Рішення № 17663153, 26.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "26" липня 2011 р. Справа № 12/5007/65/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 24.01.11)

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Приватного підприємства "Колос Ч" (м.Чернігів)

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (с. Ставище Коростенського району)

про стягнення 103870,08 грн.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду Житомирської області про стягнення з відповідача 96000,00грн. суми основного боргу, пені в сумі 4344,03 грн., інфляційних витрат - 2 684,96 грн., 3% річних - 840,82 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала суду, направлена за юридичною адресою повернулась без вручення адресату з підстав його відсутності. Вимоги ухвали суду не виконано.

Справа розглядається за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

23 лютого 2011 року між Приватним підприємством "Колос Ч" (продавець) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (покупець) був укладений договір №2 за умовами якого продавець (позивач) зобов'язався передати (поставити) у власність покупцю в пункт прийому покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті та за ціною, якістю та на умовах узгоджених з покупцем, а покупець (відповідач) зобов'язався здійснити приймання та оплату товару.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 224854,00грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000021 від 06.03.11 на суму 75449,00грн., №РН-0000026 від 14.03.11 на суму 149405,00грн. (а.с.11).

За умовами п.5.1 договору, покупець сплачує поставлений товар протягом трьох банківських днів починаючи від дня поставки товару.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був оплатити товар у строк до 10.03.11 та до 18.03.11 відповідно.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, всупереч умовам договору, відповідач розрахувався частково в сумі 128854,00грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.43-52).

Згідно довідки позивача від 12.07.11 борг відповідача перед позивачем станом на 12.07.11 становить 96000,00грн. (а.с.53).

Відповідач контррозрахунку суми боргу не надав.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

За нормами ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим,сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 96000,00грн. (224854-128854) обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.6.2 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно розрахунку позивача за період з 10.03.11 по 07.06.11 становить 4344,30 грн.(а.с.14).

Пунктом 6.2 договору, передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несплаченого товару за кожний день прострочення.

За нормами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, розмір яких згідно розрахунку позивача становить: 2684,96 грн. інфляційних за березень, квітень 2011 року та 840,82 грн. 3% річних .

Виходячи з умов договору, суд вважає, що позивач неправомірно здійснив розрахунок пені та 3% річних, починаючи з 10.03.2011 на суму 224854,00грн., тобто на всю суму поставки, оскільки з 10.03.2011 р. прострочка в оплаті мала місце за товар, отриманий по накладній №РН-0000021 від 06.03.11 на суму 75449,00грн., тому розрахунок слід починати саме з цієї суми.

Обрахувавши суму пені та 3% річних самостійно, з урахуванням часткових проплат, сума пені та 3% річних, згідно розрахунку проведеного на підставі нормативно-довідкової таблиці комп'ютерної програми "Законодавство" за період з 10.03.11 по 07.06.11 становить відповідно 3722,0 грн. та 720,38 грн.

В частині стягнення пені в сумі 622,30грн. (4344,30грн. - 3722,00грн.) та 3% річних в сумі 120,44 грн. (840,82 грн. - 720,38 грн.) суд відмовляє.

В частині стягнення інфляційних нарахувань, слід зазначити, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки. Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т. п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т. д.) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007 р., № 265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

З огляду на викладене, індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Натомість позивач помилково застосував індекс інфляції, що був визначений у місяці, в якому відповідач, згідно договору, мав оплатити одержаний товар.

Перевіривши розрахунок інфляційних, суд прийшов до висновку, що позивачем безпідставно врахований індекс інфляції за березень місяць 2011 року, так як індекс за березень є таким по відношенню до попереднього місяця, тобто до лютого. А так як строк виконання зобов'язання настав в березні, то перший індекс інфляції, який має бути врахований - це індекс за квітень.

Обрахувавши суму інфляційних нарахувань самостійно, за квітень місяць 2011 (згідно розрахунку позивача) суд становив, що інфляційні слід нараховувати на суму 105000,00 грн. (заборгованість на кінець березня 2011 року) і, які становлять 1365,00 грн. та задовольняє позов в цій частині. В частині стягнення 1319,96 грн. суд відмовляє.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 101807,38грн., з яких: 96000,00грн. боргу, 3422,00грн. пені, 720,38грн. 3% річних, 1365,00грн. інфляційних. В решті позову відмовити за необгрунтованістю.

Витрати , пов'язані з оплатою державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог , оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст..ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (с. Ставище Коростенського району, вул.Центральна,1; код 01340028)

на користь Приватного підприємства "Колос Ч" (14038,м.Чернігів, Проспект Перемоги,145, кв.11; код 30380981)

- 96000,00грн. боргу;

- 3722,00 грн. пені;

- 720,38 грн. 3% річних;

- 1365,00грн. інфляційних;

- 1018,07 грн. витрат на оплату державного мита;

- 231,31 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 01 серпня 2011 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу;

3-відповідачу (рек. з повідом.)