьою особою умов Договору оренди та просив вжити заходів щодо припинення спірного Договору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. По переконанню колегії суддів касаційної інстанції, господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, у відповідності зі ст. 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Аналогічна позиція викладена в Роз'ясненні Вищого арбітражного суду "Про судове рішення" №02-5/422 від 10.12.1996 року.

Всупереч вказаній нормі, місцевим та апеляційним господарськими судами під час вирішення спору не досліджено питання щодо власника спірного орендованого майна, а також правової природи відносин, які склалися між позивачем (балансоутримувачем орендованого майна) і відповідачем (орендодавцем) та підстави виникнення цих відносин, що, по переконанню колегії суддів касаційної інстанції, спричинило неможливість встановлення належності дотримання позивачем (під час звернення до господарського суду) положень ст. 1 ГПК України та відповідності обраного ним способу захисту порушеного права та охоронюваного законом інтересу приписам ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України.

Поряд з цим, господарськими судами не досліджено питання перебування орендованого майна на балансі позивача, що, як вбачається з Наказу РВ ФДМУ по Харківській області № 27-п від 18.01.2010 року, відноситься до сфери управління Міністерства аграрної політики України; з цього ж Наказу, на підставі якого укладено спірний Договір, вбачається про врахування листа Міністерства аграрної політики України (при винесенні цього Наказу).

При цьому, ні місцевий господарський суд, ні апеляційний господарський суд не скористалися приписами ч. 3 ст. 27 ГПК України та не дали належну правову оцінку процесуальному статусу третьої особи.

Водночас, колегія суддів касаційної інстанції вважає за необхідне відзначити підставність покладених в обґрунтування касаційної скарги доводів скаржника щодо невідповідності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення заявленим позивачем вимогам.

Згідно зі ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням вищенаведеного, колегія приходить до висновку, що судові рішення у справі підлягають скасуванню на підставі ч. 1 ст. 11110 ГПК України у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а справа передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду суду першої інстанції врахувати викладене та застосувати до спірних правовідносин відповідні норми, які регулюють спірні правовідносини, та вирішити спір згідно із законодавством.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка задовольнити частково.

2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 31 травня 2011 року та рішення Господарського суду Харківської області від 30.03.2011 року у справі № 5023/690/11 скасувати.

3.Справу передати на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

Головуючий суддяА.О. Заріцька Судді:В.Ю. Поліщук М.І. Хандурін