Рішення № 17662375, 04.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

04.08.2011Справа №5002-25/1841.1-2011 за позовом Дочірнього підприємства «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд», м. Ялта, Свердлова, 48, 98603

до відповідача Кореїзсської селищної ради, м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору:

1) Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-4», м. Ялта, м.Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній, б.4, 98740; 2) Обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-6», м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній, б.6, 98740; 3) ОСОБА_2, АДРЕСА_1, 98740; 4) Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ялти», вул. Дзержинського, 4, м. Ялта; 5) Фонд майна АР Крим, м.Сімферополь, вул. Севастопольська, 17

про визнання недійсними рішень

Суддя Копилова О.Ю.

представники:

від позивача не зявився

від відповідача ОСОБА_3, довіреність № 02-13/19 від 11.01.11, представник; ОСОБА_4, довіреність № 02-13/221 від 18.07.11, представник;

від третіх осіб 1) ОСОБА_5, довіреність № протокол№1 від 15.03.08, голова зборів; 2) ОСОБА_5, довіреність № протокол№1 від 15.03.08, голова зборів; 3) не зявився; 4) не зявився; 5) не зявився

Обставини справи:

Позивач Дочірнє підприємство «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до Кореїзської селищної ради, в якому просив суд: 1) визнати недійсними рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 № 1530 та № 1531; 2) визнати у Дочірнього підприємства «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» наявність права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630га за адресою: м. Ялта, смт. Кореї, вул. узвіз Межидорожній № 4 і № 6; 3) зобовязати Кореїзську селищну раду розглянути на найближчій сесії питання про затвердження проекту землеустрою з відведення Дочірньому підприємству «Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» строком на 50 років земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків за адресою: м. Ялта, смт. Кореї, вул. узвіз Межидорожній № 4 і № 6.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” вважає себе власником житлових будинків №4 та №6 по вул. узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м.Ялта, як правонаступник особи, що здійснювала будівництво цих будинків. Позивач зазначає, що відповідно до статті 120 Земельного кодексу України йому гарантовано право на землю під житловими будинками та необхідної для обслуговування нерухомого майна, однак це право не визнається з боку Кореїзської селищної ради. Також, позивач зазначає, що відповідачем не прийнято по суті рішення за результатом направленого на його адресу проекту землеустрою з відведення земельної ділянки, погодженого у встановленому порядку з усіма органами та службами, чим порушуються його земельні права. Крім того, Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” звертає увагу на те, що рішеннями Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 р. №1530 та №1531 Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-4" та Об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Межидорожній-6" були надані дозволи на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок для обслуговування житлових будинків, у звязку з чим просить визнати вказані рішення недійсними.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 19.05.2010 позовна заява була прийнята до розгляду та до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, були залучені Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Межидорожній-4”, Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Межидорожній-6” та ОСОБА_2.

Рішенням господарського суду АР Крим від 01.10.2010 позов задоволено; визнано недійсними рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 №1530 та №1531; визнано у Дочірнього підприємства “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597) наявність права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6; зобовязано Кореїзську селищну раду (98600, м. Ялта, смт Кореїз, вул. Севастопольське шосе, 27) розглянути на найближчій сесії питання про затвердження проекту землеустрою з відведення Дочірньому підприємству “Шляхове-будівельне управління №44 Відкритого акціонерного товариства “Південшляхбуд” (98600, м. Ялта, вул. Свердлова, 48, ідентифікаційний код 03450597) строком на 50 років земельної ділянки для будівництва та обслуговування багатоквартирних жилих будинків за адресою: м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 і №6.

18 жовтня 2010 року у виконання рішення господарського суду АР Крим від 01.10.2010 виданий наказ господарського суду АР Крим.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 апеляційні скарги обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-4» та обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-6» задоволені частково; рішення господарського суду АР Крим від 01 жовтня 2010 року у справі №2-7/2666-2010 скасовано в частині визнання у Дочірнього підприємства «Шляхове-будівельне управління № 44» Відкритого акціонерного товариства «Південщляхбуд» наявності права на отримання в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: місто Ялта, смт. Кореї, вул. Узвіз Межидорожній № 4 та № 6; у решті рішення господарського суду АР Крим від 01 жовтня 2010 року у справі № 2-7/2666-2010 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.04.2011 касаційну скаргу Кореїзької селищної ради задоволено частково; постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та рішення господарського суду АР Крим від 01.10.2010 у справі № 2-7/2666-2010 скасовано в частині визнання недійсними рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 № 1530 та № 1531; справу в цій частині направлено до господарського суду АР Крим на новий розгляд; в решті постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 у справі № 2-7/2666-2010 залишено без змін.

Матеріали справи №2-7/2666-2010 повернуто до господарського суду АР Крим.

В результаті проведення автоматичному розподілу справи №2-7/2666-2010 справу передано на розгляд судді господарського суду АР Крим Копиловій О.Ю. з привласненням справі № 5002-25/1841.1-2011.

Таким чином, на даний час розглядається вимога Дочірнього підприємства «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» про визнання недійсними рішень Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 № 1530 та № 1531.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 10 травня 2011 року справу №5002-25/1841.1-2011 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 26 травня 2011 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору були залучені Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ялти» та Фонд майна АР Крим.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09 червня 2011 року строк розгляду справи продовжений на 15 днів, в порядку передбаченому ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27 липня 2011 року від позивача до суду надійшли письмові пояснення по справі, з урахуванням обставин, що викладені в постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2011, відповідно до яких позивач просить суд позовні вимоги задовольнити, визнати недійсними рішення Кореїзської селищної ради від 10.06.2009 № 1530 та № 1531.

Крім того, позивач зазначив, що 14 липня 2011 року рішенням Кореїзської селищної ради №10 затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Межидорожній узвіз №4 та №6, також, зазначена земельна ділянка передана в оренду строком на 50 років Дочірньому підприємству «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд».

Відповідач у письмових пояснення від 27 липня 2011 року та від 04 серпня 2011 року зазначив, що при попередньому розгляді справи № 5002-25/1841.1-2011 (попередній № 2-7/2666-2010) судом касаційної справи встановлено, що у позивача відсутнє право на земельну ділянку як правонаступника особи, якій в 60-их роках ця земельна ділянка була виділена, та яка була забудовником вказаних житлових будинків, у звязку із чим, відсутні і правові підстави для скасування спірних рішень Кореїзської селищної ради. Крім того, відповідач зазначив, що рішення №10 Кореїзської селищної ради, на яке посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, вважається таким, що не прийняте, оскільки розпорядженням голови Кореїзської селищної ради №3 від 18 липня 2011 року «Про зупинення рішення №10 від 14.07.2011, 11-й позачергової сесії Кореїзської селищної ради 6-го скликання» рішення №10 від 14.07.2011зупинено; на черговій сесії Кореїзської селищної ради, яка відбулась 28 липня 2011 року розпорядження голови Кореїзської селищної ради №3 від 18 липня 2011 року відмінено не було.

У судовому засіданні, що відбулось 27 липня 2011 року оголошено перерву до 04 серпня 2011 року, про що сторони були сповіщені під підпис у бланку перерви.

Після перерви судове засідання продовжено.

Треті особи - ОСОБА_2, Комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації м. Ялти» та Фонд майна АР Крим у судове засідання не зявились, від Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації м. Ялти» до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутністю його представника.

Позивач у судове засідання не зявився, до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку із занятістю в іншому судовому засіданні, в апеляційному суді АР Крим.

Відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Розглянувши заявлене клопотання, суд виходить з того, що задоволення клопотання позивача про відкладення розгляду справи, значно затягне судовий процес, тим самим порушить права інших учасників судового процесу, що суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Крім того, оскільки матеріали справи в повній мірі сформульовані та у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача та третіх осіб, суд

встановив:

Рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих № 66 від 02.02.1963 р. Дорожньому ремонтно-будівельному управлінню №44 (далі ДРБУ-44) була відведена під будівництво ремонтної бази, земельна ділянка, площею 3,0 га із земель бригади Мисхор, Кореїзького відділення В\С Лівадія, В\К Масандра.

Відповідно до пункту 2 названого рішення, воно підлягало затвердженню виконавчим комітетом Кримської обласної ради депутатів трудящих.

Рішенням виконавчого комітету Кримської обласної ради депутатів трудящих №38-б від 08.02.1968 р. затверджено рішення виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих №66 від 02.02.1963 р. та постановлено відвести ДРБУ-44 земельну ділянку загальною площею 3,00 га під ремонту базу. Відведення земельної ділянки вирішено здійснити у постійне користування. Витрати, повязані з відведенням земельної ділянки, віднести на рахунок ДРБУ-44.

Як свідчать матеріали справи, з метою забезпечення прав працівників ДРБУ-44 і поліпшення їх житлових умов, за погодженням з Ялтинською міською радою на вказаній земельній ділянці збудовано два житлових будинки, та рішенням виконавчого комітету Ялтинської міської ради депутатів трудящих від 30.06.1964 р. №466 затверджено акт прийому житлових будинків на 10 та 8 квартир в експлуатацію.

Зі вказаного вище акта вбачається, що забудовником будинків є ДРБУ-44, будівництво здійснювалось за проектом №МК-8-2-2/5, затвердженим Міністерством автодоріг в серпні 1963 року на підставі дозволу Держархбудконтролю на здійснення робіт №265 від 13.12.1963 року.

Відповідно до пункту 6 наказу Міністерства автомобільного транспорту та шосейних доріг Української УРСР від 16.01.1965 року №23 шляхове-ремонтно-будівельне управління №44 перейменовано в шляхове-будівельне управління № 44.

Згідно наказу №7 від 05.02.1965 року по тресту “Південьшляхбуд” до складу вказаного тресту включено, в тому числі, і шляхове ремонтно-будівельне управління №44. Пунктом 2 вказаного наказу шляхове ремонтно-будівельне управління №44 перейменовано у шляхове-будівельне управління №44.

Наказом №95 від 03.09.1997 року Шляхове-будівельне управління №44 тресту “Південьшляхбуд” з 03.09.1997 року перейменовано в Дочірнє підприємство “Шляхове-будівельне управління №44” Відкритого акціонерного товариства “Південьшляхбуд”.

Відповідно до Статуту ДП “Шляхове-будівельне управління №44 ВАТ “Південшляхбуд”, останній є правонаступником майнових прав та обовязків ДБУ №44 тресту “Південьшляхбуд” у відповідних частинах згідно з передаточним балансом.

В листі №1254 від 05.11.2008 року КП “Ялтинське бюро технічної інвентаризації” зазначило, що домоволодіння №4 та №6 по Межидорожньому узвозу в смт. Кореїз в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

В матеріалах справи наявний висновок КП Ялтинської міської ради “Бюро технічної інвентаризації” від 16.11.2009, в якому зазначено, що власником майна підприємства є ВАТ “Південшляхбуд”, майно знаходиться в користуванні та на балансі Дочірнього підприємства "Шляхове будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства "Південшляхбуд". Бюро зазначило, що квартири у вказаних будинках приватизовані, але свідоцтва на інші вбудовані приміщення не видавалися, при цьому згідно інвентарної справи БТІ вбудованими приміщеннями домоволодіння по Межидорожньому узвозу №4 та №6 в смт. Кореїз є: підсобні приміщення цокольного поверху №ІІІ, ІУ, У, УІ, УІІІ, ІХ загальною площею 280,6 кв. м., приміщення гуртожитку №9-1, 9-2, 9-3, 9-4 загальною площею 49,2 кв. м., підсобні приміщення загального користування: сходові клітини №1 площею 12,7 кв. м., №ІІ площею 13,2 кв. м., №УІІ площею 12,4 кв. м., №Х площею 12,5 кв. м., №ХІ площею 12,5 кв. м., всього загальною площею 393,1 кв. м.

На підставі цього, КП Ялтинської міської ради “Бюро технічної інвентаризації” зазначило, що оформлення за позивачем права власності на вбудовані приміщення загальною площею 393,1 кв. м. є можливим, у звязку з чим на засідання виконавчого комітету Кореїзської селищної ради був направлений проект рішення про оформлення права власності.

В матеріалах справи також наявне реєстраційне посвідчення, в якому зазначено, що два спірних житлових будинки в цілому зареєстровані за Шляхове-ремонтно-будівельним управлінням №44 (правонаступником якого є позивач у справі) на підставі рішень Ялтинського міськвиконкому від 02.02.1963 року №66 та від 30.04.1964 року № 466.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 23 червня 2009 року у справі №2-23/2426.1-2009, залишеного без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03 серпня 2009 року, позивачем був розроблений проект землеустрою з відведення в оренду земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою: місто Ялта, смт. Кореїз, вул. Узвіз Межидорожній №4 та №6 для будівництва та обслуговування багатоквартирних житлових будинків.

Відведення земельної ділянки було погоджено з Управлінням головного архітектора Ялтинської міської ради, Республіканським комітетом з охорони культурної спадщини, Кримською республіканської санепідемстанцією, Південно-Кримською інспекцією з охорони навколишнього природного середовища та природних ресурсів АР Крим.

Крім того, на 53-й сесії 5 скликання Кореїзською селищною радою прийняті рішення №1530 та №1531 про надання дозволу на складання технічної документації по відводу земельних ділянок на землях смт. Кореїз, відповідно до яких Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-4» та Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-6» наданий дозвіл на складання проектів землеустрою з відведення земельних ділянок для обслуговування житлових будинків.

Таким чином, Дочірнє підприємство «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» не згодне з ухваленими рішеннями Кореїзської селищної ради №1530 та №1531, та просить суд визнати їх недійсними.

Отже, позивач вважає себе власником житлових будинків №4 та №6 по вул. Узвіз Межидорожній в смт. Кореїз, м. Ялта, як правонаступника особи, що здійснювала будівництво цих будинків та мотивує позовні вимоги посиланням на приписи ст. 120 Земельного кодексу України якими йому гарантовано право на землю під житловими будинками та необхідної для обслуговування нерухомого майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Однак, судами апеляційної та касаційної інстанції, при попередньому розгляді справи № 5002-25/1841.1-2011 (попередній № 2-7/2666-2010) встановлено, що позивач - Дочірнє підприємство «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» втратив право на користування земельною ділянкою з моменту його реорганізації. Оскільки, на підставі пункту „в” статті 141 Земельного кодексу України, у разі припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій, їх право постійного користування земельною ділянкою припиняється і в порядку правонаступництва не переходить. Судами, при розгляді справи № 2-7/2666-2010 встановлено, що дорожньо ремонтно-будівельне управління №44 у 1997 року перетворено у дочірнє підприємство „Шляхове-будівельне управління №44” відкритого акціонерного товариства „Південшляхбуд”.

На той час, питання переходу права на земельну ділянку при переході права на будівлю і споруду регулювалось статтею 30 Земельного кодексу Української РСР (в редакції Закону України №2196-ХП від 13 вересня 1992 року), згідно якої при переході права власності на будівлю чи споруду разом із цими об'єктами переходить і право користування земельною ділянкою, посвідчене державним актом, який видається та реєструється відповідною радою.

Статтями 22, 23 Земельного кодексу УРСР (в редакції Закону України №2196-ХП від 13 березня 1992 року) передбачалось, що право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Аналіз наведених положень, Земельного кодексу України від 1990 року, дав підстави зробити висновок, що майнові права (в т. ч. право користування) відносно конкретно визначеної земельної ділянки, виникають у будь-якої особи лише з моменту вчинення повноважним органом дій щодо визначення такої земельної ділянки в натурі і посвідчуються певним право установчим документом, що має законодавчо встановлену назву, форму та зміст. Будь-які інші документи, що не визначені законом як такі, що посвідчують (засвідчують) виникнення прав щодо певної земельної ділянки не створюють юридичних наслідків для особи по відношенню до відповідної земельної ділянки.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України в редакції від 13 березня 1992 року, чинного на момент утворення дочірнього підприємства „Шляхове-будівельне управління №44” відкритого акціонерного товариства „Південшляхбуд” в 1997 році внаслідок перетворення дорожньо будівельного управління №44, право користування земельною ділянкою припиняється у разі припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства.

Статтею 37 чинного на той час Цивільного кодексу УРСР та чинного на той час статті 34 Закону України „Про підприємства в Україні” встановлювалося, що юридична особа припиняє свою діяльність шляхом ліквідації чи реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення).

Таким чином, в розрізі вимог пункту 3 частини 1 статті 27 Земельного кодексу України (в редакції від 13 березня 1992 року) реорганізація дорожньо будівельного управління №44 тресту „Південшляхбуд” шляхом перетворення у дочірнє підприємство „Шляхове-будівельне управління №44” відкритого акціонерного товариства „Південшляхбуд” є юридичним фактом для припинення його права на користування земельною ділянкою.

Отже, оскільки у позивача після його реорганізації відсутнє право на набуття будь якого права на спірну земельну ділянку у порядку правонаступництва, його право може бути здійснене тільки на загальних підставах набуття такого права, що передбачено законодавством України.

Відповідно до пункту 34 статті 26, пункту 2 статті 77 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” питання регулювання земельних відносин (у тому числі надання земельної ділянки в оренду та поновлення договору оренди земельної ділянки) вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, законодавством передбачено, що способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення сесією ради. Така позиція закріплена, зокрема, в пункті 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з орендою земельних ділянок” від 30 листопада 2007 року №01-8/918.

Пунктом 34 статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях місцевої ради.

Частиною 5 статті 46 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” закріплено, що сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок - не рідше ніж один раз на місяць.

Відповідно пунктів 1 та 2 статті 59 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Стаття 4 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” серед основних принципів здійснення місцевого самоврядування передбачає, зокрема, принцип законності. Принцип законності відповідає статтям 1 і 8 Конституції України, які визначають Україну як правову державу та закріплюють державний принцип верховенства права.

Крім того, стаття 19 Конституції України встановлює, що органи місцевого самоврядування діють на підставі діючого законодавства та у межах повноважень й шляхом, передбаченим Конституцією України та нормативно-правовими актами. Додержання принципу законності направлене на недопущення свавілля в органах державної влади та місцевого самоврядування та передбачає, перш за все, прийняття суб'єктами владних повноважень законних актів, тобто певної форми актів, виданих у визначеному порядку компетентними органами в межах їх повноважень.

Пунктом 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічні вимоги зафіксовані у п. 2 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 р. № 02-5/35, відповідно до якого підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Частиною 3 ст. 152 Земельного кодексу України, встановлено, що захист прав громадян і юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, суд підкреслює, що у розумінні ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи не було надано суду належних доказів того, що рішення Кореїзсської селищної ради №1530 та №1531 про надання дозволу на складання технічної документації по відводу земельних ділянок на землях смт. Кореїз Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-4» та Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Межидорожній-6» прийняті з порушенням чинного законодавства.

Стосовно посилань позивача на те, що 14 липня 2011 року рішенням Кореїзської селищної ради №10 затверджений проект землеустрою по відводу земельної ділянки площею 0,8630 га за адресою м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Межидорожній узвіз №4 та №6, та земельна ділянка передана в оренду строком на 50 років Дочірньому підприємству «Шляхове-будівельне управління № 44 Відкритого акціонерного товариства «Південшляхбуд» суд не може прийняти до уваги, оскільки в матеріалах справи є розпорядження голови Кореїзської селищної ради №3 від 18 липня 2011 року яким рішення Кореїзської селищної ради №10 від 14.07.2011зупинено (а.с. 152 том ІІІ).

Відповідно до пункту 4 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рішення сільської, селищної, міської ради у п'ятиденний строк з моменту його прийняття може бути зупинено сільським, селищним, міським головою і внесено на повторний розгляд відповідної ради із обґрунтуванням зауважень. Рада зобов'язана у двотижневий строк повторно розглянути рішення. Якщо рада відхилила зауваження сільського, селищного, міського голови і підтвердила попереднє рішення двома третинами депутатів від загального складу ради, воно набирає чинності.

На момент розгляду справи доказів підтвердження рішення Кореїзської селищної ради №10 від 14.07.2011 двома третинами депутатів від загального складу Кореїзської селищної ради суду не представлено.

Отже, рішення Кореїзської селищної ради №10 від 14.07.2011 вважається не чинним.

Таким чином, суд вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу підлягає покладанню на позивача.

Повний текст рішення складений та підписаний відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 08 серпня 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримКопилова О.Ю.