Ухвала суду № 17662177, 08.08.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

"08" серпня 2011 р. Справа № 5013/213/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:

суддів:Ткаченко Н.Г.,

Коробенка Г.П.,

Куровського С.В.,

перевіривши матеріали касаційної скаргиФізичної особи підприємця ОСОБА_1

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2011

у справі№ 5013/213/11 господарського суду Кіровоградської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Кіровоградобленерго" в особі його структурного підрозділу Світловодського району електричних мереж

доФізичної особи підприємця ОСОБА_1

простягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ:

Подана до Вищого господарського суду України касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог частини 1 статті 109 ГПК України касаційна скарга подається до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд, який прийняв оскаржуване рішення чи постанову.

Однак, скаржник всупереч зазначеного подав касаційну скаргу через Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, тим самим порушив приписи статті 109 ГПК України, що тягне правові наслідки, передбачені пункту 2 частини 1 статті 1113 ГПК України.

Згідно статті 111 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються докази сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі і надсилання її копії іншій стороні у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України державне мито сплачується в доход державного бюджету в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Підпунктом "а" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 21.01.1993 № 7-93, з відповідними змінами та доповненнями, встановлено ставку державного мита із заяв майнового характеру у розмірі 1 % ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із заяв майнового характеру (25500 грн.).

Згідно з пп. “г” цього ж пункту встановлено ставку державного мита із касаційних скарг на рішення та постанови у розмірі 50 % ставки, що підлягає сплаті у разі подання заяви, для розгляду спору в першій інстанції, а із спорів майнового характеру 50 % ставки, обчисленої виходячи із оспорюваної суми.

Як вбачається з касаційної скарги, предметом позову у даній справі є стягнення 5573,23 грн. Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 08.04.2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2011, позов задоволено.

В касаційній скарзі Фізична особа підприємець ОСОБА_1 просить скасувати зазначені судові рішення, позовні вимоги задовольнити частково у сумі 2372,07 грн., тобто скаржник повинен був сплатити державне мито в сумі 51,00 грн., однак до скарги додано квитанцію №К19/М/110 від 22.06.2011, яка свідчить про сплату державного мита лише в сумі 27,87 грн.

Крім того, в додатку до касаційної скарги відсутні докази надсилання копії касаційної скарги позивачу у справі, про що свідчить акт Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.07.2011.

З огляду на вищевикладене, касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду як така, що оформлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає поверненню скаржнику.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 86, 111, п.п. 2, 3, 4 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 30.06.2011 у справі №5013/213/11 повернути скаржнику.

2.Оригінал ухвали Вищого господарського суду України надіслати до господарського суду Кіровоградської області для долучення до матеріалів справи.

Головуючий суддя Ткаченко Н.Г.

судді Коробенко Г.П.

Куровський С.В.