Рішення № 17620115, 04.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" серпня 2011 р.Справа № 16/47/5022-950/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Хоми С.О.

Розглянув справу

за позовом: Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" вул.В.Забіли, 5, оф.89, м. Київ.

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область.

За участю представників сторін:

- позивача: ОСОБА_1,- представник, довіреність № 81 від 26.07.2011 р.

ОСОБА_2 - представник, довіреність № 80 від 26.07.2011 р.

- відповідача : ОСОБА_3, представник, довіреність № без номера від 28.12.2010 р.

Суть справи: Ухвалою суду від 27 липня 2011 року розгляд справи було відкладено на 04 серпня 2011 року на 12 год. 30 хв., у відповідності до п.п.2,3 ч.1 ст.77 ГПК України в межах строків, встановлених ст.69 ГПК України.

Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "Шар" вул.В.Забіли, 5, оф.89, м. Київ звернулось до суду з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область про стягнення 135475 грн. 50 коп. заборгованості, 3164 грн. 19 коп. пені, 1386 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Як зазначає позивач в своїй позовній заяві, підставою для звернення до суду з позовом є неналежне виконання відповідачем прийнятих зобовязань щодо повної оплати за поставлений йому згідно договору № 58 від 24.02.2011 року товар.

В судове засідання представники позивача з'явились, підтримали вимоги, викладені в заяві про уточнення позовних вимог в повній мірі.

Представниками позивача в судовому засіданні 04.08.2011 року подана заява від 04.08.2011 року, в якій просять суд припинити провадження у справі в частині стягнення 135475 грн 50 коп заборгованості в зв'язку із сплатою.

В судове засідання представник відповідача з'явився, заперечив проти позовних вимог повністю та просив суд в позові відмовити.

В ході судового розгляду справи учасникам судового процесу розяснено їх права та обовязки згідно ст.ст.20,22,81-1 ГПК України; наслідки відмови позивача від позову та укладення мирової угоди.

Технічна фіксація судового процесу у відповідності до ст.81-1 ГПК України не здійснювалась за відсутності відповідних клопотань представників позивача та представника відповідача.

Розглянувши наявні матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників позивача та представника відповідача, суд встановив, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

24 лютого 2011 року між Малим приватним виробничо-комерційним підприємством "ШАР", в особі директора Подрушняк Н.О., як “Постачальником”, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" в особі директора Собуцького О.М.., як “Покупцем”, було укладено договір № 58, згідно пункту 1.1. розділу 1 якого "Постачальник" поставляє (продає) у власність "Покупцеві", а "Покупець" приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору продукцію (надалі - товар).

Згідно п. 1.5 р.1 договору асортимент, кількість та ціна продукції, що поставляється "Постачальником" вказуються у товарних накладних на продукцію (надалі накладні); підпис уповноважених осіб Сторін на накладних є підтвердженням того, що Сторони дійшли згоди щодо асортименту,кількості та ціни продукції.

У відповідності до п. 2.1 р. 2 договору "Покупець" сплачує попередню оплату за товар, яка вказана в рахунку фактури на поставку товару в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок "Продавця"'.

Згідно п. 2.4 р. 2 договору, загальна сума цього договору Сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції, протягом дії цього договору то узгодженої на неї ціни відповідно до накладних та доп. угод.

Як визначається у п. 2.5 р. 2 договору датою оплати вартості продукції вважається дата надходження грошових коштів на банківський рахунок "Постачальника".

У відповідності до п. п.5.3.2 п. 5.3 р. 5 договору "Покупець" зобов'язаний у встановлений цим договором термін та спосіб оплатити "Постачальнику" вартість продукції.

Згідно п. 9.1 р. 9 договору, цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення їх печатками.

У п. 9.2 р. 9 договору вказується, що строк дії цього договору після повного і належного виконання Сторонами всіх своїх зобов'язань згідно цього договору.

В подальшому між сторонами до договору № 58 від 24.02.2011 року було укладено:

- додаток № 1 від 24.02.2-11 року;

- додаток № 2 від 01.03.2011 року;

додаток № 3 від 15.04.2011 року.

Згідно гарантійного листа № 197А від 20.04.2011 року відповідач зобов'язався вивезти 100 тон борошна житнього сіяного до 12 травня 2011 року та оплатити за нього до 12 травня 2011 року (належним чином засвідчена копія гарантійного листа знаходиться в матеріалах справи).

Як вбачається із матеріалів справи, Мале приватне виробничо-комерційне підприємство "ШАР" виконало свої зобов'язання, передбачені умовами договору № 58 від 24.02.2011 року належним чином: передало відповідачу продукцію згідно видаткових накладних:

-№ РН-1 від 02.05.2011 року на суму 44037 грн.;

-№ РН-3 від 04.05.2011 року на суму 46210 грн. 50 коп.;

-№ РН-4 від 05.05.2011 року на суму 78750 грн.;

-№ РН-6 від 06.05.2011 року на суму 44478 грн.

Всього на загальну суму 213 475 грн. 50 коп.

Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписами повноважного представника відповідача на вказаних видаткових накладних, завірених печаткою відповідача (належним чином засвідчені копії видаткових накладних знаходяться в матеріалах справи).

Згідно розрахунку суми боргу за поставлену продукцію заборгованість відповідача станом на 06.07.2011 року становила 135475 грн. 50 коп.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України № 435-ІУ від 16 січня 2003 року, з наступними змінами, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України передбачені загальні умови виконання зобовязання, а саме зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України № 436-IV від 16 січня 2003 року з наступними змінами, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як визначається ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар пысля його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документыв на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

27.07.2011 року відповідач подав відзив на позовну заяву від 27.07.2011 року, в якому повідомив суд, що станом на 27.07.2011 року у ТОВ "Агробізнес" відсутня заборгованість перед позивачем та надав копії платіжних доручень про сплату заборгованості :

- №1002 від 12.05.2011 року на суму 20000 грн;

-№1031 від 16.05.2011 року на суму 25000 грн;

-№ 1448 від 08.07.2011 року на суму 52 000 грн. ;

-№1463 від 11.07.2011 року на суму 83475 грн. 50 коп.;

-№1120 від 26.05.2011 року на суму 33000 грн

(належним чином засвідчені копії платіжних доручень знаходяться в матеріалах справи).

В судовому засіданні 04.08.2011 року представники позивача подали заяву, в якій зазначили, що у зв'язку зі сплатою відповідачем суми основного боргу в сумі 135475 грн. 50 коп. просять припинити провадження в справі в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлену продукцію в розмірі 135475 грн. 50 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем повністю сплачено суму заборгованості перед позивачем, а відтак, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 135475 грн. 50 коп. заборгованості провадження у справі слід припинити на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутністю предмету спору.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 3164 грн. 19 коп. пені, яку нарахував за період з 13.05.2011 року по 6.07.2011 року.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

В силу положень частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” № 543/96-ВР від 22 листопада 1996 року з наступними змінами регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобовязань. Статтею 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” передбачено, що «платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін”. А згідно статті 3 вказаного Закону „розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У договорі № 58 від 24.02.2001 року сторони не передбачили такого виду відповідальності, як стягнення пені за порушення "Покупцем" строків сплати вартості переданого товару, а, відтак, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3164 грн. 19 коп. пені слід відмовити, як необґрунтовано заявлені.

Судові витрати згідно ч.2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, оскільки спір було доведено до суду з його вини, і повну оплату за переданий йому товар відповідачем було здійснено вже після звернення позивача до суду з даним позовом.

Керуючись ст.ст. 43,49,80 ч.1 п.1-1,82,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 135475 грн. 50 коп. заборгованості провадження у справі припинити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" с. Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832, на користь Малого приватного виробничо-комерційного підприємства "Шар" вул.В.Забіли, 5, оф.89, м. Київ,ідентифікаційний код 19121522, -1386 грн. 40 коп. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в повернення сплачених судових витрат.

Видати наказ.

3. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 3164 грн. 19 коп. пені в позові відмовити.

4. Рішення надіслати сторонам по справі .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України, через місцевий господарський суд.

Рішення підписано: 08 серпня 2011 року.

СуддяС.О. Хома