Постанова № 17621258, 02.08.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.Справа № 10/17-703-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.І. Бойко

суддів: Т.А. Величко, С.В. Таран

при секретарі: Павлюк О.М.

за участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1

від відповідачів :

від Товариства з обмеженою відповідальністю „НИВА-1” не зявився

від ОСОБА_2 ОСОБА_2

від ОСОБА_3 ОСОБА_3

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_5

на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011 року

у справі № 10/17-703-2011

за позовом ОСОБА_5

до Товариства з обмеженою відповідальністю „НИВА-1”, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4

про визнання правовідношення припиненим та визнання права власності на частку у статутному капіталі товариства

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 звернувся до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 і Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА-1» про визнання участі ОСОБА_2 у ТОВ «НИВА-1»припиненою та визнання права власності на частку в статутному капіталі указаного товариства.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2011 року у справі №10/17-703-2011 (суддя Смелянець Г.Є.) в позові відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_5 звернувся з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 18.08.2003 року з учасника ТОВ “НИВА-1” ОСОБА_2 за його власними боргами було стягнуто на користь ОСОБА_6 107765 грн.

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.11.2003 року спосіб виконання указаного рішення суду був змінений наступним чином: “Разрешить продажу 34% имущества и средств ООО “НИВА-1”, которые принадлежат ОСОБА_2”.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що діяла під час зміни способу виконання указаного судового рішення, звернення стягнення на частку учасника у товаристві з обмеженою відповідальністю по його власних зобов'язаннях не допускалося. При недостатності майна учасника для покриття його боргів кредитори вправі вимагати виділення частки учасника-боржника у порядку, передбаченому статтею 55 цього Закону.

Частиною другою статті 55 указаного Закону було встановлено, що при відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до товариства з обмеженою відповідальністю або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного фонду товариства підлягає зменшенню.

Тобто з метою виконання рішення Малиновського районного суду від 18.08.2003 року, орган ДВС мав визначити і виділити частину майна ТОВ “НИВА-1”, пропорційну частці ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ “НИВА-1”, яка складала 34%, та звернути на неї стягнення.

В якості майна ТОВ “НИВА-1”, пропорційного частці ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ “НИВА-1”, ДВС були виділені 34% автозаправної станції на 150 заправок на добу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 18.08.2003 року та ухвали Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11.2003 року Одеською філією Спеціалізованого державного підприємства “Укрспецюст” 20 лютого 2004 р. були проведені прилюдні торги з реалізації 34% автозаправної станції на 150 заправок на добу, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, з яких майно ТОВ “НИВА-1”, пропорційне частці ОСОБА_2, а саме 34% АЗС, було придбане ВАТ “Одеський завод “СТРОММАШИНА”.

В результаті виконання рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 18.08.2003 року, відбулося звернення стягнення на всю частку ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ “НИВА-1”, що підтверджується наступним.

Як вбачається з відмітки, зробленої на виконавчому листі органом ДВС, указаний лист був повернутий ОСОБА_6 як частково виконаний; замість 107765 грн. стягнуто всього 29772,72 грн. Виконавчий документ було повернуто стягувачу ОСОБА_6 на підставі п. 2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”. Згідно п. 2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції закону, яка діяла на той час) виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Тобто повернення ОСОБА_6 частково виконаного виконавчого документу на підставі п.2 ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”, свідчить про відсутність у ОСОБА_2 іншого майна, на яке могло бути звернено стягнення, що, в свою чергу, означає, що стягнення було звернено на всю його частку у статутному капіталі ТОВ «НИВА-1».

При цьому, доводи відповідача ОСОБА_3 про наявність у ТОВ «НИВА-1»під час виконання рішення Малиновського суду іншого майна крім АЗС і звернення стягнення не на всю частку ОСОБА_2, а лише на її частину, судом до уваги не приймаються, як недоведені та такі, що суперечать матеріалам справи.

1 січня 2004 року набрав чинності Цивільний кодекс України, статтею 149 якого встановлено, що звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише у разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів.

Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення. Частина майна, що підлягає виділу, або обсяг коштів, що становлять її вартість, встановлюється згідно з балансом, який складається на дату пред'явлення вимог кредиторами.

Частиною 2 ст. 149 ЦК України встановлено, що звернення стягнення на всю частку учасника в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю припиняє його участь у товаристві.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що участь ОСОБА_2 в ТОВ “НИВА-1” припинилася з моменту продажу з прилюдних торгів майна ТОВ “НИВА-1”, пропорційного всій частці ОСОБА_2 в статутному капіталі цього товариства, а саме з 20 лютого 2004 року.

При цьому, судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності прийняття з цього приводу рішення загальних зборів ТОВ «НИВА-1», оскільки підставою припинення участі учасника у товаристві є саме факт звернення стягнення на всю його частку в статутному капіталі цього товариства (ч. 2 ст. 149 ЦК України). При цьому закон не поставив припинення участі учасника у товаристві внаслідок звернення стягнення на всю його частку в залежність від прийняття будь-яких рішень вищим органом управління цього товариства або внесення будь-яких змін до статуту цього товариства чи до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

В свою чергу, неприйняття таких рішень вищим органом управління товариства та/або невнесення таких змін до статуту товариства чи до ЄДРПОУ не означає, що у учасника, на всю частку якого було звернено стягнення, зберігається право участі у товаристві. Невнесення таких змін до статуту товариства також не призводить до виникнення у учасника, на всю частку якого було звернено стягнення, будь-яких “нових” корпоративних прав щодо товариства.

Припинення участі учасника у товаристві у випадку звернення стягнення на всю його частку в цьому товаристві відбувається саме внаслідок звернення такого стягнення та не залежить від волевиявлення, бажання чи будь-яких дій як самого учасника, так і товариства.

Дійсно, правовим наслідком припинення участі учасника у товаристві через звернення стягнення на всю частку такого учасника, є зміни у складі учасників товариства, зменшення статутного капіталу товариства, перерозподіл часток інших учасників товариства.

Внесення таких змін до статуту товариства та до ЄДРПОУ потребує прийняття відповідних рішень вищим органом управління товариства, в даному випадку Загальними зборами учасників ТОВ “НИВА-1”.

Але такі зміни є лише наслідком припинення участі учасника у товаристві, а не підставою такого припинення.

Таким чином, припинення участі ОСОБА_2 в ТОВ «НИВА-1», яке відбулося внаслідок звернення стягнення на всю його частку в порядку, встановленому для виконання судових рішень, ніяким чином не залежало від майбутніх рішень Загальних зборів учасників ТОВ “НИВА-1” з приводу внесення змін до статуту щодо складу учасників товариства, розміру статутного капіталу, розміру часток інших учасників тощо.

Крім того, відповідно до ст. 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців”, невнесення до Єдиного державного реєстру відомостей, які підлягали такому внесенню, призводить до неможливості їх використання в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Тобто невнесення відомостей до ЄДРПОУ не призводить ані до втрати прав ані до нового виникнення втрачених прав, а лише до неможливості використання таких відомостей в спорі з третьою особою, та й то лише у випадках, коли третя особа не знала і не могла знати ці відомості.

Доводи ОСОБА_2 щодо відчуження з прилюдних торгів лише частини майна, що належало йому на праві власності, і залишення за ним корпоративних прав на ТОВ «НИВА-1», не приймаються судом до уваги, як недоведені та такі, що суперечать матеріалам справи, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ “НИВА-1” зареєстровано Малиновською райадміністрацією Одеського міськвиконкому 14.09.1999 року, реєстраційний номер 03567960Ю0010380, і є повним правонаступником МПСГП “НИВА-1”, єдиним засновником якого був ОСОБА_2

Засновниками ТОВ “НИВА-1” виступили громадяни України ОСОБА_2 (34% статутного капіталу), ОСОБА_5 (33% статутного капіталу), ОСОБА_3 (21% статутного капіталу), ОСОБА_4 (12% статутного капіталу).

Під час реєстрації ТОВ “НИВА-1” був заявлений статутний фонд в сумі 7400 грн., який був сформований грошовими коштами. Майно до статутного фонду ТОВ «НИВА-1»засновниками товариства не вносилося.

Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів від 27.01.1997 р. № 23 МПСГП “НИВА-1” була виділена земельна ділянка для проектування та будівництва автозаправної станції. Будівництво автозаправної станції було розпочато МПСГП «НИВА-1».

В процесі перетворення МПСГП «НИВА-1»в ТОВ «НИВА-1»до останнього згідно п. 7 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні», в редакції, яка діяла на той час, перейшли усі майнові права і обовязки колишнього підприємства, включаючи майнові права на незавершену будівництвом автозаправну станцію.

Завершена будівництвом АЗС була прийнята до експлуатації 23.02.2000 р. відповідно до акту держтехкомісії про прийняття до експлуатації. На підставі цього акту, затвердженого розпорядженням Іллічівської райадміністрації Одеського міськвиконкому від 14.03.2000 р. №164, ТОВ “НИВА-1” 20.07.2001 року отримало свідоцтво про право власності №014615 на АЗС на 150 заправок на добу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, видане Виконавчим комітетом Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність», який діяв під час прийняття до експлуатації АЗС, об'єктами права власності господарського товариства, що є юридичною особою, були грошові та майнові внески його членів, а також майно, набуте внаслідок господарської діяльності, та інше майно, придбане на підставах, не заборонених законом.

Таким чином, саме ТОВ «НИВА-1», а не його учасники, стало власником указаної АЗС.

Згідно ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Тобто корпоративні права особи нерозривно повязані з часткою у статутному капіталі господарського товариства; відчуження такої частки призводить до позбавлення корпоративних прав.

Таким чином, відчуження з прилюдних торгів майна, пропорційного частці ОСОБА_2 в статутному капіталі ТОВ «НИВА-1», призвело до позбавлення його корпоративних прав на указане підприємство і припинення участі в ньому.

Щодо вимоги ОСОБА_5 про визнання за ним права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «НИВА-1», судова колегія зазначає наступне.

Позбавлення ОСОБА_2 корпоративних прав на ТОВ «НИВА-1» означає, що з моменту припинення його участі в указаному товаристві, 100% статутного капіталу ТОВ «НИВА-1»належить учасникам, що залишилися в його складі, а саме ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4

Але виникнення у ОСОБА_5 права власності на частку в статутному капіталі ТОВ «НИВА-1»в розмірі саме 50%, залежить від прийняття загальними зборами учасників ТОВ «НИВА-1»рішення саме про такий перерозподіл часток учасників.

Таким чином, прийняття судового рішення щодо визнання за позивачем права власності на частку в розмірі 50%, фактично призведе до перерозподілу розміру часток учасників ТОВ «НИВА-1», що є виключною компетенцією загальних зборів учасників товариства, а тому не може відбуватися за рішенням суду, оскільки означало б втручання у внутрішню діяльність товариства.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в позовних вимогах про визнання участі ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю „НИВА-1” припиненою, в решті рішення суду слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 101,103 105 ГПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011р. у справі № 10/17-703-2011 скасувати частково.

Позовні вимоги ОСОБА_5 частково задовольнити.

Участь ОСОБА_2 в Товаристві з обмеженою відповідальністю „НИВА-1” визнати припиненою.

В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 відмовити.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Л.І. Бойко

Суддя Т.А. Величко

Суддя С.В. Таран

Постанова підписана 08.08.2011р.