Рішення № 17617387, 01.08.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

01.08.2011Справа №5002-29/2360-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг центр» (01024, м. Київ, вул. Шовковична, 30-А, код ЄДРПОУ 31751634);

До відповідача Алупкінської міської ради (98676, м. Алупка, вул. Червоногвардійська, 32, код ЄДРПОУ 25150893);

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1. гр. ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІНН НОМЕР_1);

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2. - гр. ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

Про визнання недійсним рішення.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача не зявився;

Від відповідача не зявився;

Від третьої особи 1. - не зявився;

Від третьої особи 2. - ОСОБА_2 - паспорт;

ОСОБА_3 представник, нот. довіреність від 16.06.2011;

ОСОБА_4 представник, нот. довіреність № 014008 від 21.07.2011;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг центр» звернулося до господарського суду АР Крим із позовом до відповідача Алупкінської міської ради та просить суд визнати недійсним рішення 39-ї сесії 5-го скликання Алупкінської міської ради від 30.12.2009 р. №19/5 про затвердження проекту землеустрою і передачі у власність гр.. ОСОБА_1 земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,07 га, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111970200:01:004:0192.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Бізнес консалтинг центр» на праві власності володіє домоволодінням, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4 згідно договору купівлі-продажу, укладеного з Приватним підприємством «Шарм» від 11.08.2004 р. Відповідно до частини 1 п. 1 цього Договору вказане домоволодіння складається з наступних приміщень: магазина літ. А, площею 58,3 кв.м., кафе-бар літ. Б, площею 47,7 кв.м., навіси літ. В, Д, Е, вбиральня літ. Ж, бесідки літ. З, И, К, Л, М, санвузол літ. Г. При цьому приміщення, з яких складається домоволодіння позивача розташовані на земельній ділянці площею 2220 кв.м., наданій у користування Алупкінською міською радою, на підставі договору оренди, Приватному підприємству «Шарм».

Як стало відомо позивачу, 30.12.2009 р. Алупкінська міська рада на 39-ї сесії 5-го скликання прийняла рішення №19/5 про затвердження проекту землеустрою і передачі у власність гр.. ОСОБА_1 земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, площею 0,07 га, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111970200:01:004:0192, на підставі якого гр.. ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на дану земельну ділянку площею 0,07 га, на якій розташовані нерухомі обєкти позивача, а саме будівлі навісу та бесідки (літери Е, З, И, К, Л, М).

Вважаючи, що прийнятим рішенням Алупкінська міська рада порушила законні права позивача, як власника домоволодіння, останній звернувся до суду із позовом.

Ухвалою господарського суду Ар Крим від 02.06.2011р. позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг центр» прийнято до розгляду, за порушеним провадженням призначено розгляд справи у судовому засіданні та залучено в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою господарського суду від 02 червня 2011 року Товариству з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг центр» було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвалою господарського суду від 02 червня 2011 року залучено в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору гр. ОСОБА_2.

Позивач явку повноважних представників в судове засідання не забезпечив. Однак до дня слухання справи від нього надійшли заперечення на відзив третьої особи, якими він вважає доводи третьої особи необґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню. Також надав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Клопотання позивача суд вважає таким, що підлягає задоволенню. Заперечення та додані до них документи оглянуті у судовому засіданні та долучені в матеріали справи.

Відповідач явку повноважних представників в судові засідання жодного разу не забезпечив, від нього неодноразово на адресу суду надійшли клопотання про розгляд справи без участі представника останнього. Також, в клопотаннях відповідач повідомляв, що Алупкінська міська рада підтримує усі клопотання, заявлені до цього часу та позовні вимоги визнає.

Третя особа гр. ОСОБА_2 у судовому засіданні, згідно наданому відзиву, проти позову заперечує, посилаючись на невірне трактування позивачем норми статті 377 Цивільного кодексу України, оскільки вказана норма закону застосовується до правовідносин у звязку з переходом права власності на обєкти нерухомості, розташовані на земельній ділянці, яка належить відчужувану на праві власності. Також третя особа надала копії свідоцтв про народження неповнолітніх дітей та довідку ЯЦСССДМ від 29.07.2011р. та додаткові заперечення на пояснення позивача.

Дані документи долучені судом в матеріали справи.

Третя особа ОСОБА_1 явку свого представника у судове засідання не забезпечила, причина неявки невідома, про день та час розгляду справи повідомлена належним чином рекомендованою кореспонденцією.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобовязує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Проте, позивач, відповідач та третя особа ОСОБА_1 не скористались наданим законом правом на участь у судовому засіданні, поданні доказів у справі. Враховуючи обмеження процесуальним строком розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України у відсутність представників сторін, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують обставини справи і неявка сторін не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представників третьої особи, суд

ВСТАНОВИВ:

11.08.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес консалтинг центр» та Приватним підприємством фірмою «Шарм» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна - домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_4, яке складається з приміщень: магазина літ. А, площею 58,3 кв.м., кафе-бар літ. Б, площею 47,7 кв.м., навіси літ. В, Д, Е, вбиральня літ. Ж, бесідки літ. З, И, К, Л, М, санвузол літ. Г, посвідчений приватним нотаріусом Ялтинського міського нотаріального округу ОСОБА_5, та зареєстрований в реєстрі за № 1030. (а.с. 15). При цьому приміщення, з яких складається домоволодіння розташовані на земельній ділянці площею 2220 кв.м., наданій у користування Алупкінською міською радою, на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.03.2004р., Приватному підприємству «Шарм» та зареєстрованого у Книзі записів договорів оренди землі 30.03.2004р. за №14.

Даний Договір купівлі-продажу зареєстровано Комунальним підприємством Ялтинської міської ради «Бюро технічної інвентаризації» (а.с. 16).

Згідно технічного паспорту БТІ від 07.05.2003р. реєстровий №152 на дане домоволодіння, він містить план земельної ділянки площею 2220 кв.м. На цей план земельної ділянки нанесені нерухомі об'єкти з яких складається домоволодіння: А- Магазин, Б - Кафе, В,Д,Е Навіси, З, И, К, Л, М Бесідка, Г Санвузол, Ж Уборна (а.с. 17-23).

Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного Кодексу України, особа яка має у власності нерухомий об'єкт має право на отримання у користування земельну ділянку на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Керуючись ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного Кодексу України, з метою отримання в оренду даної земельної ділянки площею 2220 кв.м., позивач звернувся до Алупкінської міської Ради з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки № 27 від 08.12.2009 р.

Відповідач надав відповідь № 59/02-14 від 15.01.2010 р. у якій повідомив, що заява позивача розглянута на постійній депутатській комісії по землеустрою, архітектурі, будівництву і екології та, що для прийняття остаточного рішення необхідно обгрунтувати площу земельної ділянки та уточнити цільове призначення землі.

Позивач виконав дану умову відповідача, надав Доповнення до клопотання № 14 від 23.07.2010 р., у якому документально обґрунтував розмір земельної ділянки, вказав цільове призначення.

Проте відповіді на подані документи від відповідача не надійшло, клопотання не було розглянуто відповідачем.

24.01.2011р. позивач отримав відповідь Алупкінської міської ради № 136/02-14 від 24.01.2011 р. за підписом секретаря Алупкінської міської ради П. Постнікова, у якому було повідомлено, що відповідач проводить інвентаризацію земель, по закінченню якої будуть розглядатися питання щодо надання дозволу на розробку проектів земельних ділянок.

Позивачеві стало відомо, що 30.12.2009 р. Алупкінська міська рада на 39-ій сесії 5-го скликання прийняла Рішення № 19/5 про затвердження проекту землеустрою і передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,07 га. за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111970200:01:004:0192.

На підставі даного рішення відповідача, ОСОБА_1 09.11.2010 р. отримала Державний акт на право власності на дану земельну ділянку площею 0,07 га.

Таким чином громадянці ОСОБА_1 передана у власність земельна ділянка, яка займає частину земельної ділянки площею 2220 кв.м. на якій знаходиться домоволодіння позивача. А саме, на земельній ділянці площею 700 кв.м., яка передана у власність ОСОБА_1, як вказує позивач, знаходяться нерухомі об'єкти позивача - будівлі навісу та бесідки літери Е. 3. И. К, Л, М в Технічному паспорті БТІ та частина танцювального майданчика.

Приватне підприємство фірма «Шарм», яке продало позивачу даний нерухомий об'єкт, для його розміщення та обслуговування мало у користуванні на правах оренди земельну ділянку площею 2220 кв.м., про що зазначено в ч. 2. п. 1 Договору купівлі-продажу від 11.08.2004 р.

Отже, у відповідності до норм ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного Кодексу України., відповідач мав надати позивачу в оренду земельну ділянку площею 2220 кв.м., а прийнявши оскаржуване рішення № 19/5 від 30.12.2009 р., відповідач порушив норми п. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 120 Земельного Кодексу України, тому позивач звернувся з відповідним позовом до суду про визнання рішення Алупкінської міської ради 39-ої сесії 5-го скликання № 19/5 від 30.12.2009 р про затвердження проекту землеустрою і передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку площею 0,07 га. за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111970200:01:004:0192 недійсним.

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 заявою від 24.12.2009р. просила Алупкінську міську раду затвердити проект землеустрою площею 0,07га., розташованого за адресою: АДРЕСА_3. (а.с. 49)

Відповідно до ч.1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені і в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Ради в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Аналогічні положення містить стаття 144 Конституції України.

Рішенням Алупкінської міської ради 39-ої чергової сесії 5-го скликання № 19/5 від 30.12.2009 р про затвердження проекту землеустрою і передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд передано у власність гр.. ОСОБА_1 земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд загальною площею 0, 0700га. за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111970200:01:004:0192 (а.с. 14).

ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ N 499138, на підставі рішення Алупкінської міської Ради від 30.12.2009 року №19/5 (а.с. 40).

01.03.2011р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки реєстраційний номер №3-349, за умовами якого ОСОБА_1 продала ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0700 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий номер 0111970200:01:004:0192 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 37-38).

Позивач ТОВ "Бізнес консалтинг центр" просить визнати недійсним рішення Алупкінської міської Ради, мотивуючи тим, що має право отримати у користування земельну ділянку площею 2220 кв.м, частиною якого є земельна ділянка площею 0,07га. кадастровий номер 0111970200:01:004:0192, посилаючись на положення ст. 377 ЦК України та ст. 120 ЗК України, які регулюють питання переходу права користування земельної ділянки при переході права власності на нерухоме майно, що перебуває на цих земельних ділянках.

Відповідно до п. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з п. 2 ст. 120 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на час прийняття оскаржуваного рішення), якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Дані норми закону регулюють правовідносини, що виникли у зв'язку з переходом права власності на об'єкти нерухомості, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності відчужувача таких об'єктів нерухомості.

Між тим будови домоволодіння за адресою: АДРЕСА_4, придбані позивачем за договором купівлі-продажу від 11.08.2004 року, були розміщені на земельній ділянці, наданій попередньому власнику зазначених будівель в користування за договором оренди від 11.12.2003 року.

У 2004 році, коли відбувся перехід права власності на будівлі від ПП фірми "Шарм" до ТОВ "Бізнес консалтинг центр", діяла редакція частини 2 ст. 120 Земельного кодексу Україні, згідно з якою при відчуженні будівель та споруд, розташованих на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Таким чином, можливість переходу права на земельну ділянку від його орендаря до покупця будівель, розташованих на даній земельній ділянці, знаходиться в прямій залежності від волі власника земельної ділянки, закріпленої в договорі оренди земельної ділянки між ним і відчужувачем.

Договір оренди, укладений 11.12.2003 року між Алупкінською міською Радою і ПП Фірмою "Шарм", не передбачав можливості переходу права оренди від орендаря цієї земельної ділянки до набувача його будівель.

Більше того, рішенням 26-ї сесії 24-го скликання Алупкінської міської ради №37 від 22.10.2004р. про договір оренди земельної ділянки ПП фірми «Шарм», вирішено договір оренди земельної ділянки від 11.12.2003р. за адресою АДРЕСА_4, укладений з приватним підприємством фірмою «Шарм» з 12.08.2004р. вважати втративши силу. (а.с. 87).

За таких обставин ТОВ "Бізнес консалтинг центр" після набуття права власності на будівлі зобов'язане було врегулювати свої відносини по землекористуванню з власником земельної ділянки - Алупкінським міською Радою шляхом укладання з ним договору оренди землі

Таким чином, Алупкінський міська Рада, як власник землі, мав право розпорядитись земельною ділянкою на свій розсуд в межах своїх повноважень, у тому числі передати її у власність гр. ОСОБА_1

При цьому матеріали справи спростовують твердження позивача про те, що на спірній земельній ділянці знаходяться його будови - літ. Е, 3, К, Л, М.

Згідно з відомостями, наявними в Алупкінському БТІ, на земельній ділянці площею 0,0700 га, переданої у власність гр. ОСОБА_1 будови відсутні (а.с. 89).

Висновком -866/07-2007 відділу міського архітектора Алупкінського міськвиконкому від 2007р. рекомендувалось передати ділянку площею 0,07га. У власність ОСОБА_1 (а.с. 106-108).

Згідно акту вибору і обстеження земельної ділянки в натурі гр.. ОСОБА_1 для будівництва і обслуговування жилого будинку, госпбудівль і споруд (присадової ділянки) від 24.07.2009р. комісія прийшла до висновку про визнання даної ділянки пригодної для будівництва і обслуговування жилого будинку та рекомендовано Алупкінській міській раді передати гр. ОСОБА_1 у власність дану земельну ділянку. (а.с. 104).

Згідно довідки Рескомзему АРК від 28.11.2008р. земельна ділянка, площею 0,07га. За адресою АДРЕСА_5, який проектується до відводу ОСОБА_1 до тої чи іншої категорії земель не віднесений. (а.с. 114)

За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.

Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.

Системний аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.

Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.

Аналіз викладених фактів і обставин свідчить про відсутність у позивача на момент звернення до суду з даним позовом будь-якого належним чином оформленого права на спірну земельну ділянку, яка передана Алупкінською міською радою гр.. ОСОБА_1

З наведеного випливає, що в результаті прийняття Алупкінським міською Радою рішення N 19/5 від 30 грудня 2009 року цивільні права позивача не порушені, а рішення прийнято в межах повноважень, наданих Алупкінській міській раді Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» та Земельним кодексом України, тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Слід зауважити, що суд відхиляє заяви відповідача Алупкінської міської ради відносно визнання позову у звязку з наступним.

Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України, відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Згідно ч. 6 ст. 22 ГПК України, господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Таким чином дана стаття встановлює, що право відповідача на визнання позову є обмеженим, оскільки реалізується ним під контролем господарського суду. Згідно з зазначеною нормою господарський суд не приймає визнання відповідачем позову, якщо це суперечить закону або порушує права інших осіб. Як зазначається у п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 25.02.92 р. N 01-6/244 "Про деякі питання практики застосування Арбітражного процесуального кодексу України", суддя, який вирішує спір, не зв'язаний заявами позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову.

Суд звертає увагу на те, що за змістом даної статті перевірка відповідності дій сторін закону та відсутності порушення прав інших осіб є не правом, а обов'язком суду, тобто суд зобов'язаний відмовити в задоволенні відповідних заяв і клопотань сторін, якщо суд установить, що реалізація права відповідача на визнання позову призводить до порушення закону та прав інших осіб, він зобов'язаний відмовити в реалізації цих прав і розглянути справу по суті. У п. 3.7 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено: у разі, якщо заяви позивача про відмову від позову або зменшення позовних вимог та відповідача про визнання позову суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, спір підлягає вирішенню по суті згідно з вимогами чинного законодавства.

У даному випадку визнання відповідачем позову суперечить законодавству та порушує права третьої особи.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на позивача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШІВ:

У позові відмовити.

Повне рішення складено 05.08.2011р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки КримБашилашвілі О.І.