Рішення № 17619722, 03.08.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р.Справа № 25/8-10-33 За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний”

до відповідача: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення 24835,78 грн.

Суддя Малярчук І.А.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 12.01.2011 р. №4; ОСОБА_3, довіреність №117 від 06.04.2011 р.

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 29.01.2010 р.

В судовому засіданні 03.08.2011р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність від 12.01.2011 р. №4

Від відповідача: ОСОБА_4, довіреність від 29.01.2010 р.

СУТЬ СПОРУ: про зобовязання Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 15,0кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15кв.м.;

про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 в рахунок відшкодування шкоди (упущена вигода) у вигляді: орендних платежів за фактичне користування торгівельним місцем в розмірі 19930,08 грн.; ринкового збору в розмірі 1856,40 грн.; трьох процентів річних в розмірі 597,90 грн.; індексу інфляції в розмірі 2451,40грн.

Позивач на заявлених позовних вимогах наполягає, надав суду уточнену позовну заяву від 15.07.2011 р. за вх.№22892/2011, де виклав остаточну редакцію позовних вимог, та письмове обґрунтування позовних вимог від 20.07.2011 р. вх.№23550/2011, письмові пояснення від 01.08.2011 р. вх.№25378/2011, в яких навів нормативне обґрунтування заявленої до стягнення шкоди.

Первинні позовні вимоги позивача складали: про зобовязання ФОП ОСОБА_1 звільнити торгове місце НОМЕР_2, обладнане тимчасовою нестаціонарною спорудою (павільйоном) загальною площею 15,0 кв.м., розташоване на території ТОВ „Ринок Північний” за адресою: АДРЕСА_2, шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди павільйону; про стягнення з ФОП ОСОБА_1 заборгованість по орендній платі у розмірі 19930,08 грн., заборгованість по ринковому збору у розмірі 1856,40 грн., неустойка в розмірі 39860,16 грн., три проценти річних в розмірі 597,90 грн., індекс інфляції в розмірі 2451,40 грн.

Так, позовні вимоги позивача обґрунтовано тим, що на підставі договору оренди землі ВМС №779438 від 29.04.2009 р., укладеного між Одеською міською радою та ТОВ „Ринок Північний”, останній є орендарем земельної ділянки площею 33041 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2, на якій розташовано ринок „Північний”. З метою здійснення господарської діяльності та використання землі відповідно до цільового призначення, вказаного у договорі оренди, ТОВ „Ринок Північний” за погодженням із Управлінням з питань розвитку споживчого ринку та захисту прав споживачів Одеської міської ради було затверджено схему розташування торгівельних місць, згідно якої територія ринку в цілому була поділена на торгівельні місця, призначені для здійснення господарської діяльності підприємців ринку. Торговим місцем НОМЕР_2, на якому змонтована нестаціонарна тимчасова споруда загальною площею 15,0 кв.м., користується відповідач по справі ФОП ОСОБА_1, яка в порушення п.16 Правил торгівлі на ринках, п.4 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, не уклала з адміністрацією ринку письмову угоду про користування торговим місцем, з червня 2009 р. не сплачує ринковий збір та за послуги ринку, тому не має підстав користуватись зазначеним торговим місцем НОМЕР_2 та земельною ділянкою під ним. На думку позивача, відсутні підстави для укладання з відповідачем договору оренди торгівельного місця, у звязку з чим останній своїми діями спричинив підприємству матеріальну шкоду, яка полягає в неодержанні прибутку в сумі 1856,40 грн. у вигляді ринкового збору та 19930,08грн. у вигляді платежів за користування торговельним місцем. На зазначену шкоду позивачем нараховано три процента річних в сумі 597,90 грн., індекс інфляції в сумі 2451,40грн.

Відповідач подав відзиви на позов від 20.07.2011 р. вх.№23548/2011, від 25.07.2011 р. вх.№24183/2011, в яких просить суд відмовити у задоволенні позову позивача, посилаючись на те, щоза договором від 29.04.2009 р., укладеним між ТОВ „Ринок Північний” та Одеською міською радою, земельну ділянку під ринком було передано вже з існуючим на час передання торгівельним місцем, яке займає і на якому працює відповідач згідно договору оренди із ФОП ОСОБА_5 З цього приводу відповідач відзначає, що не займає земельну ділянку так, як територію ринку „Північний” поділено на торгівельні місця і саме торгівельні місця зайняті підприємцями, які працюють на ринку. Також, відповідач відмічає, що відповідно до п.20 Правил торгівлі на ринках, Постанови КМУ №278 від 05.03.2009 р., п.4 Положення Про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків обовязок запропонувати укладання договору оренди торгівельного місця покладено саме на адміністрацію ринку, тобто на позивача, а відповідач, натомість, має право подавати заявку на укладення договору лише після сплати ринкового збору за 30 місяців, тоді як останній сплачував ринковий збір в термін менший ніж 30 місяців.

Крім того, відповідач зазначає, що ринковий збір це один із видів місцевого податку, який справляється працівниками ринку кожен день, а не сплачується ним за якийсь визначений час. Адміністрація ринку уповноважена лише збирати такий податок, а не отримувати грошові кошти як кінцевий їх власник. Після сплати збору через касовий апарат підприємець отримує касовий чек, який діє до кінця робочого дня. Щомісяця до 10 числа місяця, наступного за звітним, грошові кошти, отримані від ринкового збору, позивач зобовязаний перерахувати до місцевого бюджету міста Одеси, однак, у матеріалах справи відсутні докази того, що кожен робочий день на протязі 2009 р. уповноважена особа ТОВ „Ринок Північний” отримувала у встановленому порядку касовий апарат для справляння ринкового збору, справляла його і складала звіт про це, із зазначенням кількості підприємців на ринку на день збирання коштів і загальну суму. Відсутні також докази, які вказують, що відповідач відмовився у зазначений день сплатити ринковий збір.

Ухвалами суду від 05.02.2010 р. та від 15.03.2010 р, провадження у справі було зупинено та ухвалами від 26.02.2011 р, від 04.07.2011 р. поновлено.

Ухвалою суду від 28.07.2011 р. за клопотанням позивача згідно ч.3 ст.69 ГПК України строк розгляду справи було продовжено до 11.08.2011 р.

У судовому засіданні 01.08.2011 р. оголошувалась перерва до 03.08.2011 р. у відповідності з вимогами ст.77 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши доводи сторін, суд встановив наступне:

ТОВ „Ринок Північний” є юридичною особою субєктом господарської діяльності, зареєстроване в ЄДРПОУ 01.08.2003 р., розміщене за адресою: м. Одеса, пр.Добровольського, 114/2.

Обґрунтовуючи наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів, позивач посилається на договір оренди землі від 29.04.2009 р., укладений з Одеською міською радою, та встановлення судовими рішеннями у справі №30/43-10-893 за позовом ФОП ОСОБА_6, ФОП ОСОБА_7, ФОП ОСОБА_8 до Одеської міської ради, ТОВ „Ринок Північний” про визнання незаконними та скасування рішень, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оренди землі, правомірності даного договору.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 03.06.2010 р. у справі №30/43-10-893, залишеним в силі Постановами Одеського апеляційного господарського суду від 09.11.2010 р. та Вищого господарського суду України від 01.03.2011 р., встановлено, що Рішенням Одеської міської ради №3566-У від 09.10.2008р. „Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання товариству з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний” в оренду земельної ділянки площею 3,3041 га, за адресою: АДРЕСА_2, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку” вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надати ТОВ „Ринок Північний” земельну ділянку площею 3,3041 га, за адресою: АДРЕСА_2, у довгострокову оренду терміном на 15 років, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку; затверджено договір оренди землі між Одеською міською радою та ТОВ „Ринок Північний”; затверджено розмір орендної плати. На підставі зазначеного рішення ради, 29 квітня 2009р. між Одеською міською радою та ТОВ „Ринок Північний” було укладено договір оренди землі.

Крім того, зазначеним судовим рішенням встановлено, що Ринок “Північний” був створений ще у 1976р. рішенням Одеського обласного управління сільського господарства Міністерства сільського господарства за №3011-119 від 10.02.1976р. на виконання розпорядження Ради Міністрів УРСР від 28.01.1976р. №40-р. ТОВ „Ринок Північний” створено шляхом перетворення Приватного підприємства „БУДКОМПЛЕКТ” і є його повним правонаступником.

Умовами договору оренди землі від 29.04.2009 р., укладеного між Одеською міською радою (орендодавець) та ТОВ „Ринок Північний” (орендар), передбачено, що орендар на підставі Закону України „Про оренду землі” та рішення Одеської міської ради №3566-V від 09.10.2008 р. надає за рахунок земель міста, а орендар приймає у стокове, платне користування земельну ділянку площею 33041 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, для експлуатації та обслуговування торговельного ринку, згідно з планом земельної ділянки, який є невідємною частиною договору.

Виконком Одеської міської ради надав позивачу дозвіл від 03.07.2009р. №309885 на розміщення обєкта торгівлі та сфери послуг за адресою: м.Одеса, пр-т. Добровльського, 114/2.

У матеріалах справи наявні накази ТОВ „Ринок Північний” №19 від 26.12.2008 р., №2 від 26.01.2009 р., №2а від 20.03.2009 р., №15 від 20.06.2009 р., №27 від 26.11.2009 р., №№1-т, 2-т, 3-т, 4-т про затвердження тарифів на послуги ринку.

Як вбачається із змісту наявного в матеріалах справи договору від 01.01.2009 р., укладеного між ТОВ „Ринок Північний” та ФОП ОСОБА_5, сторони домовились про те, що ТОВ „Ринок Північний” надає ФОП ОСОБА_5 право здавати в оренду 37 торгових місць, обладнаних тимчасовими нестаціонарними спорудами (павільйонами), загальною торговою площею 277,5кв.м., та право укладати договори оренди від свого імені та на умовах на свій розсуд, але з орендною платою згідно затверджених тарифів на ринку (п.п.2.1., 2.2.).

За взаємною угодою від 30.06.2009 р. між ТОВ „Ринок Північний” та ФОП ОСОБА_5. було розірвано договір від 01.01.2009 р. з 30.06.2009 р.

На виконання вищезазначеного договору 01.10.2008 р. між ФОП ОСОБА_5 (орендодавець) та ФОП ОСОБА_1 (орендар) було укладено договір оренди, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування торгове місце АДРЕСА_2, торгове місце обладнане тимчасовою спорудою - павільйоном, загальною площею 15,0 кв.м., та передається у тимчасове платне користування та організації торгівлі промисловими товарами; орендна плата складає 28 дол. США за 1кв.м. в місяць, у т.ч. ринковий збір в розмірі 185,64 грн. в місяць (п.п.1.1., 1.2., 1.3., 2.1.).

Згідно з вимогами п.3.1.4. договору оренди від 01.10.2008 р. орендар зобовязався сплачувати орендарю ринковий збір в розмірі 185,64 грн. з метою подальшої передачі вказаної суми орендодавцем ТОВ „Ринок Північний” для перерахування останнім суми ринкового збору до міського бюджету.

Пунктом 7.1. договору від 01.10.2008 р. сторони передбачили, що строк дії договору складає три місяці з моменту його підписання, тобто до 31.12.2008 р. Строк дії договору може бути продовжено тільки у випадку підписання сторонами додаткової угоди.

На підтвердження фактичного зайняття торгового місця НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_1 позивачем надано акт обстеження вказаного торговельного місця від 19.04.2011 р.

На вимогу суду щодо надання доказів існування орендних правовідносин по оренді торгового місця НОМЕР_2, оплату ринкового збору, орендних платежів, відповідач надав суду зазначений вище договір оренди від 01.10.2008р., однак, як доказів його продовження чи доказів здійснення платежів за користування торговим місцем з червня 2009 р., оплату ринкового збору в строк з січня по грудень 2009 р., суду не надав та не довів.

В свою чергу, в підтвердження здійснених до бюджету платежів по ринковому збору позивач подав до матеріалів справи платіжні доручення та довідку №216 від 25.07.2011 р., із якої вбачається, що з січня по грудень 2009 р. ТОВ „Ринок Північний” було перераховано до державного бюджету ринковий збір на загальну суму 1407743,13 грн. Станом на 01.02.2009р. на ТОВ „Ринок Північний” нараховувалося 1600 торгівельних місць, в т.ч. 142 власні ТЗП, 861 під павільйоном, 436 під контейнерами, 131 - під лотками, столами, 30 майданчик для автотранспорту. А в підтвердження відсутності у відповідача правових підстав використання торговельного місця, позивач надав суду угоду від 30.06.2009 р. про розірвання договору від 01.01.2009 р. між ТОВ „Ринок Північний” та ФОП ОСОБА_5

Отже, за відсутності доказів оформлення у визначеному п.7.1. договору від 01.01.2009р. порядку продовження строку його дії та за відсутності здійснення відповідачем за фактично використане торговельне місце оплат в строк з січня по грудень 2009р., у суду відсутні підстави вважати даний договір продовженим в спірний період та з огляду на припинення підприємницької діяльності з 25.02.2011 р. ФОП ОСОБА_5, згідно довідки з ЄДРЮОФОП станом на 27.07.2011 р., вважати існуючими правовідносини між ФОП ОСОБА_5. та ФОП ОСОБА_1 у суду також відсутні підстави.

11.12.2009 р. та 24.04.2011 р. позивачем було надіслано відповідачу претензії про звільнення торгівельного місця у строк та сплату орендної плати та ринкового збору. Доказів надання відповіді на яку з боку відповідача суду не надано, заходів щодо звільнення самовільно зайнятої ділянки не вжито.

З врахуванням встановленого, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, правові позиції сторін в їх сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача про зобовязання Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 15,0кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15кв.м., з врахуванням наступних положень законодавства.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч.1 ст.16 ЦК України).

Згідно ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно з ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.ч.3, 4, 5 ст.11 ЦК України).

Положеннями ч.1 ст.792 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно до ч.ч.1, 2 ст.774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.

Відповідно до ст.95 Земельного кодексу України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.2 ст.152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів (ч.3 ст.152 ЗК України).

Частиною 1 ст.211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема: самовільне зайняття земельних ділянок; порушення строків повернення тимчасово займаних земель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Таким чином, враховуючи те, що ТОВ „Ринок Північний” є орендарем спірної земельної ділянки, яка обладнана торгівельним місцем НОМЕР_2, згідно договору оренди землі від 29.04.2009 р., договір оренди згаданого торгового місця, укладений 01.10.2008 р. між ФОП ОСОБА_5 та ФОП ОСОБА_1, був розірваний за згодою сторін з 30.06.2009 р., у звязку з чим у відповідача відсутні будь-які договори або інші правовстановлюючі документи на користування спірною земельною ділянкою площею 15,0кв.м., на якій розміщено торгівельне місце НОМЕР_2, відповідно до чого суд вважає правомірною та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про зобовязання Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 15,0кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15кв.м.

При цьому, як з позиції позивача, так і з позиції відповідача, із врахуванням наданих ними документів, вбачається, що дана земельна ділянка є самовільно зайнятою ФОП ОСОБА_1 в розумінні приписів ст.1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, тому вимога про її повернення є правомірною, а так як в матеріалах справи відсутні докази належності павільйону позивачу, то суд доходить висновку про його належність саме відповідачу та, як наслідок цього, і є правомірною вимога ТОВ „Ринок Північний” про його демонтаж саме відповідачем.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу щодо стягнення з відповідача шкоди (упущеної вигоди) у вигляді: ринкового збору в розмірі 1856,40 грн., платежів за фактичне користування торгівельним місцем в розмірі 19930,08 грн., трьох процентів річних в розмірі 597,90 грн., індексу інфляції в розмірі 2451,40грн., які судом частково підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина 2 статті 22 Кодексу).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (абзац 1 частини 3 статті 22 Кодексу).

Відшкодування збитків передбачено також і ст. 224 ГК України, якою встановлено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Аналіз норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що необхідною умовою для відшкодування збитків є наявність між сторонами укладеного договору, порушення зобовязань за яким могло б завдати збитки та наявність складу цивільного правопорушення, до яких відноситься: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний звязок між протиправною поведінкою та збитками; вина порушника.

Отже, для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а у разі відсутності, хоча б одного з них відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Відповідно до ч.4 ст.22 ЦК України на вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Звідси, шкода є такою мірою відповідальності, яка виникає із позадоговірних відносин сторін та може мати місце за наявності у сукупності вини, факту заподіяння шкоди, причинно-наслідкового звязку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Враховуючи те, що позивачем заявлено шкоду, спричинену відповідачем за відсутності договірних взаємовідносин сторін, у вигляді упущеної вигоди, яка є мірою відповідальності, що виникає із договірних зобовязань сторін, тобто є збитками, на думку суду, позивачем заявлено позовні вимоги, які носять змішаний характер, тобто, заявлено разом до стягнення з відповідача шкоди та збитків, що не відповідає приписам вищенаведених положень матеріального права, отже, не містить в собі правового підгрунття.

Так, стосовно заявлених позивачем позовних вимог про стягнення шкоди у вигляді ринкового збору слід відмітити наступне.

За Правилами торгівлі на ринках, затверджених наказами Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства внутрішніх справ України, ДПА України, Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України 26.02.2002р. № 57/188/84/105, ринок це субєкт господарювання, створений на відведеній за рішенням місцевого органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування земельній ділянці і зареєстрований в установленому порядку, функціональними обовязками якого є надання послуг та створення для продавців та покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів за цінами, що складаються залежно від попиту і пропозицій (п. 2 Правил); торговельне місце площа, відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю (вагів, лотків тощо) та здійснення продажу продукції з прилавків (столів), транспортних засобів, причепів, візків (в т. ч. ручних), у контейнерах, кіосках, на лотках тощо. Розмір торговельного місця визначається в правилах торгівлі на ринках, що затверджується відповідно до законодавства (п. 13 Правил); за право займання торговельного місця на ринку справляється ринковий збір у порядку, визначеному законодавством (п. 18 Правил); тарифи на послуги ринку, що повязані із забезпеченням діяльності ринкового господарства, установлюються адміністрацією ринку відповідно до чинного законодавства (п. 19 Правил); адміністрація ринку при наданні продавцям торговельних місць на визначений термін укладає з ними письмову угоду, в якій рекомендується зазначити термін дії угоди, асортимент (вид) товарів, що реалізуються, розташування торгівельного місця, умови оренди торговельного місця, розмір та порядок оплати за оренду майна, перелік послуг, які надає ринок та їх вартість (п. 20 Правил); продавці на ринках зобовязані сплатити ринковий збір до початку торгівлі. Торгівля без документів, що підтверджують сплату ринкового збору, послуги за утримання торговельного місця в належному стані та інших послуг ринку, забороняється (п. 23 Правил); документи про сплату ринкового збору та за утримання торговельного місця в належному стані повинні зберігатися продавцем до закінчення торгівлі (п. 24 Правил); адміністрація ринку зобовязана справляти ринковий збір, контролювати його оплату продавцями та перераховувати цей збір до місцевого бюджету, здійснювати контроль за використанням продавцями торгівельних місць за призначенням (п. 35 Правил).

Відповідно до Положення про ринковий збір, яке затверджене рішенням Одеської міської ради №1074-ХХІУ від 26.03.2003р. (із змінами) ринковий збір сплачується субєктом підприємницької діяльності чи фізичною особою до початку торгівлі через реєстратор розрахункових операцій ринку. На підставі касового чека про сплату ринкового збору особі надається торгове місце. Адміністрація ринку щомісяця перераховує ринковий збір на рахунки Управління державного казначейства в Одеській області, відкриті для виконання бюджету міста Одеси до 10 числа місяця, наступного за звітним. Остаточний розрахунок з бюджетом проводиться протягом 10 календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого для надання розрахунку.

Так, позивачем заявлено до стягнення з відповідача ринковий збір в сумі 1856,40грн. за березень-грудень 2009 р., однак, ТОВ „Ринок Північний” не надано доказів того, що ринковий збір у зазначеній сумі був перерахований у встановленому порядку, не надано доказів того, що відповідач кожен день на протязі 2009 року здійснював торговельну діяльність і не сплачував, або ж відмовлявся від сплати ринкового збору.

Разом з цим, позивач заявляючи дану позовну вимогу також зазначив її як шкоду у вигляді упущеної вигоди, що як не відповідає положенням вищезазначених норм матеріального права так і не підтверджується належними доказами у сукупності необхідних умов її доведення, зокрема, не доведено відповідно до ст.33 ГПК України існування обовязкових умов для стягнення шкоди, або збитків (упущеної вигоди), а саме, вини, наявності факту шкоди, причинно-наслідкового звязку між заподіяною шкодою та протиправною поведінкою відповідача.

Таким чином, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1856,40грн. ринкового збору у вигляді шкоди (упущеної вигоди).

У звязку з безоплатним користуванням відповідачем торговельним місцем, позивачем розраховано шкоду, у вигляді орендних платежів за фактом користування торговельним місцем 34-Б, розташованим на орендованій ТОВ „Ринок Північний” земельній ділянці, згідно Положення про ринковий збір, затвердженого рішенням Одеської міської ради №1074-ХХIV від 26.03.2003 р. (зі змінами), наказів ТОВ „Ринок Північний” від 20.03.2009 р. №2а, від 20.06.2009 р. №15, від 26.11.2009 р. №27, в сумі 19930,08 грн. за період з січня по грудень 2009 р.

Так, фактичне використання торговельного місця, розміщеного на орендованій позивачем земельній ділянці підтверджується як наявними в матеріалах справи документами, позиціями сторін та не заперечується відповідачем, тому за його використання останній має сплачувати плату, розмір якої за своєю суттю і є шкодою, оскільки не виникає із договірних взаємовідносин сторін, має місце використання відповідачем торгового місця без належних на то правових підстав і за відсутності обєктивних умов в оформленні СПД ОСОБА_1 з позивачем таких взаємовідносин, обґрунтованість нарахованої шкоди встановлюється відповідними локальними документами відповідача наведеними вище.

Однак, з огляду на те, що позивачем було укладено 29.04.2009 р. договір оренди землі, суд вважає відсутніми порушені права позивача щодо стягнення з відповідача шкоди у вигляді платежів за фактичне користування торгівельним місцем за період з січня по квітень 2009 р., тобто до моменту укладення договору оренди землі від 29.04.2009 р. Звідси, судом не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення з відповідача шкоди в сумі 8425,08грн.

Отже, задоволенню підлягає позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача шкоди за період з моменту набуття позивачем за договором оренди земельної ділянки від 29.04.2009 р. права користування спірною земельною ділянкою до грудня 2009 (згідно позовної вимоги) в сумі 11505 грн. В решті частині заявленої до стягнення шкоди в сумі 8425,08 грн. за період з січня по квітень 2009 р., суд відмовляє.

Крім того, позивачем на шкоду нараховано три проценти річних в сумі 597,90 грн., індекс інфляції в сумі 2451,40 грн.

У відповідності з приписами ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що індекс інфляції та три відсотки річних згідно вищезгаданої статті Кодексу нараховуються на грошове зобовязання, яким не є шкода за своєю правовою природою, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача три проценти річних в сумі 597,90 грн. та індекс інфляції в сумі 2451,40 грн. за 2009 рік.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними та обґрунтованими заявлені позивачем позовні вимоги про зобовязання ФОП ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 15,0кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка обладнана торгівельним місцем НОМЕР_2 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15 кв.м., стягнення з ФОП ОСОБА_1 11505 грн. шкоди у вигляді орендних платежів за фактичне користування торговельним місцем. В решті частині заявлених позивачем позовних вимог, суд, відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відносяться на рахунок відповідача згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України пропорційно сумі задоволених вимог, а саме, державне мито в сумі 200,04 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 109,32 грн. Повернути позивачу надлишково сплачене державне мито в сумі 313,60грн.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний” частково.

2.Зобовязати Фізичну особу підприємця ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, площею 15,0кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_2, яка обладнана торгівельним місцем НОМЕР_2 шляхом демонтажу тимчасової нестаціонарної споруди (павільйону), загальною площею 15кв.м.

3.Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (65123, АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний” (65111, м. Одеса, пр.Добровольського,114/2, код 24544420) 11505 (одинадцять тисяч пятсот пять) грн. шкоди у вигляді орендних платежів за фактичне користування земельною ділянкою, 200 (двісті) грн. 04 коп. державного мита, 109 (сто девять) грн. 32 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Відмовити позивачу в решті частині заявлених позовних вимог.

5.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю „Ринок Північний” (65111, м.Одеса, пр-т Добровольського,114/2, код 24544420) надлишково сплачене за платіжним дорученням №67 від 18.01.2010 р. державне мито в сумі 313 (триста тринадцять) грн. 60коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно зі ст. 116 ГПК України.

Суддя Малярчук І.А.

Повний текст рішення складено 08.08.2011р.