Рішення № 17560046, 02.08.2011, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2011 р. Справа № 5019/1559/11

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії"

до відповідача Старорафалівського споживчого товариства

про стягнення 3046 грн. 28 коп.

Суддя Войтюк В.Р.

Представники сторін:

від позивача -ОСОБА_1, представник (довіреність від 01.07.2011р.);

від відповідача - не з'явився.

Суть спору: Позивач - ТзОВ "Віна Лівадії" звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Старорафалівського споживчого товариства 2713 грн. 15 коп. заборгованості за отриманий товар, 31 грн. 11 коп. пені, 271 грн. 38 коп. 10% штрафу згідно укладеного договору поставки №565/09 від 11.03.2009р., а також 24 грн. 02 коп. збитків завданих внаслідок інфляції та 6 грн. 02 коп. 3% річних.

В судовому засіданні 02.08.2011 р. представник позивача повідомив, що відповідачем погашено суму основного боргу 2713 грн. 75 коп., в зв'язку з цим подав заяву про зменшення позовних вимог (в порядку ст.22 ГПК України), відповідно до якої просить стягнути з відповідача 31 грн. 11 коп. пені, 271 грн. 38 коп. 10% штрафу, 24 грн. 02 коп. збитків, завданих внаслідок інфляції та 6 грн. 02 коп. 3% річних (а.с.20).

Оскільки заяву подано до прийняття рішення у справі, вона відповідає вимогам ст. 22, ГПК України, - господарський суд прийняв її до розгляду.

Представник відповідача в судове засідання 02.08.2011 р. не з'явився, витребуваного ухвалою суду від 20.07.2011р. відзиву на позов не подав, вимог не заперечив, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду заяви без участі відповідача відповідно до ст.75 ГПК України..

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" - постачальник та Старорафалівське споживче товариство - покупець 11.03.2009р. уклали договір поставки №5656/09 (надалі в тексті Договір).

Згідно з п.1.1 Договору постачальник зобовязувався поставляти товар, а покупець зобовязувався приймати товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору. Покупець зобов'язується оплатити поставлений товар по ціні, що визначена в товаро-транспортних накладних шляхом перерахування коштів в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок постачальника або іншим не забороненим діючим законодавством способом з розстрочкою платежу на протязі 30 календарних днів з моменту отримання товару (п.5.1.Договору).

Відповідно до п.10.1. Договору строк даного договору встановлюється з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2010 року. У випадку якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити Договір у письмовому вигляді за 30 календарних дній до його закінчення, даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік і так далі (п.10.2. Договору).

Договір підписаний уповноваженими особами Товариства з обмеженою відповідальністю "Віна Лівадії" та Старорафалівського споживчого товариства і скріплений відбитками печаток сторін.

На виконання умов вищезазначеного Договору згідно товарно-транспортної накладної № Ма-0000247 від 17.05.2011р. (а.с.10) позивач поставив відповідачу товар на суму 2804 грн. 55 коп.

Розрахунок за отриманий товар відповідач у строки передбачені Договором не здійснив, оплату провів після звернення позивача з позов до суду.

Покликаючись на п.5.2 Договору позивач нарахував 31 грн. 11 коп. пені та 271 грн. 38 коп. 10% штрафу згідно розрахунку (а.с.8).

Крім цього, відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України позивач за прострочення виконання зобов'язання нарахував 24 грн. 02 коп. інфляційних втрат та 6 грн. 02 коп. 3% річних згідно розрахунку (а.с.8).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.(ст.526 ЦК України).

За договором поставки (ст.712 ЦК України), - продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. (ч.1 ст.692 ЦК України).

Якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором (ч.2 ст.625 ЦК України).

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки прострочення відповідача по оплаті отриманого товару мало місце, то позовні вимоги про стягнення 3 % річних у сумі 6 грн. 02 коп. нарахованих за період з 17 червня 2011 року по 14 липня 20011 року, 31 грн. 11 коп. пені та 271 грн. 38 коп. 10 % штрафу є підставними та підлягають задоволенню за обґрунтованим розрахунком позивача .

Стосовно стягнення 24 грн. 02 коп. інфляційних втрат суд зазначає наступне.

З урахуванням пункту 5.1 Договору відповідач зобов`язаний оплатити отриманий товар до 16 червня 2011 року. Нарахування інфляційних втрат можливе з 17 червня 2011 року.

Відповідно до листа Верховного суду України N 62-97р від 03.04.97 про рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, «при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а у середньому на місяць; тому умовно слід рахувати, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця червня».

Таким чином, інфляційні втрати слід розраховувати з 01 липня 2011 року.

Інфляційні розраховуються з урахуванням встановленого індексу інфляції. Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті «Урядовий кур`єр». Станом на 02 серпня 2011 року не опубліковано індекс інфляції за даними Держкомстату за липень 2011 року.

Враховуючи викладене у суду відсутні правові підстави для задоволення позову у частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 24 грн. 02 коп.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись стст. 33, 43, 46-49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Старорафалівського споживчого товариства (34354, Рівненська область, Володимирецький район, с.Стара Рафалівка, вул.Центральна, 18, код01765207) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Віна Лівадії(98600, м.Ялта, вул.Красних Партизан, 14, код 32362063) 31 грн. 11 коп. пені, 271 грн. 38 коп. 10% штрафу, 6 грн. 02 коп. 3% річних, 94 грн. 63 коп. витрат по сплаті державного мита та 218 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Відмовити у позові в частинні стягнення 24 грн. 02 коп. інфляційних втрат.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 05.08.2011р.

Суддя В.Р.Войтюк