Постанова № 17621172, 04.08.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" серпня 2011 р.Справа № 3/17-1435-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Бойко Л.І., Величко Т.А.,

при секретарі судового засідання Павлюк О.М.,

за участю представників:

від прокуратури - помічник прокурора м. Одеси Дондов В.К., посвідчення №184 від 11.12.2007р.

від позивача участі не брали, хоча ТОВ „Форес” було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №08271072 від 18.07.2011р.(а.с.142, 147)

від відповідача ОСОБА_1., довіреність №386/исх-гс від 16.12.2010р.

від третьої особи участі не брали, хоча ВАТ „Одеський коровай” було належним чином сповіщено про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №08271080 від 21.07.2011р. (а.с.146)

розглянувши апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Одеси

на рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011 р.

у справі № 3/17-1435-2011

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Форес”

до відповідача Одеської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: відкритого акціонерного товариства „Одеський коровай”

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю „Форес” (далі - ТОВ "Форес") було подано позов до Одеської міської ради, що містить наступні вимоги: виділити у одиницю нерухомого майна нежитлові будівлі літери «Е», «Л», «М», «Ж», «О»загальною площею 2306,4 кв. метри, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9; присвоїти одиниці нерухомого майна нежитлові будівлі «Е», «Л», «М», «Ж», «О»загальною площею 2306,4 кв. метри адресу: м. Одеса, вул. Одарія, 9 «а»; визнати право власності на одиницю нерухомого майна: нежитлові будівлі, літери «Е», «Л», «М», «Ж», «О»загальною площею 2306,4 кв. метри, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 «а», за товариством з обмеженою відповідальністю „Форес”, ЄДРПОУ 22467767.

В остаточній редакції вимоги позивача були викладені в заяві №13540/2011 від 28.04.2011р., згідно якої позивач просив визнати право власності на одиницю нерухомого майна нежитлові будівлі літери «Е», «Л», «М», «Ж», «О» загальною площею 2306,4 кв. метри, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 «а», за товариством з обмеженою відповідальністю „Форес”, ЄДРПОУ 22467767.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04.05.2011р. по справі №3/17-1435-2011 (суддя Д'яченко Т.Г.) позовні вимоги задоволено: визнано право власності ТОВ «Форес»на одиницю нерухомого майна: нежитлові будівлі, літери «Е», «Л», «М», «Ж», «О»загальною площею 2306,4 кв.м, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 «а».

Судове рішення обгрунтоване тим, що у матеріалах справи знаходяться наявні докази, які підтверджують правомірність перебування первинного обєкта нерухомості у власності позивача, набуття останнім права користування земельною ділянкою, на якій розташоване спірне нерухоме майно, дотримання ТОВ «Форес»будівельних норм при проведенні робіт, що зробило можливим подальшу експлуатацію спірного обєкта нерухомості загальною площею 2306,4 кв. м, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 „а”.

Не погоджуючись з вищевказаним судовим рішенням перший заступник прокурора м. Одеси звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального права. Зокрема, прокурор зазначив, що господарський суд Одеської області залишив без уваги вимоги статей 375, 376 Цивільного кодексу України та визнав право власності на самовільно збудований позивачем об'єкт.

Заслухавши пояснення повноважних представників прокуратури та відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

На підставі нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 25.04.2001р. та від 22.02.2002 р., укладених між відкритим акціонерним товариством "Одеський коровай" («продавець») та товариством з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС" («покупець»), останній є власником 31/100 частин нежитлових будівель хлібзаводу №1, розташованих за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9 (позначені на схематичному плані літерами «Е», „Л”, „М”, „Ж”, „О”. Об`єкти куплі-продажу мають загальну площу 2241,8,3 кв.м (а.с.27-31).

Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 1,9603га, яка належить до комунальної власності міста та в установленому порядку в користування позивачу не надавалась. Згідно державного акту серії ІІ-ОД №004037 право постійного користування зазначеною земельною ділянкою належить ВАТ "Одеський коровай" (а.с.98-101).

Після придбання зазначених об'єктів нерухомості позивачем здійснено реконструкцію приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Одарія,9.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності належних доказів, що підтверджують право власності позивача на спірний обєкт, яке підлягає захисту.

Проте колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з висновками суду першої інстанції та вважає їх суперечливими, передчасними і такими, що не ґрунтуються на повно встановлених обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору, з наступних підстав.

Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України. Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Стаття 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає право відповідних осіб звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 328 Цивільного кодексу України унормовано, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Загальні засади здійснення будівництва обєктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, право на забудову земельної ділянки, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою в порядку, передбаченому законом.

За статтею 376 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно, збудоване на земельній ділянці, яка не надавалась для цієї мети особі, що здійснила таке будівництво, у власність або у користування, без належного дозволу чи належно затвердженого проекту вважається самочинним будівництвом.

При розгляді справи встановлено, що земельна ділянка, на якій розташовано спірний об'єкт не передавалась у власність або користування позивача для добудови або будівництва спірного об'єкту; не надавався позивачу і дозвіл на його будівництво (а.с.138). Отже, добудоване/реконструйоване відповідачем приміщення є самочинним будівництвом.

Порядок набуття права власності на самочинне будівництво передбачений статтею 376 Цивільного кодексу України. Зокрема, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй виділена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки в установленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаних норм вбачається, що необхідними умовами узаконення самочинно побудованих об'єктів є: відведення для цієї мети в установленому порядку забудовнику земельної ділянки; відсутність заперечень з боку власника земельної ділянки; відсутність порушення в результаті самочинної забудови прав інших осіб.

Проте частина третя статті 376 Цивільного кодексу України передбачає визнання в судовому порядку права власності на самовільно збудоване нерухоме майно лише в тому разі, коли відповідна земельна ділянка в установленому порядку надана особі, що здійснила самочинне будівництво.

Відсутність у позивача прав на відповідну земельну ділянку є достатньою підставою для відмови в задоволенні позову про визнання права власності на самочинно збудовані на ній об'єкти нерухомості на підставі частини третьої статті 376 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, відповідно до приписів статті 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації або право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації, то право власності виникає з моменту прийняття майна до експлуатації або його державної реєстрації. При цьому зазначена норма закону регулює порядок набуття права власності на новостворене майно, будівництво якого здійснювалось в установленому законом порядку.

Згідно вимог статті 331 Цивільного кодексу України, статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Проте, будь які документи, які б свідчили про прийняття об'єкту нерухомості (бази по виробництву продуктів харчування (майонезу) для населення) до експлуатації у передбаченому законом порядку, в матеріалах справи відсутні.

У відповідності до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційна інстанція за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Дослідивши обставини та зібрані у справі докази, апеляційний суд установив, що спірні будівлі позивачем були добудовані самовільно, за відсутності дозвільної та затвердженої проектної документації, на земельній ділянці, користувачем якої є інша особа (ВАТ "Одеський коровай"), та яка не була відведена для цієї мети, і ці об'єкти не прийняті в експлуатацію у встановленому законом порядку.

За наведених обставин апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання права власності на самочинні об'єкти. Судова колегія вважає, що в даному випадку має місце спроба незаконної легітимізації самочинного будівництва.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 р. №11 "Про судове рішення" (зі змінами та доповненнями), рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Оскаржене судове рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011р. не відповідає цим вимогам з огляду на неправильне застосування судом норм матеріального права та підлягає скасуванню.

Не дотримано місцевим господарським судом і норм процесуального права, оскільки судове рішення винесено за відсутності відповідача, який не був сповіщений належним чином про час та місце проведення судового засідання 04.05.2011 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення Одеській міській раді від 12.05.2011 р. (а.с.117).

В задоволенні клопотання ТОВ "Форес" про відкладення розгляду справи у зв'язку з перебуванням його повноважного представника у відрядженні слід відмовити, оскільки позивачем не подано доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини. До того ж явка повноважних представників сторін в судовому засіданні 04.08.2011 р. обов'язковою не визнавалась.

Керуючись статтями 99,101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора м. Одеси задовольнити.

Рішення господарського суду Одеської області від 04.05.2011р. скасувати.

В позові відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Таран С.В.

Суддя Бойко Л.І.

Суддя Величко Т.А.