Постанова № 17560848, 11.07.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 року Справа № 5023/1638/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Погребняк В. Я., суддя Гончар Т. В., суддя Слободін М.М.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов №128 від 02.09.2009 р.),

відповідача Шелякіна В.В. (заступник директора),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №2333Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. у справі № 5023/1638/11

за позовом Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод", м. Харків

до Колективного підприємства "Сапфір", м. Харків

про стягнення 2 882,71 грн.,

встановила:

У березні 2011 року Державне комунальне підприємство каналізаційного господарства “Харківкомуночиствод” звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Колективного підприємства "Сапфір" заборгованості за скид стічних вод за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року у розмірі 2 882,71 грн. та пені в сумі 64,11 грн. за договором № II -6661/01-АК-2 від 15.11.2004 року на приймання стічних вод та додаткових угод до нього, укладених між сторонами, а також просив судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24 травня 2011 року у справі № 5023/1638/11 (суддя Лаврова Л.С.) позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Колективного підприємства "Сапфір" на користь Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" заборгованість в сумі 2818,60 грн., пеню в сумі 64,11 грн., державне мито в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 24 травня 2011 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі відповідач вказує, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції порушено норми процесуально права, неправильно застосовано норми матеріального права, викладені в рішенні суду висновки суперечливі та не відповідають дійсним обставинам справи, на відміну від цього, обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи судом безпідставно відхилені або залишені по за увагою, тому вищевказане рішення підлягає скасуванню.

Свою незгоду з прийнятим рішенням відповідач обґрунтовує тим, що при розгляді справи у суді першої інстанції відповідачем було доведено й підтверджено належними доказами ті обставини, що водовідведення каналізаційних стоків з території КП "Сапфір" до міської каналізаційної мережі не здійснюється, про що позивач в особі КП КГ "Харківкомуночиствод" був повідомлений належним чином ще у липні 2010 року, але з того часу ніяких мір щодо цього факту не прийняв, послуги водовідведення не надаються у зв'язку з неможливістю їх надання, оскільки одразу за межами КП "Сапфір" зруйнована каналізаційна магістраль. Стічні води з КП "Сапфір" (у тому числі й в період з 01.09.2010 року - 31.12.2010 року, на який посилається КП КГ «Харківкомуночиствод) вивозив та чистив вигрібні ями ФО-П ОСОБА_2. за відповідним договором.

Представник позивача у запереченнях, а також у судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення, посилаючись на те, що сторони не досягли згоди щодо розірвання договору, відповідач в свою чергу своїм правом на подання до суду позову про розірвання договору не скористався, тому договір на приймання стічних вод діє до цього часу і обовязковий до виконання сторонами. Крім того до 01.01.2011 р. відключення від мережі водовідведення, підключеного до міської системи каналізації підприємства відповідача, не проводилося, а з наданих до матеріалів справи звітів Комплексу біологічної очистки „Безлюдівський" ( структурного підрозділу позивача ) вбачається, що від ФО-П ОСОБА_2, на виконання умов договору на приймання рідких нечистот, укладеного між позивачем та підприємцем, за спірний період взагалі не приймались рідкі нечистоти.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 15 листопада 2004 року між ДКП КГ „Харківкомуночиствод" (за Розпорядженням Виконавчого комітету Харківської міської ради від 04.02 2009 р. № 121 затверджена нова редакція статуту ДКП КГ „Харківкомуночиствод", в якій змінено найменування Державного комунального підприємства каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод" на Комунальне підприємство каналізаційного господарства „Харківкомуночиствод") та Колективним підприємством "Сапфір" (абонент), був укладений договір № II-6661/01-АК-2 (далі договір) (з подальшим укладанням додаткових угод до нього: від 06.11.2007р., 17.03.2009р. та 13.07.2009р.) на приймання стічних вод, відповідно до умов яких позивач зобовязувався приймати від відповідача стічні води в обсягах встановлених абоненту лімітів на водокористування та водовідведення згідно з договором, а абонент зобовязувався здійснювати регулярну оплату за надані послуги згідно з цим договором.

Сторони правочину зобов'язались керуватися "Правилами прийняття стічних вод абонентів у каналізаційну мережу м. Харкова" затвердженими рішенням виконавчого комітету Харківської міської Ради №581 від 18.06.2003р., введених в дію 01.07.03р., Наказом Держбуду України №37 від 19.02.2002р. (з додатками "Правила приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України", "Інструкція про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у системи каналізації населених пунктів"), зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 26.04.2002р. за №402/6690, введених в дію 06.05.2002р. ), Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України", затверджених наказом Держжилкомгоспу України від 01.07.1994р. №65, та іншими нормативними документами.

Строк дії договору - до 15.11.2007р. (п.5.3 договору), в подальшому, строк дії договору було продовжено додатковою угодою від 06.11.2007 р., так п. 5.3 договору на приймання стічних вод доповнено наступним: “У разі, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору від жодної із сторін не надходило письмових заяв про припинення дії договору, даний договір є пролонгованим на тих же умовах на наступні 12 місяців. Кількість таких пролонгацій необмежена”. На лист відповідача №16 від 29.06.2010 р. на адресу КП КГ „Харківкомуночиствод" з проханням зупинити дію договору в звязку із зруйнованням каналізаційної мережі бід будівлею фірми ТОВ „ЛІК", розташованою за адресою вул.. Тахиаташська , 3, позивач не погодився ( відповідь лист від 20.07.2010р. №5450/ДС ). Відповідач між тим своїм правом на подання до суду позову про розірвання договору не скористався.

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що станом на момент розгляду справи спірний договір на приймання стічних вод № II -6661/01-АК-2 від 15.11.2004 року не припинив дію та є пролонгованим на тих же умовах.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що КП "Сапфір" сплачує вартість послуг водовідведення протягом 17 календарних днів з моменту відправки платіжної вимоги-доручення Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод".

Додатковою угодою від 13.07.2009 р. до договору сторони погодили, що за несвоєчасну оплату послуг водовідведення абонент сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми боргу за кожен день прострочення виконання грошового зобовязання, відповідно до Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»від 22.11.1996р.

Матеріали справи свідчать, що позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору прийняв від відповідача стічні води в обсягах встановлених абоненту лімітів на водокористування та водовідведення.

Проте, відповідач такі вимоги Комунального підприємства каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" не визнає, посилаючись на те, що каналізаційні мережі, які проходять через територію відповідача зруйновані. Скинуті води вивозяться з вигрібної ями у інший спосіб, для чого 10 травня 2010 року відповідач уклав окремий договір № 01/05 з ФО-П ОСОБА_2., у відповідності до умов якого останній зобовязався забезпечити кваліфіковане, якісне, гарантоване обслуговування приміщень та підтримку санітарного стану прибудинкових територій, прочистку та профілактику ливневих каналізаційних мереж, а також надає послуги по санітарному очищенню внутрішньобудинкових місць використання, прибудинкових територій, вигрібних ям, прочистку та профілактику ливневих каналізаційних мереж. На підтвердження зазначеного відповідачем було надано акт за № 7/09 від 07.09.2010 року, який було складено сторонами на виконання зазначених правовідносин, згідно з яким ФО-П ОСОБА_2. надав відповідачу послуги по очищенню вигрібних ям на суму 400,00 грн.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що спірний період - з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року.

17.12.2010 року сторонами складений акт обстеження мереж водовідведення (акт на виконання робіт складений 07.09.2010 року). З висновку комісії вбачається, що каналізаційні мережі знаходяться у задовільному стані, наявні сліди руйнування відсутні.

27.04.2011 року представниками позивача та відповідача був складений акт обстеження мереж водовідведення, в якому сторони підтвердили, що один випуск знаходиться не в робочому стані, через другу мережу проводиться скид стічних вод.

В обґрунтування своїх заперечень щодо відсутності наданих послуг ФО-П ОСОБА_2. позивачем було надано звіти про вивіз рідких відходів на територію ЦМООСО КБО "Безлюдівський" за вересень 2010 року, за жовтень 2010 року, листопад 2010 року, грудень 2010 року з яких вбачається, що від ФО-П ОСОБА_2, на виконання умов договору на приймання рідких нечистот, укладеного між позивачем та підприємцем, за спірний період взагалі не приймались рідкі нечистоти.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Комунальним підприємством каналізаційного господарства "Харківкомуночиствод" договірні зобовязання були виконані належним чином. Відповідно до обсягу скинутих вод та з урахуванням діючих тарифів за період з 01.09.2010 року по 31.12.2010 року включно була нарахована сума у розмірі 2 882,71 грн. та виставлені платіжні вимоги на вказану суму.

Таким чином, заборгованість відповідачів станом на дату розгляду справи суду першої інстанції становила 2 882,71 грн. та відповідна сума правомірно була стягнута з відповідача, оскільки матеріалах справи знаходиться довідка № 744 від 20.09.2004 р, яка підтверджує факт підключення Колективного підприємства "Сапфір" до системи каналізації. Як свідчать матеріали справи (та не спростовано відповідачем), і до теперішнього часу, відключення Колективного підприємства "Сапфір" від мережі водовідведення не проводились.

Представниками позивача 09.04.2008 р., 17.12.2010 р. і 27.04.2011 р. були здійснені обстеження мереж водовідведення Колективного підприємства «Сапфір», за результатами яких було складено та підписано уповноваженим представником відповідача акти обстеження б/н, відповідно: від 09.04.2008 р., 17.12.2010 р. і 27.04.2011 р., з яких вбачається, що стічні води відповідача надходять до мереж міської каналізації через насосну станцію ПАТ "Система".

У зв'язку з запереченнями відповідача щодо неможливості користування ним системою каналізації та посиланням на невизначеність змісту останнього акту обстеження від 27.04.2011 р., представниками позивача разом із представниками ПАТ "Система" проведено додаткове обстеження, під час якого підтверджено факт скиду стічних вод Колективного підприємства "Сапфір" до мереж міської каналізації через насосну станцію ПАТ "Система".

Таким чином, позивачем за період з 01.09.2010 р. по 31.12.2010 р. послуги з водовідведення відповідачу надано відповідно до умов договору. Натомість відповідач не надав суду як належно оформлених актів виконаних робіт по вивезенню рідких нечистот та інших доказів виконання цих робіт для підтвердження відсутності надання послуг з водовідведення так і доказів зруйнування каналізаційної мережі бід будівлею фірми ТОВ „ЛІК", розташованою поряд з відповідачем за адресою вул. Тахиаташська , 3,

З урахуванням вищезазначеного та положень ст.ст. 509, 526, 530 ЦК України, ст. 193 ГК України, колегія суддів, як і суд першої інстанції, дійшла висновку про те, що відповідач в порушення договірних умов не розраховувався своєчасно за надані позивачем йому комунальні послуги, на підставі чого суд першої інстанції обґрунтовано та правомірно стягнув з Колективного підприємства "Сапфір" 2 882,71 грн.

Як визначено в ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та положень статті 193 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства. Одностороння відмова від виконання зобовязання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата пені (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України).

Згідно ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Таким чином, за загальними положеннями чинного законодавства, п. 4.4 договору сплата пені передбачена за порушення строків оплати.

Враховуючи зазначене, колегія суддів також погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 64,11 грн. як таких, що заявлені правомірно та обґрунтовано.

На цій підставі судова колегія вважає, що у суду відсутні правові підстави для визнання доводів, викладених в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційний господарський суд вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст.43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, правових підстав для задоволення апеляційної скарги немає.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 99,101,102, п.1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.05.2011р. у справі № 5023/1638/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.Я. Погребняк

Суддя Т. В. Гончар

Суддя М.М. Слободін

Повний текст постанови підписано 11.07.2011 р.