Постанова № 17666498, 13.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 18/285/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Тимченко А.М.

за участю представників сторін:

позивача –не з'явився

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2352П/2-7) на рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року у справі №18/285/11,

за позовом Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк», м. Кременчук Полтавської області,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава», м. Полтава,

про стягнення 194905,29 грн. заборгованості,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2011р. Публічне акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк»звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава»на свою користь заборгованість за кредитним договором № 85/01/08-КЛТ від 15.01.2008 р. в сумі 194905,29 грн., з яких: 140288,51 грн. –заборгованість за кредитом, 54616,78 грн. –пеня за період з 14.01.2009 р. по 13.12.2010 р. (за 698 днів), а також понесених позивачем судових витрат. Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов’язань по поверненню отриманих кредитних коштів.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року у справі №18/285/11 (суддя Кульбако М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава»на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк»140288,51 грн. заборгованості за кредитним договором, пеню в сумі –20696, 85 грн., 1737,66 грн. державного мита та 210, 36 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач з даним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року у справі №18/285/11 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та неповне дослідження усіх фактичних обставин справи. Апелянт зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання суду першої інстанції, що є безумовною підставою для скасування такого рішення.

Окрім того, апелянт зазначає, що судом не застосовано строку позовної давності, оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення пені за період починаючи з 14.01.2009 р., справу розглянуто без залучення Минак Ю.Ю. -поручителя по даному кредитному договору, що впливає на її права та обов’язки, судом першої інстанції невірно визначена сума держмита, яка стягнута з відповідача.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.06.2010 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава»прийнято до провадження та її розгляд скарги призначено на 11.07.2011 р., про що сторони були належним чином повідомлені.

В судове засідання ані позивач, ані відповідач своїх уповноважених представників не направили, причини неявки суду не повідомили.

Як свідчать матеріали справи, ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження представником банку отримана ще 20.06.2011 р., про що свідчить додане до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення.

Ухвала про прийняття апеляційної скарги до провадження направлена на адресу відповідача, зазначену ним у апеляційній скарзі (така ж адреса міститься у витягу з ЄДРПОУ, що наявний у матеріалах справи) ще 10.06.2011 р. та повернута на адресу суду з відміткою поштового відділення, що адресат за даною адресою не проживає. Зважаючи на те, що відповідачем інших адрес свого місцезнаходження суду повідомлено не було та виходячи зі змісту ст. 64 ГПК України, відповідач вважається таким, що повідомлений належним чином.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду та те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов’язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як стверджує відповідач, він не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції, що є порушенням норм процесуального права та, у будь-якому випадку, є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів не погоджується з такими твердженнями відповідача, вважає їх необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.

Так, як вбачається із матеріалів справи, у позовній заяві позивачем зазначена адреса відповідача: м. Полтава, вул. Новий базар,4. Ця ж саме адреса зазначена у наявному у матеріалах справи Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на лютий 2011 р., вказана відповідачем у спірному договорі та в апеляційній скарзі. Інших своїх адрес (в т.ч. і поштових) відповідач не надав ані позивачу, ані суду першої, ані суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи також свідчать, що і позовна заява, і всі процесуальні документи суду першої інстанції направлялися відповідачу за вказаною адресою: м. Полтава, вул. Новий базар,4. Ухвали суду першої інстанції про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи поверталися на адресу суду з відміткою поштового відділення: «за зазначеною адресою не проживає».

Відповідно до ст. 64 ГПК України суд направляє сторонам по справі, ухвалу в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні. Ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними поштовою адресою. У разі не надання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином.

Отже, зважаючи на положення вказаної статті та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що відповідач належним чином був повідомлений про час та місце засідання суду першої інстанції, неотримання ним кореспонденції у відділенні поштового зв’язку та інші взаємовідносини відповідача з таким відділенням не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції на підставі п. 2 ч. 2 ст. 104 ГПК України.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що, як встановлено вище, і ухвала суду апеляційної інстанції про прийняття апеляційної скарги до розгляду також була повернута на адресу суду апеляційної інстанції з аналогічною відміткою, що може свідчити про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами (умисне неотримання поштової кореспонденції) з метою затягування розгляду справи.

Що ж стосується суті позовних вимог: як свідчать матеріали справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами, 15.01.2008 р. між Публічним акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава»було укладено кредитний договір № 85/01/08-КЛТ, умовами якого було встановлено процедуру та умови надання в майбутньому кредитів позичальнику в межах загальної суми 144000,00 грн., процедура та умови повернення отриманих кредитів, нарахування та сплата процентів за отриманим кредитом та взаємні права та обов’язки.

Згідно п. 1.2. кредитного договору зобов’язання банку щодо надання кредитів та зобов’язання позичальника - відповідача щодо повернення кредитів, сплати процентів, а також інші права та зобов’язання сторін, передбачені цим договором, виникають з моменту укладення сторонами додаткових угод про надання кредитів, які є невід’ємними частинами договору, в сумах, зазначених в тих додаткових угодах. Строк користування кожним окремим кредитом в межах загальної суми, встановленої п. 1.1 договору та термін його кінцевого повернення, визначається додатковими угодами, але не пізніше строку, встановленого п. 3.4.5. кредитного договору.

На виконання вимог кредитного договору 16.01.2008 року між позивачем та відповідачем була укладена додаткова угода № 58/01/08- КЛТ- ДУ 1 до кредитного договору № 85/01/08 –КЛТ від 15.01.2008 року, п. 1 якої передбачено, що позивач надав відповідачу кредит в сумі 144000,00 грн.

Згідно п. 3.4.5 кредитного договору та п. п. 2, 3 додаткової угоди відповідач зобов’язується повернути кредит не пізніше 14.01.2009 року на рахунок банку з процентною ставкою 16,5%.

П. 3.4.9 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту позичальник зобов’язується сплатити банку пеню за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період наявності простроченої заборгованості.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачем, на виконання умов укладеного між сторонами договору відповідачу було надано кредит у сумі 144000,00 грн., який не був повернутий у встановлені у договорі строки (до 14.01.2009 р.), а тому позивачем і була подана позовна заява про стягнення неповернутої суми кредиту у розмірі 140288,51 грн. (залишок суми) на яку згідно з п. 3.4.9 договору нараховано пеню у розмірі 54288,51 грн. за період з 14.01.2009 р. по 13.12.2010 р.

З урахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст. ст. 525, 526, 610, 611, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України суд першої інстанції і дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 140288,00 грн.

Колегія суддів повністю погоджується з висновком суду першої інстанції щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 140288,00 грн. При цьому колегія суддів зазначає, що факт отримання спірних кредитних коштів та факт несвоєчасного їх повернення доведений позивачем та не спростовується відповідачем.

Заперечення відповідача в частині стягнення суми основного боргу фактично зводяться до того, що судом першої інстанції до участі у справі не залучений поручитель по кредитному договору, оскільки, на думку апелянта, спірне рішення буде впливати на права та обов’язки поручителя.

Колегія суддів не може погодитись з такими твердженнями відповідача, вважає їх безпідставними та такими, що не ґрунтуються ані на нормах чинного законодавства, ані на фактичних обставинах справи, оскільки за змістом ст. 543 ЦК України кредитор має право вимагати виконання обов’язку часткового або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Тобто, чинним законодавством передбачена можливість стягнення грошових коштів безпосередньо з боржника, незважаючи на наявність у нього одного чи декількох поручителів, та позивач і використав таке своє право подавши відповідну позовну заяву.

Окрім того, як вбачається із матеріалів справи, до суду першої інстанції позивачем була надана інформація щодо того, що в забезпечення спірного кредитного договору укладені два договори застави, в т.ч. і з майновим поручителем Минак Ю.Ю., однак, ніяких заходів щодо погашення боргу за цими договорами не здійснювалось.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідачем не надано доказів стягнення чи оплати коштів його поручителями, а відтак, на думку колегії суддів, оскаржуване судове рішення жодним чином не впливає на права та обов’язки Минак Ю.Ю., про що безпідставно стверджує відповідач.

Щодо позовних вимог про стягнення пені: як вбачається із матеріалів справи, позивачем на суму неповернутого кредиту у розмірі 140288,51 грн. згідно з п. 3.4.9 договору нараховано пеню у розмірі 54288,51 грн. за період з 14.01.2009 р. по 13.12.2010 р. (за 698 днів).

Приймаючи оскаржуване рішення та частково відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені, суд першої інстанції обгрунтовано послався на ч. 6 ст. 232 ГК України, згідно з якою нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається із матеріалів справи, ані законом, ані договором інший порядок нарахування штрафних санкцій не передбачено, а відтак, нарахування штрафних санкцій слід здійснювати з урахуванням приписів ст. 232 ГК України.

Колегія суддів зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення пені місцевим господарським судом допущені помилки у зазначенні періоду, за який позивач просить стягнути пеню (вказано за період з 01.02.2009 р. по 01.02.2011 р., тоді як фактично позивачем заявлено вимоги за період з 14.01.2009 р. по 13.12.2010 р.), крім того, невірно зазначено період, за який слід стягнути пеню (зазначено з 01.03.2009 р. по 01.08.2009 р.). Відповідні помилки призвели до необгрунтованості рішення суду в частині стягнення пені у розмірі 20696,85 грн., у зв’язку з чим рішення суду в частині стягнення пені підлягає зміні.

Умовами договору передбачено, що відповідач зобов’язується повернути кредит не пізніше 14.01.2009 р., отже, починаючи з 14.01.2009 р. він вважається таким, що прострочив свої зобов’язання. Таким чином, за шість місяців (з 14.01.2009 р. по 13.07.2009 р.) сума пені, яка нарахована на суму основного зобов’язання у розмірі 140288,00 грн., складає 16473,33 грн. та саме ця сума пені і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. В іншій частині заявлених вимог про стягнення пені (37815,18 грн.) у задоволенні позову слід відмовити, оскільки нарахування пені за період з 14.07.2009 р. по 13.12.2010 р. суперечить положенням чинного законодавства.

Що ж стосується посилання відповідача на пропуск позивачем строку позовної давності в частині стягнення пені, оскільки, як стверджує відповідач, такий строк закінчився 14.01.2010 р., а позовна заява подана до суду у січні 2011 р., колегія суддів вважає, що відповідні посилання є необґрунтованими та не можуть бути підставою для відмови у задоволені позову в частині стягнення пені, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише по заяві сторони в спорі, зробленій до винесення ним рішення.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем до винесення рішення у справі вказаної заяви не було зроблено, а відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для застосування позовної давності.

Колегія суддів також вважає за необхідне зазначити, що вказаної заяви про застосування строку позовної давності відповідачем не подано і до суду апеляційної інстанції. В апеляційній скарзі відповідач лише вказує на те, що нормами чинного законодавства щодо вимог про стягнення пені встановлено скорочений строк позовної давності, та що такий строк станом на дату подання позову сплинув.

Що ж стосується посилання відповідача на те, що судом першої інстанції невірно обраховано суму держмита, яка підлягає стягненню з відповідача, колегія суддів погоджується з такими твердженнями відповідача, оскільки судом першої інстанції дійсно сума судових витрат обрахована неправильно. Окрім того, колегія суддів зазначає, що допущені судом першої інстанції помилки у розрахунку суми пені призвели до відповідних помилок у стягнутих сумах судових витрат, у зв’язку з чим рішення суду у цій частині також має бути змінено, судові витрати мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду першої інстанції від 10.03.2011 року у справі №18/285/11 у зв’язку з наявними помилками у сумах стягнутої пені та судових витрат.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п. 4 статті 103, п. 3 ч. 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава», м. Полтава задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 10.03.2011 року у справі №18/285/11 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

«Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр комплектації Полтава»(36000 м. Полтава, вул. Новий базар, 4, рахунок 260062539801 в Полтавському РУ АВТ «Фінанси та кредит», МФО 331832, Код 34962967) на користь Публічного акціонерного товариства «Кредитпромбанк»в особі Кременчуцької філії ПАТ «Кредитпромбанк»(39600 Полтавська область, м. Кременчук, вул. Леніна, 9-б, рахунок 373920803 в Кременчуцькій філії ПАТ «Кредитпромбанк», МФО 331854, Код 33151661) заборгованість за кредитом в сумі 140288,51 грн. , пеню в сумі 16473,33 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 1567,62 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 189,81 грн.

В іншій частині (в частині стягнення 37815,18 грн. пені) у задоволенні позову відмовити.».

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя                                                  О.В. Шевель

суддя                                         Л.І .Бородіна

суддя                                         В.С. Хачатрян

повний текст постанови складено 13 липня 2011 року.