Постанова № 17621272, 02.08.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.Справа № 5024/859/2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Т.А Величко,

суддів: Бойко Л. І., Таран С. В.

при секретарі Павлюк О. М.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1;

від відповідача Селіванов М.Г.;

від 3-ої особи - не зявився;

розглянувши апеляційне скаргу ПАТ “Марфін Банк”

на рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р.

по справі № 5024/859/2011

за позовом ФОП ОСОБА_3

до ПАТ “Марфін Банк” в особі Херсонської філії ПАТ “Марфін Банк”

3-тя особа без самостійних вимог на стороні відповідачаВАТ “Великолепетинський маслозавод”

про стягнення 573900,68грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватний підприємець ОСОБА_3 в особі ліквідатора звернулася до господарського суду Херсонської області з позовними вимогами до ПАТ „Марфін Банк” в особі Херсонської філії ПАТ „Марфін Банк” про застосування наслідків недійсного правочину стягнення з відповідача грошових коштів в сумі 573900 грн. 68 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 р. по справі № 14/202-ПД-09, підтриманим постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010р., визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 р., укладену між позивачем та відповідачем.

Позивачем по вказаній угоді перераховано відповідачу 573900,68 грн. платіжним дорученням № 6 від 21.09.2006 р., а тому останній зобовязаний повернути дані кошти позивачу, якого відповідно до постанови господарського суду Запорізької області від 29.01.2010 р. у справі № 21/19/10 визнано банкрутом.

ПАТ „Марфін Банк” позовні вимоги не визнало, посилаючись на існування певних судових рішень, які стосуються сторін по даній справі і предмету спору, а також просило залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ВАТ „Великолепетинський маслозавод”, оскільки рішення господарського суду може вплинути на права або обовязки щодо однієї із сторін. Взаємні кредиторські вимоги банку до ВАТ „Великолепетинський маслозавод”, вимоги ПП ОСОБА_3 до ВАТ „Великолепетинський маслозавод”, яка стала кредитором маслозаводу в сумі 573900,68 грн., сплаченої банку згідно угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р., і відповідно, вимоги ОСОБА_3 до банку за даним позовом, вважаються повністю погашеними, що визначено в ухвалі господарського суду від 11.08.2009 р. по справі № 12/73-Б-08.

02.06.2011 р. до господарського суду надійшла заява про вступ у справу в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ВАТ „Великолепетинський маслозавод”, в якій ВАТ просило її задовольнити, відмовити ПП ОСОБА_3 у задоволенні позову.

Підставою для вступу у справу, ВАТ „Великолепетинський маслозавод” вказав на те, що рішення господарського суду із даного спору на користь позивача призведе до подвійної відповідальності ВАТ „Великолепетинський маслозавод” за одне і те ж порушення зобовязання, що є порушенням ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 509 ЦК України.

Кошти в розмірі 573900,68 грн., повернення яких ОСОБА_3 вимагає від ПАТ „Марфін Банк”, були їй повністю погашені за рахунок вартості заставного майна у справі про банкрутство ВАТ „Великолепетинський маслозавод” № 12/73-Б-08. Факт погашення вимог ФОП ОСОБА_3 підтверджуються судовими актами по справі № 12/73-Б-08, по справі № 21/19/10.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 14.06.2011 р. (суддя Александрова Л.І.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ „Марфін Банк” в особі Херсонської філії ПАТ „Марфін Банк” на користь ПП ОСОБА_3 573900,68 грн., перерахованих за недійсною угодою, 5739,01 грн. витрат по сплаті державного мита, 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Судове рішення мотивовано обґрунтованістю позовних вимог в звязку з визнанням недійсною угоди, за якою спірна сума позивачем була перерахована.

ПАТ „Марфін Банк” в апеляційній скарзі і доповненнях до неї просить рішення господарського суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким ФОП ОСОБА_3 відмовити в задоволенні позову.

Доводи апелянта ґрунтуються на тому, що оскаржуване рішення винесено з порушенням норм процесуального і матеріального права. Судом залишено поза увагою докази, надані відповідачем і третьою особою, які свідчать про те, що кошти в розмірі 573900,68 грн., повернення яких ПП ОСОБА_3 вимагає від банку, були їй повністю погашені за рахунок заставного майна у справі про банкрутство ВАТ „Великолепетинський маслозавод”. Оскаржуване рішення про стягнення з відповідача сум заборгованості по кредиту вказує на застосування до добросовісного позичальника (третьої особи у справі), який вже встиг розрахуватися з новим кредитором, (позивачем у справі), подвійної відповідальності за одне і те ж порушення зобовязання, що є порушенням ч. 1 ст. 61 Конституції України, ч. 3 ст. 509 ЦК України. Позивачем заявлена вимога не про застосування наслідків недійсності правочину, яке є одним із способів захисту, а про стягнення грошових коштів.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали справи (фактичні обставини справи) на предмет правильності їх юридичної оцінки господарським судом та заслухавши пояснення присутніх в засіданні представників сторін, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню підлягає, виходячи з такого.

21.09.2006 р. між ВАТ „Морський транспортний банк” (правонаступником якого є ПАТ „Марфін Банк”) була укладена Угода про переведення боргу та відступлення права вимоги з ФОП ОСОБА_3.

За вказаною Угодою ФОП ОСОБА_3 прийняла на себе фінансові зобовязання за кредитним договором № 03/132-К від 02.03.2005р., укладеним між ВАТ АБ „Приватінвест” (правонаступник згідно договору про заміну кредитора від 07.10.2005р. ВАТ „Морський транспортний банк”) та ВАТ „Великолепетинський маслозавод”, яке згідно рішення Великолепетинського районного суду Херсонської області від 29.05.2006р. (справа № 2-367/2006) повинно сплатити ВАТ „Морський транспортний банк” суму боргу по кредиту 556033,97 грн., витрати на охорону обєктів іпотеки та застави 16136,71 грн., витрати по оплаті держмита в сумі 1730 грн. та 30 грн. судових витрат, а всього 573900,68 грн.

ФОП ОСОБА_3 за цією Угодою (п. 6) повинна виплатити Банку до 25.09.2006р. 573900,68 грн.

Платіжним дорученням від 21.09.2006 р. ПП ОСОБА_3 здійснила перерахування відповідачу 573900,68 грн.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 21.09.2010 р. у справі № 14/202-ПД-09, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 30.11.2010 р., визнано недійсною угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги, укладену 21.09.2006 р. ВАТ „Морський транспортний банк” та ФОП ОСОБА_3

Судове рішення мотивовано невідповідністю оспорюваної Угоди чинному законодавству про банки, банківську діяльність, фінансові послуги, цивільно-процесуальному законодавству, оскільки відступлені вимоги вже реалізовані, задоволені судовим рішенням про стягнення коштів з боржника та поручителя на користь кредитора, тобто, відступлено вимогу на стадії виконання рішення суду про задоволення цієї вимоги; фактично, відступлено виконання рішення суду з одного з відповідачів на користь нового кредитора.

Вказані рішення стали підставою для звернення ліквідатора ПП ОСОБА_3 до господарського суду за стягненням з ПАТ „Марфін Банк” грошових коштів в сумі 573900,68 грн. як наслідку недійсного правочину.

Відповідно до ст. 215 та ст. 216 ЦК України, суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги в разі нікчемності правочину та наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (ч.1 ст.216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним чи який визнано недійсним.

Як вбачається з наданих до апеляційної скарги документів, до Угоди про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 р. було укладено Додаткові угоди від 02.09.08 р., від 09.08.10 р., Договір про відступлення прав за договором іпотеки від 21.09.06 р, Договір про відступлення прав за договором застави від 21.09.2006 р.

Також 21.09.2006р. відповідно до умов Договору про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р. ВАТ „МТБ” та ФОП ОСОБА_3 склали та підписали акт прийому-передачі комплексу будівель та споруд АДРЕСА_1, належного ВАТ „Великолепетинський маслозавод” згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.12.2004 р.

25.09.29006р. сторони Угоди підписали акт прийому-передачі документів відповідно до умов Договору про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006р.

21.09.2006 р. на підставі Угоди від 21.09.2006р., також був укладений договір про відступлення прав за договором іпотеки, за яким ВАТ „МТБ” згідно із ст.24 ЗУ „Про іпотеку” відступив ФОП ОСОБА_3 всі права іпотекодержателя за іпотечним договором від 11.03.2005 р., укладеним між ВАТ „МТБ” (правонаступник АБ „Приватінвест”) та ВАТ „Великолепетниський маслозавод” в забезпечення виконання зобовязання позичальника за кредитним договором №03/132-К від 02.03.2005 р.

ВАТ „Великолепетинський маслозавод” оспорило угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 р., в судовому порядку, вимагаючи визнання її недійсною на підставі ст.215 ЦК України та у звязку з порушенням прав та інтересів маслозаводу, що виразилося у позбавленні останнього належних йому активів нерухомого майна, комплексу будівель і споруд АДРЕСА_1.

Судовими рішеннями по справі № 14/202-ПД-09 Угоду про переведення боргу та відступлення права вимоги від 21.09.2006 р. визнано недійсною.

За таких обставин, відповідно до ст.ст. 215,216 ЦК України кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вже отримала на виконання цього правочину, а у разі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано.

Двостороння реституція є загальною санкцією за порушення умов і порядку складання правочину, визнаного внаслідок цього недійсним.

Між тим, як свідчать матеріали справи, ФОП ОСОБА_3, звертаючись до господарського суду з позовними вимогами про застосування наслідків недійсного правочину, зосередила свої вимоги тільки стосовно повернення їй перерахованої за недійсною Угодою суми 573900,68 грн., залишивши поза увагою обовязок зі своєї сторони повернути відповідачу все отримане нею за цієї Угодою, тобто позов заявлено не про застосування двосторонньої реституції за недійсною угодою, а про стягнення з відповідача грошових коштів, перерахованих за недійсною Угодою.

Господарський суд, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, погодившись з доводами позивача, також взяв до уваги лише факт перерахування позивачем суми 573900,68 грн. відповідачу за недійсною Угодою і не взяв до уваги твердження і заперечення відповідача і третьої особи стосовно даної грошової суми, які дії були здійснені сторонами на виконання даного правочину, що призвело до прийняття неправильного рішення.

За таких обставин, висновок господарського суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог слід визнати помилковим, а рішення таким, що не відповідає матеріалам справи і чинному законодавству.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

колегія суддів постановила:

Рішення господарського суду Херсонської області від 14.06.2011р. у справі №5024/859/2011 скасувати, в задоволенні позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ПП ОСОБА_3 на користь ПАТ „Марфін Банк” в особі Херсонської філії ПАТ „Марфін Банк” 2 869,50 грн. держмита за апеляційне провадження.

Доручити господарському суду Херсонської області видати відповідний наказ.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Т.А. Величко

судді : Л.І. Бойко

С.В. Таран

Повний текст складено та підписано 08.08.2011р.