Рішення № 17664925, 22.07.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"22" липня 2011 р.

Справа № 11/28/5022-716/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Сидорук А.М.

Розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС", вул. Марії Кюрі, 5, м.Дніпропетровськ, 49010

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія" ЛТД, вул.Гранична,14-А, м.Чортків, Тернопільської області, 48500

про стягнення заборгованості в сумі 155 955 грн. 32 коп.

За участю представників сторін

Позивача: не з‘явився.

Відповідача: не з‘явився.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" вул.Марії Кюрі,5, м. Дніпропетровськ, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія" ЛТД, вул.Гранична,14-А, м.Чортків, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 155 955 грн. 32 коп., яких: 126 280,00 грн. заборгованості, 8 427, 89 грн. пені, 12 628,00 грн. штрафу, 7 015,22 грн. інфляційних втрат, 1 644,21 грн. –3% річних.

Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25 травня 2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 10 червня 2011 року.

29.06.2011р. відповідач у канцелярію суду подав відзив № 311/06 від 24.06.2011р. на позовну заяву, з якого вбачається, що частина заборгованості в сумі 46 280,00грн. відповідачем погашено, що підтверджується платіжними дорученнями № 4325 від 18.05.2011р., № 4400 від 31.05.2011р., № 65 від 22.06.2011р. Крім того, на адресу господарського суду від відповідача надійшло клопотання № 308/06 від 24.06.2011р. про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки та розстрочення виконання рішення суду на три місяці у зв'язку із важким фінансовим становищем товариства.

В судовому засіданні, у відповідності до ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладався до 01.07.2011р. та 22.07.2011р. для надання можливості сторонам подати витребувані судом та додаткові докази у справу, відповідачу - прийняти участь у її розгляді.

В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз’яснено права та обов’язки сторін, передбаченні ст. ст. 22, 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, судом встановлено наступне:

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 08.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців значиться юридична особа Товариство з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія" ЛТД, вул.Гранична,14-А, м.Чортків, Тернопільської області, ідентифікаційний код 21154931.

01 січня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" (надалі Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія" ЛТД (надалі Покупець) укладено договір постачання № ДК00044, згідно з умовами якого Постачальник зобов’язався передати у власність, а Покупець –прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених дійсним Договором (п.п.1.1. Договору).

П.п.3.1. Договору передбачено, що ціна,кількість, асортимент Товару визначається в національній валюті України та вказується в накладних, що визначаються Специфікаціями та є невід'ємною частиною до цього договору.

Перехід права власності на Товар відбувається в момент його передачі Постачальником Покупцю в кількості та за ціною зазначених у товарно - транспортних накладних.

Згідно п.5 п.п. 5.4. Договору, товарно - транспортна накладна з відміткою (штампом, печаткою) та підписом уповноваженої особи Покупця є достатнім підтвердженням передачі Товару (факту поставки) Постачальником в кількості та за ціною, визначених в такій накладній.

Сторони домовились про те, що при передачі Товару Покупець зобов’язаний прийняти товар відповідно до видаткових накладних, підписати та повернути Постачальнику екземпляр видаткової накладної щодо кожної поставки.

У відповідності до п.п.4.1. Договору, Покупець сплачує вартість Товару протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту поставки. Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника (п.п. 4.3. Договору)

На виконання умов Договору, Постачальник, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" по розхідних накладних № OOГ/21324 від 22.10.2010р., № ООГ/22282 від 12.11.2010 р., № ООГ/22904 від 25.11.2010р. поставив Товариству з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія" ЛТД, товар на загальну суму 148 281,00грн.

Сплата за товар, поставлений за видатковими накладними № OOГ/21324 від 22.10.2010р., № ООГ/22282 від 12.11.2010 р., № ООГ/22904 від 25.11.2010р., мала бути проведена в повному обсязі протягом 14 днів з моменту кожної поставки. Проте в порушення умов Договору, Покупцем здійснено сплату лише по накладній № OOГ/21324 від 22.10.2010р. та лише в сумі 14 380грн.00коп.; по накладних № ООГ/22282 від 12.11.2010 р., № ООГ/22904 від 25.11.2010р. оплата за поставлений товар не проводилась .

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свого обов’язку щодо оплати товару в повному обсязі не виконав, а провів лише часткову оплату, допустивши заборгованість перед позивачем станом на дату звернення з позовною заявою до суду в розмірі 126 280 грн. 00 коп.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності до ст.ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з долучених відповідачем до відзиву на позовну заяву документів, платіжним дорученням № 4325 від 18.05.2011р. ТОВ "Ваврик і компанія ЛТД" сплачено на рахунок ТОВ "ДАЕРС" 5000,00 грн. за глазур згідно накладних; платіжним дорученням № 400 від 31.05.2011р. сплачено 21 280,00 грн. заборгованості за глазур та платіжним дорученням № 65 від 22.06.201р. на рахунок позивача сплачено 20 000,00 грн. заборгованості за глазур згідно накладних.

Як вбачається з поштового відправлення кур’єрською службою доставки позовної заяви на адресу господарського суду, позовна заява надіслана на адресу господарського суду Тернопільської області 23.05.2011р., відповідачем по справі 5000,00 грн. оплати за глазур згідно накладних оплачено платіжним дорученням № 4325 від 18.05.2011р., тобто до звернення ТОВ "ДАЕРС" з позовною заявою до господарського суду, а відтак в частині стягнення 5000,00 грн. заборгованості суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, як безпідставно заявлені.

Приймаючи до уваги, що сума заборгованості в розмірі 41280,00 грн. сплачена відповідачем 31.05.2011р. та 22.06.2011р., тобто після звернення позивача з позовом до господарського суду, в цій частині позовних вимог господарський суд припиняє провадження у справі на підставі п.1.1. ст.80 ГПК України.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 80 000,00 грн., докази її погашення в матеріалах справи відсутні.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.9.1.Договору № ДК00044 від 01.01.2010р. у випадку недотримання Покупцем термінів оплати згідно п.п.4.1 та 7.2. цього Договору, Покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченого Товару за кожний день прострочення. У випадку, якщо прострочення оплати перевищує 10 (десять) календарних днів, додатково покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 40 (сорок) відсотків від несплаченої суми, але не менше 1000 (одна тисяча) гривень.

Враховуючи наведене, відповідно до поданого розрахунку позивачем правомірно нараховано до сплати відповідачу 8 427 грн.89 коп. - пені; 12 628 грн.00 коп. - штрафу; 7 015 грн. 22 коп. - інфляційних витрат та 1 644 грн.21 коп., що становить 3% річних.

Відповідно до ст.ст. 33,43 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" обгрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення.

При поданні позовної заяви , Товариством з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС" долучено клопотання про забезпечення позову в порядку ст.66 ГПК України шляхом накладення арешту на майно, цінні папери та грошові кошти, що належать ТОВ "Ваврик і компанія" ЛТД; заборонити виїзд за кордон керівнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія" ЛТД Ваврику Олегу Володимировичу; накласти арешт на інше виявлене майно та кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія"ЛТД.

В обґрунтування своєї заяви позивач посилається на те, що сума заборгованості є значною, а також на ту обставину, що відповідач тривалий час ухиляється від сплати грошових коштів, не реагує на звернення та уникає спілкування з представниками Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС".

Відповідно до ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Одним з таких заходів є накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві (п.1 ч.1 ст. 67 ГПК України).

За змістом п.3 Роз’яснення президії Вищого арбітражного суду №02-5/611 від 23.08.1994р. “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обов'язок доведення необхідності вжиття заходів до забезпечення позову, у т.ч. шляхом накладення арешту на грошові суми, його обґрунтованість, покладається законодавцем на заявника, у разі ініціювання ним перед судом розгляду такого клопотання.

Саме заявник у такому випадку повинен обґрунтувати підстави вжиття судом заходів забезпечення позову, з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України.

Однак, позивач не надав суду жодних доказів, підтверджуючих вчинення відповідачем дій, які призведуть в подальшому до неможливості виконання судового рішення, а тому господарський суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Розглянувши клопотання № 308/06 від 24.06.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія"ЛТД про зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки та розстрочення виконання рішення суду на три місяці, судом встановлено наступне:

В обґрунтування свого клопотання ТОВ "Ваврик і компанія"ЛТД посилається на те, що станом на 24.06.2011р. прострочена заборгованість Товариства перед АТ "Укрексімбанк" по кредитному договору № 6606К7 від 14.02.2006р. складає 168400 доларів США. Результати господарської діяльності підприємства за п’ять місяців 2011 року свідчать про значне погіршення купівельної спроможності і попиту споживачів на продукцію підприємства, ріст неплатежів за поставлену продукцію, що в свою чергу потягнуло неможливість виконання своїх зобов’язань як перед банківською установою щодо погашення кредиту, так і перед контрагентами за отриману сировину і, як наслідок, призвело до зменшення обсягів виробництва продукції. Приймаючи до уваги, що ТОВ "Ваврик і компанія"ЛТД згідно платіжних доручень від 18.05.201р., 31.05.201р. та від 22.06.2011р. на рахунок позивача сплачено 46280,00 грн. та враховуючи вищенаведені обставини, відповідач просить суд зменшити суму нарахованої відповідачем неустойки та розстрочити виконання рішення строком на 3 місяці.

Відповідно до ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання; відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи із наведеного, законодавець у будь - якому випадку пов'язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об'єктивними, непереборними, іншими словами –виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені відповідачем підстави для розстрочення виконання рішення терміном на 3 місяці та зменшення розміру неустойки, зокрема, скрутне фінансове становище, фінансова криза, наявність заборгованості за кредитним договором перед банківською установою не є тими виключними обставинами, котрі дають право для надання розстрочки виконання рішення суду та зменшення розміру неустойки, оскільки, по-перше, важке фінансове становище відповідача утворилось внаслідок його власної господарської діяльності, а не в силу якихось об’єктивних, незалежних від нього обставин, крім того, приписами ст. 42 ГК України встановлено, що підприємництво –це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями), по-друге, відповідач не довів суду наявності реальних джерел надходження коштів та не подав доказів на підтвердження того, що його фінансовий стан суттєво зміниться протягом вказаного періоду (3 місяців), як і не подав належного економічного та документального обґрунтування такої можливості.

За таких обставин справи, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, характер господарських правовідносин, що виникли між сторонами, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, беручи до уваги недоведеність відповідачем наявності конкретних обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим та неподання доказів на підтвердження зазначених обставин, суд не вбачає достатніх підстав для задоволення клопотання відповідача № 308/06 від 24.06.2011р. про надання розстрочки виконання рішення суду на 3 місяці та зменшення розміру нарахованої позивачем неустойки.

Відповідно до ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.33, 34, 44-49, 80 п.1.1.,82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і компанія"ЛТД вул.Гранична,14-А, м.Чортків, Тернопільської області, ідентифікаційний код 21154931 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС", вул. Марії Кюрі, 5, м.Дніпропетровськ, ідентифікаційний код 33564369 – 80 000 грн. 00 коп. заборгованості за одержаний товар; 8 427 грн. 89 коп. пені; 12 628грн.00коп. –штрафу; 1 644 грн. 21 коп., що становить 3% річних; 7 015 грн. 22 коп. інфляційних витрат; 1510 грн. 38 коп. в повернення сплаченого державного мита та 228 грн. 49 коп. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

3. В частині стягнення 5000,00грн. заборгованості в позові відмовити.

4. В частині стягнення 41 280 грн. 00 коп. заборгованості за одержаний товар провадження у справі припинити в зв’язку з відсутністю предмета спору на підставі ст.80 п.1.1. ГПК України.

5. Клопотання № 308/06 від 24.06.2011р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ваврик і Компанія" ЛТД вул. Гранична, 14, м. Чортків, Тернопільської області, ідент. код 21154931 про надання розстрочки виконання рішення на 3 місяці та зменшення розміру нарахованої неустойки - відхилити.

6. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЕРС", вул. Марії Кюрі, 5, м.Дніпропетровськ про забезпечення позову в порядку ст.66 ГПК України – відмовити.

7. На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторонами може бути подано апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання –25 липня 2011 року) через місцевий господарський суд.

Суддя А.М. Сидорук