Постанова № 17621861, 26.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5004/893/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився

від відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД, м.Ковель

на рішення господарського суду Волинської області

від 25.05.11 р. у справі № 5004/893/11 (суддя Кравчук А.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал", с. Зміїнець Луцького району, Волинської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД, м. Ковель

про стягнення 1848,14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 25.05.2011р. у справі №5004/893/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Термінал" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД про стягнення 1848,14 грн.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 1 400 грн. 00 коп. основного боргу, 145 грн. 88 коп. пені, 76 грн. 86 коп. річних, 225 грн. 40 коп. збитків від інфляції, 102 грн. 00 коп. витрат з державного мита, 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог (а.с.61-62).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- суд першої інстанції при винесенні оскарженого рішення не врахував часткової проплати, здійсненої ТОВ "Гарант" ЛТД;

- місцевий суд не взяв до уваги заяву відповідача про зарахування зустрічних вимог по договору;

- рішення суду першої інстанції є незаконним та прийнятим з порушенням норм процесуального права, оскільки спір вирішено за відсутності представника відповідача.

У письмовому відзиві від 22.07.2011р. №157 на апеляційну скаргу, позивач заперечив проти її доводів, вказавши про безпідставність тверджень відповідача, щодо часткової оплати боргу та зарахування однорідних зустрічних вимог

Представники сторін в судове засідання не з'явились.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника, відповідач про причини неявки його представника суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників сторін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 11.03.2009 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю “Термінал” та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД був укладений договір про надання послуг за №76 (а.с. 10).

Згідно п. 1.1 договору позивач зобов’язався надати відповідачу послуги по прийманню, диспетчеруванню і зберіганню транспортних засобів відповідача в місці прибуття автотранспорту.

Відповідно до п. 2.4 вказаного договору позивач, по факту надання послуг надає відповідачу акт виконаних робіт і рахунок на оплату послуг.

Пунктом 2.5 договору встановлено, що оплата проводиться на протязі 5 робочих днів з дня отримання рахунку. У разі порушення строків оплати відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення (п. 5.2 договору).

Відповідно до умов договору позивач надав відповідачу послуги по прийманню і зберіганню транспортних засобів на суму 1 400 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 26.06.2009 року (а. с. 14), в якому є вказівки на рахунок №СФ-Б001129 від 26.06.2009р., що свідчить про отримання відповідачем рахунку в день підписання вказаного вище акту.

Проте, свої зобов'язання щодо оплати вартості отриманих послуг протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку відповідач не виконав.

В гарантійному листі від 03.12.2010 року відповідач зобов’язався оплатити заборгованість в сумі 1650,00 грн. до 31.12.2010 року з врахуванням пені, згідно договору №76 від 11.03.09р. (а. с. 17).

Проте, в наявних матеріалах справи не міститься жодного доказу, який підтверджує виконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманих послуг.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1400 грн. 00 коп.

У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору №76 від 11.03.09р. про оплату отриманих послуг, позивач звернувся до суду з позовом (з врахуванням заяви від 25.05.2011р. №106 про уточнення позовних вимог) про стягнення на його користь з відповідача 1400,00 грн. боргу, 76,86 грн. 3% річних, 225,40 грн. інфляційних нарахувань, 145,88 грн. пені, всього - 1848,14 грн.

Як зазначалось вище, рішенням господарського суду Волинської області від 25.05.2011р. позов задоволено в повному обсязі, стягнуто витрати з державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відмовлено у відшкодуванні витрат на послуги адвоката в сумі 500,00 грн.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Підставою виникнення зобов'язань між сторонами по справі є договір про надання послуг №76 від 11.03.2009.

Відповідно ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною1 ст.193 ГК України передбачено, що зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Такі ж положення містить ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених кодексом, іншими законами або договором.

Пунктом 2.5. договору №76 від 11.03.2011р. передбачено, що оплата проводиться протягом 5 робочих днів з дня отримання рахунку.

Пункт 5.2. договору передбачає, що за порушення термінів розрахунків нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, - є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові в разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконував своє зобов’язання, жодних доказів щодо сплати вартості послуг у встановлені строки не надав.

Таким чином, позивач, враховуючи вищезазаначені норми законодавства та пункт 5.2. Договору №76 від 11.03.2009р., цілком правомірно нарахував пеню в сумі 145,88 грн. за період з 02.07.09р. по 01.01.10р.

Згідно з частиною 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується судова колегія, відповідач прострочив виконання зобов'язання, тому позивачем правомірно заявлено до стягнення 225 грн. 40коп. інфляційних нарахувань за період з вересня 2009 року по березень 2011 року включно та 76 грн. 86коп. річних - за період з 02.07.2009р. по 28.04.2011р.

В силу ст.49 ГПК України судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо покладення на відповідача витрат по сплаті держмита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, суд першої інстанції правомірно відмовив позивачу у відшкодуванні витрат на послуги адвоката в сумі 500,00 грн. у зв'язку з відсутністю доказів понесення таких витрат.

Доводи відповідача стосовно неврахування судом першої інстанції часткової оплати ним послуг, зарахування зустрічних однорідних вимог, не приймаються до уваги, оскільки не підтверджені документально, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи.

Щодо доводів відповідача про порушення його прав у зв'язку з розглядом справи за відсутності його представника, слід зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 10.05.2011 року явка представників сторін не визнана обов’язковою, відповідач ухвалу суду від 10.05.2011 року про порушення провадження у справі отримав 13.05.2011 року, що стверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 27), отже мав можливість до судового засідання подати пояснення по суті позовних вимог та заперечення, при їх наявності, забезпечити явку свого представника у судове засідання 25.05.2011р.

Неявка в засідання суду представників сторін, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає вирішенню спору, а тому, місцевий господарський суд цілком правомірно вирішив його за відсутності представника відповідача, за наявними у матеріалах справи доказами.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2011 року у справі №5004/893/11 прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст. ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Волинської області від 25.05.2011р. у справі №5004/893/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" ЛТД- без задоволення.

2. Справу №5004/893/11 повернути до господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 –до справи,

2,3 –сторонам,

4 –в наряд