Постанова № 17662203, 02.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"02" серпня 2011 р. Справа № 5005/510/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. (головуючого),

Катеринчук Л.Й. (доповідача),

Коробенка Г.П.

розглянувши

касаційну скаргу ПП "Дніпрянка"

на постанову

та рішення Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року

господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року

у справі

господарського суду№ 5005/510/2011

Дніпропетровської області

за позовомПП "Дніпрянка"

доНікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки

про стягнення 44 100 грн.

(в судове засідання представники сторін не з'явились)

ВСТАНОВИВ :

ПП "Дніпрянка" (далі –позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Нікопольського обласного підприємства оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки (далі –відповідач) про стягнення 44 100 грн. збитків у вигляді упущеної вигоди.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року у справі № 5005/510/2011 (суддя Пархоменко Н.В.) в задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 83-84).

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не доведено наявність та розмір збитків, не доведено вини відповідача у завданні позивачу збитків і причинно-наслідкового зв’язку між діями відповідача та збитками.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року залишено без змін з тих же підстав (том 1, а.с. 138-139).

Не погоджуючись з прийнятою постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просив скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 16, 22, 623, 1164, 1165 Цивільного кодексу України, статті 224, 225 Господарського кодексу України, статей 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Статтею 1164 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі не усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи заінтересована особа має право вимагати: вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози; відшкодування завданої шкоди; заборони діяльності, яка створює загрозу.

Статтею 1165 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана внаслідок не усунення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, відшкодовується відповідно до цього Кодексу.

Згідно з статтею 776 Цивільного кодексу України поточний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймачем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт речі, переданої у найм, провадиться наймодавцем за його рахунок, якщо інше не встановлено договором або законом. Капітальний ремонт провадиться у строк, встановлений договором. Якщо строк не встановлений договором або ремонт викликаний невідкладною потребою, капітальний ремонт має бути проведений у розумний строк. Якщо наймодавець не провів капітального ремонту речі, що перешкоджає її використанню відповідно до призначення та умов договору, наймач має право: відремонтувати річ, зарахувавши вартість ремонту в рахунок плати за користування річчю, або вимагати відшкодування вартості ремонту; вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Стаття 526 Кодексу встановлює, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

За приписами статті 22 вказаного Кодексу під збитками розуміються втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно частин 2, 4 статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором, а при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

В силу статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом (частина 1 статті 225 ГК України).

При відшкодування збитків застосовуються загальні умови відшкодування шкоди визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, які передбачають, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом. Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідальність за порушення зобов'язання у вигляді відшкодування збитків настає за наявності таких умов:

- протиправної дії чи бездіяльності особи;

- заподіяння збитків в результаті такої дії чи бездіяльності особи;

- причинного зв’язку між протиправною дією чи бездіяльністю особи та заподіяними збитками;

- вини боржника.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.12.2001 року між Нікопольським обласним підприємством оптової торгівлі Дніпропетровської облспоживспілки (орендодавець) та приватним підприємством "Дніпрянка" (орендар) було укладено договір оренди основних засобів, відповідно до якого, позивач передав у тимчасове користування відповідачу склад за адресою: м. Нікополь, вул. Кооперативна, 5, загальною площею 500 кв.м. (том 1, а.с 48-50).

Пунктом 5 зазначеного договору, сторони узгодили, що розмір орендної плати складає 2,69 грн. в т.ч. ПДВ за місяць, додатковою угодою від 01.10.2004 року розмір орендної плати збільшено до 3,30грн. за 1кв.м. в місяць.

28.01.2002 року між сторонами було підписано акт приймання-передачі спірного приміщення. В даному акті зазначено, що дах знаходиться у справному стані (том 1, а.с. 50).

Згідно пункту 7.1. договору, орендодавець зобов’язався утримувати об’єкт, що орендується у повній справності, здійснювати за власний рахунок поточний ремонт, об’єкта, що орендується.

Судами встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виконання позивачем у спірному приміщенні поточного або капітального ремонту будівлі, зокрема, даху.

Позивач обґрунтовував завдання йому шкоди діями відповідача, які полягали у невиконанні капітального ремонту даху, що було однією з причин зупинення його роботи відповідно до припису пожежної служби, зазначивши дві правові підстави для задоволення позовних вимог: статтю 776 Цивільного кодексу України, як підставу для стягнення збитків, що випливають з невиконання зобов'язань за договором оренди приміщення та статті 1164, 1165 Цивільного кодексу України, як підставу для стягнення позадоговірної шкоди, що виникла внаслідок створення загрози майну юридичної особи (позивача в спірному випадку).

Судами встановлено, що позивачем не надано доказів наявності у нього в період з 01.05.2010 року по 31.05.2010 року зерна, необхідного для переробки, доказів щодо вартості борошна та висівок станом на 10.05.2010 року, договорів з покупцями борошна та висівок на 2010 рік, внаслідок чого суди дійшли висновку про недоведення позивачем обставин виникнення у нього договірних збитків (втраченої вигоди).

Окрім того, судами встановлено, що 10.03.2010 року Нікопольським РЕМ ВАТ “ЕК Дніпрообленерго” припинено подачу електроенергії ПП “Дніпрянка”, мотивуючи недотриманням позивачем умов пожежної безпеки, а 16.03.2010 року головним державним інспектором з пожежного нагляду міста Нікополь та Нікопольського району була винесена постанова про зупинення експлуатації складу з 16.04.2010 року до усунення порушення правил пожежної безпеки.

При цьому суди встановили, що позивачем не виконано приписів пожежної служби, а саме ремонту: внутрішнього пожежного водогону, внутрішніх пожежних кранів, комплектації внутрішнього пожежного водогону рукавами, стволами та полугайками, що спричинило зупинення експлуатації складського приміщення .

З огляду на встановлене, колегія суддів Вищого господарського суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про недоведення позивачем, як розміру упущеної вигоди, так причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та ймовірним настанням збитків (упущеної вигоди) у позивача.

Також колегія суддів зазначає, що невиконання зобов'язань з капітального ремонту орендованого приміщення відповідно до спеціальних положень статті 776 Цивільного кодексу України, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, є за своєю правовою природою вимогою про стягнення договірних збитків та може мати місце у випадку подання вимоги про розірвання договору одночасно з вимогою про стягнення шкоди (частина 3 статті 776 Цивільного кодексу України). Однак судами встановлено та матеріалами справи підтверджується, що вимоги про розірвання договору оренди позивач не заявляв (а.с. 2-6).

Доводи скаржника про те, що суди першої інстанції без згоди позивача змінили правові підстави позову, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає необґрунтованими, оскільки відповідно до резолютивної частини позовної заяви вбачається обґрунтування позовних вимог положеннями статті 776 Цивільного кодексу України, яка визначає порядок відшкодування збитків, завданих порушенням договору оренди, що дало суду право в цілому застосувати положення цивільного законодавства про відшкодування договірної шкоди.

Доводи скаржника про безпідставну відмову у позові, оскільки скаржник просив застосувати положення статей 1164, 1165 Цивільного кодексу України про відшкодування позадоговірної шкоди майну юридичної особи, якому загрожує небезпека, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено та судами не було встановлено обставин делікту створення небезпеки відповідно до статті 1163 Цивільного кодексу України, який є підставою для задоволення вимог про відшкодування шкоди на стадії вчинення шкодоносної дії відповідно до глави 81 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 ГПК України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

1.          Касаційну скаргу ПП "Дніпрянка" залишити без задоволення.

2.          Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.02.2011 року у справі № 5005/510/2011 залишити без змін.

Головуючий Н. Ткаченко

Судді                                                                       Л. Катеринчук

Г. Коробенко