Рішення № 17664955, 28.07.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" липня 2011 р.Справа № 9/36/5022-842/2011(16/26/5022-533/2011) Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

За позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, Тернопільське відділення АТ "Сведбанк" (публічне), вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль.

до відповідача Приватного підприємства "Фортуна", вул. Незалежності, 7, м. Ланівці, Тернопільської області .

про cтягнення 357439 грн. 34 коп., в тому числі: 266700 грн. - кредиту, 43484 грн. 92 коп. - відсотків та 47254 грн. 42 коп. пені, судових витрат.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1., довіреність №139 від 19.05.2010р.

відповідача: ОСОБА_2., доручення № 10 від 04.05.11р.

Представникам позивача та відповідача розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

У судовому засіданні 28.07.2011р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - публічне акціонерне товариство "Сведбанк", вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, Тернопільське відділення АТ "Сведбанк" (публічне), вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до відповідача приватного підприємства "Фортуна", вул. Незалежності, 7, м. Ланівці, Тернопільської області про cтягнення 357439 грн. 34 коп., в тому числі: 266700 грн. - кредиту, 43484 грн. 92 коп. - відсотків та 47254 грн. 42 коп. пені, судових витрат.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Кредитного договору №23 від 28.10.2005різ змінами та доповненнями; додаткового договору №1 від 24.02.2009р.; листа №143-11.б.б/57; банківськими виписками за рахунками; витягу з статуту АТ “Сведбанк” (публічне), свідоцтва про державну реєстрацію АТ "Сведбанк"; листа ПП "Фортуна"; змін та доповнень до статуту ПМП "Фортуна"; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 14.04.2011р. судом у складі судді Хоми С.О. порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 27.04.2011р. В порядку ст.77 ГПК розгляд справи №16/26/5022-533/2011 відкладався на 16.05.2011р., на 30.05.2011р., на 13.06.2011р., та на 14 червня 2011 року на 15 год. 50 хв.

У звязку з перебуванням судді Хоми С.О. у додатковій відпустці та виниклою необхідністю, Розпорядженням голови господарського суду Тернопільської області від 14.06.2011р. справу №16/26/5022-533/2011 передано на розгляд іншому складу суду, а саме судді Гевку В.Л.

Ухвалою від 16.06.2011р. суддею Гевко В.Л. справу №16/26/5022-533/2011 прийнято до свого провадження з присвоєнням їй №9/36/5022-842/2011(16/26/5022-533/2011), та її розгляд вперше призначено на 05.07.2011р. У відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.07.2011р. та розгляд справи відкладався на 19.07.2011р.

В судових засіданнях представник позивача повідомив суд про те, що оскільки сторони в процесі переговорів все ж не досягли взаємної згоди по спірних питаннях даного спору, тому тексту Мирової угоди, про подачу якої зазначали в заяві про затвердження мирової угоди (вх.№13034(н) від 10.06.2011р.) в судових засіданнях при розгляді справи суддею Хомою С.О., не подаватимуть та від клопотання про затвердження мирової угоди відмовляються.

В обґрунтування позовних вимог позивач, також, зазначає що відповідачем в порушення договірних зобовязань порушувались умови Кредитного договору, в звязку з чим існує заборгованість перед Банком як по поверненню кредитних коштів, так і сплаті процентів та пені. З огляду на наведене, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів, належних йому відповідно до статей 1048,1050 ЦК України.

В судове засідання 28.07.2011р. представник позивача прибув, позовні вимоги підтримав з врахуванням раніше поданої заяви про зміну позовних вимог №506 від 09.06.2011р. (вх.13031(н) від 10.06.2011р.), згідно якої просить суд стягнути з відповідача 275627 грн. 25 коп., в тому числі : за кредитом 226622 грн. 51 коп., за відсотками, нарахованими з 28.10.2005р. до 16.05.2011р. 1750 грн. 32 коп. та за пенею, нарахованою з 28.10.2008р. по 27.04.2009р. 47254 грн. 42 коп., а також покласти на відповідача судові витрати. При цьому посилається на те, що зазначена сума заборгованості обрахована станом на 31.08.2010р. Разом з тим, за період з 31.08.2010р. до 16.05.2011р. згідно умов кредитного договору позивачем донараховані відсотки за користування кредитними коштами, а відповідачем частково погашено заборгованість за кредитом та відсотками. Так, за період з 31.08.2010р. до 16.05.2011р. позивачем донараховано відсотки в сумі 32387,19 грн. і за цей же період відповідачем сплачено грошові кошти в загальній сумі 113504,28 грн.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що при недостатності суми, сплаченої позичальником для погашення кредитної лінії та процентів, банк має право погасити в першу чергу проценти за користування кредитною лінією, потім заборгованість за кредитною лінією, а потім нараховану неустойку.

Судом встановлено, що за період з 31.08.2010р. до 16.05.2011р. відповідачем погашено 40077,49 грн. кредиту та 73426,79 грн. відсотків.

Проте, як зазначив позивач, в загальну суму заборгованості по відсотках, заявлену в позовній заяві, включена щорічна комісія в сумі 695,00 грн., яка на даний час відсторнована банком як помилково нарахована, внаслідок чого заборгованість по відсотках зменшилась на 695,00 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведених нарахувань та сплати, станом на 16.05.2011р. просить стягнути з приватного підприємства «Фортуна»на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" заборгованість в сумі 275627,25 грн., в тому числі: за кредитом -226622,51 грн., за відсотками, нарахованими з 28.10.2005р. до 16.05.2011р.- 1750,32 грн. та за пенею, нарахованою з 28.10.2008р. по 27.04.2009р. - 47254,42 грн., а також покласти на відповідача судові витрати.

Розглянувши зазначену заяву, суд прийняв її до розгляду як таку, яка подана у відповідності до вимог ст. 22 ГПК України, зокрема, розцінює її як заяву, якою одночасно зменшено та збільшено розмір позовних вимог проте, в цілому їх розмір зменшено.

Із змісту ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Таким чином, суд розглядає позовні вимоги з новою ціною позову та з предметом позовних вимог про стягнення з приватного підприємства «Фортуна»на користь публічного акціонерного товариства "Сведбанк" заборгованість в сумі 275627,25 грн., в тому числі: за кредитом -226622,51 грн., за відсотками, нарахованими з 28.10.2005р. до 16.05.2011р.- 1750,32 грн. та за пенею, нарахованою з 28.10.2008р. по 27.04.2009р. - 47254,42 грн.

Представник відповідач в судове засідання прибув, позовні вимоги визнає частково, зокрема, в частині заборгованості за кредитом в сумі 226622,51 грн. та в частині заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 1750,32 грн. Проте, не погоджується із заявленою до стягнення пенею в розмірі 47254,42 грн., та підтримує подані заяви про застосування наслідків спливу позовної давності (вх.№14124(н) від 19.07.2011р. та від 28.07.2011р.), в яких посилаючись на сплив позовної давності щодо заявлених вимог в частині пені, оскільки така нарахована за період 28.10.2008р. по 27.04.2009р., просить відмовити в її задоволенні. Одночасно зазначає, що з наслідками визнання позовних вимог ознайомлений.

Розглянувши матеріали справи, доводи представника позивача, заяви та заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як вбачається із позовної заяви, обґрунтовуючи підстави звернення до суду позивач посилається на те, що в порушення договірних зобовязань відповідачем належним чином не виконувались умови Кредитного договору №23 укладеного 28 жовтня 2005 року (далі по тексту-Кредитний договір).

Зазначений Кредитний договір укладений між Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк" (надалі-Банк) в особі заступника директора Тернопільської філії ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності, від 13 червня 2005 року, посвідченої приватним нотаріусом Тернопільського районного нотаріального округу ОСОБА_3. і зареєстрованої в реєстрі за №2129, та приватним малим підприємством "Фортуна", в особі виконавчого директора Кравчука Юрія Георгійовича, який діяв на підставі статуту (надалі Позичальник).

Як вбачається договір укладений від імені банку - Акціонерним комерційним банком "ТАС-Комерцбанк", проте, до суду з позовом звернулось Публічне акціонерне товариство "Сведбанк".

Разом з цим, судом встановлено, що рішенням позачергових зборів акціонерів від 15.10.2007р. Акціонерний комерційний банк "ТАС-Комерцбанк" перейменовано у Відкрите акціонерне товариство "Сведбанк" (протокол №26).

В подальшому на виконання вимог Закону "Про акціонерні товариства" рішенням позачергових Загальних зборів акціонерів від 30.04.2009р. змінено найменування Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк"(протокол №34).

У зв'язку із зміною найменування Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк" на Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", викладено в новій редакції Статут Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", погоджений Національним банком України 26.11.2009р. і зареєстрований державним реєстратором Шевченківської районної у місті Києві державної адміністрації 23.06.2010р. за №10741200000001591. Відповідно до пункту 1.1. Статуту встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" є правонаступником за всіма правами та обовязками Відкритого акціонерного товариства "Сведбанк", який у свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та обовязках АКБ "ТАС-Комерцбанк" на ВАТ "Сведбанк".

Також, представником позивача до матеріалів справи долучено письмове уточнення №455 від 26.05.2011 року, в якому, з огляду на те, що Тернопільське відділення, яке діє на підставі Положення, не має статусу юридичної особи та здійснює банківську діяльність від імені банку в межах наданих повноважень, а тому просить вважати належним позивачем у даній справі Публічне акціонерне товариство "Сведбанк", яке згідно Статуту наділене статусом юридичної особи.

Зазначені факти, також підтверджуються і копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої 08.04.2011р.

Враховуючи те, що зазначені зміни у найменуванні позивача відбулись на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" і є приведенням товариством своєї діяльності у відповідність до вимог закону, суд вважає Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" належним позивачем у даній справі.

Судом, також встановлено, що згідно Кредитного договору Позичальником є приватне мале підприємство "Фортуна".

При цьому як вбачається зі Статуту Приватного підприємства "Фортуна", новостворене підприємство є правонаступником майна та зобовязань Приватного малого підприємства "Фортуна", а тому боржником згідно Кредитного договору №23 (кредитна лінія, що поновлюється) від 28 жовтня 2005 року є Приватне підприємство "Фортуна", вул. Незалежності,7, м.Ланівці, Лановецького району, Тернопільської області, (ідент. код 21139096). На підтвердження зазначеного, відповідачем надано суду Довідку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, з якої вбачається що 05.05.2006р. державним реєстратором Яблонською Н.Б. проведено запис №2, яким внесено зміни та перереєстровано Приватне мале підприємство "Фортуна" в Приватне підприємство "Фортуна" (Довідка з ЄДР станом на 28.07.2011р. знаходиться в матеріалах справи).

Враховуючи зазначене, суд вважає Приватне підприємство "Фортуна" належним відповідачем у справі.

Із змісту п.1.1. Кредитного договору Банк зобовязувався надати Позичальнику кредит у сумі 500 000 грн. на умовах строковості, платності, цільового характеру використання та забезпеченості з визначеним строком користування кредитною лінією: з 28 жовтня 2005 року по 27 жовтня 2008 року. Плата за користування кредитною лінією у вигляді процентів становить 21% річних. Цільове призначення кредитної лінії : поповнення обігових коштів.(п.1.5. Договору).

Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору цей договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до повного погашення кредитної лінії, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов цього Договору.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються виходячи з розміру процентної ставки, встановленої згідно п.1.4. цього Договору, з дня перерахування коштів з позичкового рахунку Позичальника до моменту фактичного повернення кредитної лінії (в тому числі і за період прострочення погашення кредитної лінії). При цьому враховується перший день та не враховується останній день користування кредитною лінією. Проценти нараховуються за фактичну кількість днів користування кредитною лінією, на суму щоденного залишку заборгованості за кредитною лінією. Якщо день надання та повернення кредитної лінії співпадають, проценти за користування кредитною лінією нараховуються на суму наданих коштів за один день користування кредитною лінією.

Проценти за користування кредитною лінією нараховуються Банком щомісячно на дату їх сплати відповідно до умов цього Договору за попередній місяць, виходячи із умови фактичної кількості днів у році та фактичної кількості днів у місяці.(п.3.2. Договору).

Проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.(п.3.3 Договору).

Також, під час укладення даного Договору сторони погодили, що погашення заборгованості за кредитною лінією здійснюється по 27.10.2008 року включно. Проценти, нараховані за останній період користування кредитною лінією, сплачуються одночасно з погашенням заборгованості за кредитною лінією у відповідності з п.п.1.2., 1.3.

Платежі згідно п.п.3.3., 4.1. цього Договору здійснюються в повному розмірі.

Пунктом 4.3. сторони передбачили, що при недостатності суми, сплаченої Позичальником для погашення кредитної лінії та процентів, згідно п.п.3.3., 4.1. цього Договору, Банк має право погасити в першу чергу проценти за користування кредитною лінією, потім заборгованість за кредитною лінією, а потім нараховану неустойку.

Платежі згідно п.п.3.3., 4.1., 7.5., та 7.6. цього Договору, вважаються здійсненими в встановлений строк, якщо сума платежів в повному розмірі надійшла на рахунок Банку в день, вказаний у п.п.3.3., 4.1., 7.5., 7.6. цього Договору. Якщо цей день не є банківським днем, то платіж повинен бути здійснений не пізніше наступного банківського дня. При цьому, проценти за користування кредитною лінією нараховуються та сплачуються також і за період від дня, що не є банківським, до наступного банківського дня.

Строком дії Кредитного договору встановлено час, впродовж якого існують зобовязання сторін, що виникли на основі цього Договору.

Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.(п.п.5.2., 5.3. Кредитного договору).

Оцінивши умови укладеного між сторонами Кредитного договору суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем виникло зобовязання, згідно якого, в силу ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

За змістом статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання.

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

В свою чергу, з аналізу змісту статті 6 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із змістом статті 179 Господарського кодексу України сторони є вільними у визначенні умов договору, погодженні їх на вільний розсуд з врахуванням вимог Кодексів.

Відповідно до п.2.3. Кредитного договору кредитна лінія надається у гривні у безготівковій формі шляхом оплати з позичкового рахунку розрахункових документів Позичальника по реквізитах контрактів. Сума кредиту у день його надання спрямовується Банком: на позичковий рахунок Позичальника.

Банком для обліку розрахунків за кредитною лінією відкрито позичковий рахунок №20639300007201.980, для обліку нарахованих процентів за користування кредитною лінією відкрито рахунок №20684300007201.980 в АКБ "ТАС-Комерцбанк", МФО 338857.

Як встановлено судом, позивач взяті на себе зобовязання за Кредитним договором виконав. Так, в порядку передбаченому п.п. 2.3.,2.4. Кредитного договору, суми кредитних коштів зараховано на позичковий рахунок та спрямовано Банком на поточний рахунок Позичальника (відповідача), що підтверджено відповідними виписками з банківських рахунків відкритих на виконання умов Кредитного договору.

Факт отримання кредиту не заперечується і представником відповідача у судових засіданнях та згідно поданих письмових відзивів на позов.

Разом з тим, виконання Позичальником своїх зобов'язань по цьому Договору забезпечується заставою, нежиле приміщення, офіс та вбудований прод-промтоварний магазин що знаходяться в м.Ланівці, вул. Незалежності, 7, автомобілі КАМАЗ 5320 1995 р.в. реєстраційний номер НОМЕР_1, КАМАЗ 55102 1996р.в. реєстраційний номер НОМЕР_2, майнові права по договору поставки №30/08/3 від 30.08.2005 року ОСОБА_5. виступає майновим поручителем і передає в забезпечення кредиту обладнання для сушильних камер. Загальна вартість заставного майна 3505604,40 гривень.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) виконання боржником обов'язку, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За умовами п.п.1.1. Кредитного договору Позичальник зобовязувався повернути кредит по 27 жовтня 2008 року.

Також, згідно п.п. 3.3. Кредитного договору проценти за користування кредитною лінією сплачуються щомісячно до 05 числа (включно) за попередній місяць і на дату повернення кредитної лінії.

Проте, як зазначив позивач повернення кредитних коштів відповідачем проведено частково.

Зокрема, за період з 31.08.2010р. до 16.05.2011р. погашено 40077,49 грн. кредиту та 73426,79 грн. відсотків, що підтверджується платіжними дорученнями:

-4500,00 грн. (платіжне доручення № 122 від 29.09.2010р.);

-4500,00 грн. (платіжне доручення № 127 від 13.10.2010р.);

-4500,00 грн. (платіжне доручення № 144 від 23.11.2010р.);

-37444,36 грн. (платіжне доручення № 150 від 22.12.2010р.);

-6707,65 грн. (платіжне доручення № 151 від 22.12.2010р.);

-5850,00 грн. (платіжне доручення № 152 від 22.12.2010р.);

-3730 грн.57 коп. (платіжне доручення № 173 від 21.01.2011р.);

-6270,00 грн. (платіжне доручення № 174 від 21.01.2011р.);

-4271,70 грн. (платіжне доручення № 194 від 23.02.2011р.);

-5730,00 грн. (платіжне доручення № 195 від 23.02.2011р.);

-10000,00 грн. (платіжне доручення № 210 від 30.03.2011р.);

-10000,00 грн. (платіжне доручення № 220 від 28.04.2011р.);

-10000,00 грн. (платіжне доручення № 225 від 13.05.2011р.).

Таким чином, станом на час розгляду справи як стверджує позивач, у відповідача існує заборгованість з урахуванням вищенаведеного в тому числі за кредитом - 226622,51 грн., за відсотками, нарахованими з 28.10.2005р. до 16.05.2011р. - 1750,32 грн.

При цьому, позивачем надано суду обґрунтований розрахунок суми простроченої заборгованості по процентах за користування кредитом. Як доказ, що підтверджує вірність вказаних розрахунків представником позивача подано суду відповідні банківські виписки за рахунками відкритими Банком відповідачу на виконання умов Кредитного договору (знаходяться в матеріалах справи) з яких вбачається, що Банком здійснено розрахунок процентів у відповідності до умов Кредитного договору та враховано платежі здійсненні відповідачем в погашення заборгованості по процентах за користування кредитом.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним з боку позивача, заборгованість відповідача по Кредитному договору в частині неповернутої основної суми "тіла" кредиту, яка станом на час розгляду справи становить 226622 грн. 51 коп. та за нарахованими відсотками в сумі 1750 грн. 32 коп. При цьому доказів протилежного, в тому числі щодо погашення до даткові вказаної заборгованості за Кредитним договором, відповідачем суду не надано, а судом самостійно не здобуто.

Факт існування заборгованості по кредиту та нарахованих відсотках не заперечується і представником відповідача в поданій ним заяві від 28.07.2011р. вх.№14494(н) від 28.07.2011р. у якій він позовні вимоги визнає частково в частині стягнення основної суми заборгованості та нарахованих відсотках.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч.5 ст. 78 ГПК України передбачено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши вказану заяву відповідача про визнання позову частково у сукупності з іншими матеріалами справи, суд дійшов висновку, що визнання позову частково відповідачем не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд приймає його як таке, що подане у відповідності до вимог ГПК України.

Щодо нарахованої позивачем пені, то судом встановлено наступне.

Згідно із ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому, неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом.

Так, сторонами погоджено, що у випадку ненадходження на рахунок Банку суми заборгованості за кредитною лінією, процентів та комісій в строки, визначені у п.п.1.3., 3.3., 3.4.,4.1.,7.5.,7.6.,8.1., та 8.2. цього Договору, Позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобовязань, за цим Договором, сплачує Банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Проте, відповідач заперечуючи проти стягнення пені за Кредитним договором в заявах від 19.07.2011р. та від 28.07.2011р. вх.№14494(н) від 28.07.2011р., просить суд застосувати наслідки спливу позовної давності стосовно стягнення пені в сумі 47254,42 грн. та відмовити ПАТ "Сведбанк" у позові до ПП "Фортуна" в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 47254,42грн. у звязку із спливом позовної давності.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

В свою чергу згідно ч. 1 статті 258 Цивільного кодексу України визначається, зокрема, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Так, відповідно до ч. 2 статті 258 позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Разом з цим згідно ч. 1 статті 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Розглянувши та оцінивши подані позивачем розрахунки пені у сукупності з умовами Кредитного договору та іншими матеріалами справи судом встановлено, що Банком пеня, нарахована за період з 28.10.2008р. по 27.04.2009р. у розмірі 47 254,42 грн., враховуючи зазначене та приписи ст. 258 ЦК України річний строк позовної давності про стягнення нарахованої пені завершився 27.04.2010р. Проте, у суд з позовом позивач звернувся тільки 13.04.2011р. (вх. позовної заяви від 13.04.2011р. № 0599(н)).

При цьому за умовами Кредитного договору сторони не погоджувались збільшувати строк позовної давності в даному випадку.

Відповідно до ч.3ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З урахуванням вказаних правових положень суд вважає, що, позивачем пропущено строк позовної давності стосовно стягнення з відповідача 47254 грн. 42 коп. пені за період з 28.10.2008р. по 27.04.2009р., оскільки: позивач звернувся з позовом до господарського суду лише 13.04.2011 року (як свідчить дата на позовній заяві на штампі вхідної кореспонденції господарського суду Тернопільської області), порушивши передбачений ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України спеціальний строк позовної давності. При цьому, позивач не обґрунтував поважності пропущеного строку позовної давності стосовно стягнення пені за вказаний період та клопотань про його відновлення суду не подав.

А тому суд вважає, що в частині стягнення 47 254 грн. 42 коп. пені, нарахованої за період з 28.10.2008р. по 27.04.2009р., в позові слід відмовити за пропуском строку позовної давності.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, суд вважає документально підтвердженою позивачем, визнаною відповідачем та такою, що підлягає до задоволення заявлену до стягнення з відповідача - Приватного підприємства "Фортуна" на користь позивача Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, Тернопільське відділення АТ "Сведбанк" (публічне), вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль 226 622 грн. 51 коп. - заборгованості по кредиту, 1 750 грн. 32 коп. - заборгованості по несплачених відсотках. В частині стягнення 47 254 грн. 42 коп. пені суд в позові відмовляє.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ч.2 ст. 49 ГПК України передбачено, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.

Виходячи із змісту зазначених норм, беручи до уваги часткову відмову у задоволенні позовних вимог судом, а також те, що позивачем заявлено до стягнення частину суми, яка сплачена відповідачем ще до звернення позивачем з позовом до суду, і відповідно на яку позивач зменшив позовні вимоги згідно поданої заяви, суд вважає, що спір в цій частині виник з вини позивача. Разом з цим щодо донарахованої суми позовних вимог в частині боргу що виник під час розгляду справи то спір в цій частині виник з вини відповідача. А тому суд розподіляє державне мито частково між сторонами та покладає на позивача державне мито у розмірі 1 083 грн. 72 коп. В іншому розмірі державне мито у сумі 2 490 грн. 68 коп., з врахуванням часткового задоволеного позову покладається на відповідача та підлягає стягненню у користь позивача.

В свою чергу, із змісту ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача.

Враховуючи часткове задоволення позову судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам, зокрема, на позивача покладаються витрати у розмірі 31 грн. 20 коп. а на відповідача покладається 204 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та стягуються в доход позивача.

Решта частина державного мита в сумі та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на позивача у справі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фортуна", вул. Незалежності, 7, м. Ланівці, Тернопільської області (ідент. код 21139096) в користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", вул. С.Петлюри, 30, м. Київ, Тернопільське відділення АТ "Сведбанк" (публічне), вул. Кн. Острозького, 12, м. Тернопіль (ідент. код 19356840) - 226622 (двісті двадцять шість шістсот двадцять дві) грн. 51 коп. - кредиту, 1750 (одну тисячу сімсот пятдесят) грн. 32 коп. - відсотків, 2490 (дві тисячі чотириста дев'яносто) грн. 68 коп. державного мита та 204 (двісті чотири) грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 47254 грн. 42 коп. пені, у позові відмовити.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

СуддяВ.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 29.07.2011р.