Постанова № 17621169, 02.08.2011, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2011 р.Справа № 30/17-1304-2011

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Воронюка О.Л.

(Згідно із розпорядженням в.о. голови Одеського апеляційного господарського суду № 449 від 01.08.2011 року, колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, Т.Я. Гладишевої замінено на колегію суддів у складі С.І. Колоколова, Г.П. Разюк, О.Л. Воронюка)

при секретарі судового засідання: Підгурському Д.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 01-13/3514 від 06.06.2011 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення господарського суду Одеської області від „14” червня 2011 року

по справі № 30/17-1304-2011

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса

до Творчо-виробничого малого підприємства „АРТІС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Одеса

про стягнення 36353,7 грн.

В С Т А Н О В И В :

04.04.2011 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (далі по тексту позивач, ДКВ ОМР) звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Творчо-виробничого малого підприємства „АРТІС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (далі по тексту відповідач, ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ) про стягнення заборгованості по орендній платі у сумі 4 264 грн. 43 коп., пені у сумі 402 грн. 12 коп. та неустойки у сумі 31687 грн. 15 коп. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви та витрати на ІТЗ судового процесу.

Рішенням господарського суду Одеської області від 14.06.2011 року по справі № 30/17-1304-2011 (суддя Рога Н.В.) позовні вимоги ДКВ ОМР задоволені частково. Стягнуто з ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ на користь ДКВ ОМР заборгованість по орендній платі у сумі 4264,43 грн., пеню у сумі 402,12 грн., витрати по сплаті держмита у сумі 102 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу у сумі 118 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Такий висновок суду мотивований тим, що з одного боку дійсно орендну плату за період з 01.03.2010 року по 19.04.2010 року ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ сплачено не було, у звязку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 4264 грн. 43 коп., на яку правомірно нарахована пеня в сумі 402,12 грн. В свою чергу, що стосується вимоги позивача щодо стягнення з відповідача неустойки у сумі 31 687 грн. 15 коп., то у даному випадку, мова йде не про невиконання відповідачем свого зобовязання за Договором щодо повернення обєкта оренди, а про примусове виконання рішення суду щодо виселення відповідача з обєкту оренди. Отже, у даному випадку строк неповернення обєкта до Департаменту насамперед залежить від дій самого Департаменту стосовно направлення наказу суду на виконання, а також від дій державного виконавця стосовно термінів виконання судового наказу. Саме від дій цих двох установ залежить розмір нарахованої Департаментом неустойки. Згідно Акту державного виконавця від 12.10.2010 року, рішення суду щодо виселення ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ було виконано саме у цей день, при цьому, представник ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ у здійсненні виконавчий дій участі не брав, у звязку з чим незрозуміло, хто виконував рішення суду та яким чином. Постанову про відкриття виконавчого провадження було прийнято державним виконавцем ще 19.05.2010 року, а виконання рішення проведено лише 12.10.2010 року.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ДКВ ОМР звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні решти неустойки (а саме: 31687,15 грн.) скасувати та прийняти нове рішення, яким позов ДКВ ОМР задовольнити в повному обсязі. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в звязку з чим частково виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Позивач відзив на апеляційну скаргу до суду не надав та його представник в судове засідання 02.08.2011 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ не знаходиться за своєю юридичною адресою: 65007, м. Одеса, вул. Пушкінська,62, що зазначена у всіх наявних матеріалах справи, а тому і ухвала про призначення розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції була повернута до суду без вручення адресату, при чому причиною такого повернення поштовим відділенням зазначено, що таке підприємство взагалі не зареєстровано.

Відповідно до розяснень Вищого господарського суду України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами звязку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обовязку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місяця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи і апеляційну скаргу, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.03.2006 року між Управлінням з питань культури та мистецтв (Орендодавець) та ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ (Орендар) був укладений Договір № 168/6 оренди нежитлового приміщення, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення першого поверху, загальною площею 22,1 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська,34, з метою використання для виконання робіт з експертизи та атрибуції. Термін дії договору з 30.05.2006 року до 28.04.2007 року.

Відповідно до розділу 2 Договору, за орендоване приміщення Орендар зобовязується щомісячно, незалежно від результатів господарської діяльності, сплачувати орендну плату, яка за перший місяць оренди складає 400 грн. (без ПДВ) та підлягає щомісячній індексації.

Відповідно до п.5.2 Договору, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Додатковим погодженням від 09.01.2007 року до Договору № 168/6 від 24.03.2006 року було змінено назву Орендодавця на Представництво по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради, правонаступником якого є Департамент.

Додатковим погодженням від 16.04.2007 року до Договору № 168/6 від 24.03.2006 року строк дії Договору продовжено до 16.10.2007 року та встановлено орендну плату у розмірі 603 грн. 78 коп. (з ПДВ) з 01.01.2007 року.

Додатковим погодженням від 12.02.2008 року до Договору № 168/6 від 24.03.2006 року строк дії Договору продовжено до 11.02.2011 року та встановлено з 12.02.2008 року орендну плату у розмірі 1959 грн. 22 коп.

Рішенням господарського суду Одеської області від 07.04.2010 року у справі № 22/20-10-905 задоволено позовні вимоги Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради: розірвано Договір оренди № 168/6 від 24.03.2006 року, виселено ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 22,1 кв.м, що розташоване за адресою: м.Одеса, вул. Пушкінська,34 на користь Представництва, стягнуто з ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ на користь Представництва заборгованість по орендній платі у сумі 38808 грн. 13 коп. за період 01.07.2007 року по 28.02.2010 року, а також пеню у сумі 2 405 грн. 93 коп.

На виконання рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 року у справі № 22/20-10-905 судом 19.04.2010 року було видано відповідний наказ щодо виселення ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 22,1 кв.м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська,34 на користь Представництва, який був направлений Представництвом до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції.

Згідно Акту державного виконавця від 12 жовтня 2010 року виселення проведено 12.10.2010 року.

14.12.2010 року ПУКВ ОМР направило ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ претензію № 01-13/7952, згідно з якою повідомило відповідача про те, що станом на 10.12.2010 року за ним рахується заборгованість по орендній платі в розмірі 4264,43 грн., на які нарахована пеня в розмірі 402,12 грн. А, оскільки орендоване приміщення своєчасно не передано Орендодавцю, останнім нараховано Орендарю ще і 31687,15 грн. подвійної орендної плати, згідно ст.762, 785 ЦК України. Також позивач просив відповідача негайно погасити зазначену заборгованість та повідомив, що у разі невиконання таких вимог буде подана відповідна позовна заява до суду.

Між тим, така претензія залишена ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ без задоволення та взагалі без відповіді, а відповідно і сума боргу залишена непогашеною.

Судова колегія погоджується з позовними вимогами ДКВ ОМР, частково не погоджується з висновками місцевого господарського суду та вважає, що позовна заява та апеляційна скарга ДКВ ОМР підлягають задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (пункти 1-2, 6). Пунктом 3 статті 285 ГК України Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Згідно з статтею 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ч.1 ст.762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

У відповідності до пункту 1 статті 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ (із змінами та доповненнями), орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Орендна плата з урахуванням її індексації є істотною умовою договору оренди. Орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі (ст.ст.10, 19 Закону).

Отже, як встановлено під час розгляду даної справи, у відповідності із цими нормами чинного законодавства, між сторонами ДКВ ОМР, як Орендодавцем, та ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ, як Орендарем, склалися правовідносини повязані з орендою нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 22,1 кв.м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Пушкінська,34, про що 24.03.2006 року було укладено відповідний договір № 168/6.

Між тим, матеріалами справи встановлено, що ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ в порушення вищезазначених норм чинного законодавства та умов договору № 168/6 від 24.03.2006 року і додатків до нього, свої зобов'язання в частині повної та своєчасної сплати орендної плати належним чином не виконав, у зв'язку з чим і утворилася відповідна заборгованість. При чому, порушення вимог закону та умов договору ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ допустило як під час дії договору, так і після його розірвання за рішенням суду.

Оскільки орендну плату за період з 01.03.2010 року по 19.04.2010 у розмірі 4264 грн. 43 коп. ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ сплачено не було і така заборгованість залишається непогашеною відповідачем і поданий час, вона підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Крім того, як було вище зазначено, згідно із пунктом п.5.2 Договору № 168/6 від 24.03.2006 року, за несвоєчасне внесення орендної плати Орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (пункти 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Таким чином, на суму своєчасно непогашеної заборгованості (4 264 грн. 43 коп.) позивачем правомірно нараховано пеню в розмірі 402 грн. 12 коп., оскільки ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ свої зобов'язання за Договором № 168/6 від 24.03.2006 року в частині повної та своєчасної оплати за оренду приміщення у періоді з березня 2010 року по квітень 2010 року належним чином не виконало. Отже, нараховані штрафні санкції також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Висновки суду першої інстанції про те, що нарахування відповідачу неустойки згідно ст.785 ЦК України є неправомірним, в звязку з тим, що в даному випадку мова йде не про невиконання відповідачем свого зобовязання за Договором щодо повернення обєкту оренди, а про примусове виконання рішення, колегією суддів не приймаються до уваги з наступних підстав.

Положеннями ст.785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцю річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частина 2 цієї статті встановлює наслідки невиконання наймачем обовязку щодо повернення речі у разі припинення договору. Отже, зі змісту частини 2 випливає, що у разі затримки передачі речі наймодавцю після припинення договору, незалежно від підстав припинення договору, наймач зобовязаний сплатити неустойку у розмірі подвійної плати за користування річчю за час затримки. При цьому слід мати на увазі, що відповідно до загального правила, встановленого ст.624 ЦК України, якщо за порушення зобовязання встановлена неустойка, вона підлягає стягненню у повному розмірі незалежно від відшкодування збитків. Тому, якщо інше не встановлено договором, окрім неустойки, передбаченої ст.785 ЦК України, наймодавець має право вимагати відшкодування збитків, заданих затримкою повернення речі. При чому, такі збитки підлягають відшкодуванню в повному обсязі відповідно до ч.2 статті 22 ЦК України. Такі збитки можуть визначатись як фактичні витрати, понесені наймодавцем у звязку з відсутністю речі, та як доходи, неодержані внаслідок неможливості використання речі тощо.

Оскільки ТВМП „АРТІС ЛТД” ТОВ підлягало виселенню з орендованих приміщень ще 17.04.2010 року (вступ в силу рішення господарського суду Одеської області від 07.04.2010 року у справі № 22/20-10-905), а фактично було виселено лише 12.10.2010 року (згідно акту державного виконавця від 12.10.2010 року), то за цей період з 18.04.2010 року по 12.10.2010 року позивачем також вірно нараховано відповідачу неустойку у розмірі 31 687 грн. 15 коп., що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 14.06.2011 року по справі № 30/17-1304-2011 частково не відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, а тому підлягає зміні, а апеляційна скарга ДКВ ОМР задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються відповідача.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „14” червня 2011 року по справі № 30/17-1304-2011 змінити, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

Стягнути з Творчо-виробничого малого підприємства „АРТІС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65007, м. Одеса, вул. Пушкінська,62, код 20950873) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЗКПО 26302595) 4264,43 грн. заборгованості по орендній платі, 402, грн. пені, 31687,15 грн. неустойки, 363,54 грн. державного мита за розгляд позовної заяви та 236 грн. витрат на ІТЗ судового процесу”.

3. Стягнути з Творчо-виробничого малого підприємства „АРТІС ЛТД” у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю (65007, м. Одеса, вул. Пушкінська,62, код 20950873) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЗКПО 26302595) 158,43 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказів за постановою доручити господарському суду Одеської області.

5. Повернути Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1, п/р 37326027001909 в ГУДКУ в Одеській області, МФО 828011, код ЗКПО 26302595) зайве сплачене державне мито за розгляд апеляційної скарги у сумі 23,34 грн., згідно платіжного доручення № 917 від 17.06.2011 року, про що видати відповідну довідку.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя О.Л. Воронюк

Повний текст постанови

складено „05” серпня 2011 року.