Постанова № 17621549, 27.07.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 липня 2011 року Справа № 5020-5/431-4/039-6/023

Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГрадової О.Г.,

суддівКотлярової О.Л.,

Ткаченка М.І.,

за участю представників сторін:

прокурор, Шульга Антон Миколайович, посвідчення №574 від 18.11.08, Старший прокурор відділу прокуратури міста Севастополя;

позивача, не з'явився, Севастопольська міська рада;

відповідача, ОСОБА_3, довіреність №1263 від 02.06.10, фізична особа-підприємець ОСОБА_4;

третьої особи, ОСОБА_5, довіреність № б/н від 22.06.11, Головне управління Держкомзему у місті Севастополі;

третьої особи, не з'явився, Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі;

третьої особи, не з'явився, комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради;

третьої особи, не з'явився, закрите акціонерне товариство "Югрибстрой";

розглянувши апеляційні скарги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора та комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Лазарев С.Г.) від 11 листопада 2010 року у справі №5020-5/431-4/039-6/023

за позовом Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)

в особі Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99055)

3-ті особи: Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (вул. Демідова, 13, Севастополь, 99011)

Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 16, Севастополь, 99045)

закрите акціонерне товариство "Югрибстрой" (вул. Камишове шосе, 14, Севастополь, 99014)

комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48, Севастополь, 99011)

про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням місцевого господарського суду відмовлено у позові (з урахуванням уточнень - а.с. 91-92 т. 1) про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки тому, що відповідач на законних підставах набув право власності на обєкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці, яку прокурор та позивач просять звільнити (а.с. 140-147 т. 3).

Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор та комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати судове рішення та позов задовольнити з тих підстав, що судове рішення прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; при невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; з порушенням норм матеріального права (а.с. 7-11, 16-19 т. 4).

З відзиву на апеляційну скаргу слідує, що відповідач з апеляційною скаргою комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради не згоден тому, що придбав право власності на нерухоме майно на законних підставах, знесення цього майна є порушенням його права власності (а.с. 42-46 т. 4).

Від інших осіб відзивів на апеляційні скарги не надійшло.

В судовому засіданні прокурор підтримав доводи своєї апеляційної скарги та погодився з апеляційною скаргою комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради, відповідач з апеляційними скаргами не погодився з підстав, які викладені в його відзиві, Головне управління Держкомзему у місті Севастополі з апеляційними скаргами погодилося тому, що земельна ділянка для будівництва кафе "Олена" в передбачену законодавством порядку не надавалася, а тому будівництво є самочинним.

Позивач та інші треті особи не скористалися правом на участь в судовому засіданні їх представників, про час та місце засідання сповіщені ухвалою суду, копії якої 11 липня 2011 року направлені на їх адреси рекомендованою кореспонденцією (а.с. 7-10 т. 6). Заяв про відкладення розгляду справи не надано. У справі достатньо доказів для розгляду спору. Явка сторін та третіх осіб не визнана судом обовязковою. Тому судова колегія розглядає справу за відсутністю осіб, що не зявилися.

На підставі статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд витребував додаткові докази та реєстраційні документи сторін і третіх осіб (а.с. 28-41, 50-61, 95-112, 115-129, 134, 138-144 т. 4, а.с. 3-26, 64-78, 84, 95-96, 98-99, 128-131, 150-152 т. 5), встановив наступне.

На земельній ділянці площею 355 кв.м., що розташована на західній стороні бухти Кругла, в районі пляжу "Омега", Гагарінського району міста Севастополя, на даний час знаходиться обєкт нерухомості кафе - бар "Олена", зареєстрований за №25. Цей обєкт нерухомості складається з: кафе-бару "Олена" площею 233,7 кв.м. за літерою "А", прибудови за літерою "а", котельної - "В", двох сараїв - "Г", "Д", тамбура - "д", насосної "Е", душової "Ж", огорожі 1-2, мощення - "І".

Вказаний обєкт нерухомості будувався та використовувався в різні часи різними особами:

з 19 березня по 28 липня 1998 року на вказаній земельній ділянці ОСОБА_6 здійснив будівництво кафе-бару "Олена" площею 40 кв.м. з літньою площадкою площею 110 кв.м.;

з 28 липня 1998 року по 17 липня 2007 року ОСОБА_6 добудовував цей обєкт, який став складатися з: кафе - бару "Олена" площею 233,7 кв.м. за літерою "А", прибудови "а", котельної - "В", двох сараїв - "Г", "Д", тамбуру - "д", насосної "Е", душової "Ж", огорожі 1-2, мощення - "І", та 17 липня 2007 року ОСОБА_6 продав цю нерухомість ОСОБА_7 за договором купівлі-продажу, укладеного у простій письмовій формі (а.с. 3-5 т. 5), цей договір було визнано дійсним рішенням Постійно діючого третейського суду від 22 серпня 2008 року при Севастопольській торгово-промисловій палаті по справі №27/06-13/2008 (а.с. 6-7 т. 5), у виконання якого 07 жовтня 2008 року Гагарінським районним судом міста Севастополя наданий виконавчий лист (а.с. 8 т. 5) та БТІ здійснена державна реєстрація за ОСОБА_7 права власності на вказаний обєкт нерухомості; первісно ухвалою Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 грудня 2009 року у справі №6-196/09р. відмовлено у скасуванні вказаного рішення Постійно діючого третейського суду, ця ухвала набрала законну силу (а.с. 11-13 т. 5), але після скасування в касаційному порядку (а.с. 130-131 т. 5) 28 квітня 2011 року рішенням Апеляційного суду міста Севастополя вказана ухвала Ленінського районного суду міста Севастополя від 09 грудня 2009 року скасована, прийняте нове рішення, яким рішення Постійно діючого третейського суду від 22 серпня 2008 року при Севастопольській торгово-промисловій палаті по справі №27/06-13/2008 скасовано (а.с. 128-129 т. 5); крім того, дійсність вказаного договору була предметом розгляду справи №5020-9/220 господарського суду міста Севастополя, але 20 липня 2009 року провадження у цій справі припинено постановою апеляційної інстанції (а.с. 133-137 т. 3 чи а.с. 16-21 т. 5);

з 17 липня 2007 року до 22 листопада 2008 року ОСОБА_7, яка 22 листопада 2008 року продала за нотаріально посвідченим договором цю нерухомість ОСОБА_6, що встановлено рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя від 24 березня 2009 року по справі №2-2703/08 про визнання цього договору дійсним (а.с. 9-10 т. 5) та постановою Севастопольського апеляційного господарського суду по справі №5020-9/220 за участю тих же сторін (а.с. 91-93 т. 2);

з 22 листопада 2008 року по 16 березня 2010 року ОСОБА_6, який продав нерухомість ОСОБА_4, що підтверджується договором, зареєстрованим в БТІ та Реєстрі правочинів (а.с. 123-126 т. 1 чи а.с. 1-2, 6-7, 86-87 т. 2), який визнаний дійсним за рішенням Гагарінського районного суду міста Севастополя по справі №2-2703/08 за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору, за зустрічним позовом про визнання договору дійсним, це судове рішення 10 квітня 2009 року набрало законну силу (а.с. 88-90 т. 2);

з 16 березня 2010 року до наступного часу підприємцем ОСОБА_4, який купив вказаний обєкт у ОСОБА_6, та за яким з 18 березня 2010 року здійснена державна реєстрація права власності на нерухомість (а.с. 59-61, 83-85 т. 3).

Відповідач - ОСОБА_4 (а.с. 98 т. 3), також як і попередній відповідач - ОСОБА_6 (який 28 вересня 2010 року замінений за ухвалою місцевого господарського суду у звязку з переходом права власності на обєкт нерухомості - а.с. 68-70 т. 3), не оспорює факту використання земельної ділянки площею 355 кв.м. для розташування вказаного бару - кафе "Олена", але вважає, що первісний власник вказаного кафе ОСОБА_6 на законних підставах використовував цю земельну ділянку - на підставі договору про спільну діяльність з землекористувачем, а при подальшому переході права власності на обєкт нерухомості нові власники, в тому числі відповідач - ОСОБА_4, набували право користування земельною ділянкою, ОСОБА_4 приймав засоби для оформлення такого права, але по незалежним від нього обставин таке оформлення не відбулося, що підтверджується постановою Ленінського районного суду міста Севастополя від 20 серпня 2010 року по адміністративній справі №2а-1757/10, якою Севастопольська міська рада зобовязана розглянути на пленарному засіданні заяву ОСОБА_4 про надання у власність земельної ділянки (а.с. 62-63 чи 93-95 т. 3, а.с. 14-15 т. 5), це рішення набрало законну силу 15 червня 2011 року (а.с. 150-152 т. 5).

Як вбачається з письмових доказів, до будівництва кафе-бару "Олена" земельна ділянка площею 10,35 га, розташована на АДРЕСА_2, була відведена за рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради депутатів трудящих №503 від 19 вересня 1967 року для будівництва та благоустрою пляжу, забудовник був зобовязаний оформити відвід ділянки в натурі, отримати акт на безстрокове користування ділянкою, погодити технічну документацію на забудову, оформити дозвіл на будівництво (а.с. 86 т. 3).

26 червня 1998 року розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації №1129-р було вирішено підтвердити право землекористування комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою", яке виникло, в тому числі, на підставі вказаного вище рішення. Цим розпорядженням вказане підприємство було зобовязано укласти договори з субєктами підприємницької діяльності по використанню території пляжу, про участь в розробці проектної документації, забудови пляжу (а.с. 87 т. 3).

Але державний акт на право постійного користування земельною ділянкою площею 6,1331 га для обслуговування будівель, споруд і територій пляжу "Омега" в районі бухти Круглої (землі рекреаційного призначення) за комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" був виданий лише 18 серпня 2000 року, здійснена реєстрація цього акту в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №1036 (а.с. 128-132 т. 3).

19 березня 1998 року між ОСОБА_6 та комунальним підприємством "Севастопольський комбінат благоустрою" у простій письмовій формі був укладений договір №17 про спільну діяльність, за умовами якого вказане підприємство зобовязалося надати ОСОБА_6 строком до 19 березня 2002 року на пляжі "Омега" земельну ділянку площею 150 кв.м. для розміщення торгівельного обєкту (а.с. 102-104 т. 1).

20 червня 1998 року ОСОБА_6 отримав дозвіл на закінчення будівельних робіт по будівництву бару з літньою площадкою на пляжі "Омега", яке діяло до 31 грудня 1998 року (а.с. 89 чи 114 т. 3).

28 липня 1998 року державна технічна комісія з приймання в експлуатацію закінченого будівництвом обєкту прийняла в експлуатацію збудований за вказаним вище дозволом обєкт - кафе-бар "Олена" площею 40 кв.м. з літньою площадкою площею 110 кв.м. Цей акт затверджений наказом Інспекції державного архітектурно - будівельного контролю №251 від 29 липня 1998 року (а.с. 90-92 чи 115 т. 3).

Доказів розробки та погодження у встановленому законодавством порядку проекту на будівництво (реконструкцію) існуючого на даний час обєкту нерухомості (кафе - бар "Олена" площею 233,7 кв.м., прибудови, котельної, двох сараїв, тамбура, насосної, душової, огорожі та мощення), отримання дозволу на будівництво (реконструкцію) такого обєкту та прийняття його в експлуатацію державною комісією місцевому та апеляційному господарським судам не надано. Наданий ескізний проект реконструкції бару "Олена" - архітектурне рішення 2002 року (а.с. 23-26 т. 5) не є таким проектом реконструкції, який розроблений та погоджений у встановленому законодавством порядку, та не є відповідним дозволом на реконструкцію.

10 квітня 2007 року Севастопольською міською радою прийнято рішення №1790, яким на підставі добровільної відмови комунальному підприємству "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради припинено право постійного користування земельними ділянками, в тому числі пляжем "Омега" в районі бухти Кругла площею 2,5720 га, який вирішено передати в постійне користування комунальному підприємству "Міський житловий фонд" для обслуговування будівель, споруд та пляжу (а.с. 57-58 т. 1).

12 вересня 2007 року комунальне підприємство "Міський житловий фонд" перейменоване в комунальне підприємство "Благоустрій", яке є третьою особою по цій справі та подало апеляційну скаргу (а.с. 59 т. 1, а.с. 84 т. 5).

Право власності чи оренди на земельну ділянку для розміщення кафе-бару "Олена", будівля 25, в Державному земельному кадастрі не зареєстровано (а.с. 134 т. 1, а.с. 22, 95 т. 5).

В лютому та травні 2005 року ОСОБА_6 був залучений до адміністративної відповідальності за самовільне зайняття цієї земельної ділянки та невиконання припису про усунення такого порушення, 17 жовтня 2007 року рішенням №4/2376 Державної Азово-Чорноморської екологічної інспекції тимчасово заборонена (зупинена) діяльність обєкту торгівлі - кафе-бару "Олена" (а.с. 17-27 т. 1).

З пояснень прокурора, відповідача та третьої особи - Головного управління Держкомзему у місті Севастополі, письмових доказів вбачається, що суміжна з земельною ділянкою комунального підприємства "Севастопольський комбінат благоустрою" земельна ділянка площею 1,6826 га за кадастровим №8536400000:01:002:0023 була 23 березня 2005 року на підставі рішення Севастопольської міської ради №2097 від 14 липня 2004 року надана в оренду закритому акціонерному товариству "Югрибстрой" (а.с. 29-30 т. 1) для будівництва прогулянкової еспланади з об'єктами соціального культурного побуту (а.с. 31-37 т. 1, а.с. 64-69 т. 5).

В подальшому, частина вказаної суміжної земельної ділянки площею 0,0840 га надана в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "ОмегаІнвест" для закінчення будівництва відсіку №15 прогулянкової еспланади з обєктами соцкультбиту, що слідує з договору оренди від 12 лютого 2010 року (а.с. 70-77 т. 5).

Відповідно до частин 1 та 3 статті 212 Земельного кодексу України за рішенням суду самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі.

Згідно з абзацом 16 статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням і охороною земель" №963-IV від 19 червня 2003 року (з змінами) самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду).

Стаття 125 вказаного Земельного кодексу України (Закон України №2768-III від 25 жовтня 2001 року) встановлює, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Документи, що посвідчують право на земельну ділянку відповідно до статті 126 вказаного Кодексу, є державний акт, цивільно-правова угода, свідоцтво про право на спадщину.

Також частина 1 статті 23 Земельного кодексу України (в редакції Закону України від 13 березня 1992 року N2196-XII), який діяв на час укладення договору про сумісну діяльність та будування кафе-бару "Олена", передбачала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами.

Стаття 376 Цивільного кодексу України встановлювала та встановлює, що споруда вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (частина 1), особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2), якщо власник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4).

Відповідач не оспорює того факту, що не він, не забудовник кафе-бару "Олена" ОСОБА_6 не мали правовстановлюючого документа на право користування чи власності земельною ділянкою під таке будівництво. Але відповідач вважає, що забудовник самовільно не займав земельної ділянки тому, що збудував кафе-бар за договірними відносинами з землекористувачем.

Однак, як вказано вище, право на зайняття земельної ділянки виникає з моменту отримання правовстановлюючого документа на земельну ділянку (якого забудовник кафе площею 40 кв.м. не мав), землекористувач - комунальне підприємство "Севастопольський комбінат благоустрою" Севастопольської міської ради, не було особою, яка мала повноваження на надання земельної ділянки іншій особі. Крім того, земельна ділянка для реконструкції кафе-бару площею більш 40 кв.м., забудовнику ані вказаним землекористувачем, ані органом місцевого самоврядування не надавалася, зайняття земельної ділянки при реконструкції обєкту нерухомості більшого розміру відбулося самовільно забудовником.

Апеляційний господарський суд вважає помилковою позицію відповідача щодо виникнення у нього права на земельну ділянку через придбання обєкту нерухомості з наступного.

Дійсно, частини 1 та 2статті 120 Земельного кодексу України (з змінами на 16 березня 2010 року - дата придбання ОСОБА_4 нерухомості) передбачають, що у разі набуття права на будинок (споруду) переходить право на земельну ділянку від колишнього землекористувача (власника земельної ділянки) до особи, яка набула права на нерухомість.

Однак відповідач не враховує, що дана норма закону регулює перехід прав на земельну ділянку, тобто на річ, яка має певні ознаки (площу, конфігурацію, інші індивідуальні ознаки), а не на землю під нерухомість в загалі. Крім того, ця норма закону передбачає, що право на таку земельну ділянку вже було набуте у встановленому законом порядку колишнім власником нерухомості, тобто така земельна ділянка за проектом землеустрою була відведена, встановлені межі цієї земельної ділянки в натурі, наданий правовстановлюючий документ.

Як вказано вище, у встановленому законом порядку земельна ділянка для будівництва кафе-бару "Олена" як площею 40 кв.м., так і після реконструкції - площею 233,7 кв.м., колишнім власникам цієї нерухомості не надавалася. А тому і ОСОБА_4 на даний час не має права на земельну ділянку.

Щодо доводів відповідача про непорушність його права власності на обєкт нерухомості апеляційний господарський суд вважає наступне.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Як вказано вище, ОСОБА_6 в 1998 році здійснив будівництво кафе - бару площею 40 кв.м. без надання для такого будівництва земельної ділянки, в 2002 році ОСОБА_6 здійснив реконструкцію цього обєкту на кафе - бар площею 233,7 кв.м. також без надання для цього земельної ділянки, без проекту та дозволу на реконструкцію, цей реконструйований обєкт нерухомості у встановленому законом порядку в експлуатацію державною комісією не приймався. А відповідно до статті 105 Цивільного кодексу Української РСР (1963 року з змінами на 1998-2002 роки - час будівництва та реконструкції) будівництво (перебудова, прибудова) будинку (споруди) без встановленого дозволу, або без належно затвердженого проекту, або з грубим порушенням основних будівельних норм і правил, вважалося самовільним будівництвом та не породжувало права власності на таку нерухомість, вона підлягала безоплатному вилученню чи знесенню.

Стаття 376 Цивільного кодексу України (2003 року з змінами) також до самочинного будівництва відносить будування будинку (споруди), які збудовані (будуються) на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил (частина 1), особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (частина 2); якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина 4).

Також первісно укладений до вказаної нерухомості договір купівлі-продажу від 17 липня 2007 року про продаж ОСОБА_6 реконструйованого обєкту нерухомості (кафе-бару площею 233,7 кв.м.) ОСОБА_7 відповідно до статей 210, 657 Цивільного кодексу України є неукладеним тому, що договір купівлі-продажу нерухомого майна повинен укладатися у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, а вказаний договір не був нотаріально посвідчений та не здійснювалася його державна реєстрація. Рішення третейського суду щодо визнання такого правочину дійсним скасовано в судовому порядку.

З вказаного слідує, що будівля (споруди) кафе-бару "Олена" як площею 40 кв.м., так і 233,7 кв.м. збудовані самовільно, право власності на таку нерухомість не набуте у встановленому законом порядку, а саме лише таке набуте у встановленому законом порядку право власності підлягає захисту.

Згідно з статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи місцевого самоврядування; кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону; власність зобов'язує; власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству; держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки; усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Стаття 14 вказаної Конституції встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; право власності на землю гарантується; це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

На підставі вказаного апеляційний господарський суд вважає, що апеляційні скарги обґрунтовані та підлягають задоволенню, місцевим господарським судом рішення прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права, викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, що є підставами для скасування судового рішення. Позов підлягає задоволенню тому, що самочинним будівництвом (реконструкцією) вказаного обєкту нерухомості порушено право на земельну ділянку, право на самочинно збудовану (реконструйовану) нерухомість набуте не у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 101, 102, 103 (пункт 2), 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги Севастопольського міжрайонного природоохоронного прокурора та комунального підприємства "Благоустрій" Севастопольської міської ради задовольнити.

Рішення господарського суду міста Севастополя від 11 листопада 2010 року у справі №5020-5/431-4/039-6/023 скасувати.

Позов задовольнити.

Зобовязати фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99055; ідентифікаційний код НОМЕР_1) повернути Севастопольській міській раді (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 24872845) самовільно зайняту земельну ділянку на західному берегу бухти Кругла Гагарінського району міста Севастополя площею 355 кв.м., яка використовується під кафе-бар "Олена", привести вказану земельну ділянку у придатний для використання стан шляхом знесення будівель і споруд кафе-бару "Олена" за свій рахунок.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99055; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31113095700007; код платежу 22090200) державне мито в сумі 85 грн.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99055; ідентифікаційний код НОМЕР_1) до Державного бюджету України (бюджет Ленінського району міста Севастополя (код ЕДРПОУ 24035598; банк ГУ ГКУ в місті Севастополі; МФО 824509; р/р 31216259700007; код платежу 22050000) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - 236 грн.

Господарському суду міста Севастополя надати накази.

Головуючий суддя О.Г. Градова

Судді О.Л. Котлярова

М.І. Ткаченко

Розсилка:

1. Севастопольський міжрайонний природоохоронний прокурор (вул. Вороніна, 11, Севастополь, 99011)

2. Севастопольська міська рада (вул. Леніна, 3, Севастополь, 99011)

3. фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, Севастополь, 99055)

4. Головне управління Держкомзему у місті Севастополі (вул. Демідова, 13, Севастополь, 99011)

5. Управління з контролю за використанням та охороною земель у місті Севастополі (вул. Дм. Ульянова, 16, Севастополь, 99045)

6. закрите акціонерне товариство "Югрибстрой" (вул. Камишове шосе, 14, Севастополь, 99014)

7. комунальне підприємство "Благоустрій" Севастопольської міської ради (вул. Леніна, 48, Севастополь, 99011)

8. прокурор міста Севастополя