Постанова № 17666484, 13.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 5023/1706/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В.Я., суддя Афанасьєв В.В. , суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. за довіреністю б/н від 12.05.11 р.,

Горбенка В.М. (директор підприємства)

відповідача - не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 2398Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 року по справі № 5023/1706/11

за позовом ТОВ НВП «Сігма-М», м. Харків

до Національний науковий центр «Інститут метрології», м. Харків

про стягнення коштів,

встановила:

В березні 2011 р. ТОВ НВП «Сігма-М» звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з до Національного наукового центру "Інститут метрології" на свою користь 13050,74 грн. індексу інфляції, 3474,54 грн. 3% річних, а також віднести на відповідача свої витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. по справі № 5023/1706/11 (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з Національного наукового центру «Інститут метрології»на користь ТОВ НВП «Сігма-М»13050,74 грн. індексу інфляції, 3474,54 грн. 3% річних, 165,25 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати повністю та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення та невідповідність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні, обставинам справи. В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що у відповідності до ст. 625 ЦК України 3% річних та інфляційні втрати є невід'ємною частиною основного боргу, тобто, вказані суми підлягають відшкодуванню на вимогу кредитора виключно разом з сумою боргу. Окрім цього, на думку відповідача, не відповідає дійсності висновок суду першої інстанції щодо того, що залишок заборгованості у розмірі 17330,66 грн. на момент прийняття рішення відповідачем не сплачений. Також відповідач вважає за неможливе стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних після вирішення спору про стягнення основної суми боргу, посилаючись на той факт, що за несплату грошових коштів позивачу вже після набрання чинності рішення суду до нього застосовуватиметься лише відповідальність за невиконання рішення суду, передбачена законом України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 20.06.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження. Розгляд скарги призначено на 11.07.2011 р., запропоновано позивачу надати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, а відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Позивач на виконання вимог ухвали апеляційного суду надав 05.07.2011 р. за вх. № 6576 відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначає, що посилання відповідача на неможливість звернення до суду з вимогою про стягнення інфляційних втрат та річних окремо від суми основного боргу є необґрунтованими. Також вважає помилковим твердження відповідача про те, що неможливо стягнення з нього інфляційних втрат та 3% річних після вирішення спору про стягнення основної суми боргу, посилаючись на той факт, що за несплату грошових коштів позивачу вже після набрання чинності рішення суду до нього застосовуватиметься лише відповідальність за невиконання рішення суду, передбачена законом України «Про виконавче провадження»з огляду на те, що невиконання рішення суду є окремим правопорушенням у сфері адміністративних правовідносин, прострочення ж боржником грошового зобовязання перед кредитором є окремим порушенням у сфері цивільно-правових відносин, наслідком якого є можливість застосування до боржника ст. 625 ЦК України. В звязку з вищенаведеним просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. у справі № 5023/1706/11 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

У призначене судове засідання не зявився представник відповідача, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення ( арк. справи 106).

До канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшло клопотання ННЦ «Інститут метрології» за вх. № 6386 від 29.06.11 року про відкладення розгляду справи в звязку з перебуванням представника у відпустці, на підтвердження чого надано копію наказу № 122.

Представник позивача проти заявленого клопотання заперечує, вважає, що відповідач мав можливість направити для участі у справі іншого представника.

Розглянувши заявлене відповідачем клопотання та вислухавши представника позивача з приводу заявленого клопотання, колегія суддів вирішила у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи відмовити, оскільки воно є необґрунтованим. При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що чинне законодавство не обмежує сторін певним колом осіб, які можуть представляти його в суді, а тому відповідач, у разі його бажання бути присутнім у судовому засіданні, повинен був направити іншого представника чи вирішити питання про направлення у відпустку свого представника в інший строк. Разом з тим, у будь-якому випадку відповідач повинен був на виконання ухвали апеляційного господарського суду про порушення провадження по справі надати суду апеляційної інстанції письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів зазначає, що на час направлення свого представника у відпустку відповідач був повідомлений про те, що його апеляційна скарга призначена до розгляду, однак, жодних дій щодо надання необхідних доказів на обґрунтування своєї апеляційної скарги не здійснив, а натомість заявив клопотання про відкладення розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів, дослідивши матеріали справи та вислухавши думку представника позивача, враховуючи те, що відповідач, достеменно знаючи про час і місце судового засідання, не скористався своїм правом на участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, дійшла висновку про можливість розгляду справи у відсутність представника відповідача за наявними у справі документами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. у справі № 5023/1706/11 підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, рішенням господарського суду Харківської області 21.10.10 р. по справі № 38/239-10 з відповідача на користь позивача була стягнута заборгованість за договорами № 07/09-СИГМА-М від 10.07.09 р. та № 03/10-СИГМА-М від 19.01.10 р. в розмірі 197590,00 грн., а також віднесено на відповідача витрати по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Вказане рішення Харківським апеляційним господарським судом залишено без змін та набуло чинності 22.10.10 р.

При вирішенні справи № 38/239-10 господарським судом Харківської області було встановлено, що ВП "Рівненська АЕС" станом на 30.06.10 р. в повному обсязі розрахувалась з відповідачем за роботи, виконані позивачем та передані йому відповідачем.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.02.11 р. на поточний рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 182707,24 грн., стягнуті Державною виконавчою службою у процедурі примусового виконання рішення суду у справі № 38/239-10. Залишок заборгованості у розмірі 17330,66 грн. до теперішнього часу відповідачем не сплачений.

При розгляді господарським судом Харківської області справи № 38/239-10 позивачем не заявлялись та судом не розглядались вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних за користування чужими грошовими коштами.

Вирішуючи справу по суті, колегія суддів опирається на приписи ст. 625 ЦК України, згідно з якою боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів, не встановлений договором або законом.

ННЦ «Інститут метрології»в апеляційній скарзі посилається як на порушення норми матеріального права на невірне застосування ст.625 Цивільного кодексу, яке полягає в тому, що інфляційні нарахування та 3% річних підлягають стягненню на вимогу кредитора виключно разом із сумою основного боргу, а у даному випадку порушено приписи ст.625 ЦК, оскільки сума основного боргу була стягнута іншим судовим рішенням, в якому не заявлялись вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що само по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 20.01.2011 р. у справі № 10/25.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ННЦ «Інститут метрології», оскільки судом першої інстанції було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити його без змін.

Колегією суддів перевірено розрахунок інфляційних втрат, наведений позивачем, відповідно до якого сума інфляційних нарахувань складає 13050,74 грн., 3% річних з простроченої суми складає 3474,54 грн. і зазначає, що даний розрахунок містить арифметичну помилку належна до стягнення сума інфляційних нарахувань та 3% річних більша на 68,86 грн. від зазначеної позивачем.

Враховуючи, що позивач, обізнаний про цей факт, не подав заяви про зміну позовних вимог і просив стягнути грошові кошти в межах заявленої у позові суми, приймаючи до уваги, що допущена позивачем арифметична помилка призвела до зменшення вимог на 68, 86 грн., що не тягне порушень прав відповідача, колегія суддів не вбачає підстав до зміни рішення місцевого господарського суду.

З огляду на зазначене та керуючись статтями 99, 101, 102, п.1 ст.103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

постановила:

Апеляційну скаргу Національний науковий центр «Інститут метрології»на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. у справі № 5023/1706/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. у справі № 5023/1706/11 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

суддя В.В. Афанасьєв

суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови складено та підписано 13.07.2011 р.