Постанова № 17621768, 12.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" липня 2011 р. Справа № 5023/1574/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В.,

суддя Бородіна Л.І.,

суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Тимченко А.М.

за участю представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача ОСОБА_1 дов.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Україна 7 ЛТД»(вх. №2340Х/2-7 ) на рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011 року у справі № 5023/1574/11,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Україна 7 ЛТД», м. Харків,

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології», м. Харків,

про стягнення 55739,34 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2011 року до господарського суду Харківської області звернувся позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Україна 7 ЛТД» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології», в якій просив стягнути з відповідача на свою користь 55739,34 грн. та понесені позивачем судові витрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на користь відповідача у межах укладеного між ними договору сплачено 172839,00 грн., тоді як відповідачем здійснена поставка електроенергії лише на 117099,66 грн., у звязку з чим, на думку позивача, відповідач повинен повернути позивачу суму попередньої оплати у розмірі 55739,34 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 23 травня 2011 р. у справі № 5023/1574/11(суддя Ковальчук Л.В.) позовні вимоги задоволено частково. З відповідача на користь позивача стягнуто 8248,00 грн. боргу, 82,57 грн. держмита та 34,92 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Україна 7 ЛТД», не погоджуючись з даним рішенням, звернулося до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. в обємі відмовленої частини позову (вимог по стягненню 47491, 34 грн. попередньої оплати) і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов повністю та стягнути з відповідача на користь позивача 47491, 34, 12грн. попередньої оплати.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи, оскільки, на його думку, факт недопоставки електроенергії за спірні місяці підтверджено матеріалами справи, на адресу відповідача позивачем направлено вимогу про повернення залишку попередньої оплати у звязку з втратою інтересу до договірних відносин з відповідачем.

Відповідач проти задоволення апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обгрунтованим, просить його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з тих підстав, що судом повно та всебічно досліджені усі фактичні обставини справи, яким надана належна правова оцінка.

В обґрунтування своїх заперечень, відповідач посилається на те, що через ненадання позивачем передбачених договором заявок, відповідач був позбавлений можливості здійснити постачання спірної електроенергії, а відтак, він не є таким, що порушив свої договірні зобовязання.

Окрім того, відповідач посилається на те, що укладений між сторонами договір продовжує свою дію до кінця 2011 р., та за його умовами сплачені позивачем кошти зараховуються в рахунок наступних платежів, а не повертаються позивачу. Таким чином, відповідач стверджує, що спірні грошові суми можуть бути використані позивачем до кінця поточного року шляхом придбання від відповідача електроенергії за умови подання відповідної заявки.

В судове засідання апеляційного господарського суду представник позивача не прибув, причину неявки не повідомив, хоча про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином, про що свідчить додане до матеріалів справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду при прийняття апеляційної скарги до провадження).

Відповідачем до суду апеляційної інстанції подано клопотання про відкладення розгляду справи до отримання апеляційним господарським судом його апеляційної скарги на оскаржуване рішення суду першої інстанції.

Як зазначає відповідач у поданому клопотанні, 08.07.2011 р. ним було подано апеляційну скаргу на рішення суду у даній справі з тих підстав, що у судовому засіданні 23.05.2011 р. судом першої інстанції було оголошено резолютивну частину рішення, яким у задоволенні позову відмовлено повністю, про що також зазначено у протоколі судового засідання від цієї дати. Однак, під час ознайомлення з матеріалами справи у суді апеляційної інстанції відповідачу стало відомо, що наявне у матеріалах справи рішення не відповідає його змісту (яке оголошено судом 23.05.2011 р.). Відповідач вважає, що суд першої інстанції безпідставно змінив власне рішення вже після його оголошення, чим грубо порушив норми чинного законодавства, та що, на думку відповідача, є підставою для безумовного скасування такого рішення.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважає, що у його задоволенні слід відмовити, оскільки на даний час у суду відсутні підстави стверджувати, що апеляційна скарга відповідача буде прийнята до провадження.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, виходячи із приписів названої статті, апеляційний господарський суд у будь-якому разі повинен перевірити законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі, незалежно від того, що позивачем таке рішення оскаржується частково.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом Харківської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, вірно встановлено місцевим господарським судом та не заперечується сторонами 22.02.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю фірма «Україна 7 ЛТД»(позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Високі енергетичні технології»(відповідач) було укладено договір купівлі-продажу електричної енергії № 47-Е, за умовами якого (п.1.1 договору) його предметом є забезпечення споживача (позивача) електроенергією постачальника (відповідача) у встановлених за правилами даного договору обсягах через мережі постачальника електричної енергії за регульованим тарифом (далі - ПРТ), яким на момент укладення договору є АК «Харківобленерго», та порядок розрахунків між споживачем та постачальником.

У позовній заяві позивач стверджує, що починаючи з березня 2010 р. по листопад 2010 р. ним на рахунок відповідача сплачено 172839,00 грн. коштів у якості оплати за електроенергію, однак, відповідачем здійснена поставка електроенергії лише за березень-червень, жовтень-листопад 2010 р. на загальну суму 117099,67 грн. У липні-вересні, грудні 2010 р. поставка електроенергії не здійснювалась, у звязку з чим позивач і просив відповідача повернути 55739,34 грн., які, як вважає позивач, є сумою попередньої оплати.

На підтвердження своїх вимог позивачем надано акт звірки розрахунків, підписаний сторонами, з якого дійсно вбачається, що станом на 31.12.2010 р. оплачено 172839,00 грн., а поставлено електроенергії 117099,67 грн. та кінцеве сальдо на користь позивача складає 55739,34 грн., акти про фактичний обсяг споживання електричної енергії за вказані періоди на суму 117099,66 грн. та платіжні документи за період з вересня-листопада 2010 р. на загальну суму 56739,00 грн. За період з березня-червня 2010 р. позивачем платіжні документи на суму 116100,00 грн. не надано ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Дослідженням наявних у справі платіжних документів вбачається, що у якості призначення платежу у них зазначено: «доплата за електроенергію за жовтень-грудень 2010 р.»- по платіжним дорученням на загальну суму 40240,00 грн., «передплата за електроенергію за жовтень 2010 р.»- на суму 8251,00 грн. та «передплата за електроенергію за грудень 2010 р.»- на загальну суму 8248,00 грн. (2 пл. доручення).

Колегія суддів зазначає, що відповідач не заперечує факт отримання від позивача грошових коштів на суму 172839,00 грн., факт здійснення поставки електроенергії лише за березень-червень, жовтень-листопад 2010 р. на загальну суму 117099,66 грн. та факт того, що у липні-вересні, грудні 2010 р. поставка електроенергії не здійснювалась, однак, стверджує, що відповідна недопоставка мала місце через неналежні дії позивача, яким своєчасно не були подані передбачені умовами договору заявки. Окрім того, відповідач зазначає, що договір є дійсним до кінця поточного року, умовами договору передбачено, що зайво сплачені позивачем кошти зараховуються в рахунок наступних платежів, а не повертаються позивачу, а тому спірні грошові суми можуть бути використані позивачем до кінця поточного року шляхом придбання від відповідача електроенергії за умови подання відповідної заявки. Зважаючи на наведене, відповідач вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Приймаючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги позивача в частині стягнення 8248,00 грн. судом першої інстанції зазначено, що наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що позивачем дійсно платіжними дорученнями № 169 від 02.11.2010 р. та № 177 від 16.11.2010 р. на рахунок відповідача перераховані грошові кошти у розмірі 8248,00 грн. у якості попередньої оплати, а відтак, у цій частині позову суд першої інстанції вимоги позивача визнав обгрунтованими. В іншій частині позову судом відмовлено у стягненні з тих підстав, що позивачем не доведено факту здійснення попередньої оплати, т.я. інші платіжні документи містять посилання на те, що ним здійснювалась доплата та попередня оплата за інші (не спірні) місяці.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх такими, що здійснені без повного та всебічного дослідження усіх фактичних обставин справи у їх сукупності, а відтак, вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню у повному обсязі з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що, як вбачається із протоколу судового засідання від 23.05.2011 р. (про що обгрунтовано стверджує відповідач), після виходу із нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частині рішення про відмову у позові.

Таким чином, зміст оскаржуваного рішення, яке наявне у матеріалах справи, не відповідає змісту резолютивної частини, яка оголошена у судовому засіданні про що зазначено у протоколі судового засідання, що також є порушенням норм процесуального права та тягне за собою скасування такого рішення.

Розглядаючи спір по суті колегія суддів вважає, що позовні вимоги позивача є безпідставними та повністю не підлягають задоволенню, оскільки такі вимоги заявлені передчасно.

Так, за змістом ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до п. 3.3 спірного договору відпуск електроенергії постачальником в розрахунковому місяці здійснюється лише за умови своєчасної подачі користувачем заявки та оплати в повній відповідності до п. 3.2 даного договору.

Отже, для застосування положень названої статті та п. 3.3 договору необхідно доведення певних обставин, а саме: що покупець перерахував грошові кошти у якості попередньої оплати та що продавець не передав товар у встановлений строк та своєчасне подання користувачем відповідної заявки на постачання електроенергії.

Як вбачається із наявних у справі платіжних доручень про оплату грошових коштів, у них не зазначено, що вказані кошти є сумою попередньої оплати (окрім двох пл. доручень на суму 8248,00 грн.), тобто, позивач не довів повною мірою факту здійснення ним попередньої оплати за спірні місяці. Також в матеріалах справи відсутні заявки на поставку електроенергії.

Окрім того, як вбачається із умов спірного договору (п.2.6, 2.8, 3.3, 4.1.3, 4.2.1) передумовою постачання електричної енергії в розрахунковому місяці є заявка споживача. Так заявка про необхідний обсяг електроенергії на розрахунковий місяць має бути надана споживачем постачальнику в письмовому вигляді до 8-го числа місяця, що передує розрахунковому. Відпуск електроенергії постачальником в розрахунковому місяці здійснюється лише за умови своєчасного подання споживачем заявки та оплати у повній відповідності до п.3.2 даного договору.

Позивач не надав суду доказів того, що заявки на розрахункові місяці, за які електрична енергія не поставлялась, а саме за липень, серпень, вересень, грудень 2010 року були ним своєчасно направлені відповідачу. Таким чином, обов'язок позивача надати заявку для отримання в наступному розрахунковому періоді електричної енергії на умовах договору був не виконаний.

Таким чином, з урахуванням положень ст. ст. 526, 530, 610, 612, 613, 629 Цивільного кодексу України, колегія суддів вважає, що відповідач не є таким, що порушив свої договірні зобовязання, оскільки таке порушення сталося через неналежні дії позивача, до вчинення яких відповідач не міг виконати свій обов'язок щодо поставки електроенергії.

Колегія суддів також погоджується з твердженням відповідача, що умови договору не містять будь-яких грошових зобов'язань з боку відповідача, зобов'язання відповідача щодо повернення надмірно сплачених коштів договором не передбачено.

Пунктом 3.8 договору сторони визначили, що у разі якщо оплата, яка здійснена споживачем згідно п.3.2 договору за електричну енергію впродовж розрахункового місяця, більше, ніж вартість фактично спожитого обсягу, надлишково сплачена сума зменшує загальну суму планового платежу наступного розрахункового періоду, до її розбивки в графіку платежів. Тобто сторони домовились, що під час дії договору надлишково отримані кошти зараховуються в рахунок наступних платежів, а не повертаються споживачу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що спірні грошові кошти (в т.ч. і 8248,00 грн. у якості підстави оплати яких зазначено: попередня оплата) є надлишково сплаченими сумами та до них повинні застосовуватись положення п. 3.8 договору.

Відповідно до п.5.1 договору купівлі-продажу електричної енергії № 47-Е від 22.02.2010 р. він набуває чинності з 22 лютого 2010 р. та діє до 31 грудня 2010 р. з можливою пролонгацією. Пролонгація здійснюється автоматично в разі відсутності заперечень, що заявлені в письмовій формі не пізніше, ніж за два місяці до закінчення строку дії даного договору, і не потребує підписання додаткових угод. При пролонгації строк дії даного договору подовжується на один календарний рік із збереженням його умов.

Оскільки сторони своєчасно не заявили одна одній заперечень в зазначеному порядку, договір купівлі-продажу електричної енергії № 47-Е від 22.02.2010 р. автоматично подовжив свою дію на 2011 рік, а відтак, спірні грошові кошти за змістом п. 3.8 цього договору мають бути зараховані та використані в рахунок наступних платежів, і лише у тому разі, якщо сторони узгодять припинення дії договору та вказані кошти не будуть використані, у позивача виникне право на їх повернення.

Колегія суддів вважає, що посилання позивача на припинення дії договору є безпідставним та не узгоджується з приписами чинного законодавства та умовами спірного договору, оскільки лист позивача № 250, в якому позивач повідомляв відповідача про розірвання договору з 31.12.2010 р. датований 31.12.2010 р. та направлений відповідачу лише 12.03.2011 р., тобто, в порушення строків, передбачених п. 5.1 договору, в той час, коли договір уже діяв на наступний рік.

Лист позивача № 04/21-1 від 21.04.2011 р., в якому вже під час розгляду справи позивачем запропоновано розірвати договір купівлі-продажу електричної енергії № 47-Е від 22.02.2010 р., починаючи з 28.04.2011 р., а також перерахувати впродовж 7-ми днів надлишково сплачені по даному договору кошти в сумі 55739,34 грн. також не може бути прийнято судом у якості належного доказу, який би свідчив про розірвання договору, оскільки відповідно до п.5.3 договору його розірвання до спливу строку дії такого договору відбувається лише за письмовою угодою обох сторін або за рішенням господарського суду на підставах, передбачених діючим законодавством.

Позивачем не надано суду підписаних сторонами додаткових угод або судових рішень про розірвання договору, не заявлено відповідну позовну вимогу, у звязку з чим колегія суддів приходить до висновку, що договір купівлі-продажу електричної енергії № 47-Е від 22.02.2010 р. на час розгляду справи є чинним, перераховані позивачем грошові кошти, які заявлені ним до стягнення, є надлишково сплаченими грошовими коштами, які в силу приписів п. 3.8 укладеного між сторонами договору підлягають зарахуванню та використанню в рахунок наступних платежів, а відтак, позовні вимоги позивача є передчасними та не підлягають задоволенню.

Що ж стосується посилання позивача на те, що весь час, коли ТОВ фірма «Україна 7 ЛТД»не отримувало електричну енергію від відповідача, воно безперервно отримувало її від АК «Харківобленерго», колегія суддів зазначає, що згідно з п.2.8 договору сторони домовились, що в разі, якщо фактичне споживання за розрахунковий місяць визначено менше заявленого, то перевищення заявленого обсягу електроенергії над фактично переданим не вважається недопоставленою електричною енергією.

П.2.10 договору передбачено перехід на поставку до постачальника за регульованим тарифом (ПРТ) на розрахунковий період або його частину не вважається перериванням поставки від постачальника, якщо електроенергія продовжує фактично надходити на електроустановки споживача.

Таким чином, сторони передбачили в договорі можливість тимчасового переходу на поставку до АК «Харківобленерго», що і відбулось у певний період 2010 року, і не вважали такий перехід при укладенні договору його порушенням.

Що ж стосується посилання позивача на наявність заборгованості у відповідача перед ДП «Енергоринок»- відповідні взаємовідносини є не предметом даного спору та, на думку колегії суддів, за наявності усіх фактичних обставин справи, не впливають на суть взаємовідносин між позивачем та відповідачем.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку має місце прострочення кредитора. Оскільки договір купівлі-продажу електричної енергії №47-Е від 22.02.2010р. продовжує свою дію, позивач має можливість надати заявку на наступні розрахункові періоди та отримати від відповідача належне виконання зобовязання і таким чином відповідно до умов договору погасити існуючу заборгованість. Під час дії договору у позивача немає правових підстав вимагати в судовому порядку повернення надлишково сплачених коштів. Належних дій по розірванню договору позивач на даний час не здійснив.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, в той же час, зважаючи на приписи ст. 101 ГПК України рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. по справі № 5023/1574/11 підлягає скасуванню, як таке, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та при неповному дослідженні усіх фактичних обставин справи та у справі має бути прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 91, 99, 101, 102, п.2 статті 103, п. 1,4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи відмовити.

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 23.05.2011р. у справі № 5023/1574/11 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Головуючий суддя О.В.Шевель

Суддя Л.І.Бородіна

Суддя В.С.Хачатрян

повний текст постанови складено 12 липня 2011 року.