Постанова № 17666481, 13.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2011 року Справа № 5023/2916/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Ю.О. Могилєвкін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Плужник,

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1. дов. б/н від 10.01.2011р.

відповідача не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2361Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. у справі № 5023/2916/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техноторг", м. Миколаїв

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Артемівські зорі", с. Артемівка, Харківська обл.

про стягнення 62628,56 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.05.2011 р. (суддя Ковальчук Л.В.) позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 51600,00 грн. заборгованості, 8196,74 грн. індексу інфляції, 2831,82 грн. 3% річних, 626,29 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач, ТОВ "Артемівські зорі", з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. в частині стягнення з відповідача 8196,74 грн. індексу інфляції та 2831,82 грн. 3% річних, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що пунктом 4.4 договору був передбачений штраф у розмірі 50%, тому, вважає, що положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо індексу інфляції та 3% річних в даному випадку не застосовуються.

В судове засідання представник відповідача не зявився, про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.06.2011р., яке мається в матеріалах справи.

Позивач, ТОВ "Техноторг", у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. залишити без змін. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у чіткій відповідності з нормами чинного законодавства.

Позивач зазначив, що висновки скаржника про те, що сторонами договору було передбачено інший розмір відсотків, аніж передбачений ч. 2 ст. 625 ЦК України, не відповідають дійсності.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представників сторін, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 11.08.2009 р. між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати у власність відповідача, а відповідач - в порядку і на умовах даного договору прийняти та оплатити сільгосптехніку. Кількість, комплектність товару визначаються сторонами у специфікації, що є невід'ємною частиною договору.

Розділом 2 сторони погодили умови розрахунку, відповідно до якого відповідач зобов'язався здійснити оплату товару в сумі 20000,00 грн. до 14.08.2009 р., залишок суми в розмірі 76600,00 грн. - до 30.09.2009 р.

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, а саме передав відповідачу лущильник дисковий гідрофікований ЛДГ-15М, що підтверджується актом прийому-передачі від 17.08.2009 р. та видатковою накладною № ТОВА000101 від 17.08.2009 р. (арк. справи 15-16).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково на суму 45000,00 грн., у зв'язку з чим у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 51600,00 грн., яка до теперішнього часу не відшкодована.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а сума в розмірі 51600,00 грн. стягненню з відповідача на користь позивача.

Також, правомірно судом першої інстанції було стягнуто з відповідача на користь позивача індекс інфляції в розмірі 8196,74 грн. та 3% річних в розмірі 2831,82 грн.

Посилання апелянта на те, що пунктом 4.4 договору був передбачений штраф у розмірі 50%, тому, положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо індексу інфляції та 3% річних в даному випадку не застосовуються, є неправомірними, оскільки пунктом 4.4 договору передбачено забезпечення виконання зобовязання відповідачем, а саме право позивача на стягнення неустойки (штрафу в розмірі 50 % від вартості товару), у випадку несплати вартості товару відповідачем.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз ст. 625 ЦК України вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобовязання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобовязання.

На підставі викладеного, нарахування відповідачу 3% річних в сумі 2831,82 грн. та індексу інфляції в сумі 8196,74 грн. не суперечить вимогам чинного законодавства, відповідає наданому позивачем розрахунку, тому, вказані суми були правомірно стягнуті судом першої інстанції з відповідача на користь позивача.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному зясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. у справі № 5023/2916/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.Ю. Могилєвкін

Суддя Л.М. Бабакова

Суддя О.В. Плужник

Повний текст постанови підписаний 13.07.2011р.