Постанова № 17560898, 03.08.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" серпня 2011 р. Справа № 5019/398/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Гудак А.В.

суддів Сініцина Л.М. суддів Олексюк Г.Є. при секретарі судового засідання Михайлюк К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача на рішеннягосподарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. у справі № 5019/398/11

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради

про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 10 995 281 грн. 97 коп.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. дов. у справі

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. у справі №5019/398/11за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради про стягнення боргу та штрафних санкцій за поставлений природний газ в сумі 10 995 281 грн. 97 коп. позов задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 9142196грн. 68коп. основного боргу, пеню в розмірі 712001грн. 09коп., інфляційні нарахування в розмірі 853071грн. 65коп., 3% річних в сумі 287012грн. 55 коп., та судові витрати держмито в сумі 25500грн. 00коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн. 00коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням першої інстанції відповідач КП "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради подав апеляційну скаргу, яка ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.11р. прийнята до провадження та призначена до розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт відзначив, що при прийнятті рішення господарським судом Рівненської області було неповністю з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, а саме, при стягненні інфляційних втрат, судом не було проаналізовано та досліджено наведений позивачем розрахунок, з якого в позовній заяві не вбачається та є не зрозумілим, яка саме сума індексується та за яким методом проведено розрахунок, не було враховано і те, що відповідачем частково виконано зобов'язання по оплаті заборгованості, а саме 72%. Також суд не зважив на те, що підприємство перебуває у тяжкому майновому стані, у зв'язку із значною несплатою заборгованості населенням, бюджетними та іншими організаціями за послуги теплопостачання. Не проаналізовано та не досліджено судом того, що вина підприємства у невиконанні зобов'язань повністю відсутня, так як заборгованість виникла внаслідок невідшкодування з боку держави різниці в тарифах, яка складає за період протягом 2007-2011р.р. - 40814600 грн. Беручи до уваги лише доводи позивача при задоволенні позовної вимоги стосовно стягнення пені, та відхиляючи доводи відповідача, судом першої інстанції було поставлено в нерівне становище сторони в питанні захисту своїх прав, чим порушено норми ст. 43 ГПК України.

Апелянт просить рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. у справі № 5019/398/11 скасувати частково в частині стягнення в повному обсязі пені, прийняти нове рішення, яким зменшити розмір пені на 50%.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому відзначив, що апеляційна скарга безпідставна, необґрунтована, та є такою , що суперечить нормам матеріального та процесуального права, дійсним обставинам справи та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтями 625 ЦК України та 229 ГК України передбачено відповідальність за порушення грошового зобов'язання. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування позивач нарахував відповідно до статті 625 ЦК України, в зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 06/09-1330 БО-28 від 23.09.09р.

ДК "Газ України" вважає, що наведений у позовній заяві порядок нарахування інфляційних втрат є вірним та не може нараховуватись іншим чином враховуючи наступне.

Відповідно до листа ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97 "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", при нарахуванні індексу інфляції треба мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; тому умовно треба рахувати, що сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

А тому, розрахунок збитків внаслідок інфляційних процесів наведений позивачем відповідає вимогам закону.

Відповідно до п. 7.2 Договору № 06/09-1330 БО-28 від 23.09.09р., у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, покупець зобов'язується крім суми сплачує на користь постачальника (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності.

Надання або ненадання субвенцій з державного бюджету не може бути умовою виконання виконання або невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, аналогічна позиція підтримана Вищим господарським судом України у постановах від 28.01.09р. № 49/152-08, від 14.05.09р. № 47/265-08.

Позивач зазначає, що відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Проте, відповідачем не надано доказів, що він знаходиться у тяжкому фінансовому стані.

А тому вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. у справі № 5019/398/11 , є таким, яке прийнято з виконанням всіх вимог процесуального законодавства, всебічною та вичерпною перевіркою обставин справи, вирішення спору у відповідності з нормами матеріального права, що підтверджується дослідженими доказами, а тому підстав для скасування законного судового акту немає. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання не з"явився, хоча наледним чином повідомлений про час та місце перегляду судового рішення, відомостей про причини неявки суду не надав.

Відповідно ст. 101 ГПК України України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

Окрім того, ч. 2 ст.101 ГПК України визначено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши представника позивача в судовому засіданні, вивчивши матеріали справи, судова колегія Рівненського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради (далі - Покупець) був укладений Договір поставки природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також інших суб'єктів господарювання №06/09-1330 БО-28 від 23.09.09р. та додаткові угоди (далі -Договір) (а.с. 21-31).

Відповідно до п.1.1. п.п.1.2. договору постачальник зобов'язувався передати у власність Покупцю природний газ за наявності його обсягів, а Покупець зобов'язується прийняти від Постачальника та оплатити природний газ в обсязі, зазначеному в статті 2 цього договору; постачається імпортований природний газ, отриманий постачальником за договором поставки природного газу між НАК ,,Нафтогаз України" та постачальником.

За умовами пункту 3.2. договору покупець зобов'язується укласти технічну угоду щодо порядку обліку газу з газотранспортними, або газодобувними, або газорозподільними підприємствами (падалі - газотранспортне підприємство) в пункті приймання-передачі газу, зазначених у п.4.1 цього договору. Про укладення цієї угоди покупець повідомляє постачальника протягом 3-ох днів з дати її укладення.

За наявними в матеріалах справи належним чином завіреними копіями актів прийому-передачі природного газу (а.с. 32-43), що підтверджують виконання умов договору, а саме ДК "Газ України" передало у власність покупцю протягом жовтня-грудня 2009 року та січня-вересня 2010 року природний газ на загальну суму 34754008 грн. 61 коп.

За приписами до п.3.3. договору покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Постачальнику належним чином оформлену заявку, яку після затвердження постачальник за погодженням з НАК "Нафтогаз У країни" до 25 числа місяця, що передує звітному, надає філії "Об'єднане диспетчерське управління" ДК "Укртрансгаз" (надалі - ОДУ) для включення її до планового розподілу газу на відповідний місяць поставки. Плановий обсяг поставки вважається попередньо підтвердженим Постачальником з моменту включення заявки до планового розподілу газу ОДУ на відповідний місяць поставки.

Відповідно до п.6.1. договору остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі природного газу до 10 числа наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За договором купівлі-продажу (ст.655 ЦК України), одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товарно-розпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Проте, відповідач свої зобов'язання виконав частково, за отриманий природний газ сплатив кошти у розмірі 25611811 грн. 93 коп., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 9142196 грн. 68 коп.. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем боргу перед позивачем в розмірі 9142196 грн. 68 коп.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З обгрунтованого розрахунка позивача (а.с.3, 4) на суму боргу в розмірі 9142196 грн. 68 коп. за період з листопада 2009 року по лютий 2011 року нараховано інфляційні втрати в розмірі 853071 грн. 65 коп.

Три відсотки річних за період з 11.11.2009р. по 21.02.11р. в розмірі 287012 грн. 55 коп. згідно розрахунку (а.с.4-5).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно статті 1 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2. договору встановлено, у разі невиконання покупцем умов п.6.1. цього договору покупець зобов'язується (крім сум заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, відповідачем неналежно виконано умови договору щодо оплати за отриманий природний газ позивачем на суму боргу здійснено обгрунтований розрахунок пені за період з 21.08.2010 року по 21.02.2010 року (184 дні) в розмірі 713001 грн. 09 коп. (а.с.3).

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

У зв»язку із відмовою відповідачу в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст..49 ГПК України судові витрати по сплаті держмита за апеляційною скаргою покладаються на нього.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду Рівненської області від 12.04.11 р. у справі № 5019/398/11залишити без змін, а апеляційну скаргу Комунального підприємства "Теплотранссервіс" Рівненської міської ради без задоволення.

2.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з моменту набрання постановою законної сили в касаційному порядку.

Головуюча суддя Гудак А.В.

Суддя Сініцина Л.М.

Суддя Олексюк Г.Є.